Постанова 4857 № 260/822/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 260/822/19 пров. № А/857/409/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М., за участю секретаря Мельничук Б.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року (ухвалене головуючим суддею Калинич Я.М. о 08 год. 43 хв. у м. Ужгород, повний текст судового рішення складено 07 грудня 2020 року) у справі № 260/822/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК62/216/ПД/АВ-ТД-ФС-41 від 05 березня 2019 року. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що працю найманої особи без належного оформлення з нею трудових відносин не використовувала, що свідчить про недопущення нею порушень вимог статті 24 Кодексу законів про працю України та безпідставність прийняття оскаржуваної постанови. Зазначає, що відносини з ОСОБА_2 мали виключно цивільно-правовий характер та стосувались вирішення питання щодо укладення договору оренди нежитлового приміщення. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК62/216/ПД/АВ-ТД-ФС-41 від 05 березня 2019 року. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено, порушення позивачем ст. 24 КЗпП України, а саме: факту допуску працівника до роботи бармена відповідно без оформлення трудового договору. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що встановлення в ході інспекційного відвідування допущення ОСОБА_1 до виконання роботи без укладення трудового договору ОСОБА_2 підтверджується відеозаписом, де чітко видно, що ОСОБА_2 в момент перебування інспекторської групи у приміщенні кафе «Біля мосту» знаходилася за барною стійкою. При цьому, не слід приймати до уваги опитаних в ході судового розгляду свідків, які заперечували факт використання найманої праці ОСОБА_2 , оскільки такі є залежними від роботодавця і захищають її інтереси. Зазначає, що у акті інспекційного відвідування посадова особа Управління Держпраці помилково не зазначила, що інспекційне відвідування було проведено з відеофіксуванням, однак така описка не впливає на зміст прийнятого рішення. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець 16.10.1998 року, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчинено запис за № 28830170000000126. Основним видом економічної діяльності позивача за КВЕД є: 56.30 Обслуговування напоями. Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ від 30.01.2019 року № 25 про проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 на виконання окремого доручення Голови Держпраці від 28.09.2018 року № 221/4.1-18 та аналізу інформації щодо можливого використання суб`єктами господарювання праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин, який зроблений на підставі повідомлення Головного Управління ДФС у Закарпатській області від 12.09.2018 року № 8222/10/07-16-40-02-09 про діючі ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та листа Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області від 24.01.2019 № 1098/05.01 про використання найманих працівників. На підставі наказу видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 05.02.2019 № 97, яке 06.02.2019 року було отримано гр. ОСОБА_3 для передачі ОСОБА_1 , про що свідчить її підпис на направленні. Також, гр. ОСОБА_3 було надано лист №13 від 06.02.2019 року, в якому Управління Держпраці у Закарпатській області просить ОСОБА_1 надати на 10:00 годину 07.02.2019 року для проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю завірені ксерокопії документів: свідоцтво про реєстрацію фізичної особи-підприємця або Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців; копію паспорта; особові картки типової форми №П-2; журнали з охорони праці, гігієни праці та протипожежної охорони; правила внутрішнього трудового розпорядку; трудові договори з найманими працівниками на роботу; накази про прийом працівників на роботу; повідомлення органів ДФС про прийом на роботу працівників; відомості про нарахування та виплату заробітної плати працівникам; накази про звільнення працівників. 07 лютого 2019 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області складено Акт №ЗК62/216/ПД про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування, у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням. 07 лютого 2019 року Управлінням Держпраці було складено Вимогу про надання/поновлення документів № ЗК62/216/ПД, якою зобов`язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 09 год. 30 хв. «15» лютого 2019 року надати : установчі документи; трудові договори з найманими працівниками; накази про прийом на роботу працівників та повідомлення ДФС; паспортні дані фізичної особи-підприємця; відомості про нарахування і виплату заробітної плати за жовтень-грудень 2018 року та січень 2019 року; накази про надання щорічних відпусток за 2018 рік та січень 2019 року; накази про звільнення працівників за 2018 рік та січень 2019 року. Дану вимогу Управлінням Держпраці у Закарпатській області було направлено на поштову адресу ФОП ОСОБА_1 .. Інспекційним відвідуванням, проведеним 11 лютого 2019 року, було встановлено, що за місцем здійснення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (кафе «Біля мосту») за барною стійкою кафе знаходилася і виконувала роботу з реалізації алкогольних напоїв працівник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в усній розмові повідомила, що у ФОП ОСОБА_1 у кафе вона заміняє подругу, без укладеного трудового договору. Від надання пояснень відмовилася. Представник позивача за довіреністю від 20.11.2018 року ОСОБА_4 не надала ні трудову, ні цивільно-правову угоду з вищевказаною працівницею. Посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області 11.02.2019 року складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю ФОП ОСОБА_1 за № ЗК62/216/ПД/АВ, в якому було зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме було встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 11.02.2019 року допустила до виконання робіт в кафе «Біля Мосту» працівника ОСОБА_2 , без укладення з нею трудового договору, чим порушено вимоги ч. З ст. 24 Кодексу законів про працю України. 11.02.2019 року Управління Держпраці у Закарпатській області винесено припис про усунення виявлених порушень № ЗК62/216/ПД/АВ/П. Даний Припис Управлінням Держпраці у Закарпатській області було направлено на поштову адресу ФОП ОСОБА_1 .. 05 березня 2019 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області було винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК62/216/ПД/АВ-ТД-ФС-41 на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 125190,00 грн. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема Головне управління Держпраці у Закарпатській області. Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (Порядок № 295). Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Згідно з пунктом 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. Процедуру накладення штрафів за порушення законодавства про працю визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 (далі - Порядок №509). Пунктом 2 Порядку №509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками. Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників. Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що Головне управління Держпраці у Закарпатській області як територіальний орган Держпраці уповноважене на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю фізичними особами-підприємцями, зокрема, у формі інспекційних відвідувань, за наслідками яких складати акти перевірок та за наявності порушень - приписи про їх усунення, а також вживати заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України. Частиною першою статті 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Визначення трудового договору міститься у статті 21 Кодексу законів про працю України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З системного аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, За змістом статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Частиною четвертою статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що правовою підставою для прийняття постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому, такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований, зокрема, в акті інспекційного відвідування, на підставі якого можуть бути накладені штрафи та доведений належними доказами. Тобто, для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, передбаченої ст. 265 КЗпП України, посадові особи уповноваженого органу повинні довести належними та допустимими доказами факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. Як підтверджується матеріалами справи, висновок відповідача про порушення позивачем ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України ґрунтується на тому, що факт допуску ОСОБА_2 до виконання робіт без укладання трудового договору слідує з встановлених в ході інспекційного відвідування обставин, а саме, за барною стійкою кафе знаходилася і виконувала роботу з реалізації алкогольних напоїв працівник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в усній розмові повідомила, що у ФОП ОСОБА_1 у кафе вона заміняє подругу, без укладеного трудового договору. Від надання пояснень відмовилася. Суд звертає увагу на те, що доказів реалізації ОСОБА_2 алкогольних напоїв відповідачем не надано. При цьому, акт перевірки не містить відомостей щодо встановлення інспекторами праці ким було доручено їй виконувану роботу, з якого часу вона приступила до її виконання, яку оплату вона отримує за свою роботу, яким чином з нею проведено розрахунки, який її графік роботи, а також систематичність виконання роботи, тобто не встановлено обставин, наявність яких давала б підстави для висновку про факт допуску ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору. Суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що диск з відеозаписом здійсненого заходу не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем порушень трудового законодавства, оскільки акт не містить відмітки про його долучення до матеріалів інспекційного відвідування та немає відомостей про технічний засіб, яким здійснено такий відеозапис. Разом з тим, суд зазначає, що з пояснень позивача слідує, що ОСОБА_2 відвідувала кафе по АДРЕСА_1 , однак не як реалізатор алкогольних напоїв, а як можливий орендар кафе, в підтвердження чого долучено до матеріалів справи укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір оренди магазина-кафе по АДРЕСА_1 , від 13 лютого 2019 року. Таким чином, висновок відповідача щодо виявленого порушення ґрунтується лише на поясненнях ОСОБА_2 , однак факт допуску до роботи без оформлення трудового договору документально не підтверджений, а тому висновки перевірки ґрунтуються на припущеннях. Пояснення містять інформацію про вчинення позивачем певних дій (бездіяльності), які можуть характеризуватися як порушення законодавства про працю. Проте, допустимих доказів вчинення роботодавцем відносно працівника порушення законодавства про працю відповідачем не здобуто. З урахуванням наведеного вище, обставини, викладені в оскаржуваній постанові, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки не встановлені чіткі обставини правопорушення, а тому, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами факту існування трудових відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та безпідставність висновку інспекторів праці про допущення ОСОБА_1 порушення частини 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови та наявність підстав для її скасування. Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області залишити без задоволення. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 260/822/19 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 17 лютого 2021 року.