Постанова 4856 № 295/8723/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 295/8723/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кузнєцов Д.В. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 18 лютого 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С. , за участю: секретаря судового засідання: Яремчук Л.С, позивача - ОСОБА_1 представника позивача - Савіна А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області, Інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Попова Олександра Сергійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області, Інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Попова Олександра Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №2810857 від 11.07.2020 року. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04 січня 2021 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову від 11.07.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №2810857, винесену інспектором 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Поповим Олександром Сергійовичем, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати у зв"язку з порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. З підстав викладених в апеляційній скарзі, апелянт просить прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу позивача - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. Позивач та його представник в судовому засіданні заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги та просили залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Представник відповідача в судове засідання не з"явився, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи у відповідності до вимог ст. 313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що 11.07.2020 року інспектором 1 роти 1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП Поповим О.С. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕAМ №2810857, якою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Як вбачається зі змісту постанови, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Audi А6, н.з. НОМЕР_1 , в населеному пункті перевищив дозволену швидкість на 31 км/год., а саме рухався зі швидкістю 81 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год.). Швидкість руху вимірювалася приладом TruCam 000771. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що вважає постанову незаконною, оскільки жодних доказів про будь-які правопорушення, вчинені позивачем у вказаний у постанові день та час відповідачем надано не було. Крім того у постанові відсутній його підпис та відмітка про отримання копії цієї постанови. Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що за відсутності належних доказів вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху, постанова про накладення адміністративного стягнення є такою, що винесена без достатніх підстав, а тому підлягає скасуванню за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За п. 1.3. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР України), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9). Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена відповідними частинами ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. За змістом ст.31 Закону України "Про національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Перелік підстав для зупинки транспортного засобу передбачений ч. 1 ст. 35 Закону України "Про національну поліцію". Предметом судового дослідження у спірних правовідносинах є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення. У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу. Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Крім того, даною постановою зазначено - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції правильно вказав, що належних та допустимих доказів щодо факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідач суду першої інстанції не надав. На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, до оскаржуваної постанови відповідачем додано фото, зроблені за допомогою приладом TruCam 000771. Проте, колегія суддів, переглянувши зазначені докази, погоджується з судом першої інстанції, що з них неможливо в повній мірі встановити їх безпосередній зв`язок із обставинами та подією, про які йдеться мова у оскаржуваній постанові. Надані суду фотографії не можуть передати інформацію чи перебував автомобіль позивача взагалі у русі на момент здійснення фотофіксації. Відео безпереривної фіксації факту порушення, яка здійснювалась за допомогою приладом TruCam 000771 відсутнє. Не надано й доказів того, що фотознімки були зроблені в населеному пункті із встановленими знаками «Гуйва» та конкретно на цій ділянці, про яку ведеться мова у постанові. Колегія суддів не приймає до уваги як доказ наявності адміністративного правопорушення та вини позивача, відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора УПП в Житомирській області, оскільки він підтверджує лише факт спілкування позивача з працівником поліції після зупинки. Тобто, наданий відповідачем відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Зазначена правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, в постановах від 24 лютого 2019 року у справі № 592/5576/17 та від 19 лютого 2020 року в справі №524/1284/17. Правовою ж підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення, чого в даному випадку не було дотримано. Разом з тим, пункт 1 статті 247 КУпАП вказує на те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також, колегія суддів зауважує про процесуальний обов`язок відповідача, передбачений частиною 2 статті 77 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Колегія суддів зазначає, що належних та допустимих доказів на підтвердження обгрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачами як в суді першої, так і у апеляцій інстанціях не надано. Таким чином, суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про достатність підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №2810857 від 11.07.2020 року. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Відповідно до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 січня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.