Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/7079/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7079/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Григорович П.О. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Земляної Г.В., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року (розглянута у порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Гладія Степана Васильовича, третя особа Вища кваліфікаційна комісія суддів України про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення моральної шкоди, - В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2019 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Гладія Степана Васильовича (далі - відповідач, член ВККС, член Комісії), в якій просить: визнати протиправними дії/бездіяльність Члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Гладія Степана Васильовича по перевірці зошита практичного завдання 29.03.2018 судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 і виставлення 26 балів; визнати протиправними, незаконними дії/бездіяльність Члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Гладія Степана Васильовича з неперевірки зошиту практичного завдання саме судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова - як такі, що слугують негативному сприйняттю судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 по особливо резонансній справі - кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених частиною третьою статті 110, частиною першою статті 258-3 Кримінального кодексу України, справа № 646/12397/14-к номер провадження 1-кп/644/482/18, та як такі, що перешкоджають здійсненню суддею Орджонікідзевського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 правосуддя та сприянню твердження, зі зверненням до ЄС з прав людини, про те, що українські суди та судді не в змозі розглянути особливо резонансну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених частиною третьою статті 110, частиною першою статті 258-3 Кримінального кодексу України, справа № 646/12397/14-к номер провадження 1-кп/644/482/18 та стягнути з Члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн. та перерахувати на адресу воїнів-інвалідів чи військовий госпіталь. Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок протиправних дій/бездіяльності Відповідача щодо правильності перевірки зошиту практичного завдання кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді 29.03.2018, порушено права та інтереси Позивача шляхом прийняття 20.07.2018 рішення про не допуск до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання і визнання такою, що не відповідає займаній посаді. Такі дії Позивач також вважає посяганням на її репутацію, як судді та порядної людини. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що указом Президента України від 34.01.2007 № 40/2007 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області вперше строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 09.02.2012 № 4375-VI ОСОБА_1 було обрано безстроково на посаду судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області. Указом Президента України «Про переведення суддів» від 06.11.2014 № 853/2014 суддю Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_1 переведено на роботу на посаду судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова та наказом голови Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 03.12.2014 № 1/110 «Про зарахування до штату суду суддю ОСОБА_1 » зараховано до штату відповідного суду з 03.12.2014. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також - ВККС, Комісії) від 01.02.2018 № 8/зп-18 було призначено кваліфікаційне оцінювання суддів, зокрема і судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , а також встановлено черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання: перший етап - складення іспиту; другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішенням ВККС від 02.03.2018 № 33/зп-18 Комісія визначила графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання стосовно 1673 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема, 29.03.2018 - для суддів місцевих судів (цивільна спеціалізація), у тому числі для позивача. Також, рішенням ВККС від 02.03.2018 № 37/зп-18 Комісія визначила склад колегії Комісії з членів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 для перевірки практичних завдань з цивільної спеціалізації, виконаних суддями 23, 27, 29 березня, 03, 25 квітня, 03, 07, 15 та 16 травня 2018 року під час призначеного рішенням Комісії від 02.03.2018 іспиту у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді. Рішенням ВККС від 17.05.2018 № 108/зп-18 Комісія затвердила кодовані результати складеного суддями 29.03.2018 анонімного письмового тестування та виконаного практичного завдання, зокрема щодо Позивача, відповідно: 0064641 - 68,625 балів; 0074163 - 26 балів. Вказаний код 0074163 зазначено в зошиті для виконання практичного завдання. Рішенням Комісії від 20.07.2018 № 1254/КО-18 вирішено визначити, що суддя Орджонікідзевського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 не склала іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 02.03.2018 № 33/зп-18, у зв`язку з чим їй було відмовлено у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді та, відповідно, визнано також, що не відповідає займаній посаді. Підставою для прийняття такого рішення стало отримання ОСОБА_1 за виконання практичного завдання - 26 балів, що в сукупності склало менше 50 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання (тобто, іспит не склала). Натомість Позивач стверджує, що протиправність дій Відповідача полягає у тому, що 26 балів фактично виставлено не за результатом перевірки її зошита практичного завдання (вважає), тож Відповідачем також допущена протиправна бездіяльність щодо не перевірки зошита практичного завдання саме Позивача, що як наслідок призвело до прийняття ВККС рішення від 20.07.2018 про невідповідність займаній посаді. Вважаючи такі дії/бездіяльність Відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Для вирішення спірних правовідносин судом застосовано, зокрема, норми Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі також - Закон № 1402-VIII), Регламенту ВККС, затвердженого рішенням ВККС від 13.10.2016 № 81/зп-16 (далі також - Регламент) та Порядку проведення іспиту та Методика встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням ВККС 04.11.2016 №144/зп-16 (у редакції рішення ВККС від 13.02.2018 № 20/зп-18) (далі також - Порядок), у відповідних редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям. Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Таким чином, публічно-правовим спором згідно з КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій та предметом якого є рішення, дія чи бездіяльність, що на думку особи порушує її права, свободи або законні інтереси. Разом з тим, встановлено, що по-перше, Позивачем заявлено до Відповідача абсолютно протилежні за змістом позовні вимоги; по-друге, Позивачем у заявлених вимогах не конкретизовано предмет оскарження, а саме, що оскаржується - дія чи бездіяльність; по третє, виходячи з документально підтверджених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що між Позивачем та Відповідачем взагалі відсутній публічно-правовий спір у розумінні КАС України, оскільки Відповідач фактично не приймав участі у процесі перевірки (не перевірки) зошита практичного завдання 29.03.2018 Позивача, тож не міг жодним чином порушити її права, свободи або законні інтереси. Окрім наведеного колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є, зокрема, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. Згідно з частинами першою, другою, десятою статті 85 Закону № 1402-VIII, кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Вища кваліфікаційна комісія суддів України зобов`язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи. За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання. Відповідно до статті 88 Закону № 1402-VIII, ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або не підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Згідно з частинами першою, четвертою статті 92, пунктом 7 частини першої статті 93, частинами восьмою, дев`ятою, десятою статті 98 Закону № 1402-VIII, ВККС є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. ВККС більшістю голосів від її складу, визначеного законом, затверджує регламент, що визначає порядок роботи Комісії в межах, установлених цим Законом. ВККС проводить кваліфікаційне оцінювання. ВККС затверджує Регламент, в якому регулюються відповідно до цього Закону процедурні питання її діяльності. Засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, її палат та колегій проводяться відкрито, крім випадків, установлених законом. Засідання Комісії, її палат є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Комісії або палати відповідно. Засідання колегії є повноважним, якщо у ньому беруть участь всі члени колегії. Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Регламенту, організаційними формами діяльності Комісії є засідання у складі колегій, палат або у пленарному складі - залежно від питань, визначених Законом та цим Регламентом. На засіданнях Комісія в порядку, визначеному цим Регламентом, вирішує питання процедурної діяльності, віднесені до її повноважень Законом, а також організаційні питання діяльності Комісії в цілому, її палат, колегій та секретаріату. Засідання Комісії, її палат є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Комісії або палати відповідно. Засідання колегії є повноважним, якщо в ньому беруть участь всі члени колегії. Розгляд та вирішення питань на засіданнях і ухвалення рішень проводяться Комісією колегіально. Згідно з підпунктами 4.13.1., 4.13.3., 4.13.4 пункту 4.13. розділу IV Регламенту, результатом вирішення питань діяльності Комісії, віднесених Законом до її компетенції, а також вирішення питань організаційної діяльності Комісії та секретаріату є рішення. Рішення Комісії у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого Законом складу Комісії. Рішення палати Комісії ухвалюється більшістю від складу палати з урахуванням членів іншої палати в разі їх залучення до участі в розгляді відповідного питання. Рішення колегії Комісії ухвалюється більшістю голосів. У разі рівності голосів голос головуючого на засіданні є вирішальним. Рішення ухвалюється тільки тими членами Комісії, які брали участь у розгляді питання на засіданні Комісії, крім випадків, передбачених Законом. Таким чином, ВККС є колегіальним органом та колегіально приймає рішення членами Комісії у чітко визначеному законодавством порядку, тож предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства може бути рішення, дії чи бездіяльності саме Комісії, а не окремого її члена. При цьому, адміністративні справи щодо законності актів ВККС розглядаються за правилами статті 266 КАС України, а саме у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів. Верховний Суд за наслідками розгляду справи може: визнати акт Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправним та не чинним повністю або в окремій його частині; визнати дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії; застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу. Тож, такі справи не підлягають розгляду судом першої інстанції. Щодо вимог апелянта викладених в апеляційній скарзі про скасування ухвали від 15.07.2019 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, колегія суддів зазначає наступне. Так, зазначені вимоги не були викладені в позовній заяві та не були предметом розгляд у суді першої інстанції. Окрім зазначеного вище дана ухвала відсутня в матеріалах справи, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції позбавлений можливості їх перегляду. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, відповідач прав, свобод або законних інтересів позивача не порушував, з огляду на що позовні вимоги є необґрунтованими, отже не підлягають задоволенню у заявлений позивачем спосіб. Відповідно, позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди, як похідна, також не підлягає задоволенню. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Г.В. Земляна, М.І. Кобаль