Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № П/320/399/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № П/320/399/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Головань О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Кобаля М.І., Кучми А.Ю.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року (розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 17 листопада 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними окремі положення постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 р. № 854 і затвердженого нею «Порядку надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості санаторно-курортним установам та закладам відпочинку, здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації громадянам, постраждалим від Чорнобильської катастрофи», які порушили норми Конституції України в частині забезпечення отримання позивачем пільги, передбаченої п.4 ст. 20 Закону № 796-щорічної компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку (не вказавши конкретний механізм отримання цієї пільги і надавши посадовим особам органів соціального захисту населення неконституційне право - позбавляти чорнобильців відповідної категорії передбаченої законом № 796 пільг); зобов`язання Кабінет Міністрів України внести зміни в Постанову № 854 і затверджений нею «Порядок надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості санаторно-курортним установам та закладам відпочинку, здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплат грошової компенсації громадянам, постраждалим від Чорнобильської катастрофи», яким передбачити забезпечення отримання встановленою категорією чорнобильців пільги, передбаченої п. 4 ст. 20 Закону № 796 - щорічної компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку (вказати конкретний механізм безумовного отримання цієї щорічної пільг, незважаючи на термін подачі заяви і вказати неправомірність відмови посадовими особами органів соціального захисту населення у виплаті щорічної компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку, при наданні особами встановленої категорії чорнобильців відповідного комплекту документів. ОСОБА_1 - вважає вказану постанову протиправною в частині забезпечення отримання позивачем пільги, передбаченої п.4 ст. 20 Закону № 796 - щорічної компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та користується пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач посилається на те, що згідно з п. 4 ст. 20 вказаного Закону він має право на отримання щорічної компенсації замість санаторно-курортного лікування. Проте, він позбавлений можливості це право реалізувати, оскільки у Порядку не вказано конкретно, за який саме рік виплачується компенсація, до якого терміну необхідно подати заяву, і чи можливо подати компенсацію за минулий рік. Зокрема, це стало підставою для прийняття судових рішень про відмову у задоволенні відповідних позовних вимог. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Щодо нормативно правового регулювання правовідносин, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20, п. 10 ч. 3 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 23.11.2016 р. № 854 «Деякі питання санаторно-курортного лікування та відпочинку громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким затверджено Порядок надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок санаторно-курортним закладам та закладам відпочинку, здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно з п. 1, 3, 6, 24-27 Порядку № 854 він визначає механізм надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості санаторно-курортних путівок або путівок на відпочинок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам та закладам відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, здійснення громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, доплати за надання додаткових послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми грошової допомоги, а також виплати зазначеним громадянам грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні. Безоплатними санаторно-курортними путівками або путівками на відпочинок шляхом надання грошової допомоги забезпечуються громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме: громадяни, віднесені до категорії 1, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; діти з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою. Безоплатне забезпечення путівками громадян, віднесених до категорії 1, та дітей з інвалідністю проводиться шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам та закладам відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування або відпочинку. За бажанням громадянина, віднесеного до категорії 1, одного із батьків дитини з інвалідністю або особи, яка їх замінює, у разі відмови від отримання санаторно-курортного лікування або відпочинку виплачується грошова компенсація у розмірі середньої вартості путівки в Україні, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для виплати грошової компенсації громадянин, віднесений до категорії 1, один із батьків дитини з інвалідністю або особа, яка їх замінює, подають органу соціального захисту населення за місцем проживання заяву на отримання грошової компенсації замість путівки за формою, затвердженою Мінсоцполітики, та документи, передбачені абзацами третім - шостим підпункту 1 або абзацами третім, п`ятим, сьомим, дев`ятим і десятим підпункту 2 пункту 9 цього Порядку. Облік осіб, які подали заяви про отримання грошової компенсації замість путівки, ведеться окремо відповідно до пункту 8 цього Порядку. Інформація про кількість громадян, віднесених до категорії 1, та дітей з інвалідністю, яких взято на облік для забезпечення путівками та для виплати грошової компенсації у наступному році, подається органами соціального захисту населення структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій до 1 листопада поточного року (уточнена інформація - до 1 червня наступного року) з метою узагальнення такої інформації та подання Мінсоцполітики до 15 листопада поточного року (уточнена - до 15 червня наступного року). Згідно з ч. 1, 2 ст. 264 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Згідно з матеріалів справи ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 22.05.2019 р., копія якого залучена до матеріалів справи, та користується пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. №796-XII. Відповідно, він є належним позивачем по справі, і спір має розглядатися по суті. Згідно з п. 4 ст. 20 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: позачергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування чи одержання за їх бажанням грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні; право вільного вибору санаторно-курортного закладу відповідного профілю чи закладу відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та, за бажанням, здійснення доплати за надання додаткових послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок на санаторно-курортне лікування чи відпочинок у вибраному закладі. Санаторно-курортні заклади незалежно від форми власності зобов`язані надавати санаторно-курортні та оздоровчі послуги шляхом безготівкових розрахунків. Порядок надання щорічної грошової допомоги та здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні встановлюється Кабінетом Міністрів України. Розмір щорічної грошової допомоги, щорічний розмір середньої вартості путівки в Україні визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Як зазначено вище, питання отримання грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні врегульовано п. 24-27 Порядку, якими передбачено - право на отримання грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні; процедуру отримання грошової компенсації, яка полягає в поданні до органу соціального захисту населення за місцем проживання заяву на отримання грошової компенсації замість путівки за формою, затвердженою Мінсоцполітики, та документи, передбачені абзацами третім - шостим підпункту 1 або абзацами третім, п`ятим, сьомим, дев`ятим і десятим підпункту 2 пункту 9 цього Порядку; ведення окремого переліку таких осіб. Тобто, Порядком № 854 врегульовано процедуру отримання грошової компенсації, і Положення не містить жодних норм, що суперечили б положенням Закону № 796-XII. Зокрема, положення п. 27 Порядку № 854 однозначно передбачають можливість звернення з відповідною заявою в поточному році на наступний, і саме таким чином здійснюється облік осіб. В той же час, згідно з матеріалами справи позивач звернувся до суду по даній справі після того, як рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2019 р. №200/8116/19-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про визнання дій посадових осіб Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради фінансованого Управлінням державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області в частині невиплати ОСОБА_1 , щорічної компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку у 2018 році у сумі 481,00 грн. незаконними; зобов`язання Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області утримати з рахунку Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь позивача не виплачену суму щорічної компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку у 2018 році у сумі 481,00 грн., в задоволенні позовних вимог було відмовлено. Згідно зі змісту судового рішення судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою про призначення компенсації замість санаторно-курортної путівки 09.01.2018, разом із тим з 27.06.2018 згідно поданої заяви взятий на облік для забезпечення санаторно-курортним лікуванням, що і призвело до відмови йому в отримання грошової компенсації за 2018 р. Тобто, відмова у реалізації права позивача на отримання грошової компенсації за 2018 р. мала місце у зв`язку з подачею в одному році двох заяв, одна з яких виключала можливість задоволення іншої, і це не пов`язане з протиправністю або недостатнім регулюванням вказаного питання Порядком №

854. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про порушення змістом Порядку № 854 вказаних принципів. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: М.І. Кобаль, А.Ю. Кучма