Постанова 4855 № 580/1206/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1206/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Паламар П.Г. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Глущенко Я.Б., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року (розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, м. Черкаси, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2020 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якій просить: - визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не проведення перерахунку та виплати перерахованої з 01.01.2018 пенсії із розрахунку основного розміру грошового забезпечення відповідно до довідки № 2305005029 про грошове забезпечення виданої 30.03.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Черкаській області, з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством - протиправною; - зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії із розрахунку основного розміру грошового забезпечення відповідно до довідки №2305005029 про грошове забезпечення виданої 30.03.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Черкаській області з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, в сумі максимального розміру перерахованої пенсії, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність з урахуванням раніше виплачених сум пенсії з 01 січня 2018 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що згідно з довідкою Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області від 30 березня 2018 року № 2305005029 грошове забезпечення для обрахунку пенсії складає 16170 грн. 00 коп. Відповідно Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, на думку позивача, зобов`язане було нарахувати йому пенсію в розмірі 90 % від суми, яка становить 16170 грн. 00 коп. Натомість відповідач здійснював нарахування пенсії в розмірі 90 % від сум, які становили: 13730 грн. 00 коп. з 01 січня 2018 року, 14350 грн. 00 коп. з 01 липня 2018 року, 14970 грн. 00 коп. з 01 грудня 2018 року, 15640 грн. 00 коп. з 01 липня по 30 листопада 2019 року. Позивач зазначив, що відповідач в супереч вимогам Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» протиправно здійснив розрахунок пенсії виходячи з максимально встановленого розміру пенсії, яка підлягає до виплати, а не з розміру грошового забезпечення. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 з 09.07.2010 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 90 % грошового забезпечення. 30.03.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Черкаській області видано довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії № 2305005029 та який складає 16170 грн 00 коп. 04.04.2018 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року на підставі довідки ГУ ДФС у Черкаській області №2305005029. Так, згідно протоколу перерахунку пенсії від 04.04.2018, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виходило з суми грошового забезпечення для перерахунку пенсії - 16170,00грн., що безпосередньо зазначено в протоколі, а підсумок пенсії (з надбавками) становив 14779,55грн, з урахуванням максимального розмірі пенсії 13730грн. та попередньої суми пенсії 8249,06грн. та підвищення 2740,47 грн. (50% від 5480,94грн. сума підвищення) до виплати 10989,53грн. Колегія суддів звернув увагу, що основний розмір пенсії встановлений на рівні 70% від грошового забезпечення у розмірі 11319грн. При чому, пенсія позивачу була перерахована на підставі постанови КМУ №103 від 21.01.2018, якою встановлювалися обмеження щодо виплати підвищення до пенсії, а саме з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від суми підвищення; з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75%, що зазначено у протоколах перерахунку. У відповідності до даних ЄДРСР 30.10.2019 рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/140/19, яке набрало законної сили 30.11.2019, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі 90% від основного розміру грошового забезпечення відповідно до довідки від 30.03.2018 № 2305005029 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними за березень 2018 року, виданої Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Черкаській області - з 01.01.2018. 12.12.2019 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення суду у справі №580/140/19 з розміру основного розміру пенсії встановлена на рівні 90% від грошового забезпечення у розмірі 14553грн. на підставі довідки ГУ ДФС у Черкаській області №2305005029. Окрім зазначеного звернув увагу, що позивачем не враховано, що у 2018 році розмір пенсії знижувався на суму підвищення на 50%, у 2019 році на 75% на суми підвищення. 04.03.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку та виплати пенсії основний розмір якої повинен обраховуватися згідно довідки Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області від 30 березня 2018 року № 2305005029 про грошове забезпечення для обрахунку пенсії, що складає 16170 грн 00 коп., а не максимального розміру обмеженого десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Листом від 18.03.2020 №746-867/С-03/8-2300/20 відповідач на заяву позивача повідомив, що розмір його пенсії обраховувався з довідки ГУ ДФС в Черкаській області від 30.03.2018 №2305005029 на суму основного грошового забезпечення 16170грн. Вказано, що пенсія виплачувалася з застосуванням постанови КМУ №103 від 21.01.2018, якою встановлювалися обмеження щодо виплати підвищення до пенсії, а саме з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від суми підвищення; з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75%, що зазначено у протоколах перерахунку. А тому підстав для перерахунку пенсії не має. Вважаючи зазначену відмову протиправною позивач звернувся до суду за захистом порушених прав. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09 квітня 1992 року. Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка набрала чинності з 01 січня 2017 року, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. З такого законодавчого регулювання слідує, що Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії звільненим із служби військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. З метою реалізації норми частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2018 року прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Відповідно до пункту 1 вказаної постанови постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374). Згідно з пунктом 2 цієї постанови виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Наявними у матеріалах справи протоколами перерахунку пенсії підтверджується, що починаючи з 1 січня 2018 року виплата перерахованої пенсії позивача здійснювалася поетапно у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по дату подання позову до суду - 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року. Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чинного на час перерахунку пенсії, на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком. Згідно Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011№3668-VI, максимальний розмір пенсії, призначених (перерахованих) відповідно до «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. (ст. 43 Закону №2262-ХІІ). Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено перерахунки пенсій позивача, отже, відповідачем виконано вимоги чинного законодавства, що регулювали умови перерахунку пенсій станом на день виникнення права позивача на такий перерахунок - 01.01.2018 та правомірно здійснено перерахунок з урахуванням положень постанови КМ України №103. Також Позивачу було проведено перерахунок пенсії на виконання рішень Черкаського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі № 580/140/19 та від 07.11.2019 у справі № 580/3097/19. Конституційний Суд України в своєму рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/1999 дійшов висновку, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно до Законів України про Державний бюджет України на 2018, 2019 роки прожитковий мінімум для непрацездатних осіб з 01.01.2018 встановлено в розмірі 1373,00 грн, з 01.07.2018 - 1435,00 грн., з 01.12.2018 - 1497.00 грн, з 01.07.2019 - 1564,00 грн, з 01.12.2019 - 1638,00 грн. Внаслідок зазначених перерахунків, враховуючи положення ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», розмір пенсії позивача з 01.01.2018 становив 10989,53 грн. (8249,06 грн. (розмір пенсії до проведених перерахунків) + 2740,47 грн.), з 01.07.2018 - 11299,53 грн. (8249,06 грн. + 3050,47 грн.), з 01.12.2018 - 11609,53 грн., з 01.01.2019 - 13289,77 грн., з 05.03.2019 - 14970,00 грн., з 01.07.2019 - 15640,00 грн., з 04.09.2019 - 13792,27 грн, з 01.12.2019 - 14347,27 грн., з 01.01.2020 - 16380,00 грн. Отже, Головним управлінням правомірно та в межах чинного законодавства України було проведено перерахунок пенсії позивача у відповідності до довідки від 30.03.2018 №2305005029, виданої Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Черкаській області. Колегія суддів погоджується доводами представника відповідача, що Головним управлінням встановлено з 01.01.2018 суму для обрахунку пенсії позивача в розмірі грошового забезпечення 16170,00 грн. При цьому, вказує, що додавши відсоткове значення встановлене постановою КМУ №103, якою передбачалося поетапну виплату підвищення до пенсії, то в сумі по кожному з перерахунків, сума пенсії відповідатиме максимальному встановленому розміру пенсії. Таким чином, доводи позивача, що ПФУ здійснено обрахунок його пенсій виходячи з максимально встановленого розміру пенсії (десять прожиткових мінімумів), а не грошового забезпечення визначеного в довідці, є безпідставними. При цьому, звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 визнано неконституційними положення Закону № 2262-ХІІ (у редакції за змінами, внесеними Законом № 911-VIII) щодо обмеження пенсій військовослужбовців лише у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., а не в період з 01.01.2018 р., який є спірним у даній адміністративній справі. Крім того, в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 р. Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Також у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи. Аналогічний правовий підхід Європейським судом з прав людини застосований й в рішеннях від 09.10.1979 р. у справі «Ейрі проти Ірландії» та від 12.10.2004 р. у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії», в якому Суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового, і такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат. Отже, підстави, які б вказували на неправомірність обмеження максимальним законодавчо встановленим розміром пенсії позивача у даному випадку відсутні, тож позовні вимоги задоволенню не підлягають. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких необхідно відмовити. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Я.Б. Глущенко, М.І. Кобаль