Постанова Донецький апеляційний суд № 229/2037/20

Єдиний унікальний номер 229/2037/20 Номер провадження 22-ц/804/296/21 Головуючий в І інстанції Рагозіна С.О. Єдиний унікальний номер 229/2037/20 Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/296/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 лютого 2021 року Донецький апеляційний суд в складі: судді-доповідача Папоян В.В. суддів Агєєва О.В., Космачевської Т.В., за участю секретаря Гладуха О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 15 вересня 2020 року та додаткове рішення Дружківського міського суду Донецької області від 21 вересня 2020 року у цивільній справі №229/2037/20 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про захист прав споживачів послуг з централізованого водопостачання і водовідведення (головуючий у 1 інстанції суддя Рагозіна С.О.), В С Т А Н О В И В : У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначила, що вона є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та споживачем послуг з водопостачання які надаються відповідачем. У квартирі встановлений квартирний засіб обліку холодної води, який 29 вересня 2012 року пройшов періодичну повірку та був прийнятий в експлуатацію. 23 листопада 2017 року позивач за власний кошт здійснила періодичну повірку лічильника і 05 грудня 2017 року він був прийнятий в експлуатацію. Разом з тим, станом на 01 грудня 2017 року відповідачем нарахована заборгованість за послуги з водопостачання у сумі 594,43 грн за нормами споживання через закінчення міжповірочного інтервалу. Позивач неодноразово зверталась до Дружківського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» з заявою щодо перерахунку заборгованості, враховуючи фактичні показання лічильника обліку холодної води, але відповідач вважає, що саме споживач несе відповідальність за своєчасність чергової повірки та зобов`язаний організувати роботи по демонтажу, повірці та монтажу повіреного приладу обліку води, що суперечить положенням ч.4 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». У зв`язку з наведеним позивач просила: визнати незаконними дії КП «Компанія «Вода Донбасу» щодо нарахування оплати за послуги з водопостачання та водовідведення за особовим рахунком № НОМЕР_1 з грудня 2015 року по грудень 2017 року за установленими нормативами (нормами) споживання; визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо неповідомлення про настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки та непроведення періодичної повірки, в тому числі демонтажу, транспортування та монтажу, лічильника холодної води; зобов`язати відповідача провести перерахунок нарахувань за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення за спірний період враховуючи фактичні показання приладу обліку холодної води; стягнути з відповідача, як безпідставно набуте майно, кошти сплачені нею за проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки у сумі 127,11 грн та компенсацію моральної шкоди у сумі 1000 грн. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 15 вересня 2020 року (з урахуванням додаткового рішення того ж суду від 21 вересня 2020 року) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті розпломбування, державну повірку та опломбування засобу квартирного обліку холодної води у сумі 127 грн 11 коп. Визнано незаконними дії КП «Компанія «Вода Донбасу» щодо нарахування оплати за послуги з водопостачання та водовідведення за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01 січня 2016 року по липень 2017 року за установленими нормативами (нормами) споживання та визнано незаконною бездіяльність щодо неповідомлення про настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки та непроведення періодичної повірки, в тому числі демонтажу, транспортування та монтажу, засобу обліку холодної води. Зобов`язано відповідача провести перерахунок за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01 січня 2016 року по липень 2017 року, враховуючи фактичні показання засобу обліку холодної води. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з зазначеними рішеннями суду у частині щодо задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду та додаткове рішення у вказаних частинах скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів зазначає, що висновок суду щодо обов`язку відповідача проводити періодичну повірку засобів обліку води за свій рахунок є безпідставними, оскільки суперечать умовам договору, якій укладений між сторонами. Посилання суду на постанову НКРЕКП №2869 від 26 листопада 2015 року (щодо витрат на збут) не мають значення для даної справи, оскільки відносини між сторонами регулюються договором з чітко зазначеними умовами, в частині що споживач зобов`язаний за власний рахунок забезпечувати своєчасну повірку засобів обліку холодної води. Нарахування за нормативами водопостачання здійснювалося відповідачем з приводу строку експлуатації засобу обліку води. В паспорті лічильника води, який знаходиться у власності позивачки зазначено термін наступної повірки. Посилання суду на правовий висновок Верховного Суду у справі №815/5329/16 вважають помилковим, оскільки його висловлено у господарських правовідносинах. Зазначають, що рішенням суду на відповідача покладаються обов`язки, які призведуть до надмірно тяжкого стану підприємства. Також наводить судову практику зі спірних правовідносин. Сторони у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача на адресу апеляційного суду надійшла заява щодо розгляду справи у її відсутність. Відповідачем апеляційний суд про причини неявки у судове засідання 03 лютого 2021 року не повідомлено і відповідно до частини 3 ст. 131 ЦПК України вважається, що останній не з`явився у судове засідання без поважних причин. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача та представника відповідача, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалася, оскільки відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини. Відповідачем рішення оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог. В інший частині сторонами рішення не оскаржено. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права. Спірні правовідносини врегульовані Житловим Кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та Порядком подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України N474 від 08.07.2015 року. Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10.12.1999 року та свідоцтва про право на спадщину від 14.12.2017 року ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 . Відповідно до договору про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення від 06 вересня 2012 року, укладеному між КП «Компанія «Вода Донбасу» та споживачем ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в цій квартирі з вересня 2014 року встановлений засіб обліку холодної води лічильник КВ-1,5 № 021254. Згідно з п. 16 зазначеного договору споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) будинкових засобів обліку, холодної води за власний рахунок за окремим договором. За п.17 договору споживач зобов`язаний забезпечувати за власний рахунок своєчасну повірку засобу обліку холодної води. Згідно з паспортом № НОМЕР_2 на лічильник води КВ-1,5 № 021254 він введений у експлуатацію у 2002 році, періодичність повірки 4 роки. Згідно відмітки лічильник проходив повірку 23.11.2017 року та придатний до експлуатації. Також у матеріалах справи міститься акт прийому в експлуатацію засобів обліку холодної води КВ-1,5 № 021254 від 05.12.2017 року з датою повірки 23.11.2017 року, строк наступної повірки - 23.11.2021 року. Відповідно до свідоцтва про повірку № НОМЕР_3 від 23.11.2017 року лічильник КВ-1,5 №014005 відповідає вимогам МПУ 392/03-2015. Свідоцтво чинне до 23.11.2021 року. Згідно із повідомленням №190 від 16.11.2017 року відповідачем ОСОБА_1 повідомлено про необхідність сплатити 127,11 грн. за розпломбування, повірку та опломбування лічильнику води 127,11 грн. Відповідно до виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 за період з січня 2016 року по липень 2017 року нарахування вартості послуг з водопостачання та водовідведення здійснювалось за встановленими нормами споживання через прострочення міжповірочного періоду засобу обліку холодної води і невчасну його повірку. Споживачем оплата наданих послуг послуги з водопостачання та водовідведення за цей період була проведена відповідно до показників лічильників, та, як наслідок цього, споживачу за спірний період нарахована заборгованість з оплати наданих. За таких обставин, задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок з повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортуванню та монтажу) засобів вимірювальної техніки, а також, відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, законодавцем було покладено саме на суб`єкта господарювання, тобто, на відповідача у справі, то не проведення повірки, нарахування вартості послуг за водопостачання та водовідведення за загальними нормами споживання та вартості повірки є незаконним. Та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Апеляційний суд погоджується з даним висновком та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (в редакції діяла на час на час виникнення спірних правовідносин), періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України. З метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. За пунктом 16 цього Порядку (в редакції від 01.01.2016 року, тобто що діяла на час спірної повірки) до складу витрат на збут послуг з централізованого постачання холодної води, водовідведення включаються витрати, безпосередньо пов`язані із збутом послуг споживачам, а саме: витрати на проведення планових періодичних повірок, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку холодної води, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, розпломбування та опломбування, а також витрати на формування обмінного фонду квартирних засобів обліку холодної води; Згідно із пунктом 3.4 Порядку формування тарифів з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), затвердженого Постановою НКРЕКП від 10 березня 2016 року №303, у редакції що діє станом на виникнення спірних правовідносин, до складу витрат на збут включаються витрати на проведення робіт з періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку холодної води для мешканців багатоквартирного житлового фонду, у тому числі на їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, а також витрати на формування обмінного фонду засобів обліку холодної води. Отже, на час строку чергової повірки належних відповідачу приладів обліку води, проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки повинне було здійснюватися за рахунок виконавця зазначених послуг, а витрати, понесені виконавцем, повинні були включатися у тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і сплачуватися споживачем щомісячно у складі цих послуг. Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №

630. Пунктами 9, 30, 32 цих Правил передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства. Статтями 19, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено договірне регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг та визначено, що послуги, які надаються споживачеві згідно із договором, оформлюються на основі типового договору про надання таких послуг, перелік яких та тарифи (ціни), на які затверджуються уповноваженими органами. Порядком та типовим договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до складу таких послуг, з яких розраховуються тарифи для споживачів, входять і послуги з періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Відповідно до абзацу другого пункту 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 №630, справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абз. 5 п. 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. У разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку споживач в установленому порядку може проводити їх позачергову повірку за власні кошти, про що інформує виконавця. Пунктами 9, 30, 32 цих же Правил передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства. В той же час, згідно з положеннями підпункту 6 пункту 29, підпункту 4 пункту 32 Правил №630, споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку. Виконавець зобов`язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж. Отже системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що відповідач є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, виконавцем яких є КП «Компанія «Вода Донбасу», тому на час виникнення спірних правовідносин саме на відповідач ніс відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку води, встановленого у квартирі позивача, його обслуговування і ремонт, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Верховний Суд у постанові від 15.07.2019 у справі №235/499/17 зробив висновок про те, що підприємства, які надають послуги з водопостачання повинні забезпечити виконання робіт з періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води за рахунок включення цих робіт до тарифу на водопостачання. Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги щодо застосування до спірних правовідносин положень укладеного між відповідачем та попереднім споживачем договору, оскільки безпосередньо між сторонами по справі договір на таких умовах не укладався. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що положення договору про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення від 06 вересня 2012 року, які покладають на споживача обов`язок забезпечувати за власний рахунок своєчасну повірку засобу обліку холодної води, суперечать вимогам ч.4 ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та п.п.29, 32 Правил №630 (у редакції, що діяли на час правовідносин які виникли між сторонами). Аналогічні висновки міститься у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 815/5331/16, від 03 квітня 2020 року № 815/5329/16, який дійшов висновку про те, що враховуючи приписи вищевикладених правових норм законодавства й наявну правозастосовну практику, обов`язок проведення періодичної повірки та відповідальність за своєчасність її проведення покладається виключно на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції який правильно відхилив, як неспроможні, доводи представника відповідача, що не включення до тарифу на централізоване водопостачання витрат на проведення періодичної повірки лічильника холодної води, оскільки формування тарифів не залежить від дій споживача та стосується правових взаємовідносин КП «Компанія «Вода Донбасу», як виконавця послуг та органів державної влади і місцевого самоврядування. Споживач, станом на час виникнення правовідносин (2016-2017 роки) має право на безоплатну повірку, обслуговування і ремонт засобу обліку води, що узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 27 березня 2019 року по цивільній справі № 229/1539/17. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо правильності нарахування за спожиті послуги у спірний період за встановленими нормативами, оскільки вони суперечать пункту 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 №630, відповідно до якого справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абз. 5 п. 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. У разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку споживач в установленому порядку може проводити їх позачергову повірку за власні кошти, про що інформує виконавця. Відповідачем не надано суду доказів про несправність засобу обліку води №014005, який встановлений в квартирі споживача ОСОБА_1 , з огляду на що нарахування плати за послуги з централізованого водопостачання за нормами споживання здійснене в порушення вимог вищенаведеного законодавства. Отже доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, є фактично тотожними доводам, викладеним у відзиві, та були предметом розгляд у суді першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесене з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Керуючись статтями 374, 375, 382-384 ЦПК України, Донецький апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» залишити без задоволення. Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 15 вересня 2020 року та додаткове рішення Дружківського міського суду Донецької області від 21 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Судді: В.В. Папоян О.В. Агєєв Т.В. Космачевська