Постанова 4804 № 225/547/20

Єдиний унікальний номер 225/547/20 Номер провадження 22-ц/804/1535/20 Головуючий у 1 інстанції Довженко О.В. Єдиний унікальний номер 225/547/20 Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/1535/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 червня 2020 року Донецький апеляційний суд в складі: судді-доповідача Папоян В.В. суддів Біляєвої О.М., Хейло Я.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 05 березня 2020 року цивільну справу №225/547/20 за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до ОСОБА_1 про стягнення боргу (головуючий у першій інстанції суддя Довженко О.В., повний текст рішення складено 05 березня 2020 року) В С Т А Н О В И В : У січні 2020 року КП «Компанія «Вода Донбасу» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в обґрунтування якого вказала, що відповідно до п.1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 (надалі - Правила надання послуг), позивачем надавались послуги з водопостачання та водовідведення відповідачеві. Зокрема, для розрахунку за надані послуги відповідачу було відкрито особистий рахунок № НОМЕР_1 . Вартість отриманих послуг з водопостачання та водовідведення відповідач оплачував не в повному обсязі, в результаті чого за період з 01.03.2017 року по 01.01.2020 року виникла заборгованість по оплаті наданих послуг у сумі 11756,56 грн., яку разом з судовими витратами просив стягнути з відповідача. Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 05 березня 2020 року у задоволенні позову було відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, позивач надав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, незаконність рішення суду та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що у відповідача відсутня заборгованість за спірний період з тих підстав, що вартість послуги з періодичної повірки квартирних приладів обліку включена до складу тарифів послуги з водопостачання та повірка повинна проводитися за рахунок суб`єктів господарювання, тобто у даному випадку КП «Компанія «Вода Донбасу». Зазначають, що нарахування відповідачу за спожиті послуги проведено у відповідності до чинного законодавства. Пунктом 24 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 передбачені витрати на періодичну повірку засобів обліку води, які є власністю ліцензіата. Однак прилади обліку води, які встановлені у квартирі відповідача у власності позивача ніколи не перебували. У період з 01.01.2016 по 31.08.2017 року витрати на проведення робіт з періодичної повірки пломбування, обслуговування та ремонт засобів обліку не були включені до складу встановлених тарифів. Висновки суду суперечать правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-60цс15. Крім того, у зв`язку з введенням в дію Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» внесені зміни у ст.. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» витрати на періодичну повірку засобів обліку води, які знаходяться у власності фізичних осіб з 02.08.2017 року виключені зі структури тарифів. Відповідачем до суду апеляційної інстанції надано відзив, в якому останній заперечує проти доводів апеляційної скарги, та просить рішення суду залишити без змін. В обґрунтування зазначає, що позивачем не наведено доказів, на підставі саме яких правових нормативних актів було нараховану спірну сумі заборгованості. Договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення між сторонами не укладався. Покладення на споживача обов`язку проводити повірку за власний рахунок не ґрунтується на вимогах закону. Посилається на судову практику у спірних правовідносинах. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 16 червня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Оскільки апеляційним судом не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі та зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд якої відповідно до п.1 ч.4 ст. 274 ЦПК України здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм належну оцінку. Спірні правовідносини врегульовані Житловим Кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених Постановою Кабінету Міністрів України N630 від 21 липня 2005 року. Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг КП «Компанія «Вода Донбасу» з водовідведення та водопостачання які надаються за адресою: АДРЕСА_1 . На ім`я відповідача було відкрито особистий рахунок за № НОМЕР_1 . Квартира обладнана приладами обліку холодної води. Відповідно до Акту інвентаризації від 31.01.2017 року в квартирі споживача (на кухні) встановлено прилад обліку холодної води - лічильник № 6074733, дата його останньої повірки - 08.02.2013 року та дата наступної повірки - 08.02.2017 року. 31 січня 2017 року позивачем повідомлено ОСОБА_1 , що термін строку повідки приладів обліку води спливає 08 лютого 2017 року та про необхідність проведення їх повірки чи/або заміни останніх протягом 30 днів. Та попереджено, що у разі нездійснення повірки, нарахування за отримані послуги з водопостачання та водовідведення відбуватиметься в розмірі 151,89 грн. за одну людину на місяць. З 01 березня 2017 року позивачем виведений з експлуатації засіб обліку холодної води у зв`язку із закінченням міжповіркового інтервалу та з цього часу нарахування за послуги провадились за нормами водоспоживання. Внаслідок чого за період 01.03.2017 року по 01.01.2020 року за спожиті послуги з водопостачання споживачу було нараховано 13373 грн. 01 коп. Відповідачем оплата наданих послуг послуги з водопостачання та водовідведення за цей період була проведена відповідно до показників лічильників у сумі 1657 грн. 33 коп. Та, як наслідок цього, споживачу за спірний період нарахована заборгованість з оплати наданих послуг у сумі 11756 грн. 56 коп. В подальшому, 21 грудня 2017 року, 10 лютого 2018 року та 26 жовтня 2019 року КП «Компанія «Вода Донбасу» на адресу споживача було направлено претензії щодо необхідності сплати нарахованої заборгованості. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки обов`язок з повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортуванню та монтажу) засобів вимірювальної техніки, а також, відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, законодавцем було покладено саме на суб`єкта господарювання, тобто, на позивача у справі, то нарахування вартості послуг за водопостачання та водовідведення за загальними нормами споживання є незаконним Та за таких обставин дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення нарахованої суми заборгованості. Апеляційний суд погоджується з даним висновком та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо обґрунтованого нарахування відповідачу заборгованості за спожиті послуги, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (в редакції діяла на час на час виникнення спірних правовідносин), періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України. З метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. За пунктом 16 цього Порядку (в редакції від 01.01.2016 року, тобто що діяла на час спірної повірки) до складу витрат на збут послуг з централізованого постачання холодної води, водовідведення включаються витрати, безпосередньо пов`язані із збутом послуг споживачам, а саме: витрати на проведення планових періодичних повірок, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку холодної води, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, розпломбування та опломбування, а також витрати на формування обмінного фонду квартирних засобів обліку холодної води; Згідно із пунктом 3.4 Порядку формування тарифів з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), затвердженого Постановою НКРЕКП від 10 березня 2016 року №303, у редакції що діє станом на виникнення спірних правовідносин, до складу витрат на збут включаються витрати на проведення робіт з періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку холодної води для мешканців багатоквартирного житлового фонду, у тому числі на їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, а також витрати на формування обмінного фонду засобів обліку холодної води. Отже, на час строку чергової повірки належних відповідачу приладів обліку води (08 лютого 2017 року), проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки повинне було здійснюватися за рахунок виконавця зазначених послуг, а витрати, понесені виконавцем, повинні були включатися у тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і сплачуватися споживачем щомісячно у складі цих послуг. Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №

630. Пунктами 9, 30, 32 цих Правил передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства. Статтями 19, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено договірне регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг та визначено, що послуги, які надаються споживачеві згідно із договором, оформлюються на основі типового договору про надання таких послуг, перелік яких та тарифи (ціни), на які затверджуються уповноваженими органами. Порядком та типовим договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до складу таких послуг, з яких розраховуються тарифи для споживачів, входять і послуги з періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Отже системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що відповідач є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, виконавцем яких є КП «Компанія «Вода Донбасу», тому на час виникнення спірних правовідносин саме на позивач ніс відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку води, встановленого у квартирі відповідача, його обслуговування і ремонт, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що на час проведення чергової повірки лічильника відповідача витрати на проведення робіт з періодичної повірки пломбування, обслуговування та ремонт засобів обліку не були включені до складу встановлених тарифів, оскільки включення до тарифів плати за повірку приладів обліку води, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки не залежить від дій споживача та стосується правових взаємовідносин КП «Компанія «Вода Донбасу» як виконавця послуг та органів державної влади і місцевого самоврядування, а позивач має право на безоплатну повірку, обслуговування і ремонт засобу обліку води. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року у справі №229/1539/17, якій було враховано судом першої інстанції під час розгляду справи. Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції помилково застосував даний висновок, оскільки його було висловлено у справі з іншими обставинами, оскільки з матеріалів справи, яка надійшла до апеляційного суду убачається, що між сторонами існує спір щодо порядку проведення чергової повірки квартирних засобів обліку, та, як наслідок цього, нарахування та розміру оплати за надані послуги з водопостачання. Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції суперечать правовому висновку, наведеному у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-60цс15, не заслуговують на увагу, оскільки за обставинами справи, яку переглядав Верховний Суд України, споживач здійснив повірку лічильника води за власні кошти і просив стягнути їх з відповідача, який не був виконавцем послуг з періодичної повірки квартирних приладів обліку води, а тому не повинен нести відповідальність з відшкодування понесених споживачем витрат на вказані цілі. Тобто у справі, яку переглядав Верховний Суд України, та у цій справі встановлені різні фактичні обставини. Отже доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, є фактично тотожними доводам, викладеним у відзиві, та були предметом розгляд у суді першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» залишити без задоволення. Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 05 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Судді: В.В. Папоян О.М. Біляєва Я.В. Хейло