Ухвала КЦС ВС № 417/7171/19

УХВАЛА 16 лютого 2021 року м. Київ справа №417/7171/19 провадження № 61-1569ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, ВСТАНОВИВ: У січні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 11 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Справа переглядалася судами неодноразово. Останньою постановою Луганського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року рішення Марківського районного суду Луганської області від 11 червня 2019 року змінено шляхом викладення мотивувальної частини в редакції постанови суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. У січні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Луганського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав. Право на касаційне оскарження та підстави касаційного оскарження судових рішень визначені положеннями статті 389 ЦПК України. Цивільний процесуальний закон містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги, за умови дотримання яких касаційна скарга може бути прийнята судом до розгляду (стаття 392 ЦПК України). Положеннями цієї статті передбачено, що у касаційній скарзі повинні бути зазначені підстави касаційного оскарження. У даній справі скаржник оскаржує в касаційному порядку судові рішення, право на касаційне оскарження яких передбачене пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Всупереч вимогам статті 392 ЦПК України касаційна скарга не містить чіткого посилання на підстави касаційного оскарження та їх відповідного обґрунтування. Доводи касаційної скарги зводяться до узагальнених посилань скаржника на причини незгоди з оскаржуваним судовим рішенням. Суд касаційної інстанції нагадує скаржнику положення статті 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Верховний Суд роз`яснює скаржнику положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. За правилами частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що належне зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги. Виконання вищенаведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі. Скаржником не виконано в повній мірі вимоги законодавства стосовно зазначення підстав касаційного оскарження, в зв`язку з чим касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України. Суд касаційної інстанції роз`яснює, що скаржнику для усунення даного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, необхідно надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підставу(и) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування. Тобто, заявнику слід чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги та відповідне обґрунтування (посилання на норму закону, правові висновки Верховного Суду, висловлені в подібних правовідносинах тощо) з урахуванням вимог цієї ухвали. За таких підстав касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги. Крім того, скаржником не коректно зазначено клопотання в резолютивній частині. За правилами пункту шостого частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі повинно бути зазначено клопотання особи, яка подає скаргу. Так скаржник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Так оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції було змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, натомість в частині вирішення позовних вимог (відмови у задоволенні позову), рішення суду першої інстанції залишено без змін. У разі скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвалення нового судового рішення у разі скасування оскаржуваної постанови суд касаційної інстанції в межах передбачених статтею 409 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений процесуальним правом ухвалювати нове судове рішення про задоволення позовних вимог за умови існування нескасованого рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог. Таким чином, скаржнику необхідно в резолютивній часині касаційної скарги зазначити клопотання стосовно перегляду судом касаційної інстанції і рішення суду першої інстанції. За таких підстав касаційна скарга не підлягає прийняттю судом до розгляду, оскільки оформлена з порушенням вимог статті 392 ЦПК України. За правилами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку на усунення вищевказаних недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд УХВАЛИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя А. А. Калараш