Постанова 4856 № 240/6423/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/6423/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева М.С. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 16 лютого 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Курка О. П. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради міста Житомира про визнання протиправними дій, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : в квітні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради міста Житомира, в якому просив суд: - визнати дії Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради по нарахуванню і виплаті одноразової компенсації, як інваліду 2 групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, справа № 2-А-59/2012 протиправними; - визнати дії Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради по нарахуванню і виплаті допомоги на оздоровлення за 2011 рік, як інваліду 2 групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, справа № 2-А-2897/2011 протиправними; - відшкодувати за рахунок Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку державної казначейської служби України матеріальну шкоду в розмірі 87700,80 грн. завданої незаконними діями посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень; - відшкодувати за рахунок Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку державної казначейської служби України моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн. завданої незаконними діями посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач своїм правом передбаченим ст.300,304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 січня 2021 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що позивач є ліквідатором аварії на Чорнобильській ЧАЕС. ОСОБА_1 з 14.05.1992 року перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради і отримує соціальні виплати, як інвалід другої групи з числа ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14.11.2011у справі № 2-А-2897/2011 визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2011 рік в розмірах менших, ніж визначено ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік відповідно до частини 4ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат, вставленого законом, з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 02.08.2013 року змінено спосіб і порядок виконання постанови Богунського районного суду м. Житомира від 14 листопада 2011 року по справі № 2-А-2897/2011 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира про визнання дій (бездіяльності) неправомірними та стягнення коштів, шляхом стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира на користь ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік в розмірі 4680 грн. 00 коп. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17.04.2012 у справі № 2-А-59/2012 визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення різниці в одноразових компенсаціях при встановленні 2 групи інвалідності у розмірах менших, ніж визначено ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю в одноразових компенсаціях при встановленні 2 групи інвалідності у розмірах, встановленихст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 02.08.2013 року змінено спосіб і порядок виконання постанови Богунського районного суду м. Житомира від 14 листопада 2011 року по справі № 2-А-59/2012 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, шляхом стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира на користь ОСОБА_1 різниці в одноразових компенсаціях при встановленні групи інвалідності в розмірі 6205 грн. 20 коп. В межах виконання зазначених рішень суду позивач 26.12.2016 отримав на картковий банківський рахунок кошти в сумі 4 680,00 грн. та 6 205,20 грн. Позивач вважає, що перерахунок мав здійснюватися із врахуванням мінімальної заробітної плати на момент виплати, посилаючись на норму ч. 7 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ", що діяла станом на 2007 рік, згідно якої розмір мінімальної заробітної плати визчається на момент виплати. Для розрахунку боргу Позивач виходить із мінімальної заробітної плати, яка була встановлена на 2019 рік та становить суму в розмірі 4173,00 грн. Також, позивач вказує на норму ч. 1 ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яка встановлює, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Вважає, що вказані рішення суду по справам № 2-А-59/2012 та № 2-А-2897/2011 не виконувались 7 років, тому на недовиплачені суми слід нараховувати 21% (виходячи з: 3% річних х 7 років = 21%). Вважаючи вищевказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи встановлено, що згідно рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17.04.2012 р. № 2-А-59/2012 предметом розгляду даної справи була різниця одноразових компенсацій при встановленні групи інвалідності, яка була виплачена позивачу 01.06.2007 року в сумі 94,80 грн. За результатом розгляду справи, суд фактично зобов`язав відповідача здійснити перерахунок допомоги на оздоровлення, яка була виплачена 01.06.2007 року, виходячи з розміру встановленого ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Тобто, здійснивши розрахунок, виходячи з мінімальної заробітної плати на 2007 рік, відповідач діяв в межах виконання даного рішення суду. Аналогічна позиція міститься в рішенні Богунського районного суду м. Житомира від 14 листопада 2011 року в справі № 2-А-2897/2011. Предметом розгляду даної справи був розмір щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік, яка була виплачена позивачу 12.07.2011 року в сумі 120,00 грн. За результатом розгляду вказаної справи, суд фактично зобов`язав відповідача здійснити перерахунок суми виплаченої допомоги на оздоровлення виплаченої 12.07.2011 виходячи з розміру встановленого ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В даному випадку, при розрахунку допомоги в межах виконання рішення суду, відповідач виходив з мінімальної заробітної плати встановленої на 2011 рік. У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для стягнення моральної шкоди. Також, колегія суддів зазначає, що правовідносини, які виникли у вказаних судових справах в ході виконання рішень суду регулюються Законом України від 05 червня 2012 року №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Закон №4901-VI),Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст. 370-383 ІV Розділу Кодексу адміністративного судочинства України, Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 р. № 440 (далі - Порядок № 440) . Відповідно до частини 1статті 2 Закону № 4901-VI, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган. Згідно з ч.1ст. 3 Закону України Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. У відповідності до ч. 2ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Відповідно до пункту 3 Порядку № 440, рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості. Пунктами 13-15 Порядку № 440 передбачено, що передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом. Пункту 19 Порядку № 440 бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Відповідно до пункту 20 Порядку № 440, погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 р. №

845. Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", визначено, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Дана норма не стосується тривалості невиконання рішення суду, а стосується вже виділених бюджетних асигнувань (коштів), визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, які з тих чи інших причин вчасно, в межах тримісячного строку не перераховані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів на рахунок органу казначейства, який безпосередньо виконує рішення суду. Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Стаття 1167 Цивільного кодексу України, визначає підстави відшкодування моральної шкоди, а саме, моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт. Враховуючи відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача в межах виконання рішень суду та тривалістю очікування моменту виділення бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 87700,80 грн. не підлягає задоволенню. Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Оцінюючи наведені апелянтом аргументи, суд апеляційної інстанції вважає, що вказані доводи, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у апеляційній скарзі не зазначено. Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Судова колегія зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Біла Л.М.