Постанова 4856 № 120/3521/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3521/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян М.Б. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 16 лютого 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року (ухвалене в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в липні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, апелянт вказує на протиправність дій відповідача щодо відмови у призначені пенсії за вислугою років згідно статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки вважає, що норми які регулюють призначення пенсії за вислугу років, не ставлять набуття права на пенсію за вислугу років у залежність від наявності відповідної кількості років виключно календарної вислуги. Також зазначає, що відповідно послужного списку позивача станом на день звільнення із служби, вислуга років у пільговому обчисленні становить 25 років 02 місяці 29 днів, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Відповідач своїм правом передбаченим ст.300,304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 січня 2021 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та Державній кримінально-виконавчій службі України з 04.11.1997 року по 02.10.2015 року. Наказом Вінницької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№86) № 66 о/с від 02.10.2015 року позивача звільнено зі служби в кримінально-виконавчій системі у запас Збройних Сил України за пунктом 63 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Вислуга на день звільнення в календарному обчисленні становить 19 років 03 місяці 10 днів. 18.01.2020 року позивач звернувся з заявою до Вінницької виправної колонії (№ 86), в якій просив на підставі наказу Вінницької виправної колонії (№ 86) №66 о/с від 02.10.2015 року, прийняти заяву про призначення пенсії та перелік документів у відповідності постанови Правління ПФУ №3-1 від 30.01.2007 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та передати їх органу пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.05.2020 року № 26, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки при перегляді документів, що були подані, виявлено, що вислуга років в календарному обчислені становить лише 19 років 03 місяці 10 днів, а вислуга років в пільговому обчислені 25 років 02 місяці 29 днів, а вік лише 42 роки. Згідно пункту «а» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; пункт «б» особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області діяло в межах та у відповідності з діючим законодавством, а посилання позивача на пільгову вислугу років (25 років 03 місяці 11 дні) є безпідставним. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 року. Пунктом "б" статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту. Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. Одночасно стаття 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії. Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби. Разом з тим, календарний рік - це рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді. Виходячи з наведеного, в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 22 календарних років та 6 місяців вислуги, обчисленої на пільгових умовах. Натомість вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 22 календарних роки та 6 місяців і більше, та містить виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі № 295/6301/17, від 19.09.2018 року у справі № 725/1959/17, від 22.11.2018 року у справі № 161/4876/17, від 27.03.2020 року у справі №569/727/17, від 23.06.2020 року у справі № 750/10827/16-а. Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що період зарахований позивачу на пільгових умовах відповідно до положень Постанови №393 від 17.07.1992 року не ввійшов до частини 2 статті 17 названого Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який може бути за нормами пункту "а" статті 12 цього ж Закону зарахований до календарної вислуги років. З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вислуга років позивача станом на день його звільнення у календарному обчисленні становить - 19 років 03 місяців 10 днів, що не є достатнім для призначення позивачу пенсії за вислугу років у відповідності до пункту «а» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що пільгова вислуга років позивача (25 років 02 місяців 29 днів) має значення для визначення відсотку розміру пенсії позивача від його грошового забезпечення, відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", за умови наявності права на призначення пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії. Доводи апелянта стосовно того, що для призначення пенсії за вислугу років підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 року №393, якою позивачу на його думку для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж - (25 роки 02 місяців 29 днів) колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно частини 4 статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Відтак, приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 суперечать приписам пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тому застосуванню підлягає саме Закон України, оскільки у відповідності до частини 4 статті 9 КАС України має вищу юридичну силу. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 року у справі №295/15121/16-а. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. "а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" є правомірними, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню. При цьому, апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені ст. 317 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову. Натомість оскаржуване рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Курко О. П.