Постанова КАС ВС № 120/3521/20-а

ПОСТАНОВА Іменем України 09 червня 2022 року Київ справа №120/3521/20-а адміністративне провадження № К/9901/18936/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Стеценка С.Г., суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №120/3521/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2020 (головуючий суддя: Мультян М.Б.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 (колегія у складі: головуючий суддя Гонтарук В. М., суддів: Білої Л.М. Курка О. П.), - В С Т А Н О В И В: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому позивач просив: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 26 від 22.05.2020; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити пенсію за вислугою років, відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує на протиправність дій відповідача у відмові у призначені пенсії за вислугою років згідно статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки вважає, що норми які регулюють призначення пенсії за вислугу років, не ставлять набуття права на пенсію за вислугу років у залежність від наявності відповідної кількості років виключно календарної вислуги. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021, у задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що вислуга років позивача станом на день його звільнення у календарному обчисленні становить - 19 років 03 місяців 10 днів, що не є достатнім для призначення позивачу пенсії за вислугу років у відповідності до пункту «а» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а посилання позивача на пільгову вислугу років (25 років 03 місяці 11 дні) є безпідставним. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2020 та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій скаржник просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій, та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

6. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що дії відповідача щодо відмови у призначені пенсії за вислугою років згідно статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» є протиправними, оскільки вважає, що норми які регулюють призначення пенсії за вислугу років, не ставлять набуття права на пенсію за вислугу років у залежність від наявності відповідної кількості років виключно календарної вислуги. Також зазначає, що відповідно послужного списку позивача станом на день звільнення із служби, вислуга років у пільговому обчисленні становить 25 років 02 місяці 29 днів, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 7. 24.05.2021 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

9. Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано скаржнику строк протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору (або належних доказів на підставі яких можливо звільнити скаржника від сплати судового збору) та зазначення інших підстав для поновлення такого строку із наданням належних та допустимих доказів.

10. В межах строку встановленого судом в ухвалі Верховного Суду від 07.06.2021 скаржник усунув недоліки касаційної скарги, а саме надав документ про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку.

11. Ухвалою Верховного Суду від 13.06.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 .

12. Ухвалою Верховного Суду від 08.06.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 09.06.2022. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Як встановлено судами попередніх інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та Державній кримінально-виконавчій службі України з 04.11.1997 по 02.10.2015.

14. Наказом Вінницької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№86) № 66 о/с від 02.10.2015 позивача звільнено зі служби в кримінально-виконавчій системі у запас Збройних Сил України за пунктом 63 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Вислуга на день звільнення в календарному обчисленні становить 19 років 03 місяці 10 днів. 15. 18.01.2020 позивач звернувся з заявою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій просив на підставі наказу Вінницької виправної колонії (№ 86) №66 о/с від 02.10.2015, прийняти заяву про призначення пенсії та перелік документів у відповідності постанови Правління ПФУ №3-1 від 30.01.2007 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та передати їх органу пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років.

16. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.05.2020 № 26, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки при перегляді документів, що були подані, виявлено, що вислуга років в календарному обчислені становить лише 19 років 03 місяці 10 днів, а вислуга років в пільговому обчислені 25 років 02 місяці 29 днів, а вік лише 42 роки. Згідно пункту «а» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; пункт «б» особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

17. Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

21. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

22. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992.

23. Пунктом "б" статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

24. Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

25. Відповідно до статті 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

26. На виконання зазначених вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (Постанова від 17.07.1992 №393).

27. Так, Верховний Суд у постановах Верховного Суду від 27.03.2018, 10.07.2019, 22.08.2019, 30.09.2019, 27.03.2020, 23.06.2020, 20.01.2021 (справи №№295/6301/17, 1840/3347/18, 295/7220/16-а, 360/1432/19, 569/727/17, 750/10827/16-а, 620/509/19, відповідно) викладав висновок про те, що задля отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.

28. Водночас, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 (справа №805/3923/18-а) відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

29. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.04.2021 (справа №480/4241/18) підтримала правову позицію, викладену у постанові від 03.03.2021 (справа №805/3923/18-а), що для призначення пенсій за вислугу років за Законом №2262-XII календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393 та з метою забезпечення єдності та сталості судової практики відступила від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018, 15.08.2019, від 27.03.2020 (справи №№161/4876/17, №281/459/17, 569/727/17, відповідно та інших), у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що вислуга років позивача складає в календарному обчисленні - 19 років 03 місяці 10 днів, а вислуга років в пільговому обчислені 25 років 02 місяці 29 днів.

31. Орган, що призначає пенсію відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, мотивуючи відмову відсутністю у позивача необхідної вислуги років у календарному обчисленні (22 календарних роки та 6 місяців ).

32. Водночас, пенсійний орган не досліджував документи на підтвердження наявності у позивача необхідної вислуги років з врахуванням можливості пільгового зарахування окремих видів служби.

33. Тобто, пенсійний орган має обрахувати вислугу позивача у пільговому обчисленні.

34. З урахуванням обставин цієї справи, належним способом захисту буде зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

35. Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального права частково знайшли підтвердження під час касаційного перегляду.

36. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

37. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

38. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

39. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

40. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

41. За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно тлумачили закон, який підлягав застосуванню, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

42. Що стосується вимоги касаційної скарги про стягнення з відповідача на користь позивача понесені судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

43. Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 КАС України.

44. За загальним правилом, визначеним у частині першій статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

45. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

46. Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

47. З матеріалів справи убачається, що звертаючись до суду першої інстанції з позовом, позивач судовий збір не сплачував та просив відстрочити сплату судового збору до ухвалення Вінницьким окружним адміністративним судом рішення у справі.

48. Враховуючи, що Вінницьким окружним адміністративним судом відмовлено у задоволенні позову, судові витрати не відшкодовувались.

49. Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 461,20 грн, що підтверджується квитанцією №55247 від 24.11.2020.

50. Звертаючись до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 681, 60 грн, що підтверджується квитанцією №53391 від 21.06.2021.

51. При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру (визнати протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання призначити пенсію).

52. Таким чином, Верховний Суд вважає, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений ним судовий збір виходячи з кількості, а не розміру задоволених/не задоволених позовних вимог.

53. Отже, весь судовий збір у розмірі 4 142, 80 грн підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

54. Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

55. За правилами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

56. Положеннями частини першої та другої статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

57. Частини третя та четверта статті 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

58. Відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

59. Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

60. Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

61. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі N 826/1216/16, та постановах Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №440/7120/20, від 19.05.2022 у справі № 440/4186/19.

62. З матеріалів справи вбачається, що позивач в позові та в апеляційній скарзі зазначає, що позивач ОСОБА_1 та адвокат Богословський С.В. в рамках договору про надання професійної правничої допомоги дійшли згоди про встановлення гонорару адвоката в розмірі 25 000 грн і вказана сума гонорару сплачена клієнтом адвокатові Богословському С.В., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №15 від 12.09.2019.

63. Також позивач зазначає, що на підтвердження понесення вказаних витрат на професійну правничу допомогу додає до матеріалів справи копію Договору про надання професійної правничої допомоги №130/19-А від 12.09.2019, детальний опис від 21.07.2020, квитанцію до прибуткового касового ордеру №15 від 12.09.2019, копію додатку №1 до Договору №130/19-А від 12.09.2019.

64. Однак, фактично в матеріалах справи міститься не весь перелік зазначених позивачем додатків, а саме відсутня квитанція до прибуткового касового ордеру №15 від 12.09.2019 про оплату вартості професійної правничої допомоги.

65. До суду касаційної інстанції позивачем взагалі не подано жодних документів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також в касаційній скарзі відсутнє будь-яке обґрунтування щодо розрахунку вказаних витрат. Вимога щодо їх стягнення міститься лише в прохальній частині касаційної скарги.

66. Таким чином, враховуючи відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також обґрунтування їх розрахунку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 26 від 22.05.2020. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 142, 80 грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... С.Г. Стеценко Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик , Судді Верховного Суду