Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/3822/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3822/20 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року (м. Чернігів, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просить: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо призначення та нарахування позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 26.08.2020 у розмірі меншому, ніж 60% суддівської винагороди судді місцевого господарського суду, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування; - зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та нарахувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 60% суддівської винагороди судді місцевого господарського суду, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, починаючи з 26.08.2020; - встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що стаж її роботи на посаді судді становить понад 25 років, що є підставою для розрахунку належної їй до виплати суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням відсоткового розміру суддівської винагороди 60%. Вважає дії відповідача у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди протиправними та такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства і порушують її права. Відповідач у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що вірно зарахував стаж 20 років 02 місяці та 10 днів для призначення довічного грошового утримання позивача. Наголошує, що позивач помилково ототожнює стаж роботи, який дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, зі стажем роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного грошового утримання. Відповідач вказує на відсутність правових підстав для зарахування до стажу судді періодів роботи позивача на посадах юрисконсульта 1 та 2 категорії. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що судом першої інстанції помилково вказано, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється при розгляді заяви про відставку (прийняття рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно Указу Президента України від 26.04.2000 №626/2000 позивача призначено на посаду судді арбітражного суду Чернігівської області строком на п`ять років. Наказом голови Арбітражного сулу Чернігівської області від 15.06.2000 №01-06/58 позивача зараховано до штату цього суду на посаду судді, що підтверджується відповідним записом №12 у трудовій книжці. Постановою Верховної Ради України від 19.05.2005 №2585-IV позивача обрано на посаду судді місцевого Господарського суду Чернігівської області безстроково. Рішенням Вищої ради правосуддя від 20.08.2020 №2436/о/15-20 позивач звільнена з посади судді Господарського суду Чернігівської області у зв`язку з поданням заяви у відставку. Зазначеним рішенням встановлено, що суддя ОСОБА_1 має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про вищу раду правосуддя» (а.с.16-18,53-55). Наказом Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2020 №90-ос «Про відрахування зі штату суду ОСОБА_1 » відраховано ОСОБА_1 зі штату суду з посади судді Господарського суду Чернігівської області 25.08.2020, як таку, що звільнена у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с.19,56). 26.08.2020 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.27). До заяви позивачем, з поміж іншого, було додано розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці від 25.08.2020 №05-20/1333/20 згідно Додатку 4 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №200/14891, згідно якого тривалість стажу судді становить 25 років 2 місяці та 10 днів (а.с. 28,57). Протоколом від 31.08.2020 позивачу з 26.08.2020 призначено щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (а.с. 30-31). При призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу відповідачем не враховано до стажу, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді 5 років роботи позивача на посадах юрисконсультом 2-ї категорії та юрисконсультом 1-ї категорії юридичного відділу Комерційного акціонерного банку «Демарк». Позивач вважає дії відповідача у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди неправомірними, такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, внаслідок чого звернулася до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходи з того, що позивач має право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 60 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, натомість відповідач призначив останній щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Правовідносини щодо стажу роботи на посаді судді та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регулюються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402). В силу частини 1 статті 116 Закону України №1402-VIII стаж роботи на посаді судді визначається згідно зі статтею 137 цього ж Закону. Статтею 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Абзацом 4 п. 34 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону (у тій же редакції) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2019 №9901/805/18 (провадження №11-1481заі18) вказала, що частину другу статті 137 Закону про судоустрій 2016 року потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення. Отже внесені до статті 137 Закону №1402-VI1I зміни дозволяють зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення особи на посаду судді. Як випливає з Указу Президента України від 26.04.2000 №626/2000 позивача призначено на посаду судді арбітражного суду Чернігівської області строком на п`ять років та наказом голови Арбітражного суду Чернігівської області від 15.06.2000 №01-06/58 позивача зараховано до штату цього суду на посаду судді, що підтверджується відповідним записом №12 у трудовій книжці, а відтак саме з цієї дати позивач приступила до виконання обов`язків судді. На дату призначення позивача на посаду судді арбітражного суду діяв спеціальний Закон України від 04.06.1991 №1142-XII «Про арбітражний суд» (в редакції станом на момент призначення позивача на посаду судді). Згідно статті 22 вказаного закону право на зайняття посади судді арбітражного суду Автономної Республіки Крим, арбітражних судів областей, міст Києва та Севастополя має громадянин України, який досяг на день призначення 25 років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за спеціальністю не менше п`яти років. Отже нормами законодавства, яке діяло на час призначення позивача на посаду судді, право на заняття посади судді мав громадянин України, який, зокрема, мав стаж роботи за спеціальністю не менше п`яти років. Відповідно до пункту 1 розділу 1 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа). Пунктом 2 розділу 1 Порядку встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади. Згідно пункту 1 розділу 3 Порядку до заяви про призначення щомісячного довічного утримання додаються, зокрема, розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 4). Позивачем до заяви про призначення щомісячного довічного утримання додано, зокрема, розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданого Господарським судом Чернігівської області 25.08.2020 №05-20/1333/20 (а.с. 28). Згідно вказаного розрахунку, до стажу судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зараховано роботу позивачки в Комерційному акціонерному банку «Демарк», на посадах юрисконсульта 2-ї категорії та юрисконсульта 1-ї категорії юридичного відділу, в період з 08.06.1995 по 09.06.2000 та роботу суддею арбітражного суду Чернігівської області (в 2001 році арбітражний суд Чернігівської області реорганізовано в господарський суд Чернігівської області), в період з 15.06.2000 по 25.08.2020. Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складеного по формі додатку №4 до Порядку, станом на 25.08.2020 зазначений стаж у позивача складає 25 років, 02 місяці, 10 днів. В матеріалах справи міститься протокол призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу від 31.08.2020, з якого вбачається, що позивачу зараховано стаж з наступними даними: загальний стаж (повний) становить 36 років, 9 місяців, 7 днів; у тому числі стаж судді становить 20 років, 02 місяці, 12 днів (а.с. 30-31). Крім того, Верховний Суд у постановах від 09.11.2018 у справі №766/7021/17, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17 зазначив, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Із системного аналізу статті 137 та абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 та правової позиції Верховного Суду по спірним правовідносинам, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що п`ять років стажу роботи позивача на посадах юрисконсульта 2-ї категорії, юрисконсульта 1-ї категорії юридичного відділу Комерційного акціонерного банку «Демарк» зараховуються до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді. Апелянт вказує, що є помилковим ототожнювати стаж роботи, який дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, зі стажем роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного грошового утримання. Зазначене твердження спростовується вищезазначеними нормами законодавства. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до стажу роботи позивача, який надає їй право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, повинно зараховуватися стаж роботи в Комерційному акціонерному банку «Демарк», на посадах юрисконсульта 2-ї категорії та юрисконсульта 1-ї категорії юридичного відділу, в період з 08.06.1995 по 09.06.2000 та роботу суддею арбітражного суду Чернігівської області (в 2001 році арбітражний суд Чернігівської області реорганізовано в господарський суд Чернігівської області), в період з 15.06.2000 по 25.08.2020. Таким чином, загальний стаж роботи позивача, що дає їй право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 25 років, 2 місяці та 10 днів. Частиною 3 статті 142 Закону № 402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. За таких обставин позивач має право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 60 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, натомість відповідач призначив останній щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, органи пенсійного фонду не в праві коригувати складові розрахунку стажу судді який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованою відмову відповідача, оскільки відповідачем не було враховано приписи положень п.п. 25, 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Інших підстав неврахування зазначених позивачем періодів роботи до стажу роботи на посаді судді відповідач не навів. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 17.02.2021. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна