Постанова 4855 № 620/3952/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3952/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач Шурко О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Шурка О.І., суддів Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі Коцюбі Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування припису, - В С Т А Н О В И В: Акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування припису від 11.12.2019 №53, складеного Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області за результатами позапланової перевірки щодо додержання Акціонерним товариством "Облтеплокомуненерго" вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року в задоволені позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що повністю погоджується з висновками, викладеними у рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року. Апеляційна скарга є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, на підставі звернення споживача ОСОБА_1 , було проведено позапланову перевірку в AT "Облтеплокомуненерго", у період з 29.11.2019 по 09.12.2019, за результатами якої був складений акт №188, в ході якої встановлено, що споживачу ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , нарахування за спожиту теплову енергію в опалювальний період, з 21.10.2018 по 25.01.2019, повинно проводитись на підставі Закону України від 24.06.2004 №1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" ( далі - Закон №1875-IV), Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила №630) і Методикою розрахунку кількості теплової, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плат за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 №359 (далі - Методика №359). Облік теплової енергії будинку АДРЕСА_2 здійснюється двома засобами обліку. Окремо проводиться облік теплової енергії секцій 1,2,3 будинку та окремо обліковується теплова енергія секцій №4,5,6. При нарахуванні кількості теплової енергії за опалення місць загального користування (МЗК) секцій № 4,5,6 будинку, суб`єктом господарювання було взято до розрахунку невірні дані щодо сумарної загальної опалювальної площі квартир і приміщень, які сплачують за опалення МЗК та не мають відокремленого входу. При визначенні кількості спожитої енергії на опалення МЗК не вірно зазначено тривалість опалювального періоду, відповідно до таблиці 1 Методики №359 застосовується показник 191 день, а під час розрахунку суб`єктом господарювання взято 187 днів. При зазначенні загальної кількості теплової енергії на опалення МЗК розрахунок проводиться без застосування формули 2.3. Методики №359. З 25.01.2019 проводились нарахування за МЗК у відповідності до Методики №315 від 22.11.2018. Вищевказана Методика має використовуватись після укладання відповідних договорів. Такий договір зі споживачем ОСОБА_1 укладено не було. Утрати теплової енергії розподільними трубопроводами системи опалення будинку не розраховувались. З 25.01.2019 проводились нарахування за МЗК у відповідності до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика №315), вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" ( далі - Закон №2189-VIII). При цьому в акті Державна службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів зазначає, що Методика №315 має використовуватись після укладення відповідних договорів, передбачених Законом №2189-VIII. Такий договір із споживачем ОСОБА_1 укладено не було. За таких обставин перевіряючий орган дійшов висновку, що нарахування теплової енергії на опалення МЗК споживачу ОСОБА_1 , в опалювальний період 2018-2019 роки, проведено з порушенням вимог діючого законодавства (а.с.13-16). З метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів, керуючись вимогами статей 5, 26 Закону України "Про захист прав споживачів", статтею 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" зобов`язано АТ "Облтеплокомуненерго" провести перерахунок нарахувань за спожиту теплову енергію, в опалювальний період 2018-2019 роки, споживачу ОСОБА_1 , у відповідності до чинного законодавства, про що винесено оскаржуваний припис від 11.12.2019 №

53. Вважаючи припис протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного припису. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Так, відповідачем, на підставі звернення споживача ОСОБА_1 , проведено позапланову перевірку в AT "Облтеплокомуненерго", в ході якої встановлено порушення, а саме: нарахування теплової енергії на опалення МЗК споживачу ОСОБА_1 , в опалювальний період 2018-2019 роки, проведено з порушенням вимог діючого законодавства. За наслідками перевірки відповідачем винесено припис від 11.12.2019 №53, яким зобов`язано АТ "Облтеплокомуненерго" провести перерахунок нарахувань за спожиту теплову енергію, в опалювальний період 2018-2019 роки, споживачу ОСОБА_1 , у відповідності до чинного законодавства, В оскаржуваному приписі зазначено, що відповідачем взято до розрахунку невірні дані щодо сумарної загальної опалювальної площі квартир і приміщень, які сплачують за опалення МЗК та не мають відокремленого входу. При визначенні кількості спожитої енергії, спожитої на опалення МЗК не вірно зазначено тривалість опалювального періоду (відповідно до таблиці 1 Методики застосовується показник 191 день, а під час розрахунку відповідачем взято 187 днів). При визначенні загальної кількості теплової енергії на опалення МЗК розрахунок проводиться без застосування формули 2.3. Методики. Утрати теплової енергії розподільними трубопроводами системи опалення будинку не розраховувались. З 25.01.2019 проводились нарахування за МЗК у відповідності до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №

315. Методика №315 має використовуватись після укладення відповідних договорів, передбачених Законом №2189-VIII. Такий договір із споживачем ОСОБА_1 укладено не було. Таким чином застосування Методики №315, на думку відповідача, є прямим порушенням наведених норм законодавства та умов діючого договору зі споживачем ОСОБА_1 . Згідно ст.10 Закону України від 22.06.2017 №2119-VIII "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" (далі - Закон №2119-VIII), у будівлях, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої статті 10 цього Закону. Так, споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово- комунального господарства. Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про комерційний облік теплової енергії передбачено, що до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п`ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі. Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 8 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України прийнято наказ № 315, яким затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі по тексту - Методика). Ця Методика встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів (пункт 1 Методики). Відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі по тексту - Закон № 2189), на виконання яких розроблена та затверджена вказана Методика, комунальними послугами є, зокрема, послуги: з постачання теплової енергії; з постачання гарячої води; з централізованого водопостачання; з централізованого водовідведення. Закон № 2189-VIII введений в дію з 01 травня 2019 року, з цієї дати визнано такими, що втратив чинність Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до Закону № 1875-ІV мешканці багатоквартирних будинків-споживачі отримають комунальні послуги: з централізованого опалення; з централізованого постачання гарячої води; з централізованого водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). До 01 травня 2019 року підприємства тепло-, водопостачання та водовідведення надають комунальні послуги та нараховують плату за них відповідно до вимог Закону № 1875-ІV та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та договорів, оформлених на підставі типових договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №

630. Відповідно до вимог пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VIII договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Отже, до 01 травня 2019 року та після 01 травня 2019 року залишаються чинними та продовжують діяти договори про надання комунальних послуг, які були укладені до введення в дію Закону № 2189-VIII та до вказаних договорів не передбачає можливості застосування виконавцями послуг вказаної Методики. Натомість, договори про надання комунальних послуг, що були укладені раніше враховують положення Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №

630. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював розподіл між споживачами обсягу спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії" та Методики №315. При цьому, донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії відповідно до Методики №315, позивачем здійснювалось з дня набрання нею законної сили - з 25.01.2019. Однак, нового договору про надання комунальних послуг товариством із споживачем укладено не було. Відтак, висновки відповідача про неможливість застосування позивачем норм Методики №315 до укладення з ОСОБА_1 нового договору є правомірними. Щодо застосування позивачем, при визначенні кількості спожитої енергії, спожитої на опалення 187 днів, замість 191, як стверджує відповідач, колегія суддів зазначає наступне. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 27.07.2017 № 342 "Про затвердження норм споживання та погодження річного плану виробництв, транспортування та постачання тепловодої енергії" затверджено норми споживання теплової енергії для централізованого опалення на потреби населення м. Чернігова, що надається ПАТ "Облтеплокомуненерго"; норми споживання теплової енергії для централізованого опалення на потреби населення м. Чернігова, розраховані, виходячи з тривалості опалювального періоду 187 діб. Посилання ПАТ "Облтеплокомуненерго" позивача на пункт 5 Правил №630, згідно якого рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних міських рад або місцевими державними адміністраціями, виходячи з кліматичних умов не має жодного відношення до рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 27.07.2017 №

342. На виконання пункту 5 Правил №630 18.10.2018 прийнято розпорядження міського голови № 283-р "Про початок опалювального сезону 2018-2019 років", а 08.04.2019 - прийнято розпорядження міського голови № 42-р "Про завершення опалювального сезону 2018-2019 років". Зазначені розпорядження міського голови не містять норм тривалості опалювального періоду. З огляду на викладене застосування позивачем при визначені кількості теплової енергії, спожитої на опалення МЗК показника у 187 діб опалювального періоду, є неправомірним, оскільки належний показник міститься саме у Методиці №359, в таблиці 1, а саме - 191 день. Отже відповідач правомірно зазначив у приписі щодо необхідності, при визначені кількості теплової енергії, спожитої на опалення МЗК застосування показника у 191 день. Щодо сумарної загальної опалювальної площі квартир і приміщень, які сплачують за опалення МЗК та не мають відокремленого входу, суд зважає на наступне. Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Порядку № 630 опалювана площа (об`єм) будинку - загальна площа (об`єм) приміщень будинку, в тому числі у разі опалення площа (об`єм) сходових кліток, ліфтових та інших шахт. Виходячи з встановлених правилами норм загальна опалювальна площа будинку включає всі групи приміщень у разі їх централізованого опалення. При цьому в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження сумарної загальної опалювальної площі квартир і приміщень будинку, розташованого за адресою м. Чернігів, проспекту Миру,

263. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго"- залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: Шурко О.І. Судді: Лічевецький І.О. Оксененко О.М. Повний текст постанови виготовлено 16.02.2021.