Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/2258/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2258/20 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2021 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, про зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.11.2020, - В С Т А Н О В И Л А: Позивачка звернувся з позовом до Головного управління Пенcійного фонду України в Черкаській області до суду, в якому просила: - зобов`язати відповідача, визнавши його дії протиправними, здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до положень ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж 15 років, починаючи з 01.05.2020; - зобов`язати відповідача виплатити позивачу донараховану суму пенсії, відповідно до положень ч.2 ст.56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1% заробітку, що становить 25718 грн. 16 коп. за кожний рік роботи понад встановлений стаж 15 років, тобто за 20 років, за період з 01.05.2020. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 позов задоволено частково. Вирішено визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.05.2020. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області розглянути повторно заяву позивачки від 21.05.2020 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З матеріалів справи вбачається, що позивачка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 , виданого Черкаською обласною державною адміністрацією 26.02.2009. 11.02.2008 позивачці призначено пенсію за віком згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 у справі №580/2965/19 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до положень ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж 15 років, починаючи з 01.03.2019. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Черкаської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до положень ч.2 ст.56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1% заробітку, визначеного відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», за кожний рік роботи понад встановлений стаж 15 років, тобто за 20 років, починаючи з 01.03.2019. 21.05.2020 позивач подала відповідачу заяву, в якій просила надати відповідь щодо непроведення індексації пенсії за віком з 01.05.2020 згідно з постановою КМУ від 01.04.2020 №251 та відповідно непроведення доплати за понаднормовий стаж. Відповідач листом від 04.06.2020 №1803-2037/Б-03/8-2300/20 повідомив, що доплата понаднормовий стаж понад 15 років згідно з постановою суду у справі №580/2965/19 становить 4633,90 грн. (23169,52 грн. - заробітна плата для обчислення пенсії *20%). Вважаючи, що такі дії відповідача протиправними, що всупереч вимог законодавства відповідач під час обрахунку пенсії із збільшенням її на 1% понад нормовий стаж застосував заробіток - 23169,52 грн. відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №580/2965/19, тоді як підлягав застосуванню заробіток станом на 01.05.2020 в розмірі 25718,16 грн., позивач звернулася з вказаним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення встановлено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII). Згідно з частиною першою статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до ч.2 ст. 27 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058) за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, відповідно до цього Закону. Статтею 28 Закону №1058 визначено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років - жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Згідно з ч.2 ст.56 Закону №796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 % заробітку. Особам, яким призначена пенсія з урахуванням Закону №796-XII, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік. Як зазначалося, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 у справі №580/2965/19 підтверджено право позивачки отримувати пенсію із збільшенням її розміру на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років, але не вище 75 % заробітку. Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп-Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. Згідно з ч.2 ст.40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Для обрахунку вказаної величини з 01.05.2020 відповідачем застосовано заробіток позивача - 23169,52 грн., водночас, пенсія позивачки розраховані згідно зі ст. 27 Закону №1058 із заробітку станом на 01.05.2020 - 25718,18 грн. Вказане свідчить про необґрунтованість застосування відповідачем для обрахунку понаднормового стажу заробітку позивача станом на 01.03.2019 в розмірі 23169,52 грн. Судом першої інстанції зроблено висновок, що ефективним засобом захисту порушеного права позивача є зобов`язати відповідача прийняти рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 15.07.2020 з урахуванням висновків суду, оскільки лист від 04.06.2020 №1803-2037/Б-03/8-2300/20 щодо відмови у перерахунку, носить інформативний характер та не є таким рішенням відповідача. Колегія суддів зазначає, що такий висновок суду є законним та обґрунтованим, проте, при встановленні порушення права позивача у спірних правовідносинах судом не було вирішено питання про відновлення такого права. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Європейською практикою стабільність судового рішення сприймається як один зі складників принципу правової певності (визначеності). Саме в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності вимагає, щоб судове рішення, в якому певне питання одержало остаточне вирішення, не ставилося під сумнів. Крім того, принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання, зокрема, учасники правовідносин повинні мати можливість у розумних межах передбачити наслідки своєї поведінки та бути впевненими у незмінності свого статусу, кола прав та обов`язків. До того ж у своїй практиці ЄСПЛ неодноразово підкреслював потребу в забезпеченні державою умов для реалізації остаточного судового рішення. Право на виконання судового рішення розглядається як складова права на судовий захист. Оскільки відповідач не довів правомірність оскаржуваних дій, а встановлені обставини справи свідчать про їх протиправність, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, а тому даний адміністративний позов необхідно задовольнити у повному обсязі. Отже, беручи до уваги кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі підлягає скасуванню. Розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору та не сплачувала його. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 - скасувати та ухвалите нове про задоволення позовних вимог. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яка полягає у не проведенні перерахунку і невиплаті ОСОБА_1 пенсії відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до положень ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням її розміру на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж 15 років, починаючи з 01.05.2020; Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити ОСОБА_1 донараховану суму пенсії, відповідно до положень ч.2 ст.56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1% заробітку, що становить 25718 грн. 16 коп. за кожний рік роботи понад встановлений стаж 15 років, тобто за 20 років, за період з 01.05.2020. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко Повний текст постанови виготовлено 16.02.2021