Постанова 4855 № 620/2481/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2481/20 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, В С Т А Н О В И В: До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області, в якому просив суд: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.03.2020 № 00004813305, № 00004833305, № 00004823305. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Умови, визначені в статті 79 ПК України при проведенні перевірки дотримані не були. Незважаючи на те, що відповідач володів відомостями для визначення податкової адреси позивача, він повідомлення про перевірку відправив на завідомо невірну адресу, акт позивачу не направляв, хоча оскаржувані Податкові повідомлення-рішення відправив на вірну адресу позивача. Вважає, що вказані дії відповідача порушили його права та законні інтереси, зокрема, позбавили права надати заперечення та оскаржити акт перевірки, права подати письмове звернення щодо документальної виїзної перевірки. Також зазначив, що під час дії карантину перевірки не проводяться. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідачем не виконано вимоги Закону щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення, що має наслідком визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, зокрема, прийняття податкових повідомлень-рішень за її результатами. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Відповідачем, було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого останній зазначає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а викладені у апеляційній скарзі доводи - такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Разом з цим, відповідач стверджує, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору було правильно встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. З огляду на викладені у відзиві обставини, відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно копії Повідомлення про анулювання боргу АТ «УкрСиббанк» від 28.07.2017 р. № 85-3/265, АТ «УкрСиббанк», як кредитором, прийнято рішення про анулювання заборгованості позивача за Кредитним договором від 07.04.2009 р. № 11412202000, а саме: суми основного боргу (кредиту) 39095,63 доларів США, що складає 1012593,82 грн. по курсу НБУ станом на 28.07.2017, суми процентів 6 295,61 доларів США, що складає 163 059,04 грн. по курсу НБУ станом 28.07.2017 р.; суми штрафних санкцій (пені), які підлягають стягненню на підставі судового рішення 38237,75 гривень. Зазначено, що відповідно до п.п. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, і йому необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. На вказаному Повідомлені наявна відмітка (дата, підпис та ініціали) про його отримання позивачем 28.07.2017 (а.с. 76). Листом АТ «УкрСиббанк» від 20.11.2018 р. № 14-2-02/65555 підтвердило відповідачу інформацію про те, що в 2017 р. у повному обсязі відображено у Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) фізичним особам і сум утриманого податку (форма № 1ДФ) за ознакою доходу « 126». Доходи нараховані у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням з врученням боржнику під підпис особисто відповідного повідомлення про анулювання (прощення) основного боргу за кредитом згідно вимог підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 ПКУ та включенням суми анульованого боргу до податкового розрахунку за формою 1ДФ (а.с. 75). Згідно копії Довідки про реєстрацію місця проживання особи від 31.10.2018 № 696, виданої Вознесенькою сільською радою, місце проживання ОСОБА_1 з 31.10.2018 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10). Вказане також підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.06.2020 р. № 1006775435 - запис від 19.11.2018 р. (а.с. 11-14). Згідно копії Витягу з Реєстру платників єдиного податку від 22.11.2018 р. податковою адресою позивача є: АДРЕСА_1 (а.с. 16). Із запитом від 17.10.2018 р. № 4802/403/10/25-01-53-06-09 відповідач звернувся до УДМС України в Чернігівській області, в якому просив надати відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 68). У відповідь УДМС України в Чернігівській області повідомило відповідача про те, що ОСОБА_1 з 14.08.2018 р. проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Відомості надано 31.10.2018 р. (а.с. 69). 13.12.2018 позивачу відповідачем було направлено лист від 03.12.2018 № 2497/5/25-01-53-06-35, в якому останній повідомляв ОСОБА_1 про необхідність подання ним декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік та документів, що підтверджують отримання ним доходу у вигляді додаткового блага у 2017 році (а.с. 73), за адресою: АДРЕСА_2 , та вручено 20.12.2017 р. позивачу особисто, що підтверджується копією Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 74). Згідно копії наказу ГУ ДПС у Чернігівській області «Про проведення документальної планової невиїзної перевірки» від 21.12.2019 р. № 926 наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку, громадянина ОСОБА_1 з 21.01.2020 р. тривалістю 5 робочих днів за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу (а.с. 71). Повідомлення від 21.12.2019 р. № 185/25-01-33-04-08 (а.с. 70) та вказаний вище наказ 21.12.2019 р. відповідачем були направлені позивачу за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, однак були повернуті відправнику за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 72). 03.02.2020 р. ГУ ДПС у Чернігівській області складено Акт № 138/33/30/87928511 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 р. По 31.12.2017 р., згідно якого встановлено порушення фізичною особою - платником податку ОСОБА_1 : п.п.49.18.4 п. 49.18 ст.49, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме, неподання до Чернігівської ДПІ управління ДПС у Чернігівській області податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік; абзацу «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме: ОСОБА_1 не включив суму доходу, отриманого від АТ «УкрСиббанк» за ознакою доходу «126» в сумі 1 012 593,82 грн. (заборгованість за основним боргом) до загального річного оподатковуваного доходу, не подав податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також не сплатив податок на доходи фізичних осіб; п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України, а саме занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2017 року на 15 188,91 грн. Всього за актом перевірки донараховано податку на доходи фізичних осіб в результаті отримання додаткового блага (озн.126) -182 266,89 грн, військового збору з доходу нарахованого в результаті отримання додаткового блага (озн.126) - 15 188,91 грн (а.с. 27-40). Направлення вказаного Акту відповідачем позивачу на адресу: АДРЕСА_2 , підтверджується копією Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, однак він був повернутий відправнику 06.03.2020 р., у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання. Відповідно до копії Податкового повідомлення-рішення від 24.03.2020 р. № 00004813305 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за податковим зобов`язанням у розмірі 182 266,89 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 45 566,72 грн (а.с. 41). Згідно копії Податкового повідомлення-рішення від 24.03.2020 р. № 00004833305 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за податковим зобов`язанням у розмірі 15 188,91 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 797,23 грн. (а.с. 42). Відповідно до копії Податкового повідомлення-рішення від 24.03.2020 р. № 00004823305 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170,00 грн. за платежем: Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (а.с. 43). Копіями Рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення підтверджується, що 25.03.2020 р. відповідачем позивачу на адресу: АДРЕСА_2 , були направлені зазначені вище Податкові повідомлення-рішення, однак вони були повернуті відправнику за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 83, 84). Позивачем до Державної податкової служби України була подана Скарга від 09.04.2020 р., в якій він просив: скасувати Податкові повідомлення-рішення від 24.03.2020 р. за номерами 00004813305, 00004833305, 00004823305; скасувати акт від 03.02.2020 р. про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки; скасувати наказ від 21.12.2019 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки; скасувати нараховані незаконно штрафні санкції, а саме 45566,72 грн. по податку на доходи фізичних осіб, 3797,23 грн. по військовому збору, 170 грн. за несвоєчасну подачу податкової декларації; після закінчення карантину провести законну позапланову перевірку (а.с. 18-22). Відповідно до копії Рішення про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 05.06.2020 № 18467/6199-00-08-05-04-06 оскаржувані Податкові повідомлення рішення - залишено без змін, а скарга - без задоволення (а.с. 23-26). Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що направлення контролюючим органом Повідомлення від 21.12.2019 № 185/25-01-33-04-08 та наказ ГУ ДПС у Чернігівській області «Про проведення документальної планової невиїзної перевірки» від 21.12.2019 № 926 на колишню адресу позивача: АДРЕСА_2 , а не на адресу його реєстрації з 31.10.2018 р.: АДРЕСА_1 , є формальним порушенням з його боку порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, і не впливає на обов`язок позивача своєчасно подати до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, включити суму доходу, отриманого від АТ «УкрСиббанк» за ознакою доходу « 126» до загального річного оподатковуваного доходу, а також в повному обсязі сплатити податок на доходи фізичних осіб і військовий збір. З огляду на зазначене, Чернігівський окружний адміністративний суд визнав не обґрунтованими доводи позивача, про те що оскаржувані податкові повідомлення -рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, а тому відмовив у задоволенні позову. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України в органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено положеннями Податкового кодексу України (надалі - ПК України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу). Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним. Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Аналіз наведеної законодавчої норми дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама собою ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку-боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається до його оподатковуваного доходу. Разом із тим, проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходом, який призводить до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку. Отже, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) нараховані проценти, штрафи тощо. А тому визначення природи боргу (основна частина, проценти, штрафні санкції), прощеного банком, є однією із визначальних обставин, які підлягають з`ясуванню для встановлення дійсного податкового обов`язку платника в межах розглядуваних правовідносин. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 22 травня 2019 року у справі № 821/3224/15-а. З матеріалів справи вбачається, що АТ «УкрСиббанк», як кредитором, прийнято рішення про анулювання заборгованості позивача за Кредитним договором від 07.04.2009 № 11412202000, зокрема, суми основного боргу (кредиту) 39095,63 доларів США, що складає 1012593,82 грн. по курсу НБУ станом на 28.07.2017 р. (а.с. 76). Також, у Повідомленні про анулювання боргу АТ «УкрСиббанк» від 28.07.2017 р. № 85-3/265 ОСОБА_1 повідомлено про те, що відповідно до п.п. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, і йому необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. Зазначене Повідомлення було отримано позивачем 28.07.2017 р. особисто, що підтверджується відміткою (датою, підписом та ініціалами) на ньому (а.с. 76). Листом від 20.11.2018 р. № 14-2-02/65555 АТ «УкрСиббанк» підтвердило відповідачу інформацію про те, що в 2017 році у повному обсязі відображено у Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) фізичним особам і сум утриманого податку (форма № 1ДФ) за ознакою доходу « 126». Доходи нараховані у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням з врученням боржнику під підпис особисто відповідного повідомлення про анулювання (прощення) основного боргу за кредитом згідно вимог підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 ПКУ та включенням суми анульованого боргу до податкового розрахунку за формою 1ДФ (а.с. 75). Отже, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 05.11.2019 у справі № 821/465/17. В силу пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Згідно пункту 179.1 статті 179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Отже, враховуючи те, що позивач був завчасно та належним чином повідомлений про необхідність сплати в самостійному порядку податкових зобов`язань, військового збору із суми прощеного банком боргу та відображення такої суми прощеного боргу у річній декларації, що, однак, не було вчинено позивачем в порушення вимог чинного законодавства, колегія суддів вбачає наявність підстав у податкового органу для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Щодо доводів апелянта про те, що невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, колегія суддів зазначає наступне. Так, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.21 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли платнику податків до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (пункт 78.4 статті 78 ПК України). Згідно пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). З матеріалів справи вбачається, що повідомлення від 21.12.2019 р. № 185/25-01-33-04-08 та наказ ГУ ДПС у Чернігівській області «Про проведення документальної планової невиїзної перевірки» від 21.12.2019 р. № 926 відповідачем були направлені позивачу за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, однак були повернуті відправнику за закінченням встановленого строку зберігання. Із Запитом від 17.10.2018 р. № 4802/403/10/25-01-53-06-09 відповідач звернувся до УДМС України в Чернігівській області, в якому просив надати відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 68). У відповідь УДМС України в Чернігівській області повідомило відповідача про те, що ОСОБА_1 з 14.08.2018 р. проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Відомості надано 31.10.2018 р. (а.с. 69). 13.12.2018 р. позивачу відповідачем було направлено лист від 03.12.2018 р. № 2497/5/25-01-53-06-35, в якому останній повідомляв ОСОБА_1 про необхідність подання ним декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік та документів, що підтверджують отримання ним доходу у вигляді додаткового блага у 2017 році (а.с. 73), за адресою: АДРЕСА_2 , та вручено 20.12.2017 р. позивачу особисто, що підтверджується копією Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 74). Також, матеріали справи свідчать, що Акт № 138/33/30/87928511 від 03.02.2020 р. про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 р. По 31.12.2017 р. ГУ ДПС у Чернігівській області позивачу також було направлено за зазначену вище адресу, проте, він був повернутий відправнику за закінченням встановленого строку зберігання. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо процедурних порушень податкового органу під час складання акту та прийняття податкових повідомлень - рішень, оскільки, порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування лише у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Колегія суддів зауважує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 р. у справі №813/1790/18. Враховуючи вказане, колегія суддів виходить з того, що при наявності документального підтвердження порушення норм закону, навіть наявність формальних порушень при прийнятті податкового повідомлення-рішення жодним чином не може вплинути на його результат. Адже, матеріалами справи підтверджено, що позивач знав про те, що анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є його доходом, отриманим як додаткове благо, і йому необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. Всупереч вимог Закону, позивачем, станом на момент проведення перевірки, не було: подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік; включено суму доходу, отриманого від АТ «УкрСиббанк» за ознакою доходу « 126» до загального річного оподатковуваного доходу; не сплачено податок на доходи фізичних осіб в повному обсязі; а також занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2017 року. При чому, ним у позові вказане не оспорюється. Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що направлення контролюючим органом Повідомлення від 21.12.2019 р. № 185/25-01-33-04-08 та наказ ГУ ДПС у Чернігівській області «Про проведення документальної планової невиїзної перевірки» від 21.12.2019 р. № 926 на колишню адресу позивача, а не на адресу його реєстрації з 31.10.2018 р., є формальним порушенням порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, і не впливає на обов`язок позивача своєчасно подати до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, включити суму доходу, отриманого від АТ «УкрСиббанк» за ознакою доходу « 126» до загального річного оподатковуваного доходу, а також в повному обсязі сплатити податок на доходи фізичних осіб і військовий збір. Враховуючи вищевикладене та доводи, зазначені апелянтом в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права. У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи позивача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович