Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 489/2351/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 489/2351/20 Головуючий в 1 інстанції: Кирильчук О.І. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Миколаїв, 10 грудня 2020 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10 грудня 2020 року у справі № 489/2351/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про визнання дій протиправними, скасування постанови від 28.04.2020 року серії ЕАК № 2456432 та закриття справи,- В С Т А Н О В И В : У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовом до інспектора управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції Єфремова Володимира Олександровича (спеціальний жетон № 0005136), щодо притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності протиправними; скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2456432 від 28.04.2020 року винесену інспектором управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенантом поліції Єфремовим Володимиром Олександровичем (спеціальний жетон № 0005136) щодо притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, а справу закрити. В судовому засіданні 10.12.2020 року, судом першої інстанції, за клопотанням позивача протокольною ухвалою занесеною до журналу судового засідання, замінено неналежного відповідача інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській області Єфремова В.О. на належного - Департамент патрульної поліції Національної поліції України. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню, оскільки не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства, щодо її змісту та процедури складання, та позивач наголошував, що ним не було скоєно адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Також, позивач зазначав, що постанова винесена з порушенням вимог ст. 283 КУпАП, а докази, одержані з порушенням порядку встановленого Законом, не є допустимими згідно ст. 74 КАС України. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.12.2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подано до суду апеляційну скаргу, у якій апелянт зазначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим просить скасувати судове рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції при винесенні рішення у даній справі не взято до уваги та не надано відповідної оцінки тому, що спірна постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з груби порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складання, є незаконною та підлягає скасуванню. Постанова складалась інспектором без врахування зауважень, пояснень та клопотань особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності. Факт порушення оснований на припущеннях та особистій думці відповідача, не підтверджений жодними фактичними даними, належними та допустимими доказами. До того ж, відповідачем було грубо порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення без надання права на отримання правової допомоги, гарантованого ст. 268 КУпАП. 15.02.2021 року через канцелярію суду за вхід. № 2994/21 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про необґрунтованість доводів апелянта, у зв`язку із чим відповідач просить відмовити у задоволенні скарги, мотивуючи зокрема тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Сторони у судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи апеляційним судом, про причини неприбуття суду не повідомили. Відповідно до приписів ст. 311 КАС України, судова колегія вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за змістом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2456432 від 28.04.2020 року, винесеної інспектором Управління патрульної поліції в Миколаївській області Єфремовим В.О., 28.04.2020 року о 16 год. 07 хв., в м.Миколаїв, вул.11-а Повздовжня,1, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «HYUNDAI SANTA FE» номерний знак НОМЕР_1 рухався по проспекту Мира, в напрямку вул.Південна та на перехресті з вул.Будівельників здійснив поворот ліворуч, чим порушив вимоги дорожнього знаку 4.4 з додатковою табличкою з 07:00 до 19:00, чим порушив п.8.4 ПДР порушення вимог дорожніх знаків за що передбачена відповідальність ч.1 ст.122 КУпАП, внаслідок чого на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп. Вважаючи вказану постанову протиправною, посилаючись на порушення норм процесуального права, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходи з того, що з відеозапису « 20200428182610000642» з нагрудного реєстратора патрульного поліцейського вбачається що автомобіль позивача здійснює поворот ліворуч з пр.Миру на вул.Будівельників, а надане представником відповідача фото перехрестя за напрямком руху позивача засвідчує наявність знаку 4.4 «рух прямо або праворуч». Враховуючи наявність у справі доказів, які підтверджують порушення позивачем вимог дорожнього знаку 4.4 «рух прямо або праворуч», за порушення якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП, суд першої інстанції прийшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без задоволення, оскільки факт адміністративного правопорушення наявний та дії інспектора патрульної поліції з винесення постанови є правомірними. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступного. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В силу ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Надаючи правову оцінку обставинам справи, судова колегія зазначає, що порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306 (із змінами та доповненнями). Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Згідно вимог статті 254 Кодексу України про адміністративне правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст. 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395 зареєстр. в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за N1408/27853,затверджено «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», згідно до п.4 якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Згідно пункту 4 р.І Інструкції № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною 1 статті 122 КУпАП. Відповідно до пункту 1 та 2 р.III Інструкції № 1395, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 2 статті 122 виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. З аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених частиною 1 статті 122 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі Правила дорожнього руху України) встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності регламентовано нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Колегія суддів зазначає, що для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП необхідно встановити у діях особи склад адміністративного правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону, в тому числі порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, що є обов`язковою умовою для притягнення до відповідальності за порушення вимог відповідних дорожніх знаків. Згідно з п. 8.1 Правил дорожнього руху регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Відповідно до п.8.4 "г" ПДР України дорожні знаки поділяються на групи, зокрема, наказові знаки показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження. Знаками 4.4. "Рух прямо та праворуч" та 4.5 "Рух прямо та ліворуч" встановлено, що дозволяє рух лише у напрямках, указаних стрілками на знакові. Дія знака не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами. Дія знака поширюється на перехрещення проїзних частин, перед якими він встановлений. Як встановлено колегією суддів, спірною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що 28.04.2020 року о 16 год. 07 хв., ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом HYUNDAI SANTAFE номерний знак НОМЕР_1 , в м. Миколаїв, рухався по проспекту Миру в напрямку вулиці Південна та на перехресті з вул. Будівельників здійснив поворот ліворуч, чим порушив вимоги дорожнього знаку 4.4 з додатковою табличкою з 7:00 до 19:00, чим порушив п. 8.4 ПДР - порушення вимог дорожніх знаків. Як встановлено ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 268 КУпАП визначає права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Як встановлено судовою колегією, доказом в справі згідно ст. 251 КУпАП є відеозапис порушення з відео нагрудної камери поліцейського, який наявний в матеріалах справи. З вказаного відеозапису з нагрудної камери ДМ4049, відео - « 20200428182610000642» колегією суддів встановлено рух транспортного засобу на перехресті доріг та транспортний засіб позивача, марки HYUNDAI SANTAFE номерний знак НОМЕР_1 , який дійсно здійснює на перехресті проспект Миру та вул. Будівельників в місті м.Миколаїв поворот ліворуч, при наявності дорожнього знаку 4.4 «Рух прямо або праворуч», що свідчить про порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху. Водночас, апеляційний суд також зважає на наявне в матеріалах справи, надане представником відповідача фото перехрестя за напрямком руху позивача, яке засвідчує наявність знаку 4.4 «рух прямо або праворуч». Колегія суддів зауважує, що відеозапис самого порушення є цільним, не перериваєтья та відображає правопорушення, здійснене позивачем, відтак доводи ОСОБА_1 стосовно того, що відеозапис не відображає відомостей про вчинення правопорушення є помилковими. Судовою колегією в тому числі встановлено, що на відеозаписі наявні також пояснення водія ОСОБА_1 , стосовно того, що він дійсно попри наявність знаку 4.4 на перехресті проспект Миру та вул. Будівельників в м.Миколаїв, повернув на вказаному перехресті ліворуч. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, що було правильно встановлено судом першої інстанції. З огляду на наявні у матеріалах справи докази, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та відсутність належних доказів, наданих позивачем на спростування цього факту, колегія суддів вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2456432 від 28.04.2020 року, яка винесена інспектором УПП в Миколаївській області Єфремовим В.О. є правомірною та підстави для її скасування відсутні. Апеляційний суд критично оцінює доводи апеляційної скарги стосовно того, що апелянт не здійснював поворот ліворуч на вказаному перехресті а повернув праворуч, про що також було зазначено нібито представником відповідача, про відсутність знаку 4.4 на перехресті, на якому було здійснено транспортним засобом під керуванням апелянта поворот ліворуч, тощо, позаяк з досліджених у ході апеляційного розгляду справи наявних в матеріалах справи доказів, в тому числі відео з нагрудного реєстратора поліцейського та фотодоказу, колегією суддів поза розумним сумнівом встановлено, що автомобіль HYUNDAI SANTAFE номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився водій ОСОБА_1 попри встановлений на перехресті проспект Миру та вул. Будівельників в м. Миколаїв дорожній знак 4.4 - здійснив поворот саме ліворуч на перехресті, чим порушив вимогу наявного знаку та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Посилання апелянта на те, що наданий відповідачем до справи фотодоказ наявного на перехресті знаку 4.4 відношення до перехрестя, яке перетинав апелянт на своєму автомобілі не має, апеляційний суд вважає хибним, оскільки такі жодним чином не доведені належними доказами. Стосовно тверджень апелянта про відсутність в оскаржуваній постанові запису про технічний прилад, яким здійснювалась відео фіксація факту порушення ним ПДР, колегія суддів зазначає про їх помилковість, адже з наявної в матеріалах справи спірної постанови вбачається, що до постанови додаються - пояснення та ДМ 4049, що в свою чергу визначає серію та номер нагрудної боді камери якою здійснювалась фіксація. Зауваження ОСОБА_1 щодо якості відеозапису та розміру екрану на якому демонструвались докази під час розгляду адміністративної справи, колегія суддів відхиляє, які такі, що не є обґрунтованими та не спростовують вчинення апелянтом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Стосовно доводів апелянта про те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, інспектором було відмовлено у задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи та порушено право ОСОБА_1 на отримання правової допомоги апеляційний суд також вважає хибними, оскільки відмова у перенесенні розгляду справи не є порушенням процедури її розгляду, передбачену КУпАП. Стосовно ж отримання правової допомоги, колегія суддів з досліджених відеодоказів наявних в матеріалах справи встановила, що інспектором поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення неодноразово пропонувалось ОСОБА_1 скористатись допомогою фахівця у галузі права в телефонному режимі, за допомогою виклику на місце розгляду справи, однак водій ОСОБА_1 відмовився. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що за приписами КУпАП, розгляд справ і накладення штрафу інспектором поліції фактично відбувається у спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачені. Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення, в іншому випадку правомірність дій водія доводиться у судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, з можливістю скористатися правовою допомогою. За так вказаного, апеляційний суд вважає, що складання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на місці його вчинення відбулось із повним дотриманням вищенаведених правових норм. До того ж, колегія суддів також враховує наданий представником відповідача до апеляційного суду лист - відповідь за підписом директора КСМЕП Яновського Ю.Є., згідно якої станом на 11.02.2021 року дорожній знак 4.4 «Рух прямо або праворуч» наявний по пр.Миру на перехресті з вул.Будівельників з боку пр.Богоявленського та протягом останніх двох років не не демонтувався та не змінювався. На підставі усього викладеного вище, судова колегія вважає, що інспектором поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було враховано усі обставини, необхідні для її розгляду та правомірно прийнято спірну постанову. Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведення відповідачем наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують. Колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 241-243, 272, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10 грудня 2020 року у справі № 489/2351/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню. Повне судове рішення складено та підписано 16 лютого 2021 року. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.