Постанова 4852 № 160/15715/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 160/15715/20 Суддя І інстанції Букіна Л.Є. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі за заявою Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління про забезпечення позову у справі за позовом Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Експерту державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Перев`язко Марії Андріївни про визнання протиправним та скасування висновку, скасування державної реєстрації та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Міністерство оборони України та Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулися до суду з позовом, в якому просили: -визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №4586/82-20 від 18.03.2020 року про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3221286801:01:058:0617 у Державному земельному кадастрі; - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3221286801:01:058:0617 та перенести відомості щодо земельної ділянки кадастровий номер 3221286801:01:058:0617 до архівного шару Національної кадастрової системи України. Крім того, 25 листопада 2020 року Міністерство оборони України та Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із клопотанням про забезпечення позову, в якому просили: - вжити заходи забезпечення позову, заборонивши Пухівській сільській раді Броварського району Київської області, а також іншим органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади вчиняти дії по розпорядженню земельною ділянкою кадастровий номер 3221286801:01:058:0617 в межах Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, а саме: приймати будь-які рішення щодо затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 3221286801:01:058:0617 в с. Пухівка в межах Пухівської сільської ради Броварського району Київської області громадянці ОСОБА_1 , що розроблений ДП «Центр державного земельного кадастру» та передачі земельної ділянки кадастровий номер 3221286801:01:058:0617 у власність чи користування будь-яким особам. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у задоволенні заяви Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління про забезпечення позову в адміністративній справі №160/15715/20 відмовлено. Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та вжити заходи забезпечення позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що існують обставини, що можуть істотно ускладнити чи, навість, унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, зокрема, утруднять скасування державної реєстрації земельної ділянки, оскільки такі права знову потребуватимуть захисту шляхом подання позовів до третіх осіб. У разі невжиття заходів забезпечення позову, на підставі оскаржуваного позивачем висновку Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №4586/82-20 від 18 березня 2020 року про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, спірна земельна ділянка може бути надана у користування або передана у власність громадянці ОСОБА_1 , що потребуватиме докладення значних зусиль та витрат для відновлення порушених прав, тобто значно утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може, бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акту або нормативно-правового акту; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Саме таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 року у справі № 826/10936/18. За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження та гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за умови існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав (або однієї з них), з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача. З цього випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для такого забезпечення позову. При цьому, аналізу положень п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України надає підстави для висновку, що особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову повинна довести, яким чином оскаржуваним нормативно-правовим актом порушуються її права, тобто вказати на безпосередні, конкретні права, які мають бути реальними та індивідуально вираженими. При цьому, посилання особи на можливе порушення її прав в майбутньому, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову за викладених позивачем доводів та обставин цієї справи. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 826/14303/18. Так, предметом спору у даній справі є: - визнання протиправним та скасування висновку Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №4586/82-20 від 18.03.2020 року про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3221286801:01:058:0617 у Державному земельному кадастрі; - зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3221286801:01:058:0617 та перенести відомості щодо земельної ділянки кадастровий номер 3221286801:01:058:0617 до архівного шару Національної кадастрової системи України. Враховуючи зміст позовних вимог, та підстави звернення позивачів до суду з адміністративним позовом, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заявлений спосіб забезпечення адміністративного позову не відповідає обраному способу захисту порушеного права, оскільки заборона Пухівській сільській раді Броварського району Київської області, а також іншим органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади вчиняти дії по розпорядженню земельною ділянкою кадастровий номер 3221286801:01:058:0617 в межах Пухівської сільської ради Броварського району Київської області на даному етапі призведе до покладення на останніх надмірного тягаря, у вигляді обмежень, що не кореспондується із заявленими у справі позовними вимогами. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що інститут забезпечення адміністративного позову покликаний захищати порушені права та оспорювані інтереси позивача до винесення рішення справи по суті. Між тим, заходи забезпечення адміністративного позову не можуть бути використані як окремий, не пов`язаний із адміністративним позовом, вид зобов`язання, що покладається на відповідача або третіх осіб для досягнення мети, не передбаченої безпосередньо позовними вимогами, оскільки таке їх використання суперечить приписам ст. 150 КАС України. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції діяв в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано вжив заходи забезпечення позову в межах даної справи, передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 310, 312, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 09 лютого 2020 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя А.О. Коршун суддя С.В. Сафронова