Ухвала КГС ВС № 906/264/20

УХВАЛА 17 лютого 2021 року м. Київ справа № 906/264/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В., перевіривши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 та рішення Господарського суду Житомирської області від 02.09.2020 у справі № 906/264/20 за позовом Керівника Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України до: 1) Виконавчого комітету Коростенської міської ради; 2) Акціонерного товариства "Житомиробленерго" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області; 2) Управління цивільного захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення в частині, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності, В С Т А Н О В И В: Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури 25.01.2021 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 (повний текст складено 28.12.2020) та рішення Господарського суду Житомирської області від 02.09.2020 у справі № 906/264/20. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 03.02.2021 вказану касаційну скарги передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В. Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) (п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз. 1 ч. 2 ст. 290 ГПК України). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз. 2 ч. 2 ст. 290 ГПК України). Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України. Так, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. В якості підстав для відкриття касаційного провадження заявник послався на п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначаючи, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права та неправильним застосуванням норм процесуального права. Щодо посилання скаржника на п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, колегія зазначає, що це не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявником не наведено постанови Верховного суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні від якого слід відступити та не зазначено обґрунтування необхідності такого відступлення. Хоча скаржник у касаційній скарзі і зазначив про наявність випадку, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та в обґрунтування своєї позиції вказав на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, проте за змістом наведеної норми саме лише посилання на п. 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу без конкретизації норми (норм) права, практика застосування якої (яких) відсутня і потребує формування, не може бути визнано Судом підставою для відкриття касаційного провадження як того вимагає п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України. Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху. На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно чітко вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали. Способом усунення недоліків касаційної скарги є викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства. Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання. Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон). Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Згідно з п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону). Приписами абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Абзацем 1 ч. 3 ст. 6 Закону передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 у розмірі 2 102 грн. У позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається - вартістю майна (п. 2 ч. 1 ст.163 ГПК України). Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Як вбачається з оскаржуваних рішення та постанови (тексти розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень), предметом позову були дві вимоги немайнового характеру (визнання незаконним та скасування п. 2-1 п. 2 рішення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області від 21.01.2004 №28 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб" в частині надання дозволу на оформлення за ВАТ ЕК "Житомиробленерго" права власності на приміщення цивільної оборони - сховище, загальною площею 238, 0 м2, розташоване за адресою: вул. Є. Кемського, 58-а (вул. Жовтневій) м. Коростень; визнання недійсним свідоцтва про право власності серії САД №864899 від 04.02.2004, видане ВАТ ЕК "Житомиробленерго" на нерухоме майно - комплекс нежилих будівель та споруд по вул. С. Кемського, 58-а (вул. Жовтнева, 58-а) м. Коростень в частині оформлення права власності на приміщення цивільної оборони - сховище, загальною площею 238, 0 м2, розташоване за адресою: вул. С. Кемського, 58-а (вул. Жовтневій) м. Коростень; та одна вимога майнового характеру (визнання права власності держави Україна в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на нерухоме майно - приміщення цивільної оборони - сховище загальною площею 238, 0 м2, розташоване за адресою: вул. С. Кемського, 58-а (вул. Жовтнева, 58-а), м. Коростень). Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.09.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 у справі № 906/264/20 в позові відмовлено. В касаційній скарзі заявник просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 та рішення Господарського суду Житомирської області від 02.09.2020 у справі № 906/264/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, отже належною до сплати сумою судового збору за подання касаційної скарги в частині немайнових вимог є 8 404 грн. (2 102 грн. *2)*200%. До матеріалів касаційної скарги в якості доказу сплати судового збору додано платіжне доручення від 21.01.2021 № 53 про сплату 13 170, 18 грн судового збору. Водночас предметом позову у даній справі є також визнання права власності держави Україна в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на нерухоме майно - приміщення цивільної оборони - сховище загальною площею 238, 0 м2, розташоване за адресою: вул. С. Кемського, 58-а (вул. Жовтнева, 58-а), м. Коростень, тобто майнова вимога. Враховуючи приписи Закону та п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України, скаржник має доплатити судовий збір за подання касаційної скарги в частині майнової вимоги про визнання права власності із вартості спірного майна. Оскільки касаційну скаргу подано безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду без матеріалів справи, у колегії суддів немає можливості з`ясувати дійсну вартість спірного майна і належну до сплати суму судового збору за подання касаційної скарги в цій частині. Таким чином Заступнику керівника Житомирської обласної прокуратури необхідно надати Суду документи на підтвердження реальної вартості спірного майна і сплатити судовий збір виходячи із цієї вартості за наведеними реквізитами. - Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, - Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; - Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); - Код банку отримувача (МФО): 899998; - Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007 - Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)". Крім того у тексті касаційної скарги міститься клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 та рішення Господарського суду Житомирської області від 02.09.2020 у справі № 906/264/20, в обґрунтування якого скаржник зазначає, що текст постанови апеляційного господарського суду ним отримано 04.01.2021, отже він звернувся до суду в межах двадцятиденного строку від дня вручення йому повного судового рішення і має право на поновлення строку на касаційне оскарження на підставі ч. 2 ст. 288 ГПК України. На підтвердження викладених доводів скаржником до касаційної скарги додано копію першої сторінки оскаржуваної постанови, на якій міститься штрихкод реєстрації вхідної кореспонденції Житомирської обласної прокуратури від 04.01.2021 № 150-21. Постанова апеляційного господарського суду у даній справі прийнята 22.12.2020, а повний текст складено 28.12.2020, тому строк на її оскарження закінчився 18.01.2021, тоді як касаційну скаргу подано 25.01.2021 (отримана Касаційним господарським судом у складі Верховним Судом 03.02.2021), тобто скаржником пропущено строк, встановлений ст. 288 ГПК України для подання касаційної скарги. Частинами 1, 2 ст. 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Відповідно до п. 7 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 290 ГПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується та до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності. При цьому копію першої сторінки постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 у справі № 906/264/20, не можна вважати належним доказом отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, оскільки учасник справи має право на поновлення пропущеного строку саме з дня вручення судового рішення, а не з дня реєстрації на підприємстві. Слід зауважити, що штрихкод від 04.01.2021 № 150-21 на копії першої сторінки постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 у справі № 906/264/20 не є належним доказом вручення зазначеної постанови саме 04.01.20121, таким доказом може бути, зокрема, поштовий конверт зі штрихкодовим ідентифікатором, у якому копія оскаржуваної постанови надійшла скаржникові. Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Водночас, нормами ГПК України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з лише самим посиланням на дату отримання копії судового рішення. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази. Отже, саме лише посилання на дату отримання копії судового рішення, за відсутності відповідних та належних доказів на підтвердження його отримання, не дає підстав Суду для визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними. Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Таким чином, скаржником не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску двадцяти днів з дня отримання оскаржуваної постанови. Відповідно до ч. 3 ст. 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Враховуючи викладене касаційна скарга Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно: 1) викласти касаційну скаргу у новій редакції та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав); 2) надати документи на підтвердження реальної вартості спірного майна і сплатити судовий збір виходячи із цієї вартості; 3) надати докази, що підтверджують подання касаційної скарги в межах двадцяти днів з моменту отримання копії оскаржуваної постанови або навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав. Керуючись ст. ст. 174, 234, 287-288, 290, 292 ГПК України, Суд,- У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 та рішення Господарського суду Житомирської області від 02.09.2020 у справі № 906/264/20 залишити без руху.

2. Надати Заступнику керівника Житомирської обласної прокуратури строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий суддя Могил С.К. Судді: Волковицька Н.О. Случ О.В.