Постанова 4824 № 2601/8050/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 лютого 2021 року м. Київ Справа №2601/8050/12 Апеляційне провадження №22-ц/824/3006/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва постановлену під головуванням судді Шевченко Т.М. 03 липня 2020 року у м. Києві, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про видачу виконавчого листа, В С Т А Н О В И В У червні 2020 року директор ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просив замінити стягувача у виконавчому листі №6/2601/116 на його правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» щодо виконання рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації «Київтрансбуд». Заява мотивована тим, що 06 березня 2020 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено договір факторингу №03/20-дтг, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № МL-005/157/2008 від 20 серпня 2008 року, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 та всіма договорами забезпечення, перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 липня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження - задоволено. Стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про видачу виконавчого листа на підставі рішення судді Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Київтрансбуд» Рогачова Ю.М. у справі №100/10 за позовом ЗАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», як правонаступника за правом грошової вимоги до боржника - ОСОБА_1 . Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено договір факторингу № 03/20-дтг, відповідно до якого відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, зокрема ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло статусу нового кредитора у фінансових правовідносинах з боржником і новим стягувачем у виконавчих провадженнях. Не погодився із судовим рішенням ОСОБА_1 , ним подана апеляційна скарга, в якій він вказує на те, що його було позбавлено права на правосуддя. Зазначає, що він не був повідомлений про відкриття провадження за заявою ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та про час і місце розгляду заяви, а постановлення оскаржуваної ухвали відбулось за його відсутності. Зазначає, що не отримував ніяких повідомлень про укладення договору факторингу між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» чи інших документів від сторін. Також звертає увагу на те, що відсутність його при розгляді даної заяви позбавила можливості надати суду докази того, що на момент звернення ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» до суду та постановлення оскаржуваної ухвали, виконавче провадження №46026640 було завершене. Також зазначає, що ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було зареєстроване лише 20 травня 2013 року, а тому є незрозумілим як воно звернулось із заявою до суду 22 червня 2010 року. Звертає увагу, що згідно із положеннями Закону України «Про виконавче провадження» заміна сторони виконавчого провадження можлива саме у виконавчому провадженні. Тому, вважає, що суд першої інстанції не мав законних підстав приймати рішення по завершеному виконавчому провадженню, а ухвала була постановлена з порушенням норм чинного законодавства. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про заміну сторони виконавчого провадження. У відзиві на апеляційну скаргу директор ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що доводи наведені в апеляційній скарзі є безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» в судове засідання свого представника не направила, про розгляд справи повідомлені належним чином, а тому в порядку ч.2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2012 року заяву ПАТ «ОТП Банк» про видпачу виконавчого листа задоволено. Видано виконавчий лист на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Київтрансбуд» від 12 жовтня 2009 року у справі №100/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» суми основного боргу та відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 65387, 95 доларів США, що складає еквівалент в гривнях за курсом НБУ - 498550, 42 грн та суму пені в розмірі 40598,16 грн (а.с. 18). Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2012 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2012 року (а.с. 46). 13 березня 2013 року Голосіївським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 6/2601/116 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» суми основного боргу та відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 65387, 95 доларів США, що складає еквівалент в гривнях за курсом НБУ - 498550, 42 грн та суму пені в розмірі 40598,16 грн (а.с. 59). Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2013 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа № 6/2601/116 від 13 березня 2013 року таким, що не підлягає виконанню - відмовлено (а.с. 73,74). Старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Іванківського міжрайонного управління юстиції Лагезою О.Є. 16 січня 2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №46026640 з виконання виконавчого листа № 6/2601/116 (а.с. 106). Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2016 року заяву ПАТ «ОТП Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні №46026640 від 16 січня 2015 року - задоволено. Стягувача ПАТ «ОТП Банк» замінено на ТОВ «ОТП Факторинг» (а.с. 120). 22 червня 2020 року директор ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просив замінити стягувача у виконавчому листі №6/2601/116 на його правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» щодо виконання рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації «Київтрансбуд». Заяву обгрунтовував тим, що 06 березня 2020 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено договір факторингу №03/20-дтг, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № МL-005/157/2008 від 20 серпня 2008 року, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 та всіма договорами забезпечення, перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». Тобто, відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, зокрема ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», є новим кредитором у фінансових правовідносинах з боржником, а також новим стягувачем у виконавчих проводженнях. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. У п.9 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Частиною 1 ст. 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого зобов`язання новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч.5 ст. 442 ЦПК України). Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. Згідно з ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Виходячи із результатів системного аналізу цих норм, зокрема п.п. 1, 2 ч.1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту ст. ст. 512, 514 ЦК України та ст.15 Закону України «Про виконавче провадження». Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Крім того, норма ст.442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Вказані висновки ґрунтуються на правових позиція викладених Верховним Судом у Постановах від 09 січня 2020 року у справі № 2218/5181/2012; від 26 грудня 2019 року у справі № 310/105/15-ц; від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 та ін. З наведених обставин вбачається, що 06 березня 2020 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ « ФК «Довіра та гарантія» був укладений договір факторингу №03/20-дтг відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № ML-005/157/2008 від 20 серпня 2008 року, укладеним між ПАТ «ОТП банк» та ОСОБА_1 та всіма договорами забезпечення перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». Вказаний договір в установленному законом порядку не оспорювався, недійсним не визнавався, а отже в силу норм ЦК України, є правомірним і підлягає виконанню. При цьому, твердження ОСОБА_1 про відсутність його повідомлення про здійснення відступлення прав кредитора на чинність договору не впливають, так як виходячи з положень ст. 516 ЦК України заміна здійснюється без згоди боржника.За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні. Доводи ОСОБА_1 відносно того, що виконавчий документ був повернутий, а виконавче провадження №46026640 було завершене, через що відсутні підстави для заміни стягувача у виконавчому провадженні, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу, і саме з моменту заміни стягувача судом новий стягувач вправі безпосередньо реалізувати свої права у виконавчому провадженні згідно із Законом України «Про виконавче провадження». З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця від 31 травня 2019 року виконавчий документ було повернуто без подальшого виконання на підставі заяви стягувача та зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 31 травня 2022 року. Стосовно доводів апеляційної скарги відносно того, що в ухвалі суду вказано дату подання заяви 22 червня 2010 року, в той час як ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» почало існувати лише з 2013 року, колегія суддів виходить з наступного. Згідно штампу вхідної кореспонденції Голосіївського районного суду м. Києва, що міститься на заяві про заміну сторони виконавчого провадження, вбачається, що вказана заява надійшла до суду 22 червня 2020 року, тобто судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали було допущено технічну помилку (описку) в зазначенні дати подання заяви, що не є підставою для її скасування. Разом з цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду заяви за відсутності боржника не повідомленого належним чином. Положеннями ч. 3 ст.442 ЦПК України передбачено, що суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Відповідно до положень ч.ч. 2, 4 ст. 128 ЦПК України визначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Як вбачається з матеріалів справи, розгляд заяви було призначено у судове засідання на 03 липня 2020 року о 10.00 год, про що ОСОБА_1 направлялась судова повістка. Однак, матеріали справи не місять доказів отримання вказаної судової повістки ОСОБА_1 . А відтак, судом першої інстанції при постановленні ухвали були порушені норми процесуального права, оскільки заяву було розглянуто за відсутності боржника, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового розгляду, що є безумовною підставою для скасування ухвали суду відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обовязковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Отже вимоги апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2020 року - скасувати та постановити нове судове рішення. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження - задовольнити частково. Стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про видачу виконавчого листа на підставі рішення судді Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Київтрансбуд» Рогачова Ю.М. у справі №100/10 за позовом Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, замінити на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», як правонаступника за правом грошової вимоги до боржника - ОСОБА_1 . Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: А.М. Андрієнко Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 15 лютого 2021 року.