Рішення КАС ВС № 9901/87/19

РІШЕННЯ Іменем України 10 лютого 2021 року Київ справа №9901/87/19 адміністративне провадження №П/9901/87/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Хохуляка В.В., суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А., Коваленко Н.В., Ханової Р.Ф., при секретарі судового засідання Дразі Р.В., за участю представника позивача Мартиненко А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції справу №9901/87/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: І. ПОЗОВНІ ВИМОГИ ОСОБА_1 (далі також - позивач) 14.02.2019 (згідно з відтиском поштового штемпелю на конверті) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також - ВККС, відповідач) та Громадської ради міжнародних експертів (далі також - ГРМЕ) , у якому просив: 1) визнати протиправними дії щодо встановлення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та Громадською радою міжнародних експертів для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), а саме щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду та зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України завершити кваліфікаційне оцінювання ОСОБА_1 ; 2) визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Громадської ради міжнародних експертів, що прийняте на спільному засіданні 18.01.2018. ІІ. ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ВККС та ГРМЕ на спеціальному спільному засіданні при розгляді питання та прийнятті рішення щодо відповідності кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності діяли протиправно, з порушенням процедури та упереджено, та зазначає наступне. Як вважає позивач, рішення ГРМЕ та ВККС є протиправним, оскільки встановлення таких вимог, як законність джерел походження майна та наявності знань і практичних навичок для розгляду справ - не відповідає Конституції України, а проведення перевірки законності походження майна та наявності знань і практичних навичок для розгляду справ для встановлення відповідності критерію доброчесності здійснювалося не у спосіб, визначений законом. Позивач вказує на протиправність встановлення ВККС та ГРМЕ невідповідності критерію доброчесності, а саме щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу на підставі інформації, отриманої з джерела, не встановленого законом. З позовної заяви слідує, що на переконання позивача, протиправним є дослідження ВККС та ГРМЕ окремих судових рішень, ухвалених позивачем, оскільки такі дії не віднесено до способів встановлення відповідності критеріїв, визначених частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», а також відсутнє розпорядження ВККС про застосування інших засобів під час проведення кваліфікаційного оцінювання. Крім того, на думку позивача, збирання, зберігання та обробка конфіденційної інформації членів сім`ї та близьких особі позивача, використання і поширення конфіденційної інформації відносно позивача перед членами ГРМЕ та перекладачами є протиправними, оскільки позивач не надавав на такі дії своєї згоди. Як вбачається, позивач також вказує про протиправність застосування критеріїв оцінки, затверджених ГРМЕ та регламенту ГРМЕ, оскільки ГРМЕ не наділена повноваженнями приймати власні акти, які є обов`язковими до застосування іншими та містять фактично норми права і нові вимоги до кандидатів. Позивач звертає увагу, що надавши необмежені дискреційні повноваження ВККС та ГРМЕ щодо проведення перевірки законності походження майна, наявності знань і практичних навичок для розгляду справ для встановлення відповідності критерію доброчесності, порушено принцип верховенства права, а відсутність в законі механізму захисту від можливого свавільного втручання у право на належне проведення добору, свідчить про порушення права на захист. Також, позивач наголошує, що у спірних правовідносинах порушено право позивача на неупереджений розгляд його питання про відповідність критеріям для подальшої участі в кваліфікаційному оцінюванні, а також порушено строк надання рішення, що у свою чергу є грубим порушенням права позивача на отримання відомостей про себе і ефективну реалізацію судового захисту своїх прав. Відповідач подав відзив на позов, у якому вказує, що не погоджується з доводами позивача, заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить суд у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного. Посилаючись на норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідач зазначає, що ВККС проводить конкурс на заняття вакантних посад суддів вищого спеціалізованого суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання. Визначення загального порядку подання заяви для участі у конкурсі та умов його проведення покладено саме на ВККС. При цьому, приписами Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» визначено засади організації та діяльності Вищого антикорупційного суду, спеціальні вимоги до суддів цього суду та гарантії їх діяльності. На виконання вимог вищезазначених законів оголошено конкурс на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, затверджено Умови проведення конкурсу. Відповідач відзначає, що позивач звернувся до ВККС з заявою про допуск до участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду та проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Як наголошує відповідач, на адресу ВККС надійшла згода кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 щодо надання доступу до матеріалів досьє членам кандидата ГРМЕ та уповноваженим ним особам. Відповідач звертає увагу, що при аналізі змісту вимог позивача та обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, вбачається незгода позивача саме з нормами Законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищий антикорупційний суд», а не з діями ВККС як суб`єкта владних повноважень щодо встановлення для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), вчиненими на виконання вимог вищевказаних законів. Відповідач зауважує, що факти та обставини, які мали значення і стали підставою для прийняття ВККС та ГРМЕ відповідного рішення, а також правові підстави та мотиви прийняття саме такого рішення, у повному обсязі у ньому наведені. Крім того, слід враховувати, що повноваження ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді за своєю правовою природою та відповідно до норм чинного законодавства є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу - ВККС. Жоден інший суб`єкт чи орган не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема, компетенції ВККС щодо оцінювання кандидатів в межах конкурсу на заняття вакантних посад суддів. Відповідач підсумовує, що ВККС діяла та прийняла відповідні рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України і законами України, з дотриманням процедури та вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв для його прийняття. У свою чергу, позивач не надав доказів на підтвердження того, що ВККС діяла протиправно, внаслідок чого відбулось порушення його прав чи охоронюваних інтересів, позивачем не доведено незаконності рішення відповідача. А відтак, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Позивач скористався своїм правом та подав відповідь на відзив ВККС, у якому зазначає наступні заперечення на доводи відповідача. Як вказує позивач, ні Закон України «Про Вищий антикорупційний суд», ні жоден інший нормативно-правовий акт не надає повноважень ВККС та ГРМЕ самостійно визначати критерії доброчесності для судді антикорупційного суду. Як вважає позивач, висновки ВККС щодо сумнівів відповідності позивача критерію доброчесності є лише припущеннями, які не узгоджуються з матеріалами досьє, зокрема, об`єктивними доказами підтвердження доброчесності позивача, а саме висновком про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей. Крім того, згаданий закон не містить спеціальних норм щодо способу та засобу визначення рівня практичних навичок суддів антикорупційного суду, у такому випадку застосовуються норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Водночас, позивач успішно пройшов етап іспиту та склав практичне завдання. Разом з тим, в оскаржуваному рішенні відповідачем визначено обґрунтований сумнів у доброчесності та практичних навичках позивача. Таким чином, у рішенні ВККС, у відзиві на позов не спростовано належними доказами та підставами порушення прав позивача на неупереджений розгляд, що є додатковою підставою для скасування рішення та задоволення позову. Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив позивача. ВККС посилається на норми Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС, яким визначено показники, за якими оцінюється (встановлюється) відповідність судді критерію доброчесності. Згідно з Законом України «Про Вищий антикорупційний суд» відповідність кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду критерію доброчесності є однією з обов`язкових умов для зайняття цієї посади. Під час кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді, ВККС виходить з того, що кандидати на посаду судді мають відповідати найвищим стандартам за критеріями компетентності та професійної етики за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у їх доброчесності, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до новоствореного суду. Як слідує, твердження позивача про відсутність правових підстав у відповідача для встановлення відповідності позивача визначеним законом вимогам є безпідставними та свідчать про суб`єктивне тлумачення положень чинного законодавства. Також, необхідно враховувати, що згідно з вимогами вищезазначеного Положення показники відповідності судді критерію доброчесності оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, що міститься у суддівському досьє, з урахуванням підсумків тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, а тому результати таких тестувань судді (кандидата на посаду судді) не можуть вважатися єдиним засобом встановлення відповідності особи, критерію доброчесності. Відповідач звертає увагу, що позивач брав участь у конкурсній процедурі, де кандидат доводить свою відповідність критеріям, встановленим для зайняття відповідної посади, а ВККС лише надає оцінку певним фактам і обставинам, що підлягають дослідженню в рамках здійснення оцінювання в сукупності з поясненнями кандидата та отриманими документами, встановлює відповідність такої особи визначеним критеріям. Як наголошує відповідач, оскаржуване рішення ухвалено ВККС у межах конкурсної процедури, умови якої позивачу були відомі заздалегідь, незгода з нормами закону не може бути підставою для скасування законного рішення. З урахуванням викладеного, відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Доповнюючи доводи та аргументи, викладені раніше, позивачем подано до суду додаткові письмові пояснення, у яких підтримано позицію про наявність підстав для скасування спірного рішення та визнання дій протиправними, позивач просить ретельно врахувати всі матеріали справи та пояснення і позов задовольнити в повному обсязі. У тому числі наголошує, що поняття «доброчесність» не визначене у чинному законодавстві, воно нове для юридичної науки і відсутнє як таке, зазначене поняття є загальною категорією, яку неможливо визначити. Положення Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» закріплює необхідність встановлення відповідності кандидатів на посади суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду критеріям доброчесності, тобто невизначеного поняття, критеріїв якого неможливо встановити. За таких обставин норма згаданого Закону в частині встановлення відповідності критеріям доброчесності не відповідає Конституції України, оскільки не відповідає вимогам юридичної визначеності, ясності, недвозначності та непередбачуваності, як елементів верховенства права. Крім того, як вважає позивач прийняття ГРМЕ навіть спільно з ВККС рішення під час добору суддів є порушенням приписів статті 131 Конституції України, оскільки добір та оцінювання суддів - виключна функція ВККС. Також, позивач вказує на неконституційність створення ГРМЕ та встановлення додаткових підвищених вимог в частині оціночного суб`єктивного поняття - доброчесності (який суперечить принципу верховенство права), перевірку якого здійснювала ГРМЕ. ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ Ухвалою Верховного Суду від 25.02.2019 відкрито провадження у справі №9901/87/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення, призначено справу в судове засідання на 18.03.2019. Крім того, суд вважав, що враховуючи системний аналіз положень статей 8, 9 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якими встановлено правовий статус ВККС України у процедурі конкурсного добору кандидатів на посаду судді, зокрема, на посаду судді Вищого антикорупційного суду, ГРМЕ у цих правовідносинах не є самостійним органом (суб`єктом владних повноважень), уповноваженим ухвалювати рішення стосовно подальшої участі кандидатів на посаду судді в оголошеному на цю посаду конкурсі. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивачу належить право заявлення в порядку звернення до Верховного Суду як суду першої інстанції позовних вимог до ВККС. Згідно повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів для вирішення справи №9901/87/19: Хохуляк В.В. - головуючий, Васильєва І.А., Гончарова І.А., Ханова Р.Ф., Коваленко Н.В. За наслідками апеляційного оскарження ухвалу від 22.05.2019 про відмову у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича про виправлення описки у резолютивній частині ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 у справі залишено без змін, ухвалу від 06.06.2019, якою відмовлено у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича про ухвалення додаткового залишено без змін. Розгляд справи неодноразово відкладався, у судових засіданнях оголошувались перерви. 10.02.2021 у відритому судовому засіданні за участю представника позивача судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення про відмову у задоволенні позову. ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ 27.06.1996 Указом Президента України №482/96 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Чаплинського районного суду Херсонської області. Постановою Верховної Ради України від 21.06.2001 №2576-ІІІ позивача обрано безстроково на посаду судді Чаплинського районного суду Херсонської області. Указом Президента України від 17.01.2002 №35/2002 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Оболонського районного суду міста Києва. 09.02.2006 Постановою Верховної Ради України №3433-IV ОСОБА_1 обрано на посаду судді Апеляційного суду міста Києва. 14.12.2006 Постановою Верховної Ради України №470-V позивача обрано на посаду судді Вищого адміністративного суду України. Рішенням ВККС від 02.08.2018 №186/зп-18 оголошено конкурс на зайняття 39 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, з яких 27 посад суддів до Вищого антикорупційного суду та 12 посад суддів до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. ОСОБА_1 01.09.2018 звернувся до ВККС з заявою про допуск до участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду та проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. 03.10.2018 відповідачем прийнято рішення №63/вс-18, зокрема, про допуск ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Рішенням ВККС від 27.12.2018 №326/зп-18 затверджено результати складеного іспиту під час кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу на зайняття 12 вакантних посад суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Вказаним рішенням ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди». ГРМЕ ініційовано розгляд питання відповідності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 критеріям, визначеним частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», на спеціальному спільному засіданні шляхом подання до Комісії відповідного повідомлення, яке містить, зокрема, інформаційну записку про кандидата. За результатами спеціального засідання, заслухавши доповідача - члена ГРМЕ, кандидата на посаду судді, дослідивши інформаційну записку про кандидата, надані ним усні та письмові пояснення, інші обставини, обговорені під час засідання, у членів ВККС та ГРМЕ лишилися обґрунтовані сумніви щодо відповідності кандидата критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд». На голосування членів ВККС та ГРМЕ винесено питання щодо того: «Чи відповідає кандидат критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд»?». За результатами голосування, ВККС рішенням від 18.01.2019 №54/вс-19 визначила, що рішення про те, що кандидат на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 відповідає критеріям, визначеним статтею 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», не набрало установленої цією статтею кількості голосів. Визнано кандидата на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 таким, що припинив участь в оголошеному Вищою кваліфікаційною комісією суддів України 02.08.2018 конкурсі на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Як вбачається з прийнятого ВККС рішення, що оскаржується позивачем, у цій справі, в інформаційній записці наведено обставини, які, на думку ГРМЕ, викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд». Зокрема, ГРМЕ зазначила про те, що кандидат ОСОБА_1 в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік не задекларував страхових виплат, отриманих ним та його дружиною в сумі 1167,45 гривень та 36118 гривень відповідно. Окрім того, ГРМЕ додатково звернула увагу на те, що ОСОБА_1 23.06.2017 видав на ім`я адвокатів довіреність на представництво його інтересів строком на п`ять років. При цьому, 13.07.2017 кандидат входив до складу колегії суддів з розгляду справи, у якій інтереси сторони представляли два адвокати, уповноважені ним зазначеною довіреністю, і не заявив самовідвід. Стосовно наведених в інформаційній записці обставин, ОСОБА_1 надано усні та письмові пояснення, підтверджувальні документи, з яких слідує наступне. ОСОБА_1 не повинен був декларувати нараховані йому та дружині страхові виплати, оскільки, на його думку, це є грошовими активами, що підлягають декларуванню у разі, якщо їх сукупна вартість перевищує 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених для працездатних осіб станом на 1 січня звітного року. ВККС дійшла висновку, що таке твердження ОСОБА_1 є неправильним трактуванням пунктів 7, 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» і пунктів 15, 48 Роз`яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.08.2016 №3, на які він послався у своїх поясненнях, що викликало обґрунтований сумнів у його доброчесності та практичних навичках. Стосовно незаявлення самовідводу під час розгляду справи, де сторону представляли його адвокати, кандидат, серед іншого, зазначив про те, що ця інформація була загальновідомою, проте під час засідань ні у кого не виникло сумніву в його неупередженості як судді та відводів заявлено не було. При цьому ОСОБА_1 звернув увагу, що уповноважені ним адвокати не були стороною у справі, а лише представляли її інтереси. Також кандидат вказав, що у 2016 році брав участь в оголошеному ВККС конкурсі до Верховного Суду, однак не заявляв самовідводів під час розгляду справ, де стороною були ВККС чи Вища рада правосуддя. Однак те, що кандидат не взяв самовідводу у зазначеній справі, до якої були залучені його адвокати, суперечить принципу неупередженості і також викликало обґрунтований сумнів щодо його доброчесності і практичних навичок. Не погоджуючись з висновками, викладеними у рішення та результатом розгляду питання щодо кандидата на посаду судді, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дії щодо встановлення ВККС та ГРМЕ для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, просить суд зобов`язати ВККС завершити кваліфікаційне оцінювання ОСОБА_1 , а також - визнати протиправним та скасувати рішення ВККС та ГРМЕ, що прийняте на спільному засіданні 18.01.2018. V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно пункту першого частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з частиною першою статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частиною першою статті 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" конкурс на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду здійснюється в порядку, визначеному Конституцією України, Законом України "Про судоустрій і статус суддів", Положенням про проведення конкурсу та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд". Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" за ініціативою не менше трьох членів Громадської ради міжнародних експертів питання відповідності будь-якого кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду критеріям, зазначеним в частині четвертій цієї статті, розглядається на спеціальному спільному засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Громадської ради міжнародних експертів. Рішення щодо відповідності такого кандидата цим критеріям ухвалюється більшістю від спільного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та членів Громадської ради міжнародних експертів, за умови, що за нього проголосували не менше половини членів Громадської ради міжнародних експертів. У разі неприйняття такого рішення кандидат вважається таким, що припинив участь у конкурсі. Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджене рішенням ВККС від 02.11.2016 №141/зп-16. ВККС відповідно до частини п`ятої статті 81 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду та формує його досьє, проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду, проводить спеціальну перевірку щодо кандидатів на посаду судді, які допущені до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання. Частиною другою статті 33 цього Закону визначено, що суддею Вищого антикорупційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Вищому антикорупційному суді, а також відповідає іншим вимогам, установленим законом. Статтею 85 вказаного Закону передбачено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: складення іспиту, дослідження досьє та проведення співбесіди. Частиною другою статті 83 Закону №1402-VIII встановлено, що критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" з метою сприяння ВККС у встановленні відповідності кандидатів на посади суддів цього суду критеріям доброчесності (законності джерел походження майна кандидата, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду) утворюється ГРМЕ. Частинами першою та другою статті 9 цього закону визначено, що ГРМЕ утворюється строком на шість років Комісією для сприяння їй у підготовці рішень з питань призначення на посади суддів цього суду та є її допоміжним органом. ГРМЕ виконує свої повноваження у складі шести членів, які призначаються Комісією виключно на підставі пропозицій міжнародних організацій, з якими Україна співпрацює у сфері запобігання та протидії корупції відповідно до міжнародних договорів України. У відповідності до вказаних вимог закону рішенням ВККС від 06.11.2018 №249/зп-18 призначено членів ГРМЕ. Частиною дев`ятою статті 9 цього закону визначено, що ГРМЕ збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду; надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду; бере участь у спеціальному спільному засіданні у передбачених цим Законом випадках; вживає заходів до захисту персональних даних, інформації з обмеженим доступом, які стали відомі Громадській раді міжнародних експертів, її членам у зв`язку із здійсненням їх повноважень. Порядок участі ГРМЕ у вищезазначеній процедурі кваліфікаційного оцінювання в частині надання ВККС інформації стосовно кандидатів, ініціювання спеціального спільного засідання ВККС та ГРМЕ щодо розгляду питання відповідності будь-якого кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду критеріям доброчесності передбачено статтею 8 зазначеного Закону. Відповідно до статті 8 цього Закону та підпункту 4.11.5 пункту 4.11 розділу ІV Регламенту ВККС, ГРМЕ ініційовано розгляд питання відповідності кандидата на посаду судді критеріям, визначеним частиною 8 цього Закону на спеціальному спільному засіданні шляхом подання до ВККСУ відповідного повідомлення, яке містить, зокрема, інформаційну записку, в якій наведено обставини, які викликали у ГРМЕ обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 вказаного закону. Відповідно до частини третьої статті 88 Закону №1402-VIIІ рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. V. ОЦІНКА СУДУ Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, за результатами кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, рішення про те, що кандидат на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 відповідає критеріям, визначеним статтею 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», не набрало установленої цією статтею кількості голосів. Визнано кандидата на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 таким, що припинив участь у конкурсі на посаду судді. Вивчивши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, обставини та докази, суд дійшов таких висновків. Обґрунтовуючи протиправність спірного рішення, позивач вказує на його протиправність, що, на думку позивача, є самостійною підставою для його скасування. Проте, судом відхиляються такі аргументи позивача, як на підставу скасування рішення, з огляду на наступне. Встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності. Вказані показники були досліджені відповідачем, а також оцінені членами ВККС за внутрішнім переконанням відповідно до мети кваліфікаційного оцінювання. Вмотивованість рішення ВККС за сукупністю всіх критеріїв кваліфікаційного оцінювання розкриває в цілому повноту обставин та умов, що слугували підставою для визначення результатів проведення кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді та підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Оскаржуване рішення містить підстави його ухвалення, мотивовано наявністю фактичних обставин, що породжують юридичні основи для прийняття відповідного рішення. Аргументуючи підстави для скасування рішення, позивач помилково посилається на перевищення повноважень ВККС щодо дослідження доброчесності кандидата на посаду судді та перевищення повноважень у збиранні, обробці інформації ро кандидата та членів його сім`ї. Рішенням ВККС оголошено конкурс на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, з яких - 12 посад суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Позивач звернувся до відповідача з заявою про допуск до участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді та проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді (а.с. 5, том 2). ВККС відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду та формує його досьє, проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду, проводить спеціальну перевірку щодо кандидатів на посаду судді, які допущені до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання. Цим Законом визначено, що суддею Вищого антикорупційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Вищому антикорупційному суді, а також відповідає іншим вимогам, установленим законом. Позивача, на підставі дослідження ВККС поданих ним документів, було допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду. Статтею 85 вказаного Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: складення іспиту, дослідження досьє та проведення співбесіди. За результатами складеного іспиту позивач отримав 139,75 бала та його допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Як вже зазначалося, Законом передбачено критерії кваліфікаційного оцінювання: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); професійна етика; доброчесність. Отже, відповідність кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду критерію доброчесності є однією з обов`язкових умов для зайняття цієї посади. ВККС України передала ГРМЕ копії досьє кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати цього ж суду, зокрема, й копію досьє позивача, який надав згоду ГРМЕ на повний і безпосередній доступ до матеріалів досьє (а.с.93, том 2). Відповідно до статті 8 вказаного Закону та Регламенту ВККС, ГРМЕ ініційовано розгляд питання відповідності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 критеріям, визначеним частиною 8 цього Закону на спеціальному спільному засіданні шляхом подання до ВККСУ України відповідного повідомлення, яке містить, зокрема, інформаційну записку про кандидата, в якій наведено обставини, які викликали у ГРМЕ обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 вказаного закону. За результатами спеціального спільного засідання ВККС та ГРМЕ рішення про те, що кандидат на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 відповідає критеріям, визначеним статтею 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", не набрало установленої цією статтею кількості голосів. Визнано кандидата на посаду судді таким, що припинив участь у конкурсі. Вказане рішення прийнято відповідно до положень статті 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", що спростовує доводи позивача про прийняття відповідачем не передбаченого законом рішення. Під час дослідження досьє ВККС встановлено, що кандидат на посаду судді ОСОБА_1 неналежним чином виконував вимоги законодавства у сфері запобігання корупції щодо декларування свого майна та доходів, доходів і майна членів своєї сім`ї, зокрема, в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік не задекларував страхових виплат, отриманих ним та його дружиною. Посилання позивача на відсутність підстав для отримання ВККС та ГРМЕ інформаційної довідки НАБУ, суд не вважає обґрунтованими, оскільки відповідно до положень статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для формування досьє кандидата на посаду судді і проведення кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді ВККС має право отримувати інформацію та копії документів і матеріалів (у тому числі з обмеженим доступом) щодо кандидата та членів його сім`ї від будь-яких осіб, які є власниками або розпорядниками інформації, що запитується. Позивач, який претендував на посаду судді Антикорупційного суду, надав згоду на проведення відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» спеціальної перевірки відомостей щодо нього, у тому числі відомостей, поданих ним особисто для участі у конкурсі на заняття вакантної посади судді, що адресована ВККС (а.с. 54 том 2). Суд звертає увагу, що ефективність правосуддя залежить насамперед від особистих чеснот судді. Ці основоположні принципи впроваджені в національну систему правил і норм, що формують моральний аспект поведінки суддів та викладені, зокрема, у Кодексі суддівської етики. За загальними правилами цього Кодексу судді зобов`язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв`язку з чим беруть на себе більш істотні обмеження, пов`язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці. Зазначене дає змогу сформулювати визначення доброчесності як морально-етичного фундаменту діяльності судді, котрий визначає межі та спосіб поведінки, що має ґрунтуватися на принципах добрих відносин з особами, суспільством і державою, а також чесності способі життя, виконання професійних обов`язків та розпорядженні матеріальними ресурсами. Слід зазначити, що позивач брав участь у конкурсній процедурі, де кандидат доводить свою відповідність критеріям, встановленим для відповідної посади, а ВККС лише надає оцінку певним фактам і обставинам, що підлягають дослідженню в рамках здійснення оцінювання та у сукупності з поясненнями кандидата та отриманими документами встановлює відповідність такої особи визначеним критеріям. Подання особою письмової заяви про участь у конкурсі та про проведення щодо цієї особи кваліфікаційного оцінювання є її правом, зокрема наміром, на встановлених законом умовах приймати участь у конкурсі, з застосуванням єдиних критеріїв оцінювання кандидатів на посаду судді. У свою чергу, рішення про припинення участі кандидата на посаду судді у конкурсі не розцінюється як свідчення недоброчесності особи, а є лише результатом роботи уповноваженого органу у конкретних умовах та для встановленої мети. Вказуючи на наявність підстав для скасування спірного рішення, позивач зазначає про протиправність дослідження ВККС та ГРМЕ окремих судових рішень, ухвалених позивачем, оскільки такі дії не віднесено до способів встановлення відповідності критеріїв, визначених частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», що у своїй сукупності свідчить про упереджене ставлення до позивача та протиправність прийнятого рішення. З оскаржуваного рішення вбачаються наступні обставини. Як вважав позивач, незаявлення самовідводу під час розгляду справи, де сторону представляли адвокати ОСОБА_1 , не є порушенням закону; ця інформація була загальновідомою, під час засідань ні у кого не виникло сумніву в його неупередженості як судді та відводів заявлено не було. При цьому ОСОБА_1 звернув увагу, що уповноважені ним адвокати не були стороною у справі, а лише представляли її інтереси. У свою чергу, на думку відповідача, те, що кандидат не взяв самовідводу у зазначеній справі, до якої були залучені його адвокати, суперечить принципу неупередженості і також викликало обґрунтований сумнів щодо його доброчесності і практичних навичок. Враховуючи зазначені обставин, позивач дійшов висновку про здійснення відповідачем дослідження судових рішень, ухвалених суддею ОСОБА_1, що суперечить положенням Конституції України, якими закріплено незалежність судді у прийнятті судового рішення. Позивач наголошує, що виключне право перевіряти законність та обґрунтованість судового рішення, надавати оцінку процесуальним діям судді належить відповідному суду згідно з процесуальним законодавством. Верховний Суд приймає до уваги, що Радою адвокатів України надано відповідь, що міститься в матеріалах справи, на звернення ГО «Правова держава» про з`ясування наявності конфлікту інтересів у судді під час розгляду ним справи, де приймає участь адвокат/юрист, з яким суддя має договірні відносини в силу укладеного договору про надання правової допомоги/виданої довіреності, а суддя не є стороною у справі, якою повідомлено, що у випадку з адвокатами конфлікт інтересів обумовлюється характером стосунків судді та адвоката, близькістю їх стосунків, а як наслідок існування приватного інтересу в них і його впливу на дії чи рішення суду. Як стверджує позивач, у даному випадку між ним та адвокатами мали місце виключно ділові стосунки клієнт-адвокат, приватний інтерес та близькі стосунки - відсутні. Розглянувши доводи позивача, суд вбачає підстави вказати, що відповідачем на виконання вимог законів та Положення під час конкурсного відбору в межах повноважень, у тому числі, іншими засобами, які є додатковими джерелами визначення показників кваліфікаційного оцінювання та можуть застосовуватись ВККС, встановлювалась відповідність кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання. У свою чергу, не знайшли свого підтвердження доводи позивача про вчинення відповідачем дій щодо встановлення і перевірки законності та обґрунтованості судових рішень, прийнятих суддею ОСОБА_1. Також, Верховний Суд відзначає, що оцінка критеріїв компетентності, професійності та доброчесності, яка має на меті визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, покладена на членів ВККС, ґрунтується на засадах рівноправності та співпричетності у прийнятті рішення. Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, дотримався вимог щодо діяльності суб`єктів владних повноважень, використавши власні дискреційні повноваження з метою, з якою вони встановлені законодавством. Під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обирати один з кількох варіантів рішення. Крім того, щодо доводів позивача стосовно невідповідності складу спеціального спільного засідання ВККС та ГРМЕ, суд вказує, що рішення, яке створює правові наслідки для особи у процедурі конкурсного добору кандидатів на посаду судді, ухвалює саме ВККС, яка є державним органом суддівського врядування, що на постійній основі діє у системі правосуддя України. Та обставина, що таке рішення (у процедурі конкурсного добору кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду) ВККС ухвалювала спільно з ГРМЕ не наділяє останню правосуб`єктністю у спірних правовідносинах та не впливає на правовий статус ВККС у таких правовідносинах. Аналогічну правову позицію Верховним Судом було висловлено у справах №№9901/83/19, 9901/87/10, 9901/102/10, 9901/107/10. У справі, що розглядається, суд не може погодитись з доводами позивача щодо упередженості членів ВККС у прийнятті спірного рішення. Європейський суд з прав людини у рішеннях "Денісов проти України", "Олександр Волков проти України", на які послався позивач, дійшов висновків, що у випадку, якщо члени дисциплінарного органу відіграють роль у попередній перевірці у дисциплінарній справі та в подальшому беруть участь у вирішенні тієї самої справи у дисциплінарному органі, таке дублювання функцій може викликати об`єктивний сумнів щодо безсторонності цих членів. Отже, вказані висновки Європейського суду з прав людини стосуються виключно дисциплінарної процедури, та були сприйняті законодавцем шляхом закріплення такого положення у статті 50 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" (доповідач не бере участі в голосуванні під час ухвалення рішення у дисциплінарній справі). Конкурсна процедура, в межах якої прийнято спірне рішення, в частині встановлення відповідності кандидата певним критеріям на основі суб`єктивної оцінки, на відміну від процедури притягнення особи до дисциплінарної або інших видів відповідальності чи кваліфікаційного оцінювання працюючих суддів, не передбачає обов`язковості доведення вини особи або певних фактів. Достатнім є наявність конкретної інформації, яка, з урахуванням наданих кандидатом пояснень та аргументів (які не сприйняті як переконливі), не спростовує сприйняття визначених законом осіб щодо його достатньої відповідності цим критеріям. Окрім іншого, позивач вважає, що висновки ВККС щодо сумнівів відповідності позивача критерію доброчесності є лише припущеннями, які не узгоджуються з висновком про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей. Проте, позивач не враховує, що показники відповідності судді критерію доброчесності оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, з урахуванням підсумків тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, а тому результати таких тестувань кандидата на посаду судді не можуть вважатися єдиним способом встановлення відповідності особи, що проходить кваліфікаційне оцінювання критерію доброчесності. Також, суд розглянувши доводи позивача про протиправність встановлення ВККС та ГРМЕ невідповідності критерію доброчесності, а саме щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу на підставі інформації, отриманої з джерела, не встановленого законом, має підстави вказати, що ВККС встановлює відповідність кандидатів на посади суддів цього суду критеріям доброчесності (законності джерел походження майна кандидата, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду). Твердження позивача, що виключно до компетенції та повноважень НАЗК віднесено повноваження встановлення фактів порушення антикорупційного законодавства є обґрунтованими, втім, недоцільними у цій справі, адже спірним рішенням ВККС згадані обставини не перевірялись та не досліджувались. Суд звертає увагу, що оскаржуваним рішенням відповідач визначив, що рішення про те, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям, визначеним статтею 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», не набрало установленої цією статтею кількості голосів. Суд погоджується з запереченнями відповідача, що позовна вимога про визнання дій протиправними є такою, що не підлягає задоволенню, відзначає, що проведення спільного засідання ВККС та ГРМЕ прямо передбачено вимогами Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" (частина п`ята статті 8). Отже, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначив вичерпний перелік підстав, за наявності яких рішення ВККС за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване. Таким чином, відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень статті 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" суд з`ясував, що: 1) відсутні обставини, які б свідчили про неповноважний склад спеціального засідання ВККС України та ГРМЕ, який ухвалив спірне Рішення; 2) спірне Рішення підписали усі члени спеціального засідання ВККС України та Громадської ради міжнародних експертів, які брали участь в його ухваленні; 3) при ухваленні Рішення позивач був присутнім; 4) в оскаржуваному Рішенні наведено посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла висновків про припинення участі позивача у конкурсі на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (ненабрання установленої законом кількості голосів). Поряд із цим, розглядаючи адміністративну справу, суд виходить з того, що за приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Судом встановлено, що рішення ВККС, яке оскаржується у цій справі прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, співмірюючи наслідки вчинюваних дій з метою діяльності ВККС; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Як слідує, оскаржуване рішення відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зважаючи на наведене та беручи до уваги конституційні положення статті 55 Основного закону, як і те, що вирішення спорів, що виникають за участю ВККС, віднесено до юрисдикції адміністративного суду, при розгляді цієї справи суд не обмежений з`ясуванням лише визначених Законом підстав для оскарження і скасування рішення ВККС, а вирішує справу з урахуванням засад адміністративного судочинства. За встановлених у цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення ВККС прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню. Керуючись статтями 2, 22, 245, 246, 250, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ: У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення відмовити. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне рішення суду складене та підписане 15.02.2021. ------------------------ ---------------------- ------------------------ ------------------------ ------------------------ В.В. Хохуляк І.А. Васильєва І.А. Гончарова Н.В. Коваленко Р.Ф. Ханова Судді Верховного Суду