Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/7274/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/7274/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова Оксана Гнатівна Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 11 лютого 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. , за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В., позивача: ОСОБА_1 , представника позивача: Слівінського А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року (місце ухвалення рішення - м.Житомир, повний текст рішення виготовлено 21.09.2020 ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови №UA100540/2020/00003 від 27.02.2020; - визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товарів UA100000/2020/300069/1 від 27.02.2020 року. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної відповідач зазначає, що надання неналежних документів не може вважатись виконанням вимог щодо підтвердження митної вартості товарів, а тому митниця має право на коригування митної вартості. В судовому засіданні позивач та його представник заперечили щодо задоволення апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом встановлено, що 25.02.2020 до митного оформлення в режимі імпорт до сектору митного оформлення «Коростишів» митного поста «Житомир» Київської митниці Держмитслужби уповноваженою особою декларантом Сухенко В.Г., який діє на підставі договору б/н від 21.02.2020 про надання брокерських послуг, надано електронну митну декларацію, яка зареєстрована за № UA100540/2020/160750 з метою імпорту товару «Легковий автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель - GLE350, номер кузова - НОМЕР_1 , робочий об`єм циліндрів двигуна - 2987 см3, календарний рік виготовлення - 2019. Автомобіль пошкоджений внаслідок ДТП, знаходиться в аварійному стані», що надійшов на адресу ОСОБА_1 . До митної декларації позивач долучив наступні документи: - рахунок-фактура № 00009 від 11.02.2020; - акт про проведення огляду товару № UA209040/2020/013615 від 20.02.2020, складений в зоні діяльності Галицької митниці під час перетину митного кордону України; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 02.05.2019; - документ, що підтверджує вартість перевезення від 20,02.2020; - звіт про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 25.02.2020 №1767. Київською митницею Державної митної служби прийнято рішення від 27.02.2020 № UA100000/2020/300069/1 по митній декларації №UA100540/2020/160750, за яким митну вартість легкового автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель - GLE350, номер кузова - НОМЕР_1 , робочий об`єм циліндрів двигуна - 2987 см3, календарний рік виготовлення - 2019, визначено за 6 (резервним) методом митної вартості, здійснено коригування ринкової вартості до 27 300,00 євро. Крім того, Київською митницею Державної митної служби винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100540/2020/160750, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA209190.2019.031857 від 08.04.2019. Причиною відмови зазначено наступне: Митна декларація не може бути оформлена, оскільки заявлена декларантом митна вартість товару №1 не підтверджено документально на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги cт.ст.52,53 МКУ. У зв`язку з прийняттям рішення про визначення митної вартості товарів № UA100000/2020/300069/1 від 27.02.2020 року дані графи 12, 45, 47 не можуть бути використанні для здійснення митного контролю та митного оформлення товару. У зазначеному рішенні митним органом вказано, що методи 2а і 2б не могли бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 МК України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого транспортного засобу за МД від 25.11.2019 №UA205090/2019/135232 - автомобіль марки - MERCEDES-BENZ, модель - GLE350, робочий об`єм двигуна - 2987 см3, потужність двигуна - 190 кВт, що був у використанні і складає - 27300,00 євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Наявність аварійних пошкоджень оцінюваного транспортного засобу компенсується різницею у році виготовлення транспортного засобу (2015 рік), що використано як основа для визначення митної вартості. Тобто, підставами для прийняття рішення слугували: спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками; квитанція про оплату від 11.02.2020 № 4, яка не могла бути використана як документ, що підтверджує ціну, що була фактично сплачена за товар, оскільки не містила достатньої інформації про товар, за який проведено розрахунок (відсутній номер кузову, рік виготовлення інші характеристики), (інформації про реквізити рахунку-фактури, на підставі якої було здійснено платіж, тощо; додатково (повторно) наданий Звіт про оцінку транспортного засобу № 1767 від 25.02.2020 не міг бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки всупереч вимог ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України не ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Не погоджуючись з вказаним рішенням про коригування митної вартості та відмовою в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності оскаржуваних рішень, в той час як позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною договору, а митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне. Частиною 1 статті 52 МК України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, піддаються обчисленню. В силу частини другої статті 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи. Положенням частини четвертої вказаної статті, визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи. Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини шостої цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до ч5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Згідно з частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України). Відповідно до частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24.12.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам статті 55 МК України якщо не містить обґрунтувань причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, інформації наявної у митного органу (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, тощо. Частиною 1 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Відповідно до вимог частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Згідно з вимогами частини 5 статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13 вересня 2019 року у справі №815/6780/15, від 06 вересня 2019 року у справі № 803/1212/14. З дослідженого судами першої та апеляційної інстанцій рахунку-фактури № 00009 від 11.02.2020 встановлено, що позивач придбав автомобіль MERCEDES-BENZ GLE 3S0d Coupe 4Matic 9G-TRONIC AMG, купе у стані повної непридатності до подальшої експлуатації, що був у використанні, Ідентифікаційний номер т/з (VIN): НОМЕР_3 , номер лоту: WE32499274, пробіг автомобілю: 18945 км; дата першої реєстрації: 02.05.2019 р. Спосіб оплати та інші інструкції за домовленістю сторін (у порядку пріоритетного застосування на нижченаведених умовах): до сплати 15000,00 євро. Кошти за придбаний транспортний засіб були оплачені у повному обсязі 11.02.2020, що підтверджується квитанцією про оплату (прибутковий ордер) №4. Вказані документи було подано відповідачу у перекладі з німецької на українську мову. Разом з тим, декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, а саме: рахунок-фактура № 00009 від 11.02.2020; акт про проведення огляду товару № UA209040/2020/013615 від 20.02.2020, складений в зоні діяльності Галицької митниці під час перетину митного кордону України; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 02.05.2019; документ, що підтверджує вартість перевезення від 20,02.2020; звіт про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 25.02.2020 №1767. Доводи апелянта про відсутність у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують інформацію про товар, за який проведено розрахунок є безпідставним, оскільки суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта. Крім того, положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім переліку нормативних актів, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. При цьому відповідачем не надано в ході судового розгляду справи жодного доказу, який би спростував зміст документів (у тому числі додаткових), долучених декларантом для митного оформлення зазначеного вище автомобіля. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною сплаченою ним за рахунком-фактурою та поданого експертного звіту від 25.02.2020 №1767, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено. Тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, яка зазначена в митній декларації. Окрім зазначеного, з обставин справи встановлено та не спростовано відповідачем, що імпортований автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель - НОМЕР_4 , що був у використанні, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , 2019 року виготовлення, мав певні істотні пошкодження, у стані повної непридатності до подальшої експлуатації, що відображено у рахунку №0009 від 11.02.2020 та підтверджується ремонтною калькуляцією №КМ-009, звітом від 25.02.2020 №1767. В свою чергу, апелянтом не надано суду жодних доказів того, що при коригуванні митної вартості відповідачем були враховані ушкодження імпортованого автомобіля, що свідчить про коригування митної вартості без врахування індивідуальних особливостей придбаного транспортного засобу, зокрема його технічний стан, який має суттєвий вплив на його ринкову вартість. Окрім того, будь-якого розрахунку для обґрунтування визначеної відповідачем вартості транспортного засобу в рішенні суб`єкта владних повноважень не наведено, що не дає можливості встановити правильність визначеної ціни. Колегія суддів також враховує, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а. Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає обґрунтованими доводи суду першої інстанції, що вказані декларантом відомості підтверджені документально, а їх достовірність не спростована апелянтом. Таким чином, відповідач безпідставно визначив митну вартість імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав. Отже, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Тож, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 16 лютого 2021 року. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.