Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/10484/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/10484/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 26 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. , за участю: секретаря судового засідання: Аніщенко А.О., представника позивача: Луговського Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, В С Т А Н О В И В : у вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирської митниці ДФС (правонаступник Київська митниця Держмитслужби), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200358/2 від 29.08.2019 та картку відмови в прийомі митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA101050/2019/00048 від 29.08.2019. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 позов задоволено. Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що у митниці було достатньо підстав для сумнівів у заявленій позивачем митній вартості товару, оскільки при подачі електронної митної декларації декларант самостійно визначив митну вартість за резервним методом, що підтверджується даними графи 43 із зазначенням коду "6", який означає застосування резервного методу визначення митної вартості. Тобто, декларант, зазначивши резервний метод визначення митної вартості підтвердив свої сумніви щодо ціни товару за ціною договору. При застосуванні резервного методу визначення митної вартості митниця керувалась обмеженнями статті 64 Митного кодексу України та зробила посилання на раніше визнані органами доходів та зборів митні вартості МД від 15.07.2019 №UA100010/2019/341141 з дотриманням принципів і критеріїв визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди тарифів і торгівлі 1994 року і становить 7000 євро. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2020 року замінено відповідача у справі - Житомирську митницю на її правонаступника Київську митницю Держмитслужби. Відповідно до ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2020 року справу призначено до апеляційного розгляду на 26 травня 2020 року 13:15 год. Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.08.2019 Поліщуком М.В., в особі представника Гончарика Мар`яна Ярославовича, (який діяв на підставі довіреності від 16.08.2019 зареєстрованої в реєстрі за №752 та посвідчену приватним нотаріусом Семенюк Вікторією Юріївною щодо придбання транспортного засобу) на ім`я позивача, згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу RRR №005306 від 23.08.2019 було придбано у UAB "ONTE" Blindziu g. 7-14, LT-08111 Vilnius, LIETUVA, автомобіль марки PEUGEOT; модель-508; пробіг 20100 км.; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; колір-сірий; кількість місць-5; призначення-для використання на дорогах загального призначення; тип двигуна-дизель 150 кВт; робочий об`єм циліндрів двигуна-2179см3; тип кузова-універсал; календарний рік виготовлення-2015; модельний рік виготовлення-2012; дата першої реєстрації - 02.11.2012; країна виробництва та походження - РЯ (Франція). За вказаний автомобіль були сплачені кошти в розмірі 2 200 € (Євро). З метою митного оформлення ввезеного за умовами вказаного договору товару представником декларанта ФОП ОСОБА_2 , було подано електронну митну декларацію за №А101050/2019/011890 від 28.08.2019, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в розмірі 2200 Євро. (а.с.20) На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості транспортного засобу та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його і кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: договір купівлі-продажу № 005306 від 23.08.2019; рахунок фактура (інвойс) б/н від 23.08.2019; копія довідка про транспортні витрати № б/н від 28.08.2019; акт про проведення митного огляду товарів UА205010/2019/322836 від 24.08.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 00.007.477.473; довідка про транспортні витрати від 27.08.2019; сертифікат відповідності автомобіля за №219637; митна декларація країни відправника за №19ТКС0100ЕК17АСЗ1 від 23.08.2019; митна декларація для письмового декларування товарів від 24.08.2019; паспорт власника товару. 29.08.2019 Житомирською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200358/2, яким збільшено митну вартість ввезеного автомобіля до 7000 Євро. (а.с.22) За результатами проведеної консультації, митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням ч.2 ст.64 та обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) органами доходів та зборів митній вартості схожого автомобіля за МД від 15.07.2019 UA100010/2019/341141 - автомобіль марки - PEUGEOT, модель 508, об`єм циліндрів двигуна - 2179 см3, рік виготовлення - 2012 і становить - 7000,00 EUR за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. У зв`язку з прийняттям вказаного рішення, відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA101050/2019/00048 від 29.08.2019, в якій вказано, що митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість. (а.с.23) Вважаючи такі рішення необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся з позовом до суду. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що декларантом при митному оформленні транспортного засобу було подано усі необхідні документи для визначення митної вартості товару за основним методом, а тому у митного органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних рішень. Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що як у взаємозв`язку, так і окремо, кожне порушення, допущене митним органом зокрема: відсутність аргументації та невідповідність нормам митного законодавства прийнятих рішень, недоведеність необхідності застосування резервного методу визначення митної вартості товару, здійснення коригування митної вартості транспортного засобу на підставі митної декларації складеної не на ідентичний чи на подібний автомобіль, призвело до прийняття неправомірного рішення, яким скориговану митну вартість ввезеного позивачем автомобіля. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно із ч.2 ст.53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У той же час, відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року по справі № 826/18258/13-а. Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною другою статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом із митною декларацією було подано наступні документи: договір купівлі-продажу № 005306 від 23.08.2019; рахунок фактура (інвойс) б/н від 23.08.2019; копія довідка про транспортні витрати № б/н від 28.08.2019; акт про проведення митного огляду товарів UА205010/2019/322836 від 24.08.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 00.007.477.473; довідка про транспортні витрати від 27.08.2019; сертифікат відповідності автомобіля за №219637; митна декларація країни відправника за №19ТКС0100ЕК17АСЗ1 від 23.08.2019; митна декларація для письмового декларування товарів від 24.08.2019; паспорт власника товару. Також, у графі 43 "Код методу визначення вартості" митної декларації №UA101050/2019/011890 від 28.08.2019 декларантом вказано цифру 6, що відповідає резервному методу. Водночас, разом з митною декларацією надано перелік документів для визначення митної вартості транспортного засобу із застосуванням основного методу - за ціною договору. Крім того, представником позивача в суді першої інстанції було надано пояснення, що при митному оформленні транспортного засобу митний брокер помилково вказав "6" метод. Щодо помилкового зазначення позивачем резервного методу визначення митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що як встановлено судом відповідний орган митниці ДФС має обов`язок послідовного вибору методів, тобто починаючи від основного (першого) до резервного, незважаючи на метод який вказав декларант в митній декларації. Слід зазначити, що це не є автоматичною підставою застосовувати такий метод для визначення митної вартості товару, оскільки фактично разом з митною декларацією було надано перелік документів для визначення митної вартості транспортного засобу із застосуванням основного методу - за ціною договору. Судом першої інстанції встановлено, що митну вартість імпортованого автомобіля визначено позивачем за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 23.08.2019 на рівні 2200 євро. Водночас, коригування митної вартості товару на рівні 7000 євро було проведено митним органом на підставі ст.64 МК України за резервним методом визначення митної вартості. При цьому, в рішенні про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що з огляду на вимоги ч.2 ст.52, ч.2 ст.53, ч.5 ст.54, ч.1 ст.368 МК України документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару. Як слідує із рішення відповідача, він поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку зі спрацюванням системи ризиків АСАУР зокрема: зокрема: 105-2 щодо контролю правильності визначення митної вартості" та 106-2 щодо витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів". Щодо вказаного слід зазначити, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Натомість, митним органом у своєму рішенні не було обґрунтовано зазначено, в чому саме полягали об`єктивні сумніви чи неточності у заявленій позивачем митній вартості товару. При цьому, як встановлено судом, в поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та підтверджують можливість визначення митної вартості за першим методом (ціною договору). Як встановлено із договору купівлі-продажу транспортного засобу та інвойсу від 23.08.2019, транспортний засіб продано за 2200 євро та розрахунок за придбаний автомобіль позивачем проведено повністю у готівковій формі, тому будь-яких додаткових документів про оплату оцінюваного товару, в тому числі, передбачених ч.1 ст.368 МК України не оформлялось. Крім того, варто зауважити, що у органу доходів і зборів була реальна можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу, однак відповідачем заходи щодо уточнення дійсної вартості імпортованого товару вжиті не були. Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Проте, вказаний у договорі купівлі-продажу від 23.08.2019 правочин щодо купівлі-продажу транспортного засобу є правомірним та дійсним, не був визнаний судом у встановленому законодавством порядку недійсним, а також не є нікчемним в силу закону. Отже, сумніви у достовірності вказаного в договорі купівлі-продажу від 23.08.2019 правочину, як і сумніви у праві ОСОБА_1 розпоряджатися оцінюваним товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу, є безпідставним. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що дослідженими документами спростовується позиція митниці про те, що подані документи не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була сплачена за товар. Судова колегія вважає, що подані декларантом документи в своїй сукупності підтверджують факт проведення оплати позивачем за придбаний транспортний засіб на суму 2200 Євро. Так, згідно пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет. Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Водночас, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 29.08.2019 №UA101000/2019/200358/2 вказано, що воно прийняте із застосуванням пункту 2 частини шостоїстатті 54 МК України, при цьому митну вартість відповідач визначивза другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених устаттях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другоїстатті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженихнаказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов пост/авки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Однак, у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, оскільки зазначено лише номер та дату митної декларації ), на підставі якої здійснено коригування митної вартості транспортного засобу, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Крім того, використовуючи резервний метод, відповідач мав врахувати рік випуску транспортного засобу, тип двигуна, його пошкодженість, а також умови його використання, що вплинули на зношеність автомобіля та обумовили ціну, за яку його було придбано. Однак, здійснюючи коригування митної вартості транспортного засобу на підставі митної декларації №UA10010/2019/341141 від 15.07.2019 митний орган не звернув увагу на те, що країна, з якої постачався автомобіль, вказаний в митній декларації , на підставі якої здійснювалось коригування - Швеція. Натомість країна, з якої постачався автомобіль, зазначений позивачем у спірній митній декларації - Швейцарія; також є відмінності в країнах реєстрації, вазі автомобілів та переліку поданих документів. Крім того, відповідач не звернув уваги на зовнішній стан задекларовано позивачем автомобіля, зокрема не врахував, що транспортний засіб був із пошкодженнями. Зазначені пошкодження автомобіля були зафіксовані працівниками митного органу у додатковому аркуші до Акта про проведення митного огляду (переогляду) товарів, №UA205010/2019/3222836. (а.с.26, 68-69) Тобто у даному випадку, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за вказаною ціною. Слід зазначити, що митний орган здійснив коригування митної вартості транспортного засобу на підставі митної декларації №UA10010/2019/341141 від 15.07.2019, яка, з огляду на вищезазначені обставини, була складена не на ідентичний задекларованому позивачем автомобіль, у зв`язку із чим митна декларація не могла бути застосована для здійснення на її підставі коригування митної вартості задекларованого позивачем автомобіля. Враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав митниці належні та допустимі докази на підтвердження ціни договору, а митним органом недоведено необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару, здійснення коригування митної вартості транспортного засобу на підставі митної декларації складеної не на ідентичний чи на подібний автомобіль, колегія суддів вважає, що митниця прийняла рішення та оформила картку відмови за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200358/2 від 29.08.2019 та картка відмови в прийнятті митної вартості №UA101050/219/00048 є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 03 червня 2020 року. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.