Постанова Житомирський апеляційний суд № 935/2514/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №935/2514/20 Головуючий у 1-й інст. Янчук В. В. Категорія 76 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Коломієць О.С., Миніч Т.І., за участі секретаря судового засідання Баліцької Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №935/2514/20 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладання трудового договору, стягнення заборгованості з заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, стягнення доплати за використання раціоналізаторських пропозицій, зобов`язання відповідача вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 09 листопада 2020 року, яка постановлена під головуванням судді Янчук В.В. у м. Коростишеві, в с т а н о в и в: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову про захист трудових прав та права інтелектуальної власності, в якій просить накласти арешт на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві та знаходяться у нього чи в інших осіб в сумі 1 441 934,50 грн., у тому числі, на банківському рахунку НОМЕР_1 у ПАТ «АБ «РАДАБАНК»: 1) на наявні грошові кошти відповідача, що знаходяться у нього або знаходяться, зокрема, але не виключно, на його банківському рахунку НОМЕР_1 у ПАТ «АБ «РАДАБАНК», зазначеному на його бланку; 2) кошти, що підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у інших осіб, зокрема, у підрядника Приватного підприємства «АВТОМАГІСТРАЛЬ», від якого відповідач є субпідрядником із виконання зазначеного ремонту моста через річку Тетерів; 3) кошти, що підлягають передачі або сплаті відповідачеві та знаходяться у інших осіб, зокрема, - у Житомирської обласної адміністрації, яка оплачує їх з державного бюджету відповідно до договору, наявному на її сайті, за умовами конкурсу. Свою заяву обґрунтовував тим, що одночасно із заявою про забезпечення позову подав до суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» про захист порушених трудових прав та прав інтелектуальної власності: оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладання трудового договору; про стягнення заборгованості з заробітної плати 2 650 грн.; про стягнення доплати за використання раціоналізаторських пропозицій 86 400 грн.; про зобов`язання розглянути раціоналізаторські пропозиції і дати відповідь про патентування у якості винаходу; про стягнення вихідної допомоги 568 557,63 грн.; про стягнення за затримку розрахунку при звільненні, невидачу документа про роботу і звільнення 484 326,87 грн.; про відшкодування моральної шкоди 300 000 грн. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову мотивує тим, що статутний капітал відповідача, порівняно із сумою позову, є незначним 90 000 грн., а тому відповідач може вжити заходів для приховування активів. Після завершення 2020 року у відповідача може не залишитись коштів на його банківських рахунках після розрахунку з кредиторами тощо. За усними повідомленнями працівників відповідача наприкінці року останній повинен провести з ними остаточний розрахунок, оскільки такі домовленості у Вірменській діаспорі в Україні були до початку війни між Азербайджаном і Вірменією. Відповідно до політики Вірменської Республіки, яка наразі, перебуваючи у стані війни з Азербайджаном, оголосила загальну мобілізацію, відповідач може вивезти максимум своїх активів із України, оскільки серед його засновників є багато громадян не України, а вірогідно Вірменії. Вважає відповідача непорядним, оскільки останній з невеликої суми заборгованості допустив значно більшу, хоча мав добрі результати економічної діяльності за допомогою його раціоналізаторських пропозицій, але приховав та спотворив ці результати. Окрім того, відповідач має заборгованість із заробітної плати також перед іншими працівниками, які не бажають себе називати. Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 09 листопада 2020 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків обставинам справи, просить ухвалу скасувати і постановити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. Зазначає, що в ухвалі, яка оскаржується, суд не зазначив і не надав оцінки обставинам, якими він обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Вважає, що у справі вбачається фактор міждержавної боротьби, у тому числі, в економічно-фінансовій сфері, який негативно вплине на виконання судового рішення через незаконне вивезення відповідачем активів з України, оскільки виникне необхідність вжиття міждержавних заходів та додатково матиме негативний вплив на міждержавні відносини. Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зокрема наголошує на тому, що факт перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах є невстановленим, жодних доказів на підтвердження даного факту суду не надано. Накладення арешту на рахунок є необґрунтованим та таким, що може порушити інтереси не лише відповідача, але й третіх осіб, оскільки буде перешкоджати господарській діяльності, унеможливить сплату обов`язкових платежів та заробітної плати працівникам. Заява про забезпечення позову містить лише оціночні судження, які не є переконливими доводами щодо причин, у зв`язку з якими необхідно було б забезпечити позов та є завідомо неправдивими вигадками. Єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви та суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Із урахуванням конкретних обставин справи ухвалою апеляційного суду справа призначена до розгляду з повідомленням учасників справи, що відповідає положенням частини третьої ст.369 ЦПК України. За клопотання позивача двічі апеляційний суд доручав Коростишівському районному суду Житомирської області забезпечити участь ОСОБА_1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Проте, згідно з листами розпорядника суду першої інстанції з метою недопущення поширення коронавірусної інфекції COVID-19 та на виконання карантинного режиму позивач до зали судового засідання, у якій був налаштований відеоконференцзв`язок із Житомирським апеляційним судом, допущений не був у зв`язку з тим, що у категоричній формі відмовлявся одягти маску на рот та ніс. Листом від 26 січня 2021 року апеляційний суд роз`яснив позивачу, що він також не обмежений у праві прийняти участь у судовому засіданні безпосередньо в приміщенні Житомирського апеляційного суду. Одночасно позивачу надана інформація про те, що відповідно до частини четвертої ст.212 ЦПК України під час дії карантину, встановленого КМУ, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Лист ОСОБА_1 одержав 01 лютого 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Отже, апеляційним судом ужито всіх заходів, щоб забезпечити участь позивача у судовому засіданні у спосіб, передбачений законом. Про судове засідання, призначене на 10 лютого 2021 року, ОСОБА_1 повідомлений судовою повісткою, яку позивач отримав 25 січня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Додатково повідомлявся телефонограмою. Клопотань про відкладення розгляду справи на час проведення судового засідання до суду не надходило. Відповідно до ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Відповідно до частин першої та другої ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Пунктом першим частини першої ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується - накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (вид забезпечення позову). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, із урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Разом із тим, у пункті 4 Постанови Пленум Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інтереси осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Водночас законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, суд може накласти арешт лише на грошові кошти, що належать відповідачеві. Тобто, суд має перевірити, які конкретно грошові кошти належать відповідачеві і де вони знаходяться. Саме з цією метою положеннями частини першої ст.151 ЦПК Українипередбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову. За таких обставин, законодавством передбачений обов`язок зазначення в заяві про забезпечення позову інших відомостей, необхідних для забезпечення позову. Із наведеного слідує, що відомості про те, на яких рахунках та в яких банківських установах перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову. Накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банках або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. При цьому, відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником. Також потенційно може виникнути ситуація, коли буде накладено арешт на рахунки, що використовуються товариством для виплати заробітної плати, для обліку коштів соціального страхування, тобто є рахунками зі спеціальним режимом використання чи можуть бути порушені права інших осіб у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Такий спосіб забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти може обмежити права працівників на отримання заробітної плати та позбавити товариство можливості сплачувати податки, збори та обов`язкові платежі до бюджетів різних рівнів. Наданих суду відомостей щодо банківського рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ «АБ «РАДАБАНК», тобто зазначення лише його номеру без зазначення призначення такого рахунку недостатньо, щоб надати правову оцінку ймовірності порушення у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову в спосіб, який просить позивач, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а також створення перешкод у здійсненні товариством господарської діяльності. Окрім того, заявником не надано відомостей про кошти, які належать відповідачу та знаходяться у Приватного підприємства «АВТОМАГІСТРАЛЬ», на яких рахунках та призначення цих рахунків. Відсутня належна інформація й щодо Житомирської обласної державної адміністрації. Отже, заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, можуть перешкоди не лише господарській діяльності відповідача, а й інших юридичних осіб, які не є відповідальними за спірними правовідносинами. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів необхідності застосування даних заходів, наявності об`єктивних обставин необхідності охорони матеріально-правових інтересів позивача та неможливість виконання судового рішення. ОСОБА_1 посилається лише на загальні підстави для накладення арешту на грошові кошти незабезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення, при цьому переконливих доводів щодо причин, у зв`язку якими необхідно забезпечити позов, обґрунтування його необхідності, не навів. Також не надано доказів того, що відповідач може вжити заходів для приховування активів. У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову в зазначений ним спосіб, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до частини першої ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову без змін, ураховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 09 листопада 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 15 лютого 2021 року.