Постанова 4813 № 947/14712/20

Номер провадження: 22-ц/813/4006/21 Номер справи місцевого суду: 947/14712/20 Головуючий у першій інстанції Пучкова І. М. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.02.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2020 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми індексації аліментів, встановив: 03 червня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення індексації аліментів, в якій просиила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь суму індексації аліментів за період з серпня 2013 року по травень 2020 року включно у розмірі 56 116,5 грн. на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування своїх позовних вимог, позивачка посилалась на те, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01.10.2013 року з відповідача було стягнуто аліменти на дитину у розмірі 750 грн. щомісячно з 05.08.2013 року та до досягнення дочкою повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Обгрунтовувала свої позовні вимоги тими, що на даний час відповідач сплачує аліменти на дитину у розмірі 750 грн., що є недостатнім для забезпечення потреб дитини на сьогоднішній день. Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми індексації аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивачки суму індексації аліментів за період з серпня 2013 року по травень 2020 року включно у розмірі 56 116,05 грн., на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. У задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу з відповідача на користь ОСОБА_2 відмовлено (а.с.23-26). Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням суду, ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення (а.с. 43-45). Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду було залишено без задоволення (а.с. 52-53). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2020 року та постановлення нового - про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 15.02.2021 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться. Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України). Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 15.02.2021 року. При цьому колегія суддів зазначає, що двохмісячний строк для розгляду справи в порядку письмового провадження в даному випадку збігає 14.02.2021 року, оскільки 14.02.2021 року був вихідним днем, а у відповідності до ч. 3 ст. 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Також слід зазначити, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі від 14.12.2020 року, згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, апелянт ОСОБА_1 та його представник адвокат Соловйов В.В., а також представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Гареєв Є.Ш. та ОСОБА_4 отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с. 93-98, 107, 112). Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, суд ухвалив заочне рішення 31.08.2020 року без належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи у суді першої інстанції по суті, оскільки на а.с. 21 міститься рекомендоване повідомлення, в якому вказано, що поштове відправлення не було вручено відповідачу та повернуте за спливом терміну зберігання. Відповідно до ст. 280 ЦПК України, проведення заочного розгляду справи можливе лише у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутністю або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними. Тобто, повідомлення відповідача про час і місце судового засідання було обов`язковим. Однак судом не було враховано зазначених обставин, та не було взято до уваги, що в даному випадку проведення судового засідання з ухваленням заочного рішення без повідомлення відповідача про час і місце судового засідання, є незаконним і таким, що порушує права відповідача на участь його в судовому засіданні і надання суду відповідних доказів і заперечень проти позовних вимог. Не було враховано судом зазначених обставин і при постановленні ухвали суду про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення. У відповідності до п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України, підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. У зв`язку з цим, доводи заявника апеляційної скарги про те, що у суду першої інстанції не було правових підстав для ухвалення заочного рішення, є слушними, а тому оскаржуване заочне рішення підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення, як то передбачено вищевказаною нормою процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Одеського міського управління юстиції від 04.12.2012 року, актовий запис № 10845 (а.с. 5). Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01.10.2013 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 750 грн. щомісячно з дня пред`явлення позову - 05.08.2013 року та до досягнення дочкою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 6-7). Крім того, рішенням суду було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 250 грн. щомісячно з дня пред`явлення позову - 05.08.2013 року та до досягнення дочкою трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . На виконання рішення суду було видано виконавчий лист, який з 17.02.2014 року по цей час перебуває на примусовому виконанні у Першому Приморському відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Розрахунок сум індексації, стягнутих за рішенням суду від 01.10.2013 року орган державної виконавчої служби не проводив, що підтверджується відповіддю державного виконавця від 25.05.2020 року (а.с.10). Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка виходила із того, що починаючи з серпня 2013 року по травень 2020 року, включно, індексація щомісячного платежу по аліментам становить 56 116, 5 грн. та надала відповідний розрахунок суми індексації по аліментам. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що відповідно до ч.2 ст.184 СК України, розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Порядок проведення індексації визначений Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року за №1078. До 17 травня 2016 року спеціального Закону про індексацію аліментів в Україні прийнято не було. Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові №6-113цс13 від 06 листопада 2013 року в Україні діяв Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі ч. 2 ст. 184 СК України, підлягав індексації за аналогією закону згідно п. 8 ст. 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». Крім цього, дана правова позиція підтримана постановою Верховного Суду від 26.09.2018 року, справа № 127/8260/17-ц, провадження № 61-1118св18. Законом України від 17 травня 2016 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом в твердій грошовій сумі» №1368-VIII до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» внесено зміни, якими передбачена індексація аліментів та порядок її здійснення. Так, відповідно ч.7 ст.5 Закону України «Про індексацію доходів населення» №1282-XII, індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів і здійснюється вона підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів з доходу платника аліментів. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, тобто розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Таким чином, суд дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на отримання аліментів з урахуванням сум індексації. Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з наданим позивачкою розрахунком заборгованості, оскільки він не відповідає вищевказаному «Порядку» та повністю спростований відповідачем у справі та заявником апеляційної скарги ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення суми індексації аліментів з серпня 2013 року по травень 2020 року, включно, у розмірі 56 116 грн., є не обґрунтованими, а є такими, що підлягають лише частковому задоволенню. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Відповідно до положень частин першої-четвертої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (у редакції, чинній до 24 грудня 2015 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, означений у частині першій цієї статті. В подальшому, Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у частині першій статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» величину «101» замінено величиною «103». Таким чином, з правового аналізу статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» слідує, що індексація аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, проводиться лише в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлено в розмірі 101 відсотки до 24 грудня 2015 року, та з 24 грудня 2015 року така індексація проводиться в разі перевищення 103 відсотки. Таких правових позицій також дотримувався Верховний Суд в своїй Постанові у складі Першої судової палати КЦС від 5.03.2020 року по справі № 165/2594/17, в Постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати КЦС від 27.05.2020 року по справі № 128/373/18. Окрім того, для аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, що були призначені до червня 2016 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з дня набрання чинності Законом України від 17 травня 2016 року № 1368-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі». При цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації не повинен перевищувати 50 відсотків грошового доходу платника аліментів. Виходячи з викладеного, та розрахунку індексації аліментів, починаючи з 05.08.2013 року, до 01.06.2020 року, слід дійти висновку про те, що враховуючи, що в 2013 році поріг індексації не перевищив 101%, а тому в 2013 році аліменти індексації не підлягали. В 2014 році індексації підлягали аліменти лише в наступних місяцях: -Березень 102,2%, що дорівнює 16,5 грн., -Квітень 103,3%, що дорівнює 24,75 грн., -Травень 103,8%, що дорівнює 28,5 грн., -Вересень 102,9%, що дорівнює 21,75 грн., -Жовтень 102,4%, що дорівнює 18 грн., -Листопад 101,9%, що дорівнює 14,25 грн., -Грудень 103%, що дорівнює 22,5 грн. Всього розмір індексації за 2014 рік склав 146,25 грн. В 2015 році індексації підлягали аліменти лише в наступних місяцях: -Січень 103,1%, що дорівнює 23,25 грн., -Лютий 105,3%, що дорівнює 39,75 грн., -Березень 110,8%, що дорівнює 81 грн., -Квітень 114,0%, що дорівнює 105 грн., -Травень 102,2%, що дорівнює 16,5 грн., -Вересень 102,3%, що дорівнює 17,25 грн., -Жовтень 102,4%, що дорівнює 18 грн., -Листопад 102,0%, що дорівнює 15 грн., -Грудень 103%, що дорівнює 22,5 грн. Всього розмір індексації за 2015 рік склав 297,75 грн. В 2016 році індексації підлягали аліменти лише в квітні, оскільки в цьому місяці індексація склала 103,5%, що дорівнює 26,25 грн. В 2017-2020 роках сума індексації не перевищила поріг 103 %, а тому аліменти індексації не підлягали. Всього сума індексації за період з 05.08.2013 року по 07.07.2017 року склала 470,25 грн. (146,25 + 297,75+26,25) Разом з тим, колегія суддів зазначає, що 17 травня 2017 року до ст. 182 СК України були внесені зміни, які почали діяти з 08.07.2017 року, частина 2 якої викладена у новій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, :ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку». Таким чином з цього періоду аліменти, які присуджені судом в розмірі 750 грн. обраховуються відповідно до вказаної норми закону, тобто, не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В травні 2017 року прожитковий мінімум на дитину до 6 років (а з 23 листопада 2018 року на дитину від 6 років) складав 1426 грн, з грудня 2017 року складав 1492 грн., з січня 2018 року складав 1492 грн., а тому розмір аліментів, який підлягав стягненню з відповідача на користь позивачки, відповідав чинному законодавству. Проте, починаючи з липня 2018 прожитковий мінімум складав 1559 грн., з грудня 2018 року складав 2027 грн., з січня 2019 року складав 2027 грн, з липня 2019 року складав 2118 грн, з грудня 2019 року складав 2218 грн., з січня 2020 року складав 2218 грн, з липня 2020 року складав 2318 грн. Тобто, враховуючи, що аліменти повинні обраховуватися не менше як 50% від зазначених сум, починаючи з 07.07.2017 року по 01.06.2020 року, платник аліментів повинен сплачувати аліменти у сумі: з липня 2018 року - 779,5 грн., з грудня 2018 року - 1013,5 грн., з липня 2019 року - 1059 грн, з грудня 2019 року - 1109 грн. Таким чином, різниця суми аліментів, які повинен сплачувати боржник ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 за вказаний період часу в мінімальному розмірі склав: з липня по грудень 2018 року - 5 місяців по 29,5 грн. = 147,5 грн., з грудня 2018 року по липень 2019 року - 7 місяців по 263,5 грн. = 1844,5 грн., з липня по грудень 2019 року - 5 місяців по 309 грн. = 1545 грн., з грудня 2019 року по 01 червня 2020 року - 6 місяців по 359 грн. = 2154 грн. З огляду на викладене, відповідач повинен сплатити на користь позивачки за період з 05.08.2013 року по 01.06.2020 року розмів індексації аліментів, а також різницю між аліментами, які були встановлені судовим рішенням і мінімальним розміром аліментів, які були встановлені чинним законодавством України, у загальному розмірі 6 161 грн. 25 коп. ( 470,25 + 147,5 + 1844,5 + 1545 + 2154). Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного рішення суду та доводів апеляційної скарги. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не у повній відповідності до вимог матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим, оскаржуване заочне рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови, згідно якої позовні вимоги ОСОБА_2 слід задовольнити частково. Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України колегія суддів також вважає за необхідне розподілити між сторонами судові витрати. Оскільки сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки 6161,25 грн. складає 10,98% від пред`явлених позовних вимог (6161,25 грн. х 100 : 56 116,5 грн.), то з відповідача на користь держави слід стягнути 92,32 грн., що складає 10,98% від належних до сплати 840,80 грн. Крім того, за розгляд апеляційної скарги з відповідача на користь держави підлягає стягненню 138,48 грн., що складає 10,98% від сплачених 1261,2 грн. (а.с.87), а тому решту судового збору у сумі 1122,72 грн. слід компенсувати заявнику апеляційної скарги ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Що стосується витрат на правничу допомогу, то судовим рішенням позивачці в задоволенні вказаних позовних вимог було відмовлено, і оскільки судове рішення в цій частині фактично не оскаржується, колегія суддів не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки суми витрат на правничу допомогу. Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2020 року скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми індексації аліментів, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , суму індексації аліментів та різницю мінімального розміру аліментів на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 05 серпня 2013 року по 01 червня 2020 року, включно, у розмірі 6 161 грн. 25 коп. (шість тисяч сто шістдесят одну гривню 25 копійок). В решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, як заявлених безпідставно. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 92,32 грн. (дев`яносто дві гривні 32 копійки). Судовий збір у сумі 1122,72 грн. (одна тисяча сто двадцять дві гривні 72 копійки) компенсувати заявнику апеляційної скарги ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Л.А. Гірняк О.С. Комлева