Постанова Закарпатський апеляційний суд № 2-2976/08

Справа № 2-2976/08 П О С Т А Н О В А Іменем України 01 лютого 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів МАЦУНИЧА М.В., СОБОСЛОЯ Г.Г. за участю секретаря МІЦИ О.-Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 2-2976/08 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мукачівське районне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на нерухоме майно та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 5 листопада 2008 року, головуючий суддя Щербан П.П., - встановив: 13.10.2008 ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до ТОВ «Мукачівське РБТІ та ЕО» мотивуючи таким. У 2001 році брат позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був смертельно травмований потягом у с. Лавочне Львівської області. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 22.05.2008 ОСОБА_3 оголошено померлим з дня набрання законної сили рішенням суду. Видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 ОСОБА_3 до своєї смерті проживав по АДРЕСА_1 та будував там житловий будинок. Позивач надавав брату посильну допомогу в будівництві, але будинок так і залишився недобудованим. На вказаний будинок виготовлено технічний паспорт, однак, ТОВ «Мукачівське РБТІ та ЕО» відмовляється зареєструвати його за позивачем, хоча він відповідно до ст. 1262 ЦК України належить до другої черги спадкоємців за законом. ОСОБА_3 не залишив заповіту, перша черга спадкоємців за законом відсутня. Позивач наглядає за будинком з 2001 року, за цей час ніхто не заявив спадкових прав на нього. Посилаючись на ці обставини на норми ЦК України щодо спадкування, позивач ОСОБА_1 просив встановити факт прийняття спадщини, визнати за ним право власності на незавершений будівництвом жилий будинок у АДРЕСА_1 та зобов`язати Мукачівське районне бюро технічної інвентаризації зареєструвати за ним незакінчений будівництвом жилий будинок у АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 05.11.2008 позов задоволено: встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , а саме: незавершеного будинку без номера по вул. Шевченка в с. Лалово Мукачівського району, яка відкрилася внаслідок смерті його брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визнано за ОСОБА_1 право власності на вказаний будинок; зобов`язано Мукачівське РБТІ та ЕО зареєструвати за ОСОБА_1 незакінчений будівництвом жилий будинок у АДРЕСА_1 Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності, з того, що позивач, який є спадкоємцем другої черги за законом, фактично вступив у володіння будинком, перша черга спадкоємців щодо якого відсутня, однак, свідоцтво про право на спадщину не отримав. 17.03.2020 ОСОБА_2 у порядку ст. 352 ч. 1 ЦПК України як особа, яка не брала участі у справі, в якій суд вирішив питання про її права та обов`язки, рішення суду оскаржила як незаконне. Доводи скарги зводяться до таких. Вона є рідною сестрою ОСОБА_3 , який помер, і позивача ОСОБА_1 та не брала участі в справі, яка безпосередньо стосується її майнових (спадкових) прав. Про рішення суду вона дізналася лише 28.02.2020 у зв`язку з відкриттям Закарпатським апеляційним судом апеляційного провадження в справі № 2-2680/09 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 07.08.2009. Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 05.11.2008 незаконне. Так, ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів про відсутність інших спадкоємців ОСОБА_3 , тоді як у с. Лалово окрім неї проживають також рідні брати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які так само брали участь в будівництві будинку їх брата ОСОБА_9 . Мукачівське РБТІ та ЕО не є належним відповідачем у справі. Позивач ОСОБА_1 не проживав постійно зі спадкодавцем ОСОБА_3 , тому повинен був подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ст. 1269 ч. 1 ЦК України), чого не робив, тому не мав підстав для звернення до суду з позовом. Твердження позивача про те, що інші спадкоємці не прийняли спадщину не відповідає дійсності, оскільки під час будівництва свого будинку ОСОБА_3 проживав у неї і в неї також збереглися оригінали його документів, в тому числі, на будівництво, тому вона прийняла спадщину після його смерті (ст. 1268 ч. 3 ЦК України). Поза тим, що позивач не вказав братів і сестру покійного ОСОБА_3 відповідачами в справі, він передчасно звернувся до суду, позаяк відповідно до свідоцтва про смерть датою смерті спадкодавця є ІНФОРМАЦІЯ_2, тому строк для подачі заяв про прийняття спадщини спливав лише 03.12.2008, тоді як до суду позивач звернувся 13.10.2008. Суд визнав за позивачем право власності на недобудований житловий будинок без номера по АДРЕСА_1 , тоді як відповідно до дозвільних документів на будівництво цей будинок мав адресу забудови: АДРЕСА_2 . Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 07.08.2009 у справі № 2-2680/09 за ОСОБА_2 визнано право власності на недобудований житловий будинок по АДРЕСА_2 , забудовником якого був її брат, який помер, ОСОБА_3 . Позовну заяву було подано, а провадження в справі - відкрито і здійснено судом із порушенням вимог ЦПК України щодо форми, змісту заяви, оплати її судовим збором та суб`єктного складу відповідачів. Вказуючи, що оскарженим рішенням суду порушуються її права на спадкове майно, ОСОБА_2 просить рішення скасувати та відмовити ОСОБА_1 в позові. У відзиві на апеляцію позивач ОСОБА_1 зазначає, зокрема, що спадкодавець ОСОБА_3 був одружений в м. Ризі і після розлучення переїхав у с. Лалово Мукачівського району, проживав у позивача з 2002 по 2004 рік, за цей період отримав ділянку під забудову та почав будівництво житлового будинку. Приблизно у 2005 році брат пішов жити у будинок сестри ОСОБА_2 , але приблизно через рік поїхав жити до свого батька в с. Студене Міжгірського району, де жив до своєї трагічної загибелі. Оскільки позивач брав активну участь у будівництві та допомагав брату грішми, вважає, що мав право на прийняття цього будинку в спадщину. Заслухавши доповідь судді, з урахуванням неодноразового відкладення розгляду справи за клопотаннями позивача ОСОБА_1 через його захворювання, карантин тощо розглянувши справу за апеляцією за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України у відсутність учасників процесу, обговоривши доводи учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого. Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав (ст. 3 ч. 1, ст. 15 ч. 1 ЦПК України в редакції, що була чинною на час пред`явлення позову та його розгляду судом першої інстанції, ст. 4 ч. 1, ст. 19 ч. 1 цього Кодексу в редакції, чинній на час апеляційного розгляду справи), зазначене стосується як права на позов, так і права на апеляцію. Особа на власний розсуд здійснює своє право на захист і розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України (тут і далі норми матеріального права в редакції, що була чинною на час виникнення відповідних юридичних фактів), ст. 10 ч.ч. 1, 4, ст. 11 ч. 2 і ст. 12 ч.ч. 1, 4, ст. 13 ч. 3 відповідних редакцій ЦПК України); особа зобов`язана належно довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, включно з тими, які власне обґрунтовують як право на пред`явлення вимог (право на позов), так і право на пред`явлення позову до конкретного відповідача (відповідачів) та обов`язок такого відповідача (відповідачів) відповідати за пред`явленими вимогами; предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 10 ч.ч. 2, 3, ст. 11 ч. 1, ст.ст. 57-61 і ст. 12 ч.ч. 2, 3, ст. 13 ч. 1, ст.ст. 76-82 відповідних редакцій ЦПК України). Про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності пред`явлених до належного відповідача (відповідачів) вимог (ст.ст. 212-215 і ст.ст. 89, 263-265 відповідних редакцій ЦПК України). Апелянт, подаючи в порядку ст. 352 ч. 1 ЦПК України скаргу, повинен довести наявність у нього права на її подання, наявність фактів і обставин, що свідчать про вирішення судом питання саме про його права і обов`язки, про порушення рішенням суду, ухваленим без залучення до участі в справі апелянта, його законних прав та інтересів. Відповідно до ст. 367 ч. 1 ЦПК України, апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачаються такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини, що регулюються законодавчими нормами щодо права власності та спадкування. 15.10.2007 Відділ РАЦС Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області видав ОСОБА_1 довідку № 161/7-363 про те, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нижній Студений Міжгірського району Закарпатської області, його батьками були ОСОБА_10 і ОСОБА_11 (а.с. 11). Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 22.05.2008 у справі № 2-0-98/08 за заявою ОСОБА_1 про оголошення особи померлою та зобов`язання видати свідоцтво про смерть, яке набрало законної сили ІНФОРМАЦІЯ_2, оголошено від дня набрання законної сили рішенням суду ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим (а.с. 5). Цим рішенням суду встановлено, що: із заявою про оголошення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим звернувся ОСОБА_1 як брат померлого; за обставинами справи у 2001 році ОСОБА_3 виїхав у невідомому напрямку, ніяких відомостей про себе не подавав і в тому ж році заявник отримав повідомлення з лінійного відділу на Львівській залізниці про смертельне травмування ОСОБА_3 потягом у с. Лавочне Львівської області, що було встановлено впізнанням трупа; рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 06.12.2007 встановлено, що ОСОБА_3 помер у 2001 році. 04.08.2008 Районний відділ РАЦС Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області видав повторно Свідоцтво серії НОМЕР_1 про смерть, яким зафіксовано, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 59 років, про що в Книзі реєстрації смертей 04.08.2008 зроблено актовий запис «№ 02-поновл.» (а.с. 4). У справі містяться матеріали Технічного паспорта на житловий будинок індивідуального фонду по АДРЕСА_2 , без номера, в с. Лалово Мукачівського району, виготовленого ТОВ «Мукачівське РБТІ та ЕО» станом на 02.08.2008, в яких рік побудови будинку зазначений як «1998», процент готовності будинку - 63% (а.с. 6-10). Інших матеріалів і доказів на час ухвалення судом першої інстанції 05.11.2008 заочного рішення в справі не було. На час апеляційного розгляду справи до неї подані апелянтом ОСОБА_2 матеріали, з яких видно, зокрема, що: ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Нижній Студений Міжгірського району Закарпатської області, її батьками були ОСОБА_10 і ОСОБА_11 (а.с. 37); після укладення 01.02.1986 шлюбу прізвище апелянта є « ОСОБА_13 » (а.с. 38); 07.08.2009 Мукачівський міськрайонний суд ухвалив у справі № 2-2680/09 за позовом ОСОБА_2 до Лалівської сільської ради Мукачівського району про визнання права власності на недобудований житловий будинок заочне рішення, яким: встановив, що позивачка є сестрою ОСОБА_9 , який здійснював будівництво за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому цей день відповідно до ст. 1220 ЦК України є часом відкриття спадщини; ОСОБА_2 постійно надавала допомогу ОСОБА_3 у веденні господарства та догляді за земельною ділянкою, а з моменту відкриття спадщини продовжувала користуватися земельною ділянкою та підтримувати в належному стані недобудову, тому відповідно до ст. 1268 ЦК України її слід вважати такою, що прийняла спадщину; визнав за ОСОБА_2 право приватної власності на майно, яке належало при спадкуванні за законом, а саме - недобудований житловий будинок (42% готовності), що розташований по АДРЕСА_2 ; рішення суду містить відмітку про набрання ним законної сили 18.08.2009 (а.с. 42-43); право власності на недобудований житловий будинок (42% готовності) по АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 19.08.2009 на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 07.08.2009 у справі № 2-2680/09 (а.с. 44). У процесі апеляційного розгляду справи було з`ясовано, що ОСОБА_1 у порядку ст. 352 ч. 1 ЦПК України як особа, яка не брала участі у справі, в якій суд вирішив питання про її права та обов`язки, 10.01.2020 оскаржив заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 07.08.2009 у справі № 2-2680/09, однак, заявами від 22.09.2020 і від 03.11.2020 відмовився від апеляційної скарги та просив закрити апеляційне провадження. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 09.11.2020 прийнято відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 07.08.2009 у справі № 2-2680/09, апеляційне провадження закрито. В разі оголошення фізичної особи померлою з підстав, передбачених ст. 46 ЦК України, та в порядку, встановленому ЦПК України (на час ухвалення рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22.05.2008 у справі № 2-0-98/08 - ст.ст. 246-250 відповідної редакції ЦПК України), фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті; спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини (ст. 47 ч.ч. 1, 2 ЦК України). Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.ст. 11, 1216, 1218 ЦК України). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ст. 1220 ч.ч. 1, 2 ЦК України). Сторонами в цивільному процесі є позивач - особа, яка вважає, що її цивільне право порушене і яка пред`явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач - особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом, у результаті задоволення якого повинна вчинити відповідні дії (утриматися від таких) з метою поновлення прав позивача (ст. 26 ч. 1, ст.ст. 30, 33 і ст. 42 ч. 1, ст.ст. 48, 51 відповідних редакцій ЦПК України). Спір щодо права на спадкування, щодо спадкової маси тощо (спадковий спір) виникає саме між спадкоємцями, а спір щодо права власності на нерухомість (зокрема, на житловий будинок, правовстановлюючі документи щодо якого відсутні, права на який не зареєстровані встановленим порядком, на недобудований житловий будинок тощо) виникає з особами, законних прав та інтересів яких він стосується, права яких таким визнанням прав на майно порушуються. Відповідачами у справі за позовом особи, яка вимагає визнання права власності на майно в порядку спадкування, є спадкоємці, які прийняли спадщину, відповідачами в справі за позовом про визнання права власності на нерухомість, в тому числі, таку, правовстановлюючі документи щодо якої відсутні, є вищевказані особи, які мають свої законні права та інтереси в такому спорі. За обставинами справи, вимога про визнання права власності на недобудований житловий будинок, правовстановлюючі документи щодо якого відсутні і права на який на час пред`явлення позову не зареєстровані встановленим порядком, ґрунтується передусім на спадкуванні майна, тож має місце фактичне поєднання відповідних підстав позову. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з невеликою різницею в часі заявили свої права в порядку спадкування за їхнім братом ОСОБА_3 на недобудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , без номера, (за іншими даними - АДРЕСА_1 . При цьому, мають місце й взаємовиключні протиріччя у даних щодо ступеня готовності будинку, які ОСОБА_1 подає станом на серпень 2008 року як 63%, а ОСОБА_2 станом на серпень 2009 року - як 42%. За таких умов, має місце спір передусім між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 щодо права власності на вказаний недобудований житловий будинок, справа безпосередньо стосується цивільних прав та інтересів ОСОБА_2 . Поза тим, питання щодо визнання права власності на нерухоме майно не може відповідно до закону вирішуватися без участі осіб, які ґрунтуючись на своїх законних правах та інтересах щодо цього майна заперечують визнання такого права, вказують на порушення їхніх прав тощо. Та обставина, що спір стосується цивільних прав, обов`язків та інтересів ОСОБА_2 , випливає й із факту наявності справи № 2-2680/09 та обставин її руху. По суті спір щодо прав на спадкове майно має місце між позивачем та апелянтом. ОСОБА_2 як спадкоємець, який претендує на спадщину після смерті брата ОСОБА_9 , не була залучена до участі в справі. Суд першої інстанції не з`ясував обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не з`ясував і не перевірив обставин стосовно того, чи мало місце на відповідний час спадкування за ОСОБА_3 і якщо так, то яким чином воно відбувалося, не з`ясував питання про коло спадкоємців, в тому числі, братів спадкодавця, позивача і апелянта, які вказуються в апеляції, тощо. Суд залишив поза увагою, що питання про право власності на спірне нерухоме майно не могло вирішуватися без урахування дійсних обставин щодо руху майнових прав на нього, і, відповідно, без урахування прав і/або наявності чи відсутності конкретних дій осіб, які мають законні права та інтереси щодо спірного майна. Питання про майнові права, заявлені ОСОБА_1 , взаємопов`язане із питанням щодо відповідних прав ОСОБА_2 , яка, своєю чергою, одноосібне право ОСОБА_1 на спірне майно наразі заперечує. За приписами ЦПК України, саме сторона у справі повинна доводити обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і саме відповідачу належить право визнати позов, пред`явити і підтримувати зустрічний позов, укласти мирову угоду тощо (ст. 10 ч. 3, ст.ст. 27, 31, 60, 123, 174, 175 і ст. 12 ч. 3, ст.ст. 43, 49, 81, 193, 206, 207 відповідних редакцій ЦПК України). Отже, докази, які оцінюються в цивільній справі, факти, що на їх підставі встановлюються в порядку цивільного судочинства, за сукупністю яких вирішується питання про право на спадкування та про право власності на нерухомість, ухвалюється судове рішення, мають правове значення, якщо ці дії вчиняються у процесі, участь в якому беруть належні учасники у належному процесуальному статусі. У даному випадку факти, що тягнуть виникнення у позивача ОСОБА_1 відповідних прав, мають правове значення лише якщо встановлені у справі, у якій є належний відповідач (відповідачі). ТОВ «Мукачівське РБТІ та ЕО» як орган технічної інвентаризації та, орган, який певний час виконував функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, не є учасником спірних правовідносин, не є особою, яка не визнає, заперечує право позивача та повинна відповідати за позовом, який не пред`являвся з підстав, що пов`язуються власне з діями, рішеннями цієї особи. Суд першої інстанції в порядку, передбаченому ст. 10 ч. 4, ст. 33, ст. 130 ч. 1, ч. 6 п.п. 1, 2, 8, ст. 160 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній на час вирішення справи, питання про участь у справі іншої особи (осіб), прав і обов`язків якої (яких) стосується спір, не обговорив і не мав процесуальних підстав за відсутності такого належного відповідача (відповідачів) для вирішення спору щодо сторін по суті, що, власне, і потягло наслідки, які випливають із положень ст. 352 ч. 1 чинної з 15.12.2017 редакції ЦПК України. Таке вирішення справи є неправильним у процесуальному розумінні, рішення суду не відповідає вимогам ст.ст. 212-215 відповідної редакції ЦПК України, вищенаведені обставини виключали можливість реального вирішення спору через пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність у справі належного відповідача (відповідачів), без якого (яких) про законність розв`язання спору не йдеться. Питання обґрунтованості позову по суті, його доведеності, наявності підстав для визнання відповідних прав, інші обставини наразі значення не мають. Окрім наведеного вище, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про визнання за ним одноосібного права власності на недобудований житловий будинок в порядку спадкування 13.10.2008, тоді як рішення суду про оголошення спадкодавця ОСОБА_3 померлим набрало законної сили ІНФОРМАЦІЯ_2. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ч. 1, ст. 1298 ч. 1 ЦК України), тобто, до встановленого законом строку для прийняття спадщини право на нерухоме майно, яке входить до складу спадщини, не може бути оформлене, а відповідні документи - не можуть бути видані, позаяк це апріорі порушує права спадкоємців, які в силу різних обставин вправі і можуть реалізувати своє право і в останній день відповідного строку. ОСОБА_1 пред`явив позов через чотири місяці з дня відкриття спадщини після оголошення ОСОБА_3 померлим, а суд першої інстанції ухвалив рішення через п`ять місяців з дня відкриття спадщини, ці факти мали місце менш ніж у шестимісячний строк після оголошення ОСОБА_3 померлим. Вже лиш ці обставини виключають законність рішення суду, що оскаржене рідною сестрою спадкодавця, яка як спадкоємець тієї ж другої черги за законом (ст. 1262 ЦК України), як і позивач, претендує на спадщину. Виходячи з викладеного, суд першої інстанції не мав законних підстав для встановлення факту прийняття ОСОБА_1 спадщини, яка відкрилася внаслідок смерті його брата ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнання за ним права власності на незавершений будинок без номера по АДРЕСА_1 та зобов`язання Мукачівського РБТІ та ЕО зареєструвати за позивачем цей незакінчений будівництвом жилий будинок. ОСОБА_2 довела наявність у неї права на апеляційне оскарження заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду від 05.11.2008. Відсутність у справі необхідного для вирішення спору відповідача (відповідачів) була обов`язковою підставою для скасування рішення суду й із з урахуванням положень ст. 303 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, а положення ст. 367 ч. 4, ст. 376 ч. 3 п. 4 чинної з 15.12.2017 редакції ЦПК України прямо встановлюють, що прийняття судом рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного розгляду справи суд не вправі за відсутності для того належних підстав змінювати склад відповідачів у справі, розглядати підстави і вимоги позову, які не були предметом розгляду судом першої інстанції, виходити за межі пред`явлених вимог (ст. 11 ч. 1, ст. 37 ч. 1, ст.ст. 107, 118, 291, 292, ст. 3030 ч. 1 і ст. 13 ч. 1, ст. 23 ч. 1, ст. 55 ч. 1, ст. 184, ст.ст. 351, 352, ст. 367 ч.ч. 1, 6 відповідних редакцій ЦПК України). Тож на стадії апеляційного провадження викладені обставини не можуть бути змінені, а порушення норм закону не можуть бути усунені чи виправлені. У контексті встановленого під час апеляційного розгляду справи повна невідповідність дійсним обставинам тверджень позивача ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 значення не має. Відтак, на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 2, ч. 3 п. 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити, рішення суду скасувати, у позові відмовити з наведених вище процесуальних підстав - внаслідок вирішення спору за відсутності належного відповідача (відповідачів). Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 2, ч. 3 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 5 листопада 2008 року скасувати, у позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мукачівське районне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на нерухоме майно та зобов`язання вчинити дії -відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 11 лютого 2021 року. Судді