Постанова 4857 № 380/7751/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 380/7751/20 пров. № А/857/15811/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Довгополова О.М., Ільчишин Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року про повернення позовної заяви у справі №380/7751/20 (суддя Потабенко В.А., м. Львів) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, рішення та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,- встановив: ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила: - визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не призначення ОСОБА_1 протиправною; - визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , викладене у листі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.04.2020; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 02.04.2020 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі відповідно до норм Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та здійснювати виплату пенсії на вказаний банківський рахунок з врахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області кошти в сумі 100,000 гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачу. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків позовної заяви. Недоліки позовної заяви слід було усунути шляхом надання уточненої позовної заяви, яка б містила суму стягнення моральної шкоди, вказану прописом, а також документ про сплату судового збору за ще одну вимогу немайнового характеру та вимогу майнового характеру відшкодування моральної шкоди. На виконання вимог вказаної ухвали позивач направила на адресу суду уточнену позовну заяву та свої заперечення щодо сплати судового збору в розмірі 1681, 60 грн за вимоги немайнового та майнового характеру. Ухвалою від 27 жовтня 2020 року Львівський окружний адміністративний суд повернув позовну заяву ОСОБА_1 з підстав, передбачених п.1 ч.4 та ч.5 ст. 169 КАС України, а саме не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Так, апелянт вважає, що нею заявлено одну вимогу немайнового характеру, оскільки вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), як способу усунення наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності, є однією процесуальною вимогою, а отже оплачується судовим збором як за одну вимогу немайнового/майнового характеру. Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, то така, заявлена в порядку ст. 21 КАС України, не є об`єктом справляння судового збору. З огляду на викладене, просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи відповідача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції. За правилами ч.1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України. Також статтею 161 КАС України визначено перелік документів, що додаються до позовної заяви. Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Так, при постановленні ухвали про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції керувався тим, що позивач заявила дві вимоги немайнового характеру, саме: 1) визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не призначення ОСОБА_1 протиправною; 2) визнати протиправним й скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 і зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 02.04.2020. Також позовна заява містить вимогу майнового характеру щодо відшкодування моральної шкоди, яка теж є об`єктом справляння судового збору. Оскільки позивач сплатила судовий збір лише за одну вимогу немайнового характеру, їй слід доплатити 840, 80 грн за другу вимогу немайнового характеру та 1% від суми позовної вимоги майнового характеру. До того ж, вказаною ухвалою про залишення позовної заяви без руху позивача зобов`язано подати позовну заяву в новій редакції, вказавши в такій суму моральної шкоди прописом. На виконання вимог вказаної ухвали позивач направила на адресу суду уточнену позовну заяву та свої заперечення щодо сплати судового збору в розмірі 1681, 60 грн за вимогу немайнового та майнового характеру. Ухвалою від 27 жовтня 2020 року Львівський окружний адміністративний суд повернув позовну заяву ОСОБА_1 з тих підстав, що позивач не в повному обсязі усунула недоліки позовної заяви, оскільки не додано документа про сплату судового збору в сумі 840, 80 грн за ще одну вимогу немайнового характеру. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що вимоги про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, у даному випадку рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , викладеного у листі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.04.2020, та вимога про визнання бездіяльності відповідача щодо не призначення позивачу пенсії протиправною, що має наслідком зобов`язання вчинити дію, тобто зобов`язати відповідача призначити пенсію, є двома різними позовними вимоги. Колегія суддів вважає помилковими такі обґрунтування суду першої інстанції, та враховує правовий висновок про застосування норм Закону України «Про судовий збір» при визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви, в якій об`єднано декілька вимог немайнового характеру, зроблений Верховним Судом в постанові від 12.11.2019 у справі №640/21330/18, у постанові від 05.06.2020 у справі № 280/5161/19, відповідно до якого вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), як способу усунення наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності, є однією вимогою. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що одні і ті ж обставини, які призвели до порушення прав позивача, в даному випадку не призначення пенсії, не можуть одночасно проявлятися і в бездіяльності, і в дії. З позовної заяви колегія суддів вбачає, що позивач просить, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , викладене у листі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.04.2020. Оскільки прийняття рішення є активною формою поведінки суб`єкта владних повноважень, отже саме визнання протиправним та скасування рішення пенсійного органу є передумовою для зобов`язання останнього призначити позивачу пенсію за віком. З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що адміністративний позов ОСОБА_1 містить дві вимоги немайнового характеру, за які відповідно остання повинна була сплатити судовий збір в розмірі 1681, 60 грн, що послужило підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення такої з тих підстав, що позивач сплатила судовий збір не в повному обсязі. Щодо сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, то відсутність такої не була покладена в основу оскаржуваної ухвали про повернення позовної заяви, а тому не підлягає оцінці судом апеляційної інстанції. Наведені обставини в своїй сукупності та коментовані правові норми під час прийняття процесуального рішення залишилися поза увагою суду першої інстанції і, як наслідок, останній дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви. Згідно зі ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення у справі, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що є обов`язковими підставами для скасування судового рішення. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Керуючись статтями 242, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року про повернення позовної заяви у справі №380/7751/20, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. В. Святецький судді О. М. Довгополов Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 15.02.2021.