Постанова 4857 № 803/738/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 803/738/17 пров. № А/857/11354/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. за участі секретаря судового засідання: Стельмаха П.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області, на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року (суддя - Андрусенко О.О., час ухвалення - 10:34 год., місце ухвалення - м.Луцьк, дата складання повного тексту - 03.08.2020р.), в адміністративній справі №803/738/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «Ковельське шляхово-будівельне управління №63» до Головного управління ДПС у Волинській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, встановив: У червні 2017 року позивач ПрАТ «Ковельське шляхово-будівельне управління №63» (далі - ПрАТ «Ковельське ШБУ №63») звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ДФС у Волинській області (правонаступник якого - Головне управління ДПС у Волинській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: - №0004561409 від 12.06.2017р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 174268 грн. - податкове зобов`язання та 87134 грн. - штрафні (фінансові) санкції; - №0004571409 від 12.06.2017р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 92321,93 грн. - податкове зобов`язання та 46160,97 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх безпідставними, в суді першої інстанції подав заперечення на адміністративний позов, просив відмовити в задоволені позовних вимог повністю. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 12.06.2017р. за №0004561409 та №0004571409. Однак, постановою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. За результатами нового судового розгляду справи рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 12 червня 2017 року за №0004561409 та №0004571409. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області на користь ПрАТ "Ковельське шляхово-будівельне управління №63" судовий збір у розмірі 5998,27 грн.. З цим рішенням суду першої інстанції від 30.07.2020 року не погодився відповідач ГУ ДПС у Волинській області та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а обставини справи досліджені судом неповно та необ`єктивно, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що в процесі проведення перевірки ПрАТ «Ковельське шляхово-будівельне управління №63» дотримання ними норм податкового законодавства встановлено ознаки нереальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Реалбуд-М», зокрема, на момент виписки видаткових та ТТН у ТОВ «Реалбуд-М» контролюючий орган встановив відсутність товару, оскільки посадові особи даного товариства не відпускали та не відвантажували даний товар ПрАТ «Ковельське ШБУ-63», а отже, поставка товару відповідно до договору фактично не відбулася. Вказані обставини встановлено у зв`язку з наступним: у ТТН, що надані позивачем до перевірки, не вказано повної адреси пункту навантаження товару, у зв`язку з чим неможливо встановити рух товару зі складу; у наданих видаткових накладних від ТОВ «Реалбуд-М» на відвантаження товару на адресу ПрАТ «Ковельське ШБУ-63», у графі «основний склад» не вказано відомості місцезнаходження такого складу, з якого відпущено товар для реалізації та не зазначено відповідальну особу постачальника; відповідно до листа Регіонального сервісного центру МВС в Рівненській області МВС України від 21.12.2016 року №31/17-3606 встановлено, що згідно наявних баз даних Регіонального сервісного центу МВС в Рівненській області станом на 21.12.2016 року за ТОВ «Реалбуд-М» транспортні засоби не зареєстровані; відповідно до інформаційних баз, наявних в контролюючому органі встановлено, що ТОВ «Реалбуд-М» не подає звіти 1-ДФ за звітні періоди 2-4 кв. 2016 року, що свідчить про відсутність у даного платника податків найманих працівників; під час перевірки ПАТ «Ковельське ШБУ-63» надано сертифікат відповідності на продукцію мінеральний порошок марки неактивований з вапняків Максимівського родовища. Даний сертифікат виданий виробнику продукції ПАТ «Тернопільський кар`єр». Однак, згідно ЄРПН взаємовідносини ТОВ «Реалбуд-М» із ПАТ «Тернопільський кар`єр" не значиться. Також зазначає апелянт, що ТОВ «Реалбуд-М» ухиляється від сплати податків, оскільки СУ ФР ГУ ДФС у Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016180000000088 за фактом придбання та створення суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, і досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ «Реалбуд-М» не маючи в наявності трудових ресурсів, будь-яких основних фондів та виробничих потужностей декларувало поставку товарів без відповідного їх придбання. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 30.07.2020 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Позивач ПрАТ «Ковельське ШБУ-63» на апеляційну скаргу відповідача подав відзив, у якому висловив незгоду з доводами апелянта, вважаючи їх необґрунтованими, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників). Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПрАТ "Ковельське ШБУ №63" зареєстроване як юридична особа 19.12.1991р. та перебуває на обліку як платник податків в Ковельській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним зареєстрованим видом економічної діяльності товариства є будівництво доріг та автострад (а.с. 11 Т.1). 01.03.2016р. між ТОВ "Реалбуд-М" (продавець) та ПрАТ "Ковельське шляхово-будівельне управління №63" (покупець) укладено договір поставки товару, за умовами якого постачальник зобов`язується постачати товар (порошок мінеральний неактивований) партіями. Доставка товару здійснюється продавцем. Перехід права власності відбувається в момент поставки (оплати) відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною. Вартість кожної партії товару, що поставляється за цим договором, визначається в видатковій накладній на товар. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 5 днів з моменту отримання (а.с. 53 Т.1). В період з 27.04.2017 по 11.05.2017 ГУ ДФС у Волинській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ "Ковельське ШБУ №63" щодо правильності нарахування та сплати податку на додану вартість (ПДВ) та податку на прибуток за результатами взаєморозрахунків з ТОВ "Реалбуд-М" за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено Акт від 17.05.2017 року №1706/03-20-14-09/03449019 (а.с. 13-29 Т.1). Перевіркою встановлено наступні порушення: - пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 92321,93 грн., в тому числі за травень 2016 року в розмірі 5366,65 грн., червень 2016 року - в розмірі 43893,16 грн., липень 2016 року - в розмірі 4979,98 грн., серпень 2016 року - в розмірі 31892,78 грн. та грудень 2016 року - в розмірі 6189,39 грн.; - пунктів 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, статей 9, 2, 3, 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 15 Положення (стандартів) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", пункту 19 Положення (стандартів) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік в сумі 174268,00 грн., в тому числі за півріччя 2016 року на суму 60414,00 грн., три квартали 2016 року - на суму 113854,00 грн.. Не погодившись з висновками перевірки, позивач подав до ГУ ДФС у Волинській області заперечення на акт перевірки (а.с. 39-41 Т.1), проте листом від 08.06.2017 №4089/03-20-14-09 ГУ ДФС у Волинській області повідомила, що висновок акту перевірки від 17.05.2017 №1706/03-20-14-09/03449019 відповідає вимогам чинного законодавства та підстав для задоволення вимог викладених в запереченні немає (а.с. 42-50 Т.1). За наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення: - від 12.06.2017р. за №0004561409, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 261402,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 174268,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 87134,00 грн.; - від 12.06.2017р. за №0004571409, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 138482,90 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 92321,93 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 46160,97 грн. (а.с. 51, 52 Т.1). Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що в ході судового розгляду адміністративної справи позивач належними та допустимими доказами підтвердив, що при формуванні даних бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах з ТОВ "Реалбуд-М" діяв у відповідності до приписів податкового законодавства, і такі дані ґрунтуються на первинних документах, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, у той час як відповідач не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень. Суд апеляційної інстанції погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляну на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України). Так, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України). Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Базою оподаткування, у розумінні п.135.1 ст.135 ПК України, є грошове вираження об`єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу. Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України). Підпунктом 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання. Згідно п.п.«а» п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п.198.2 ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Крім цього, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді (п.138.2 ст.138ПК України). Таким чином, необхідною умовою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є, зокрема, фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому, правові наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Крім цього, суми податку на додану вартість для цілей формування податкового кредиту, а також суми, включені до складу витрат, повинні бути фактично сплачені платником податків при придбанні товарів (послуг). Факт придбання товарів (послуг) повинен підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність здійснення такої господарської операції та, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку. Водночас суд зазначає, що засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Так, відповідно до ст.1 цього Закону, документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (ст.9 Закону). Підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку (ст.11 Закону). Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку (ст.3 Закону). Суд апеляційної інстанції також вказує, що правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Будь-які документи мають силу первинних документів і можуть бути використані для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарських операцій. При цьому, сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності включення сум витрат до податкового обліку, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. З метою податкового обліку господарські операції мають оформлюватися будь-якими первинними документами, але їх зміст та складання повинні відповідати не лише вимогам податкового законодавства, а й законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції. Відповідно до абз.2 п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абз.2 п.201.10 ст.201 ПК України). Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів. Відтак, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку понесених витрат, необхідно надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним, з`ясувати характер та зміст спірних операцій позивача з його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов`язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього зробити вмотивований висновок про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановити наявність зв`язку між фактом придбання товарів та робіт (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності. З матеріалів справи та доводів апелянта (відповідача) видно, що підставою для висновків податкового органу про заниження ПрАТ "Ковельське ШБУ №63" податкового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість стало те, що позивачем не підтверджено реальність проведених взаємовідносин з придбання товару від контрагента ТОВ "Реалбуд-М". Досліджуючи взаємовідносини між ПрАТ "Ковельське ШБУ №63" та ТОВ "Реалбуд-М" протягом 2016 року, судом встановлено наступне. Як уже зазначалось вище, 01.03.2016р. між ТОВ "Реалбуд-М" (продавець) та ПрАТ "Ковельське шляхово-будівельне управління №63" (покупець) укладено договір поставки товару, за умовами якого постачальник зобов`язується постачати товар (порошок мінеральний неактивований) партіями. На виконання умов договору поставки від 01.03.2016 ТОВ "Реалбуд-М" реалізовано на адресу ПрАТ "Ковельське ШБУ №63" товар номенклатурою порошок мінеральний неактивований в загальній кількості 1095,5 т. на суму 958156,00 грн., в тому числі ПДВ - 193631,20 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118 Т.1), рахунками на оплату (а.с. 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119 Т.1), товарно-транспортними накладними (а.с. 120-152 Т.1) та податковими накладними (а.с. 153-177 Т.1). Оприбуткування вказаних товарно-матеріальних цінностей здійснено матеріально-відповідальною особою по будівельній ділянці асфальто-бетонного заводу ПрАТ "Ковельське ШБУ №63" ОСОБА_1 на підставі видаткових та товарно-транспортних накладних, який згідно наказу від 03.01.2013 прийнятий на роботу майстром виробництва АБЗ з 08.01.2013р.. Розрахунки за придбаний товар проведено шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в установі банку, що підтверджується наявними банківськими виписками (а.с. 188-203 Т.1). Також для підтвердження реальності здійснення задекларованих господарських операцій позивача надав суду матеріальні звіти за квітень-вересень 2016 року (а.с. 207-248 Т.1), акти заготовки і переробки матеріалів (а.с. 1-26 Т.2), звіти про витрати основних матеріалів у будівництві (а.с. 185-212, 223- 231, 245-251 Т.3, 1-26, 41-60, 75-99 Т.4). Крім того, в матеріалах справи наявні звіти про дебетові і кредитові операції по рахунку НОМЕР_1 ПрАТ "Ковельське ШБУ №63" з 10.05.2016 по 29.06.2016, серед яких є операції з ТОВ "Реалбуд-М" (а.с. 179-187 Т.1). Для підтвердження реальності ділової мети вказаних господарських операцій позивач надав копії договорів, накладних, актів виконаних робіт, виписок банку щодо подальшого продажу придбаних товарів, які використовувались для виробництва асфальтобетонної суміші. Також надав копії листів від їхніх покупців, які підтверджують реальність здійснення ними продажу вказаним покупцям товарів (асфальтобетонної суміші) (а.с. 100-250 Т.4, 1-250 Т.5, 1-96 Т.6). Дослідивши наведені первинні документи, колегія суддів констатує, що вони оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704. Вказані документи не містять неповні, недостовірні та (або) суперечливі відомості чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку. Отже, факт придбання, поставки товару, повної оплати та подальшого використання в господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, тобто фактичний рух активів та зміни у власному капіталі ПрАТ «Ковельське ШБУ-63»у зв`язку з його господарською діяльністю, і такий факт відповідачем не спростований. З урахуванням встановленого колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції з придбання товару, проведені між ПрАТ «Ковельське ШБУ-63» і ТОВ "Реалбуд-М" на протязі 2016 року, не мають ознак нереальності, оскільки за результатом домовленості між контрагентом, оформленої відповідними договорами, товар було поставлено, оплачено, використано в господарській діяльності позивачем, що підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Також колегія суддів зауважує, що операція з придбання порошку мінерального неактивованого є характерною для діяльності ПрАТ «Ковельське ШБУ-63», відповідає його КВЕДу (42.11 Будівництво доріг і автострад), вони використані у господарській діяльності, тобто, наявний причинно-наслідковий зв`язок між придбанням ТМЦ та їх подальшого використання в господарській діяльності, і всі операції підтверджені тими документами бухгалтерського, які є характерними для даного виду господарських операцій, була зумовлена розумними економічними причинами. Таким чином, ПрАТ «Ковельське ІІІБУ-63» має право зменшити свій дохід на суму документально підтверджених витрат, які безпосередньо пов`язані з отриманням таких доходів у відповідності до Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Відносно покликання відповідача (апелянта) на те, що контрагент ТОВ "Реалбуд-М" не мав основних засобів, то суд апеляційної інстанції зазначає, що недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. У комерційній діяльності щодо виконання робіт та послуг не завжди вимагається наявність задекларованих власних основних засобів та значної кількості персоналу, звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо). Крім цього, неподання контрагентом ТОВ "Реалбуд-М" фінансової та податкової звітності, або ж подання її з порушенням строків, чи з допущенням помилок, не може бути належним доказом нереальності господарської операції між позивачем та контрагентами, оскільки обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством. Отже, формування суб`єктом господарювання витрат та податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов`язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Відносно покликання відповідача (апелянта) на те, що ТОВ "Реалбуд-М" є фігурантом кримінальної справи, то колегія суддів враховує, що в справі відсутній відповідний вирок суду. Сам факт порушення кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва стосовно контрагента-продавця не може слугувати достатньою та належною підставою для висновку про фіктивність та безтоварність всіх здійснених таким підприємством господарських операцій, допоки такі обставини не будуть встановлені вироком суду (судовим рішенням), який набрав законної сили. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року (справа №826/6280/13-а), від 06.03.2018 року (справа №2а-9375/11/1370), від 13.03.2018 року (справа №826/13582/13-а), від 26.06.2018 року (справа № 808/2360/17). Крім того, судом встановлено, що відповідно до ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 02.12.2019 у справі №569/7703/18 кримінальне провадження №32016180000000088, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.09.2016 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 КК України закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння вчинене особою (а.с. 127-129 Т.3). При цьому, доказів того, що особа визнала свою вину в інкримінованому злочині суду не надано і судом не встановлено. Отже, колегія суддів на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу фактичних обставин справи та відповідних правових норм приходить до переконання, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ "Реалбуд-М" мали реальний характер, діяльність позивача спрямована на отримання економічної вигоди від господарської діяльності, що вказує на помилковість висновків податкового органу про вчинення порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та податкової звітності з податку на прибуток підприємства з урахуванням понесених витрат за результатами взаємовідносин із вказаним суб`єктом господарювання за період, що перевірявся. Згідно статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Доводи відповідача (апелянта) щодо нереальності здійснених позивачем ПрАТ «Ковельське ШБУ-63» операцій по придбанню у 2016 році у ТОВ "Реалбуд-М" товару номенклатурою порошок мінеральний неактивований в загальній кількості 1095,5 т. на суму 958156,00 грн., в тому числі ПДВ - 193631,20 грн. в ході розгляду справи не підтвердилися, а тому податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 12 червня 2017 року за №0004561409 та №0004571409 є протиправними та підлягають скасуванню. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року в адміністративній справі №803/738/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «Ковельське шляхово-будівельне управління №63» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови складено 15.02.2021 року