Постанова 4851 № 440/1322/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2021 р.Справа № 440/1322/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Чалого І.С. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Полтавській області та Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, м. Полтава, повний текст складено 29.05.20 року по справі № 440/1322/20 за позовом Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень і вимоги про сплату боргу (недоїмки), ВСТАНОВИВ: Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску: № 00056451333 від 18.02.2020, яким до Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області застосовано штраф у розмірі 24026,05 грн, у т.ч. штраф 19268,13 грн та пеня 4757,92 грн, а також № 0005885133 від 19.02.2020, яким до Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області застосовано штраф у розмірі 19248,43 грн, у т.ч. штраф 16750,35 грн та пеня 2498,08 грн. 18 травня 2020 року до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої представник позивача просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4132-10/3210 від 06.04.2020 на суму 132653,58 грн, у т.ч.: 89379,10 грн - недоїмка; 36018,48 грн - штраф; 7256,00 грн - пеня. До вказаної заяви долучені докази сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн та докази направлення такої заяви відповідачеві. Рішенням Полтавський окружний адміністративний суд від 29.05.2020 позов Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 00056451333 від 18.02.2020, яким до Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області застосовано штраф у розмірі 24026,05 грн, у т.ч. штраф 19268,13 грн та пеня 4757,92 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0005885133 від 19.02.2020, яким до Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області застосовано штраф у розмірі 19248,43 грн, у т.ч. штраф 16750,35 грн та пеня 2498,08 грн. Визнано протиправним та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4132-10/3210 від 06.04.2020 на суму 132653,58 грн, у т.ч.: 89379,10 грн - недоїмка; 36018,48 грн - штраф; 7256,00 грн - пеня. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4204,00 грн та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн . Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області , не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат , подало апеляційну скаргу , вважає , що суд не обґрунтовано зменшив розмір судових витрат, які належить стягнути з відповідача, в частині вартості професійної правової допомоги. В порушення норм ч. 1 ст. 2, п. 10 ч. 3 ст. 2, ч. 7 ст. 139, ч. 1-4 ст. 242 КАСУ суд не навів жодного критерію, з посиланням на докази, за яким він визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, що належить стягнути з відповідача, на рівні 2000,00 грн. Підстави для зменшення вартості послуг по підготовці та направленню позовної заяви з додатками, в судовому рішенні не наведені, не враховано кількість послуг наданих позивачу. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 року в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9400,00 грн. Судові витрати понесені Позивачем під час розгляду в суді апеляційної інстанції покласти на відповідача. Головне управління ДПС у Полтавській області, не погоджується з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а саме п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та ст.ст. 72, 90 та 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи те, що єдиний внесок сплачувався позивачем несвоєчасно, борг погашався в порядку календарної черговості, в зв`язку з чим нараховувалася штрафна санкція та пеня на підставі дії «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 449 від 20.04.2015 року згідно оскаржуваних рішень. Просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 року скасувати у частині задоволення позовних вимог та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. ГУ ДПС у Полтавській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу Управління культури і туризму, в якому вказує , що апеляційна скарга позивача є необґрунтованою. Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області подало до суду відзив на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області, вважає її безпідставною, необґрунтованою. Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області подало до суду клопотання про долучення доказів та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом і здійснених позивачем судових витрат , які понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та додано копії акту приймання-передачі наданих послуг № 16/20/2 від 07.10.2020 року, ордеру серії ВІ № 1014434 від 23.06.2020 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1106 від 04.11.2011року. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подані скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Управлінням культури і туризму у березні подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходи, грошового забезпечення, допомоги компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за березень 2015 року із визначеною до сплати сумою єдиного соціального внеску у розмірі 485835,28 грн . Позивачем сформовані та перераховані платежі з призначенням: *;101;02230017;5002002000; 11020 КЕКВ2120 або 2111 #єдиний внесок із зазначенням різних відсотків на ЗП, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями на загальну суму 485835,28 грн. Однак, в платіжних дорученнях від 27.05.2015 №94 на суму 108480,29 грн, №95 на суму 978,96 грн, №96 на суму 133,03 грн, №97 на суму 2745,19 грн позивачем помилково зазначено інший рахунок отримувача платежу, призначений для перерахунку платниками податку на доходи фізичних осіб. У відзиві відповідач зазначає, що станом на березень 2015 року за Управлінням культури і туризму обліковувалась переплата у розмірі 37851,75 грн. При цьому, у зв`язку з несвоєчасною сплатою нарахованого єдиного внеску відповідачем винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 19.09.2019 №0037885133, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 14780,15 грн за період з 23.07.2019 до 11.09.2019 та нараховано пеню у розмірі 1914,20 грн . За результатами оскарження такого рішення в адміністративному порядку рішенням Державної податкової служби України від 04.11.2019 № 8161/6/99-00-08-06-01 таке рішення скасовано і зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області винести та направити нове рішення . Також ,14.11.2019 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-4132-10/7082, яку за результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС України від 31.01.2020 № 1081/0/99-00-08-06-01-05 також скасовано і зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області винести та направити нову . Відповідно до відзиву відповідача в автоматичному режимі сформовано та винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 00056451333 від 18.02.2020, яким до Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області застосовано штраф у розмірі 24026,05 грн, у т.ч. штраф 19268,13 грн та пеня 4757,92 грн. На виконання рішення ДПС України від 04.11.2019 № 8161/6/99-00-08-06-01 відповідачем винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0005885133 від 19.02.2020, яким до Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області застосовано штраф у розмірі 19248,43 грн, у т.ч. штраф 16750,35 грн та пеня 2498,08 грн. Також, відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4132-10/3210 від 06.04.2020 на суму 132653,58 грн, у т.ч.: 89379,10 грн - недоїмка; 36018,48 грн - штраф; 7256,00 грн - пеня . Не погодившись з рішеннями про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4132-10/3210 від 06.04.2020, позивач звернувся до суду з адміністративний позовом. Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що помилкове зазначення позивачем бюджетного рахунку у платіжних дорученнях під час сплати суми єдиного соціального внеску не може бути підставою для застосування штрафів та пені. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову , виходячи з наступного. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі Закон №2464). Частиною 2 ст. 6 Закону №2464 визначено, що серед обов`язків платників єдиного внеску передбачено його своєчасне та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплату. Відповідно до ч. 8, п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону №2464 платник єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. У частині 6 ст. 9 Закону № 2464-VI зазначено, що для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку не бюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску. Частиною 11 ст. 9 Закону України №2464 передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Згідно з п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України №2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за неперерахування або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Згідно з частиною 4 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Частиною 5 статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Аналіз норм Бюджетного кодексу України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Поняття "єдиний казначейський рахунок" закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затверджене наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року №122 (далі - Положення №122), та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначействі України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України. Пунктом 2.1 Положення №122 встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством. Тобто, зі змісту пунктів Положення №122 слідує, що всі сплачені податки і збори (обов`язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок. Правовий аналіз наведених вище норм Бюджетного кодексу України та Положення №122 дає підстави для висновку про те, що допущення платником помилок під час перерахування сум єдиного внеску на невірний бюджетний казначейський рахунок, має кваліфікуватися як дія, хоч і помилкова. Варто відмітити, що єдиний внесок належить до загальнодержавних податків та надходить до державного бюджету України. Позивачем до матеріалів справи надано докази сплати єдиного соціального внеску у визначений законом термін за березень 2015 року, при цьому встановлено, що єдиний соціальний внесок за платіжними дорученнями від 27.05.2015 №94 на суму 108480,29 грн, №95 на суму 978,96 грн, №96 на суму 133,03 грн, №97 на суму 2745,19 грн помилково позивачем сплачено на невідповідний рахунок 33111340700008 (податок з доходів фізичних осіб). Призначення платежу вказано вірно. Для підтвердження факту несплати (несвоєчасної сплати) єдиного внеску, необхідно встановити, що платник єдиного внеску не вчиняв дії, спрямовані на перерахування єдиного внеску до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування єдиного внеску до державного бюджету в строк, встановлений п.1 ч.2 ст.6, ч.8 ст.9 Закону України 2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника єдиного внеску при його сплаті, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464. Помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми збору не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений вказаною нормою Закону строк, а відтак і для застосування на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону штрафних (фінансових) санкцій. Судом встановлено, що позивачем вживалися заходи для своєчасної та повної сплати єдиного внеску та фактично була здійснена сплата коштів на бюджетний рахунок але інший, ніж рахунок для сплати ЄСВ, що було підтверджено належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи. Отже, вищезазначені штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в зазначенні іншого бюджетного рахунку має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів. Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. Оскільки суми єдиного внеску сплачені позивачем на єдиний казначейський рахунок, то перерахування таких коштів із помилковим зазначенням рахунку єдиного соціального внеску не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми внеску у визначений відповідною нормою Закону №2464-VI строк. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті задекларованої суми єдиного внеску, не можуть бути підставою для застосування штрафів та нарахування пені, передбачених частинами 10 та 11 статті 25 Закону №2464-VI. Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №816/591/16, від 21 лютого 2018 року у справі №813/1008/16, від 14 лютого 2018 року у справі №816/1254/17, від 12 червня 2018 року у справі №826/1/16, від 14 листопада 2018 року у справі №805/3665/16-а, від 24 жовтня 2018 року у справі №760/6097/16-а (2а/760/590/16) та від 7 лютого 2019 року у справі №820/3561/16. У викладених та наведених позивачем постановах Верховний Суд, викладаючи тотожні висновки, вважає, що допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання як з єдиного соціального внеску у строк, встановлений Законом №2464-VI, так і з податків має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску. Також, в постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 813/2487/17 зазначено, що правова позиція стосовно сплати обов`язкових платежів (зборів) вже висловлювалась у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15, відповідно до якої здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України. Крім того, Верховний Суд України зазначив, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету. Аналогічної правової позиції дотримується й Верховний Суд, зокрема у постановах від 12 червня 2018 року у справі №826/1/16 (К/9901/28108/18), від 17 січня 2018 року у справі №2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18). Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову. Податковий орган не заперечує факту надходжень грошових коштів на інший рахунок. Також не заперечує про суми визначені у платіжних дорученнях як такі що дорівнюють сумі необхідній для сплати єдиного податку. Таким чином, позивачем вчинені дії на виконання зобов`язання зі сплати єдиного податку виконано вчасно, у встановлені терміни для такої сплати. Помилка при зазначенні номеру відповідного рахунку не може слугувати підставою для застосування до позивача вказаних санкцій. Враховуючи вищенаведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог Управління культури і туризму про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску: № 00056451333 від 18.02.2020, яким до Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області застосовано штраф у розмірі 24026,05 грн, у т.ч. штраф 19268,13 грн та пеня 4757,92 грн, а також № 0005885133 від 19.02.2020, яким до Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області застосовано штраф у розмірі 19248,43 грн, у т.ч. штраф 16750,35 грн та пеня 2498,08 грн. Такж, судом враховується, що позивач, збільшуючи позовні вимоги, відповідно до яких просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4132-10/3210 від 06.04.2020 на суму 132653,58 грн, у т.ч.: 89379,10 грн - недоїмка; 36018,48 грн - штраф; 7256,00 грн - пеня, обґрунтовує їх виключно тим, що в суму боргу включені штраф у розмірі 36018,48 грн та пеня у розмірі 7256,00 грн, що нараховані Управлінню культури і туризму вищевказаними рішеннями про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Однак, позивач не наводить жодних аргументів стосовно протиправності нарахування недоїмки у розмірі 89379,10 грн, що відповідно до відзиву на заяву про збільшення позовних вимог є нарахуваннями згідно звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме за грудень 2019 року та січень - лютий 2020 року. Як встановлено судом та вказано безпосередньо у оскаржуваних вимогах про сплату боргу (недоїмки), вони винесені відповідачем на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів саме після встановлення наявності недоїмки - суми заборгованості, яка утворилась у зв`язку з невиконанням позивачем обов`язку щодо самостійного обчислення і сплати внесків в порядку і розмірах, визначених Законом №2464. В Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (далі - Порядок №422) зазначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції. Згідно з пунктами 3 та 4 Порядку №422 Розділу 1 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Підпунктом 1 пункту 1 Розділу 2 Порядку №422 визначено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Судом враховано, що учасниками справи не долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження вжиття позивачем заходів спрямованих на виправлення допущеної помилки в частині перерахування платежів згідно платіжних доручень від 27.03.2015 № 94, № 95, № 96, № 97 на належний рахунок, призначеного для перерахунку платниками єдиного соціального внеску. Фактично, сплата позивачем суми коштів згідно платіжних доручень від 27.03.2015 № 94, № 95, № 96, № 97 на бюджетний рахунок по податку на доходи фізичних осіб, а не на рахунок згідно призначення платежу в таких платіжних дорученнях, а саме - на бюджетний рахунок ЄСВ, позбавляє права контролюючого органу застосовувати до платника штрафні санкції за несплату такого платежу, однак, в той же час, без здійснення активних окремих дій зі сторони такого платника щодо подання заяви про зарахування вказаних коштів в якості сплати ЄСВ або про повернення надміру сплаченої суми з податку на доходи фізичних осіб та одночасної сплати такої ж суми на вірний бюджетний рахунок по ЄСВ, позбавляє суд можливості констатувати про відсутність недоїмки по ЄСВ у такого платника податків. При цьому, винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) містить у складі боргу і суми штрафу і пені, що відповідно до вищевикладених норм та їх правової оцінки не підлягали застосуванню та нарахування відносно платника - Управління культури і туризму. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна вимога є єдиним документом, частина визначеного боргу якої, зокрема в частині штрафних санкцій, визнається судом такою, що нарахована протиправна, то оскаржувана вимога підлягає скасуванню в повному обсязі. Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цій справі саме у розмірі 2000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України). Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України). Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому, колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які входять до предмета доказування у справі, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з аналізу статті 134 КАС України, впливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат. Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України"", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Матеріали справи свідчать , що 28.02.2020 між Управлінням культури і туризму (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Декстро" (адвокатське об`єднання) укладено договір №16/20 про надання правової (правничої) допомоги . До позову надано копію розрахунку вартості правової (правничої) допомоги за договором від 28.02.2020 №16/20 на загальну суму 9400,00 грн, перелік адвокатів, призначених для надання правової (правничої) допомоги за договором від 28.02.2020 №16/20, а також згоди про надання доступу до електронної справи в підсистемі "Електронний суд" разом з рахунком-фактурою № 16/20/1 від 02.03.2020, а також квитанції з відміткою банківської установи про оплату послуг у розмірі 9400 грн . При цьому, у розрахунку вартості правової (правничої) допомоги за договором від 28.02.2020 №16/20 зазначено детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 9400,00 грн, у тому числі: підготовка та направлення до ПОАС процесуального документа (позовної заяви про оскарження двох рішень ГУ ДПС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій з додатками - 2400 грн, ознайомлення з матеріалами справи - 600 грн, підготовка та направлення до ПОАС та відповідачу процесуального документа (відповіді на відзив) - 1800 грн, підготовка та направлення до ПОАС процесуального документа (клопотання, розрахунок) - 600 грн, представництво інтересів у суді першої інстанції (ПОАС) - два засіданні - 4000 грн. 20.05.2020 представником позивача надано до суду клопотання про долучення доказів та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом і здійснених позивачем судових витрат, до якого додано копії додаткової угоди №1 від 13.05.2020, акту № 16/20/1 від 13.05.2020 приймання-передачі наданих послуг . Відповідачем 29.05.2020 подано до матеріалів справи відзив на заяву про збільшення позовних вимог у якому , крім іншого, надає заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу, заявлену позивачем до відшкодування. При розрахунку вартості правової (правничої) допомоги за договором від 28.02.2020 №16/20 зазначено детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 9400,00 грн, у тому числі: підготовка та направлення до ПОАС процесуального документа (позовної заяви про оскарження двох рішень ГУ ДПС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій з додатками - 2400 грн, ознайомлення з матеріалами справи - 600 грн, підготовка та направлення до ПОАС та відповідачу процесуального документа (відповіді на відзив) - 1800 грн, підготовка та направлення до ПОАС процесуального документа (клопотання, розрахунок) - 600 грн, представництво інтересів у суді першої інстанції (ПОАС) - два засіданні - 4000 грн Однак, склад наданих послуг змінено додатковою угодою від 13.05.2020, не змінюючи їх вартості . Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції , що такі заявлені види правової допомоги як підготовка та направлення до ГУДПС у Полтавській області запиту на інформацію - 600,00 грн, підготовка та направлення до ГУДПС у Полтавській області повідомлення про оскарження - 600,00 грн, підготовка запиту про надання інформації до УДКСУ у м. Кременчуці Полтавської області - 600 грн, - явно завищені та не можуть вважатись прямо пов`язаними з судовим розгляду справи. Ознайомлення з матеріалами здійснювалось представником позивача 20 травня 2020 року продовж півгодини, відтак не може бути визначене на рівні вартості у 600 грн, рівно як і підготовка та направлення до ПОАС процесуального документа з додатками (клопотання про ознайомлення з матеріалами справи). Також, підготовка та направлення до ПОАС інших процесуальних документів (заява про виклик свідка, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін в режимі відоеконференції) вартістю 600 грн кожне судом також визнаються явно завищеними, враховуючи розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні. А підготовка та направлення до ПОАС пояснення із запереченнями на відзив, що фактично дублюють змістову частину позову, на думку суду, не можуть вартувати 1800 грн. Таким чином, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та співмірність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000,0 грн., яка підтверджується належними доказами а тому, такі витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Позивачем в апеляційній скарзі заявлено клопотання про стягнення судових витрат , понесених під час розгляду апеляційної скарги з відповідача. 17.06.2020 року між позивачем та АО «Декстро» укладений розрахунок вартості правової (правничої) допомоги (додаток № 4 до Договору № 16/20) (копію прикладаю), згідно з яким розмір гонорару за правову (правничу) допомогу Позивачу за цим розрахунком становить дев`ять тисяч п`ятсот гривень, в т.ч.: 4000,00 грн. за підготовку та направлення до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 року по справі № 440/1322/20, в частині розподілу судових витрат, з додатками; 3000,00 грн. за підготовку та направлення до Другого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області по справі № 440/1322/20, з додатками; 2500,00 грн. за представництво інтересів позивача в Другому апеляційному адміністративному суді по справі № 440/1322/20 в одному судовому засіданні. На виконання умов цього Договору АО «Декстро» виставило Позивачу рахунок- фактуру № 16/20/2 від 17.06.2020 року (копію прикладаю) на дев`ять тисяч п`ятсот гривень за послуги з правової (правничої) допомоги, згідно Договору № 16/20. Оплата послуг з правової (правничої) допомоги за Договором № 16/20 була проведена 17.06.2020 року, що підтверджується квитанцією № 2020-17-014/С від 17.06.2020 року (копію прикладаю). На виконання умов Договору № 16/20 АО «Декстро» підготувало для Позивача та направило до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу від 23.06.2020 соку з додатками та відзив від 17.08.2020 року на апеляційну скаргу Відповідача з додатками по цій справі. На виконання умов Договору № 16/20 АО «Декстро» забезпечено представництво інтересів позивача в одному судовому засіданні Другого апеляційного адміністративного суду по цій справі, призначеному на 10:15 год. 07.10.2020 року, що підтверджується журналом судового засідання. Факт надання послуг з правової (правничої) допомоги за Договором № 16/20 підтверджується актом приймання-передачі № 16/20/2 від 07.10.2020 року. Колегія суддів, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі , співмірність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та те , що на рішення Полтавського окружного адміністративного суду подано дві апеляційні скарги від кожної сторони у даній справі , при цьому , апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає , то вирішуючи питання щодо понесених позивачем витрат при розгляді справи в суді апеляційної інстанції , дійшла висновку щодо стягнення на користь Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,0грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області. Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Доводи апеляційних скарг є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду. В апеляційній скарзі податкового органу зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містять виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та яким надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом , також не обґрунтовано в чому саме полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 року по справі № 440/1322/20 залишити без змін. Стягнути на користь Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,0грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий А.М. Григоров Повний текст постанови складено 15.02.2021 року