Постанова 4854 № 400/363/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 лютого 2020 р.м. ОдесаСправа № 400/363/19 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Миколаїв; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 14.11.2019 року; Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді - Єщенка О.В. суддів - Димерлія О.О. - Танасогло Т.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позову, просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області від 18.02.2019 року №Ф-69666-17 про сплату боргу з єдиного внеску у розмірі 18 276,72 грн. В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про наявність у позивача заборгованості з єдиного внеску є безпідставними та не ґрунтуються на законі. У спірний період позивач не займався професійною діяльністю, а тому у нього відсутній обов`язок зі сплати єдиного внеску. Зазначені обставини, а також те, що вимога відповідача про сплату недоїмки не була складена за результатом відповідної перевірки, відповідачем не підтверджено належними доказами наявність за позивачем недоїмки, рішення суб`єкта владних повноважень не може відповідати критерію обґрунтованості і правомірності, що є безумовною підставою для його скасування. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивач є самозайнятою особою, у відповідному періоді свою професійну діяльність не зупиняв 9не припиняв), на нього поширюється встановлений законодавством обов`язок зі сплати єдиного внеску у визначених розмірах. З огляду на те, що наявність за позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску підтверджена належними доказами, суд першої інстанції дійшов про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для скасування рішення відповідача. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та помилково не враховано, що єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а тому відсутність вказаного доходу виключає обов`язок зі сплати внеску за звітний період. Разом з цим, судом першої інстанції помилково не враховано, що обов`язок доведення правомірності оспорюваного рішення покладається на відповідача. З огляду на те, що під час розгляду справи відповідачем не надано належних і допустимих доказів обґрунтованості своїх вимог зі сплати недоїмки, у тому числі акту перевірки з відповідного питання, належного розрахунку боргу, нарахування у вимозі не можуть вважатись правомірними. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 04.06.2011 року №688, що підтверджується даними Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/profile/55840). На обліку в ГУ ДФС у Миколаївській області як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, позивач перебуває з 09.06.2011 року. 14.11.2018 року ГУ ДФС у Миколаївській області винесено позивачу вимогу №Ф-69666-17 про сплату боргу з єдиного внеску у розмірі 15 819,54 грн. Позивач скористався своїм право на адміністративне оскарження вказаного рішення відповідача, подавши скаргу до контролюючого органу вищого рівня, проте скарга була залишена без задоволення, а вимога - без змін. 18.02.2019 року ГУ ДФС у Миколаївській області прийняло вимогу №Ф-69666-17, якою позивачу нарахована недоїмка з єдиного внеску на суму 18 276,72 грн. Згідно розрахунку до вимоги, ОСОБА_1 нараховано єдиний внесок: за І квартал 2018 року (по строку сплати 19.04.2018) у розмірі 2 457,18 грн.; за 2017 рік (по строку сплати 02.05.2018) - 8 448 грн.; за II квартал 2018 року (по строку сплати 19.07.2018) - 2 457,18 грн.; за III квартал 2018 року (по строку сплати 19.10.2018) - 2 457,18 грн.; за IV квартал 2018 року (по строку сплати 21.01.2019) - 2 457,18 грн. Не погоджуючись із нарахуванням єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування вказаної вимоги відповідача. Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI для платників, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. За правилами абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Разом з цим, ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Відповідно до п. 10 Розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 року за №449 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953), обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок. Згідно із п.п. 1, 2 Розділу VI Інструкції від 20.04.2015 року №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції від 20.04.2015 року №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Відповідно до п. 4 Розділу VI Інструкції від 20.04.2015 року №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Таким чином, Законом передбачений обов`язок особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Отже, мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначений Законом і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом. Судом першої інстанції вірно враховано, що позивач перебуває на обліку в Управлінні як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, у відповідний період свою професійну діяльність не припиняв (не зупиняв), а тому має дотримуватись правил щодо нарахування та сплати єдиного внеску у встановленому розмірі, навіть якщо доходу від такої діяльності протягом всього періоду отримано не було. Разом з цим, в інформаційній системі органу доходів і зборів відображаються відомості про сплату чи не сплату платниками податків єдиного внеску, розмір та обов`язок сплати якого встановлені Законом. Відповідно до Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422, оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами Державної фіскальної служби України в інформаційній системі органів ДФС. Для обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422 визначено порядок: ведення інтегрованої картки платника та здійснення контролю за коректністю інформації при відкритті/закритті ІКП в інформаційній системі ДФС; відображення в ІКП показників щодо податкових зобов`язань, визначених самостійно платниками податків та контролюючими органами у випадках, не пов`язаних із порушенням податкового законодавства; перенесення до ІКП визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи сум грошових зобов`язань, податкових, митних та інших платежів та методи контролю відповідності показників результатів даним ІКП; відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску; перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників. Облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, є такою ж самостійної підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність. Так, згідно даних облікової картки платника податку, станом на січень 2019 року за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску у сумі 18 276,72 грн. Доказів сплати вказаного збору у період, з якого утворилась заборгованість, позивачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження не надано. Факт не сплати єдиного внеску за відповідний період не заперечується позивачем. Враховуючи викладене, оскільки позивач не виконав свій обов`язок щодо сплати єдиного внеску, ці обставини підтверджуються відповідними інформаційними даними контролюючого органу, які в свою чергу не потребують додаткової перевірки, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що винесення оспорюваної вимоги відбулось обґрунтовано та на законних підставах, у зв`язку із чим обставини для її скасування відсутні. У тому числі, є необґрунтованими посилання позивача на висновки Верховного суду по справах №520/3939/19, №908/1120/17, №924/242/18, №922/1872/17, оскільки спірні правовідносини не є подібними. Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: О.О. Димерлій Т.М. Танасогло