Ухвала КГС ВС № 910/7431/19

УХВАЛА 15 лютого 2021 року м. Київ Справа № 910/7431/19 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Кондратової І.Д., розглянувши касаційну скаргу Компанії "Ларлін Бізнес ЛТД" ("LARLIN BUSINESS LTD") на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Князьков В.В.) від 23.09.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Пономаренко Є.Ю., судді - Руденко М.А., Дідиченко М.А.) від 22.12.2020 у справі за позовом 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріз Оіл Груп",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Сервіс 2000",

3. Компанії "Корнетта Інвестмент ЛТД." ("KORNETTA INVESTMENT LTD"),

4. Компанії "Меліан Менеджмент ЛТД." ("MELIAN MANAGEMANT LTD") до

1. Компанії "Ларлін Бізнес ЛТД" ("LARLIN BUSINESS LTD"),

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Паливна Компанія" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Компанія "Аруді Венчурс Прайвіт Лімітед" ("Arudi Ventures Private Limited") про визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток в статутному капіталі товариства та визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі № 910/7431/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020, позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі продажу частки в статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ "Нова Паливна Компанія" від 12.03.2018, який укладений між ТОВ "Фріз Оіл Груп" та Компанією "Ларлін Бізнес ЛТД"; визнано недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ "Нова Паливна Компанія" від 12.03.2018, який укладений між ТОВ "Пром Сервіс 2000" та Компанією "Ларлін Бізнес ЛТД"; визнано недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ "Нова Паливна Компанія" від 12.03.2018, який укладений між Компанією "Корнетта Інвестмент ЛТД." та Компанією "Ларлін Бізнес ЛТД"; визнано недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ "Нова Паливна Компанія" від 12.03.2018, який укладений між Компанією "Меліан Менеджмент ЛТД." ("MELIAN MANAGEMANT LTD") та Компанією "Ларлін Бізнес ЛТД"; визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Нова Паливна Компанія", які оформлені протоколом від 13.03.2018. 18.01.2021 Компанія "Ларлін Бізнес ЛТД" ("LARLIN BUSINESS LTD") звернулася до суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 у справі № 910/7431/19, в якій просить скасувати ці рішення. Перевіривши матеріали касаційної скарги Компанії "Ларлін Бізнес ЛТД" ("LARLIN BUSINESS LTD"), суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

1. Щодо підстав касаційного оскарження. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону від 15.01.2020 № 460 - ІХ, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Так, відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Таким чином, касаційна скарга на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції має містити: 1) зазначення конкретної норми матеріального та процесуального права (абзац, пункт, частина статті), яку неправильно застосував чи порушив суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 2) посилання на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначається: - постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні - у разі оскарження судових рішень з тієї підстави, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України); - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - у разі оскарження судових рішень з підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України). У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Гос-подарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити за-значення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу та їх зміс-товне обґрунтування. Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що заявник не зазначає норми, що неправильно застосовано чи порушено судами, а також підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав). Зміст касаційної скарги зведено до: 1) викладення фактичних обставин справи, які встановлені судами та обставини, що були відхилені ними; 2) не погодження з оцінкою доказів, наданою судами першої та апеляційної інстанцій; 3) цитування статей 2, 74, 76, 77, 80, 86, 87, 88, 311, 236 Господарського процесуального кодексу України, статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право", статей 1, 3 Гаазької Конвенції, статті 78 Закону України "Про нотаріат", пункт 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"; 4) зазначення, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню відповідно до норм 311 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх ухвалено: - за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; - за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи; - з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Таке обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень не відповідає вимогам, встановленим пунктом 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу (у редакції Закону від 15.01.2020 № 460 - ІХ). Крім того, відповідно до пункту 6 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі має бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу. В свою чергу, з огляду на те, що суд, як державний орган, відповідно до вимог статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими положеннями статті 308 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті. Аналіз положень статті 308 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень. При постановленні судового рішення суд касаційної інстанції застосовує і повноваження, передбачені статтею 308 Господарського процесуального кодексу України, і вирішує питання про розподіл судових витрат виходячи саме з прохальної частини касаційної скарги, у зв`язку з чим застосування повноважень суду безпосередньо залежить від того, які з них просить заявник касаційної скарги застосувати за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку. Подана касаційна скарга Компанії "Ларлін Бізнес ЛТД" ("LARLIN BUSINESS LTD") цим вимогам не відповідає, оскільки в її резолютивній частині зазначена вимога про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 у справі № 910/7431/19, проте не зазначено, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами її перегляду. Таким чином, касаційна скарга залишається без руху відповідно до статті 174, частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

2. Щодо судового збору. Також, Верховний Суд, перевіривши матеріали касаційної скарги Компанії "Ларлін Бізнес ЛТД" ("LARLIN BUSINESS LTD") встановив, що скаргу подано без додержання вимог, викладених у пункті 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, який, зокрема, визначає, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Вирішуючи питання щодо обов`язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011. У 2019 році ТОВ "Фріз Оіл Груп", ТОВ "Пром Сервіс 2000", Компанія "Корнетта Інвестмент ЛТД." ("KORNETTA INVESTMENT LTD"), Компанія "Меліан Менеджмент ЛТД." ("MELIAN MANAGEMANT LTD") подали позов до Господарського суду міста Києва. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1921,00 грн. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір"). Відповідно до вимог касаційної скарги, заявник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 19 210, 00 грн (200 % х (1921,00 х 5)). До касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, про що уповноваженими працівниками Касаційного господарського суду 27.01.2021 складено акт № 29.1-11/40, тому касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України для надання строку на усунення встановлених недоліків, зокрема, і в частині сплати судового збору. Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Керуючись нормами статей 174, 234, пунктами 5, 6 частини 2 та пункту 2 частини 4 статті 290, частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Компанії "Ларлін Бізнес ЛТД" ("LARLIN BUSINESS LTD") на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 у справі № 910/7431/19 залишити без руху.

2. Встановити Компанії "Ларлін Бізнес ЛТД" ("LARLIN BUSINESS LTD") строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом: - подати до суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити норми, неправильно застосовані чи порушені судами попередніх інстанцій з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав), з доказами надіслання відповідних уточнень (змін) до касаційної скарги іншим учасникам справи; - надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 19 210,00 грн; - уточнити вимоги касаційної скарги в частині повноважень, які суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.

3. Роз`яснити Компанії "Ларлін Бізнес ЛТД" ("LARLIN BUSINESS LTD"), що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя І. Кондратова