Постанова КГС ВС № 904/2600/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2021 року м. Київ Справа № 904/2600/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю., секретар судового засідання - Астапова Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2020 (колегія суддів у складі: Вечірко І. О., Мороз В. Ф., Чус О. В.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2018 (суддя Панна С. П.) у справі за позовом Керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Криничанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області; Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" про розірвання договору оренди за участю представників: Офісу Генерального прокурора - Голуб Є. В., позивача-1 - не з`явилися, позивача-2 - не з`явилися, відповідача - не з`явилися, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Криничанської районної державної адміністрації (далі - Криничанська РДА) і Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Дніпропетровська ОДА) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольорові метали" (далі - ТОВ "Кольорові метали") про розірвання укладеного між Криничанською РДА та ТОВ "Кольорові метали" договору оренди земельної ділянки.

2. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем істотних умов договору, а саме наявністю значної заборгованості по орендній платі. Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Розпорядженням голови Криничанської РДА від 18.11.2004 № 849-р-04 затверджено технічну документацію по передачі земельної ділянки в оренду ТОВ "Кольорові метали" для промислового використання по переробці відходів (хвостів) промислового виробництва ДП ВДГМК; надано ТОВ "Кольорові метали" в оренду земельну ділянку площею 155,3216 га. 4. 19.11.2014 між Криничанською РДА та ТОВ "Кольорові метали" укладено договір № 123 оренди земельної ділянки загальною площею 155,3216 га, в тому числі земель відпрацьованих кар`єрів 155,3216 га, з метою промислового використання по переробці відходів (хвостів) промислового виробництва ДП ВДГМК.

5. Договір укладено строком на 49 років.

6. Пунктом 8 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі земельного податку - 73 933 грн на рік на рахунок Биківської сільської ради.

7. Пунктом 31 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: - взаємною згодою сторін; - рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотні перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

8. Договір оренди посвідчено державним нотаріусом Криничанської державної нотаріальної контори 19.11.2004, реєстровий № 2465, та зареєстровано у Криничанському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру (запис від 25.11.2008 № 040412200028).

9. За актом прийому-передачі від 19.11.2004 земельну ділянку передано відповідачу.

10. Додатковою угодою від 21.03.2008 № 1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 19.11.2014 № 123, внесено зміни до абз.1 п. 8 договору, та викладено його у наступній редакції: орендна плата вноситься орендарем в розмірі 15 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області та складає 236 011,78 грн в рік на рахунок Биківської сільської ради згідно розрахунку розміру орендної плати, що є невід`ємною частиною цього договору. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2018 в позові відмовлено.

12. Рішення мотивоване тим, що заборгованість по орендній платі визначена неточно; згідно положень статті 143 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є вичерпним, а систематична несплата земельного податку не включена до цього переліку; позбавлення суб`єкта права постійного землекористування земельної ділянки після державної реєстрації цього права поза межами підстав, визначених статтею 143 ЗК України, є порушенням права останнього на користування земельною ділянкою.

13. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, позов залишено без розгляду.

14. Постановою Верховного Суду від 16.10.2019 постанову апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

15. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

16. Перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

17. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статей 96, 141, 206 ЗК України, статей 21, 24, 25 Закону України "Про оренду землі", статей 181, 316-319, 331, 375, 376, 417, 626, 629, 782 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 14, 136, 286, 287, 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а також прийняттям судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 235/5121/19, від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17, від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 14.11.2018 у справі № 484/301/18, від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, від 11.10.2017 у справі № 6-910/16306/13. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

18. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

Позиція Верховного Суду

19. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

20. Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

21. За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

22. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

23. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 зазначеного Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

24. За змістом статей 24 та 25 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

25. Частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

26. Стаття 141 ЗК України, зокрема, передбачає такі підстави припинення права користування земельною ділянкою, як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та систематична несплата земельного податку або орендної плати.

27. Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.

28. Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

29. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 905/1315/18.

30. Суд першої інстанції при розгляді матеріалів справи встановив, що на підтвердження доводів існування та систематичності несплати орендної плати позивачами були надані суду листи Криничанської РДА від 15.11.17 № 6000-05-56, від 02.05.18 № 6000-05-56-413/0/297-18, де зазначені суми боргу на певну дату без будь-якого розрахунку, а також листи Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 26.07.18 № 17026/04-36-17-09-05, від 30.05.18 № 3758/9/04-36-12-23-17, де зазначені суми боргу за різні періоди, враховуючи акт перевірки від 16.11.2015 № 1156/04-16-22-01-32495368, крім того, лист податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 23.11.17 № 1411/9/04-19-17, у якому вказано консолідований борг підприємства, щодо якого направлено позовну заяву до суду, крім того, листи Кам`янської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.04.18 № 716/9/04-03-08, від 19.09.17 № 1121/9/04-19-14, у яких також вказана консолідована сума боргу без уточнення за який період та без прив`язки до відповідного договору оренди земельної ділянки, також листи Биківської сільської ради Криничанського району від 16.01.18 № 26, від 23.04.18 № 19, де вказані орієнтовні суми боргу без належного розрахунку.

31. Оцінивши зазначені листи, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість на підставі таких доказів встановити дійсну заборгованість відповідача по орендній платі за договором від 19.11.2004 № 123.

32. Суд першої інстанції також взяв до уваги, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 у справі № 804/7530/17, на яку посилався позивач як на одну з підстав позову, була скасована в повному обсязі 19.09.2018 Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом.

33. Апеляційна інстанція, переглядаючи справу № 904/2600/18 в апеляційному порядку, надала оцінку листам Биківської сільської ради Криничанського району від 16.01.2018 № 26, від 23.04.2018 № 19, листу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 30.05.2018, залишивши поза увагою інші листи, надані прокурором на обґрунтування позовних вимог, та відповідно не зробила висновку чи підтверджують зазначені докази доведеність чи недоведеність позовних вимог та відповідно про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову.

34. Водночас суд апеляційної інстанції, розглядаючи підстави розірвання договору, в розрізі частини 2 статті 651 ЦК України відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішення суду у разі істотного порушення договору іншою стороною, тобто коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, дійшла висновку, що Криничанська РДА, як орендодавець земельної ділянки, мала право розраховувати на сплату орендарем орендної плати, передбаченої умовами договору, а тому відповідач не може вважатися таким, що допустив істотне порушення умов договору оренди.

35. При цьому самостійно оцінивши наданий відповідачем розрахунок (реєстр оплат) та визначивши, що за оренду земельної ділянки, площею 155,3216 га, відповідачем було сплачено у 2008 році 236 011,78 грн, тобто сума орендної плати, визначена додатковою угодою від 21.03.2008 № 1; в подальшому, в період з 2009 по 2014 роки відповідачем сплачувалась орендна плата в більшому розмірі ніж передбачено договором, а саме: 2009 рік - 271 912,92 грн; 2010 рік - 286 517,88 грн; 2011 рік - 287 928,92 грн; 2012 рік - 572 648,32 грн; 2013 рік - 504 040,59 грн; 2014 рік - 538 407,85 грн; 2016 рік - 10 000,00 грн, 20018 рік - 31 352,00 грн, суд апеляційної інстанції визначив, що загальна сума сплачених коштів за 2004-2018 роки складає 2 891 861,58 грн, що відповідає сумі орендної плати, яка мала бути сплачена відповідачем за договором оренди земельної ділянки від 19.11.2004 № 123 та додаткової угоди до цього договору від 21.03.2008.

36. Водночас оцінюючи лист Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 30.05.2018, суд зазначив, що із змісту зазначеного листа вбачається, що при розрахунку розміру орендної плати застосовано коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель, що є неправомірним, оскільки зміна нормативної грошової оцінки внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати. Апеляційний господарський суд зазначив, що така позиція викладена зокрема у постанові Палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19.

37. При цьому при власному визначенні суми, яка мала була бути сплачена відповідачем за спірним договором оренди та додатковою угодою, суд не врахував позицію, викладену у вищезазначеній постанові в повному обсязі та з урахуванням положень договору оренди від 19.11.2004 № 123 і додаткової угоди до цього договору від 21.03.2008. Дійсно у постанові зазначено, що нарахування орендної плати за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель є безпідставним, оскільки між сторонами не укладено додаткову угоду до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі. Поряд з цим Палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності КГС ВС акцентувала, що індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати і обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абзац 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі"). У договорі оренди від 19.11.2004 № 123, а саме у пункті 9 визначено, що обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

38. Висновок апеляційного господарського суду про сплачену відповідачем суму орендної плати не містить посилання на те, що суд перевірив розрахунок орендної плати з урахуванням пункту 9 договору.

39. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

40. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

41. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

42. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Разом з тим, як вбачається з постанови апеляційної інстанції вона зазначеним критеріям не відповідає.

43. Оскільки судом апеляційної інстанції фактично не здійснено перегляду рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог, чим порушено норми процесуального законодавства, а також не враховано висновки, викладені в постанові Верховного Суду у справі № 922/1658/19 в повному обсязі, тому суд позбавлений можливості розглянути вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. З урахуванням наведеного, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до апеляційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду. Судові витрати

45. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням постанови і передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2020 у справі № 904/2600/18 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Краснов Суддя Г. М. Мачульський Суддя В. Ю. Уркевич