Постанова 4816 № 592/8841/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2021 року м.Суми Справа №592/8841/20 Номер провадження 22-ц/816/72/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І. з участю секретаря судового засідання Назарової О.М., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу Мукорез Олександр Леонідович, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Князєва В.Б., в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми, повний текст рішення складено 20 жовтня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза Олександра Леонідовича (далі приватний виконавець Мукорез О.Л.), третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шатернікова Тетяна Миколаївна (приватний нотаріус Шатернікова Т.М.) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги мотивує тим, що йому на праві власності належить транспортний засіб автомобіль марки RENAULT, моделі Trafic 2.0 DCI, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . 04 червня 2020 року за місцем його проживання приватним виконавцем Мукорезом О.Д. було арештовано вказаний автомобіль на підставі виконавчого напису № 31 від 20 травня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Шатерніковою Т.М., про звернення стягнення на вказаний автомобіль, за рахунок коштів отриманих від його реалізації пропонується задовольнити вимоги ОСОБА_2 у розмірі 278 155 грн, з яких: сума основного боргу складає 178 962 грн; сума неустойки за 60 діб - 97 693 грн; 1500 грн плата за вчинення виконавчого напису. Зазначає, що 25 вересня 2017 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей в простій письмовій формі зі строком виконання договору 25 січня 2018 року на суму 162 822 грн, що по курсу долара США складало 6200 доларів США. Для забезпечення вказаного договору позики між ним та ОСОБА_2 укладено договір застави вказаного автомобіля. Вказує, що з моменту укладення договору позики він постійно перераховував кошти ОСОБА_2 для погашення позики. З моменту оголошення в Україні карантину з березня 2020 року він не мав можливості перераховувати кошти для погашення позики, а тому припускає , що могла утворитися заборгованість, проте в іншому розмірі. Також стверджує, що він не підписував додаткової угоди до договору позики. При вчиненні виконавчого напису нотаріус від нього ніяких документів не витребовував. Вважає, що у нотаріуса була відсутня підстава вважати заборгованість та суму штрафних санкцій безспірною. Посилаючись на вказані обставини, просить визнати виконавчий напис № 31 від 20 травня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Шатерніковою Т.М. щодо звернення стягнення на автомобіль марки RENAULT, моделі Trafic 2.0 DCI, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2008 року випуску, колір білий, тип пасажирський-В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований 02.08.2012 року ВРЕР ДАІ з обслуг. м. Суми Сумськ., Білоп., Красноп. р-в підпорядкованого УМВС, таким, що не підлягає виконанню; зняти арешт з вказаного автомобіля. Ковпаківський районний суд м. Суми рішенням від 20 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав виконавчий напис №31 від 20 травня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Шатерніковою Т.М. щодо звернення стягнення на автомобіль марки RENAULT, модель Trafic 2.0 DCI, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , 2008 року випуску, колір білий, тип пасажирський В, р.н. НОМЕР_2 , зареєстрований 02 серпня 2012 року ВРЕР ДАІ з обслуг. м.Суми Сумськ., Білоп., Красноп. р-в підпорядкованого УМВС і належав на праві власності ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню. Стягнув з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп. В іншій частині позовних вимог відмовив за необґрунтованістю. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та відмовити у задоволенні позову. В доводах апеляційної скарги зазначає, що в Додатковій угоді № 1 сторони визнали та закріпили суми боргу станом на 24 січня 2018 року та встановили графік повернення боргу. Підписанням Додаткової угоди та наданням розписки позивач визнав суму заборгованості, тобто заборгованість є безспірною. Станом на травень 2020 року боржник відповідно до встановленого графіку заборгованість не погасив, що дає підстави також вимагати сплати штрафних санкцій (пені) відповідно до п. 10 Договору. Вказує на те, що розрахунок заборгованості був вказаний у заяві-вимозі, складеній 07 квітня 2020 року. Наголошує на тому, що судом при розгляді справи було помилково віднесено договір до кредитного та використовувались статті та норми Законів України, які застосовуються до кредитних договорів. Відтак неправильно застосована норма щодо переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Вважає, що суд мав застосувати п. 1 Переліку документів, за яким стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Відповідачка зазначає, що на момент звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису було надано всі необхідні документи: оригінал договору позики, нотаріально посвідчений договір застави, додаткову угоду до договору позики, вимогу про усунення порушень з доказами її направлення. Вважає посилання суду на необхідність подання розрахунку заборгованості такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Вказує на те, що з наданих позивачем суду платіжних доручень банку, які суд взяв до уваги як документи, що підтверджують часткове погашення заборгованості, неможливо встановити, кому саме були перераховані кошти та їх призначення. Крім того, позивачем в порушення ст. 83 ЦПК України копії платіжних доручень не було направлено учасникам справи, а тому суд не повинен був брати їх до уваги. Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ніяких письмових вимог від нотаріуса він не отримував, а приватний виконавець, не зважаючи на те, що він його повідомив про оскарження виконавчого напису в суді та просив зупинити виконання, виставив транспортний засіб на торги і продав, не чекаючи рішення суду. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 адвоката Давидова Є.А., приватного виконавця Мукореза О.Л., які підтримали апеляційну скаргу, позивача та його представника адвоката Лисенко Г.К., які заперечують проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Визнаючи виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що стягувач надав нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, зокрема і розрахунок заборгованості, а отже нотаріус не пересвідчився щодо безспірності суми заборгованості. При цьому суд першої інстанції послався на те, що позивачем на підтвердження часткового погашення заборгованості за кредитним договором надано платіжні доручення про перерахування коштів. Також суд першої інстанції зазначив, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року визнано частково незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року, якою вносилися зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Тобто, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо наявності підстав для задоволення позову. Проте не можна повністю погодитись з мотивами задоволення позову, а тому в цій частині рішення суду підлягає зміні, виходячи з наступного. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 25 вересня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики № 25/09/17-10, за умовами якого ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 162 822 грн, що є еквівалентом 6200 дол. США, за курсом НБУ, встановленим на момент укладення даного договору (1 долар США = 26,261562 грн). ОСОБА_1 зобов`язався повернути позику до 25.01.2018 року (а. с. 86-87). В п. 5 договору передбачено повернення позики окремими платежами відповідно до погодженого сторонами графіку. За домовленістю сторін позика є безпроцентною. Відповідно до п. 10 договору позики у разі прострочення виконання зобов`язання Позичальником за даним договором, Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. За несвоєчасне повернення позики (її чергової частини за графіком) Позичальник сплачує Позикодавцю неустойку у розмірі 1% від суми займу за кожний календарний день існування простроченої заборгованості. 25 вересня 2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір застави транспортного засобу (а. с. 11-14). Згідно п.1.1 договору застави відповідно до цього Договору забезпечується заставою виконання заставодавцем зобов`язань за договором позики грошей від 25 вересня 2017 року, що укладений між заставодержателем та заставодавцем, в простій письмовій формі, зі строком виконання 25 січня 2018 року, за умовами яких заставодавець, зокрема, зобов`язаний повернути, у строки визначені договором позики, заставодержателю грошові кошти в розмірі 162 822 грн, що за курсом НБУ на день укладення цього договору еквівалентно 6200 дол. США, неустойку у розмірі та у випадках, передбачених договором позики і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги. Строки повернення позики, та інші умови Договору позики можуть бути змінені додатковими угодами сторін Договору позики. Згідно п.1.1, п.1.4 договору застави предметом застави за цим договором є рухоме майно заставодавця, а саме: автомобіль марки RENAULT, модель Trafic 2.0 DCI, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2008 року випуску, колір білий, тип пасажирський В, р.н. НОМЕР_2 . Предмет застави оцінений сторонами в сумі 210 092,49 грн, що на дату укладення Договору застави складає 8000 дол. США, виходячи з встановленого НБУ, на дату підписання цього договору. 24 січня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору позики № 25/09/17-10 від 25 вересня 2017 року, якими внесено зміни в п. 1, 5, 6.1, викладено їх в новій редакції, за умовами якого ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 178 962 грн, що є еквівалентом 6 200 дол. США, за курсом продажу доларів США, встановленим на момент укладення даного договору. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві суму позики відповідно до графіка повернення Позичальником грошових коштів: по 8659,45 грн до 25 лютого 2018 року включно; 25 березня 2018 року включно; 25 квітня 2018 року включно; 152983,56 грн до 25 травня 2018 року включно. В п. 4 додаткової угоди зазначено, що ця угода набирає чинності з «24» січня 2018 року та діє до «25» травня 2018 року (а. с. 88). 20 травня 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шатерніковою Т.М. було вчинено виконавчий напис, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на автомобіль марки RENAULT, модель Trafic 2.0 DCI, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , 2008 року випуску, колір білий, тип пасажирський В, р.н. НОМЕР_2 , зареєстрований 02 серпня 2012 року ВРЕР ДАІ з обслуг. м. Суми Сумськ., Білоп., Красноп. р-в підпорядкованого УМВС і належить на праві власності ОСОБА_1 . Вказаний виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за №31 (а. с. 10). 04 червня 2020 року приватним виконавцем Мукорезом О.Л. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 62262537 з примусового виконання виконавчого напису № 31, виданого 20 травня 2020 року приватним нотаріусом Шатерніковою Т.М., арешт майна боржника, розшук майна боржника, стягнення з боржника основної винагороди (а. с. 5-8). Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок). Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів врегульована Главою 14 Закону України «Про нотаріат» та Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. Згідно п. 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису по нотаріально посвідченим договорам, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку) подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Таким чином вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Суд першої інстанції, при вирішенні справи, помилково взяв до уваги, надані позивачем на підтвердження погашення заборгованості, платіжні доручення про перерахування коштів, оскільки з цих документів неможливо встановити кому саме перераховувались грошові кошти позивачем і на якій підставі. Крім того суд безпідставно послався на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, оскільки в даній справі нотаріусу для вчинення виконавчого напису було надано оригінал нотаріально посвідченого договору застави транспортного засобу. В той же час є обґрунтованими твердження позивача про те, що у нотаріуса була відсутня підстава вважати заборгованість, а також суму штрафних санкцій зазначених у виконавчому написі безспірною, виходячи з наступного. Як вже зазначалося для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню. Пунктом 6.2. Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору. У заяві про вчинення виконавчого напису ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_1 має перед нею невиконані грошові зобов`язання щодо повернення суми заборгованості за Договором у розмірі 276655 грн, з яких сума основного боргу (позики) складає 178962 грн; сума неустойки за 60 (шістдесят) діб 97693 грн. Відповідно до положень статтей 251-253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. В заяві про вчинення виконавчого напису ОСОБА_2 не зазначила строк нарахування неустойки, а лише вказала кількість днів за які вона нарахована, що позбавляло можливості нотаріуса перевірити відповідність нарахування неустойки умовам договору та впевнитись у безспірності заборгованості. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що сума неустойки розрахована в порядку визначеному п. 10 Договору, а саме: 1 % від суми займу за кожен календарний день існування простроченої заборгованості з 26.05.2018 року по 26.07.2018 року (2 місяці). Проте в п. 10 договору позики сторони визначили, що неустойка сплачується Позичальником за несвоєчасне повернення позики (її чергової частини за графіком). А п. 4 додаткової угоди до договору позики, в якій сторони змінили суму позики та графік повернення Позичальником грошових коштів, передбачено, що вона діє до 25 травня 2018 року. Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти та користування позикою, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку на який надається позика чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позикодавця забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, нарахування неустойки після закінчення строку на який надавалась позика, а також після закінчення строку дії договору, суперечить умовам укладеного сторонами договору позики та наведеній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду. Враховуючи наведене, виконавчий напис від 20 травня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шатерніковою Т.М. про звернення стягнення на автомобіль марки RENAULT, модель Trafic 2.0 DCI, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , 2008 року випуску, належний ОСОБА_1 , не відповідає умовам вчинення виконавчих написів, що передбачені ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та положенням Порядку вчинення нотаріальних дій у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню з наведених підстав. Отже, рішення суду першої інстанції на підставі п. 1, п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині мотивів задоволення позову. Виходячи з суті спору, а саме визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, вказана справа не відноситься до категорії спорів, передбачених ч. 4 ст. 274 ЦПК України, ціна позову складає 278 155 грн, тому відповідно до приписів п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, вказана справа є малозначною як справа незначної складності та касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 1, п. 4, ч. 4; 381-382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 жовтня 2020 року в даній справі змінити в частині мотивів задоволення позову. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 12 лютого 2021 року. Головуючий: Т.А. Левченко Судді: О.Ю. Кононенко О.І. Собина