Постанова 4857 № 1.380.2019.006738

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006738 пров. № А/857/14459/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., представника позивача Болотіна М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року (прийняте у м. Львові суддею Грень Н.М.; складене у повному обсязі 21 лютого 2020 року) у справі № 1.380.2019.006738 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, в якому просив: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області: від 31.03.2017 № 510-13; від 12.11.2018 № 0003556- 5713-1312; від 19.03.2019 № 0012765-5713-1312; від 19.03.2019 № 0012766-5713-1312; - зобов`язати відповідача провести перерахунок розміру податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (об`єкти нежитлової нерухомості) на будівлю торговельну - нежитлову будівлю загальною площею 335,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 - за 2016 рік, 2018 рік та нежиле приміщення загальною площею 31,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 - за 2018 рік, виходячи зі ставок податку для будівель торгівлі, що встановлені рішенням Трускавецької міської ради Львівської області № 89 від 11 лютого 2016 року Про внесення змін до рішення Трускавецької міської ради № 789 від 30.01.2015 Про встановлення місцевих податків та зборів на території м.Трускавця та рішенням Трускавецької міської ради Львівської області № 436 від 02 березня 2017 року Про внесення змін до рішення Трускавецької міської ради № 789 від 30.01.2015 Про встановлення місцевих податків та зборів на території м.Трускавця, а також зобов`язати в подальшому здійснювати нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (об`єкти нежитлової нерухомості) щодо вказаних об`єктів, виходячи зі ставок податку для будівель торговельних. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що при визначенні відповідачем суми податкового зобов`язання за 2016, 2017, 2018 роки невірно застосовано ставку податку та безпідставно віднесено належні позивачу бідівлі-торгівельні до інших будівель. Окрім того, податкове повідомлення рішення за податковий період - 2017 рік, винесено із порушенням строку, а саме 21.12.2018, в той час як граничним строком винесення було 01.07.2018. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області: № 510-13 від 31.03.2017; № 0003556- 5713-1312 від 12.11.2018; № 0012765-5713-1312 від 19.03.2019; № 0012766-5713-1312 від 19.03.2019. Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило Головне управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області), яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права та без урахування фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що база оподаткування об?єктів житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Так, на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та наданого позивачем свідоцтва на право власності від 14.10.2011 № 332991 серія САЕ на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 335,2 кв. м: тип об`єкта - нежитлова будівля, опис об`єкта - нежитлова будівля. Оскільки, у вище вказаних рішеннях по типу об`єкта-нежитлова будівля не передбачено конкретної ставки податку, отже дані об`єкти відносяться до інших будівель підпункту "г", тому нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 335,2 кв.м здійснювалось із застосуванням ставки 3% за 2016 р. (1378 х 3 % = 41,34 грн за 1 кв. м) та 1,5 % (3200 х 1,5 % = 48,00 грн за 1 м кв.) за 2017 рік, де 1378- мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2016, а 3200 - мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2017. На підставі наведеного скаржник вважає, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірними. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, зокрема, що подав відповідачу документи, які підтверджують, що за всіма своїми характеристиками належна позивачу на праві власності нежитлова будівля загальною площею 335,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення загальною площею 31,4 кв. м за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вул. Стебницька, 23 б корп. 5 за своїми функціональними призначеннями є торговельними об`єктами. Натомість, відповідачем не взято до уваги докази, які були ним надані для проведення перерахунку сум податку, відтак відповідач безпідставно стверджує, що вказані об`єкти відносяться до класу інших будівель. Вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Представник позивача, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що таке не може бути задоволене. При цьому колегія суддів апеляційного суду також враховує й те, що явка представника не визнана судом обов`язковою, крім того, останній не вжив жодних заходів для участі в розгляді справи, зокрема, не заявив клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції. Відповідно до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Також одним із принципів адміністративного судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Спір повинен бути вирішений судом, зокрема, своєчасно, з метою забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася за судовим захистом, та в розумні строки. Клопотань про продовження терміну розгляду справи від цього представника не надходило, а відтак суд апеляційної інстанції з урахуванням приписів частини другої статті 309 КАС України, позбавлений процесуальної можливості продовжити строк розгляду цієї справи за власною ініціативою. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. У протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи. Додатково колегія суддів враховує, що з урахуванням приписів частини п`ятої статті 44 КАС України вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справи є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи. А відповідно до частини другої статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно зі статтею 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріли адміністративної справи чітко відображають правові позиції вказаних учасників справи (відповідача та третьої особи), їхні доводи і обґрунтування є у матеріалах справи, а тому є достатніми для вирішення справи по суті апеляційних вимог і прийняття законного та обгрунтованого судового рішення. Тобто, є можливим апеляційний розгляд справи у відсутності цих учасників (представників). А відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що призведе до порушення права осіб на доступ до суду, правової невизначеності судового рішення, ухваленого судом першої інстанції та порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм щодо граничних строків розгляду апеляційних скарг. У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не належить до задоволення з таких підстав. Як встановлено судом, ОСОБА_1 є власником об`єктів нежитлової нерухомості, а саме: - нежитлового приміщення загальною площею 31,4 кв. м; торговий павільйон, 2А, за адресою: АДРЕСА_2 (свідоцтво про право власності НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Трускавецької міської ради 05.03.2008); - нежитлової будівлі загальною площею 335,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності НОМЕР_2 , видане виконавчим комітетом Трускавецької міської ради 14.10.2011). Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення, якими відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: - від 31.03.2017 № 510-13 за 2016 рік - у розмірі 13 857,17 грн; - від 31.03.2017 № 511-13 за 2016 рік - у розмірі 1298,08 грн; - від 12.11.2018 № 0003556-5713-1312 за 2017 рік - у розмірі 16 089,60 грн; - від 19.03.2019 № 0012765-5713-1312 за 2018 рік - у розмірі 1753,53 грн; - від 19.03.2019 № 0012766-5713-1312 за 2018 рік - у розмірі 18 719,24 грн. Позивач звертався до Трускавецького відділення Дрогобицького управління ГУ ДФС у Львівській області зі скаргою вх.01.03.2019 № 32919/10. Дрогобицьке управління ГУ ДФС у Львівській області листом № 15709/10/57.13-10 від 22.03.2019 повідомило позивача, що контролюючим органом зроблено перерахунок за 2016 та 2017 роки по нежитловому приміщенню загальною площею 31,4 кв. м, яке знаходиться за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вулиця Стебницька, 236, корпус. 5 та самостійно скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.03.2017 № 511-13, яким визначено податкове зобов`язання за 2016 рік - на суму 1298,08 грн. Не погодившись із зазначеними податковими-повідомленнями рішеннями, позивач звернувся із цим позовом до суду. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції мотивував рішення тим, що належні позивачу на праві власності нежтлове приміщення загальною площею 31,4 кв.м. за адресою м.Трускавець, вул.Стебницька, 23 б, корп. 5; торговий павільйон, 2А та нежитлова будівля загальною площею 335,2 кв. м за адресою: Львівська обл., м.Трускавець, вул. Річки, 4 за своїм функціональним призначенням є торговельними об`єктами, а тому контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016 - 2018 роки. У частині вимог позивача про зобов`язання відповідача провести перерахунок розміру податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (об`єкти нежитлової нерухомості) суд відмовив, оскільки вони є передчасними. Також суд відмовив в задоволенні вимог позивача про зобов`язання надалі здійснювати нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (об`єкти нежитлової нерухомості) виходячи зі ставок податку для будівель торговельних, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права матиме на меті втручання у дискреційні повноваження відповідача у цій справі. Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов`язки платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об`єкти оподаткування, базу оподаткування, а також пільги із сплати цього податку визначено статтею 266 Податкового кодексу України (далі ПК -України). Згідно пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Відповідно до пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Згідно п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об?єкта / об?єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). У пп. 266.6.1. п. 266.6. ст. 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Відповідно до пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України. б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі. Згідно п. 8.3 ст. 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно. Згідно п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1.5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Відповідно до Податкового кодексу України, на підставі ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, Трускавецькою міською радою були прийняті рішення про встановлення на території міста Трускавця ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Так, рішенням Трускавецької міської ради Львівської області № 789 від 30.01.2015 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Трускавця» затверджено розміри місцевих податків і зборів згідно з додатком 1, зокрема, розміри податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об`єкти нежитлової нерухомості) для фізичних та юридичних осіб. Рішенням Трускавецької міської ради Львівської області № 89 від 11.02.2016 «Про внесення змін до рішення Трускавецької міської ради № 789 від 30.01.2015 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Трускавця», внесено зміни у Додаток №1 до рішення Трускавецької міської ради Львівської області № 789 від 30.01.2015, а саме: пункт 3.2 Додатку 1 викладено в іншій редакції. Рішення вступило в дію з 01.01.2016. Відповідно до п. 3.2 Додатку 1 до Рішення Трускавецької міської ради Львівської області від 11.02.2016 «Про внесення змін до рішення Трускавецької міської від 30.01.2015 «Про встановлення місцевих податків та зборів на м.Трускавця», розмір податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (об`єкти нежитлової нерухомості) для фізичних осіб на будівлі торгівельні становить: 0,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Станом на 01.01.2016 розмір мінімальної заробітної плати становив 1378,00 грн. Надалі, рішенням Трускавецької міської ради Львівської області № 436 від 02.03.2017 Про внесення змін до рішення Трускавецької міської ради № 789 від 30.01.2015 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території м.Трускавця», внесено зміни у Додаток №1 до рішення Трускавецької міської ради Львівської області № 789 від 30.01.2015, а саме п. 3.2 Додатку 1 викладено в іншій редакції: розмір податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (об`єкти нежитлової нерухомості) для фізичних осіб на будівлі торгівельні становив: 0,4 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Рішення вступило в дію з 01.01.2017. Станом на 01.01.2017 розмір мінімальної заробітної плати становив 3200,00 грн. Станом на 01.01.2018 розмір мінімальної заробітної плати становив 3723,00 грн. Разом з тим, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу позивачеві визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, 2017 рік та 2018 рік, виходячи із максимальної ставки податку - 3 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, замість 0,7 % - за 2016 рік; 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, замість 0,4 % - за 2017 рік та за 2018 рік відповідно. Позивач зазначає, що визначення максимальної ставки податку у 3 відсотки здійснено контролюючим органом через невірне визначення ним класифікації будівель. Враховуючи наведене, при класифікації будівель та споруд необхідно керуватися Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, надалі також - Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та ін. (розділ 1 Державного класифікатора). При цьому, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. ДК 018-2000 використовується для визначення статусу нежитлового приміщення, від якого залежить ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації на об`єкт нерухомого майна. Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нерухоме майно: - нежитлове приміщення загальною площею 31,4 кв. м; торговий павільйон, 2А, за адресою: АДРЕСА_2 (свідоцтво про право власності НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Трускавецької міської ради 05.03.2008); - нежитлова будівля загальною площею 335,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності НОМЕР_2 , видане виконавчим комітетом Трускавецької міської ради 14.10.2011). При цьому судом встановлено, що 12.02.1999 між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством фірмою Надія укладено договір купівлі-продажу павільйону площею 55 кв. м за адресою АДРЕСА_1 . З метою обслуговування павільйону позивач придбав земельну ділянку загальною площею 0,0147 га, що розташована на території Трускавецької міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом укладення 15.09.2000 з Трускавецькою міською радою договору купівлі-продажу земельної ділянки. На підставі державного акта на право власності на землю серії ЛВ № 030218 від 07.08.2001 ОСОБА_1 належить земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 0,0147 га, що розташована у АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - обслуговування павільйону. Надалі, 28.02.2007 рішенням Виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 47 Про надання дозволу на будівництво ОСОБА_1 надано дозвіл на реконструкцію торгового павільйону на приватизованій земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 14.09.2011 за № ЛВ14311042014, найменування закінченого будівництвом об`єкта реконструкція існуючих магазинів на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 . Код об`єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 - 1230.1. Отже, нежитлова будівля загальною площею 335,2 кв. м за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, та згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, належить до класу Будівлі торговельні (1230), підкласу Торгові центри, універмаги, магазини (1230.1). Окрім того, Клас 1230 згідно ДК 018-2000 включає в себе також торгові павільйони в т. ч. нежитлове приміщення загальною площею 31,4 кв. м; торговий павільйон, НОМЕР_3 , розташований за адресою: АДРЕСА_2 .) Рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради від 11.10.2011 № 296 Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна, оформлено право власності на реконструкцію існуючих магазинів по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 загальною площею - 787,6 кв. м на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: ОСОБА_2 - 452,4 м кв. по АДРЕСА_4 ; ОСОБА_1 - 335,2 м кв. по АДРЕСА_1 та доручено Дрогобицькому ДП МБТІ і ЕО підготувати і видати свідоцтво про право власності згідно п. 1 цього рішення. На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.10.2011 серії НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлова будівля загальною площею 335,2 кв. м за адресою АДРЕСА_1 . Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер витягу 167050028, актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1831803346115; будівля, нежитлова, загальна площа 335,2 кв. м, опис: нежитлова будівля (торговий центр), літ. А2, адреса: АДРЕСА_1 . Отже, судом встановлено, що належні позивачу на праві власності нежтлове приміщення загальною площею 31,4 кв. м за адресою АДРЕСА_2 ; торговий павільйон, НОМЕР_3 та нежитлова будівля загальною площею 335,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 за своїм функціональним призначенням є торговельними об`єктами, про що свідчить свідоцтво про право власності на дані об`єкти, технічний паспорт на громадський будинок (торговий центр) з господарськими (допоміжними будівлями) та спорудами (в т.ч. експлікацією приміщень громадського будинку нежитлова будівля (торговий центр), літера А2, в якій зазначено, що переважна більшість приміщень будинку за призначенням є торговими залами) від 06.05.2019, декларація про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 14.09.2011 № ЛВ14311042014, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер витягу 167050028. Таким чином ставка податку на це нерухоме майно повинна становити 0,7 % розміру мінімальної заробітної плати - за 2016 рік та 0,4 %- за 2017 рік та за 2018 рік відповідно. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючим органом невірно визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016 - 2018 роки, у зв`язку з чим наявні підстави визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Львівській області № 510-13 від 31.03.2017; № 0003556- 5713-1312 від 12.11.2018; № 0012765-5713-1312 від 19.03.2019 та № 0012766-5713-1312 від 19.03.2019. Інші доводи апелянта на законність рішення суду не впливають, а також не мають юридичного значення для спірних правовідносин. За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.006738 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 12 лютого 2021 року. Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду