Постанова 4851 № 520/10532/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 листопада 2024 р. Справа № 520/10532/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 06.08.24 по справі № 520/10532/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0245478-2405-2031-UA63120270000028556 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 378275,30 грн з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за період 01.01.2023 по 31.12.2023; - стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 13782,75 грн., що складаються з судового збору в сумі 3782,75 грн та витрат на професійну правову допомогу в розмірі 10000,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області №0245478-2405-2031-UA63120270000028556 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 378275,30 грн з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за період 01.01.2023 по 31.12.2023 є протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0245478-2405-2031-UA63120270000028556 на суму 378 275,30 грн (за 2023 рік) Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 3782,75 грн (три тисячі сімсот вісімдесят дві гривні 75 копійок). Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі гривень 00 коп). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що суд першої інстанції невірно застосував приписи пп. 266.1.1, п. 266.1, п пп. 266.2.2, п. 266.2, пп. 266.3.1, пп. 266.3.2, п. 266.3 ст.266 ПК України. Крім того, рішення суду суперечить положенням ст. 242 КАС України, а саме: судом першої інстанцій не дотримана така основна засада судочинства, як законність та обґрунтованість, що передбачає собою ухвалення судом рішення відповідно до норм матеріального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Так, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 перебуває: нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 5 645,90 кв.м, зареєстроване з 29.11.2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1424603363101. В автоматичному режимі ОСОБА_1 нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та сформовано податкове повідомлення - рішення (далі - ППР) на сплату податку на нерухоме майно від 26.02.2024 № 0245478-2405-2031- НОМЕР_1 на суму 378 275,30 грн (за 2023 рік). ГУ ДПС листом від 12.03.2024 № 12787/6/20-40-24-05-11 було повідомлено ОСОБА_1 , що сформоване в автоматичному режимі податкове повідомлення рішення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік від 26.02.2024 № 0245478-2405-2031- НОМЕР_1 на суму 378 275,30 грн (за 2023 рік) залишається без змін, та підлягає сплаті протягом 60 днів з дати вручення. На звернення платника від 03.04.2024 № б/н (вх. ГУ ДПС 26180/6/73 від 03.04.2024 щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік, листом (вих. ГУ ДПС від 10.05.2024 №22743/6/20-40-24-05-11) було повідомлено, що на теперешній час відсутні у платника податкові зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, за 2023 рік. Також, у відповіді платника ГУ ДПС у листі було зазначено, що нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік буде здійснено з урахуванням рішення Харківської міської ради Харківської області 25 сесії 8 скликання від 30.04.2024 № 564/24 «Про пільги з місцевих податків». Відповідно до рішення Харківської міської ради Харківської області 25 сесії 8 скликання від 30.04.2024 № 564/24 «Про пільги з місцевих податків» (далі - Рішення) було визначено, що за період з 01.04.2023 по 30.06.2023 року встановити ставку поподатку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебуває у власності фізичних осіб на рівні 0 відсотків. Апелянт звернув увагу на те, що позивачем до позову додано з електронного кабінету платника податків податкове повідомлення рішення яке не складалося у письмовій формі, не підписувалося керівником чи уповноваженою особою контролюючого органу, не скріплювалося печаткою контролюючого орану та позивачу не надсилалося засобами поштового зв`язку, а тому у ОСОБА_1 відсутні податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач зазначив, що позивачем не надано до суду Акту приймання послуг, в матеріалах справи наявний Договір про надання адвокатських послуг від 02.02.2024 № 02-02-/24 та Рахунок винагороди від 11.04.2024. Також не надано детального розрахунку часу, витраченого адвокатом, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Фактично, надані представником позивача послуги охоплюються єдиною метою, якою є написання позовної заяви, а тому обсяг виконаної роботи (наданих послуг) є неспівмірним із складністю такої роботи (наданих послуг). З огляду на викладене, ГУ ДПС вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив докази та встановив обставини справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного судового рішення, що оскаржується у даній справі. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є власником нежитлової нерухомості, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та складається з кількох будівель, а саме літ. літ. «А-4», «Б-4», «Д-1», «Ж-1», «Р-1». ГУ ДПС у Харківській області складено податкове повідомлення-рішення №0245478-2405-2031- UA63120270000028556 на суму 378 275,30 грн (за 2023 рік). Непогоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась з даним позовом до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів зазначає наступне. Згідно з пп. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 19 Конституції України щодо обов`язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. За визначенням, наведеним у ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю. Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка. Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1 п. 266.1 ст.2 61 ПК України). Як встановлено положеннями пп. 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Приписами пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України). Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п.266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України). Згідно з Додатком № 1 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 №542/17 ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб встановлюються у відсотках до мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м. бази оподаткування. Так, пунктом 5 зазначеного Додатку №1 встановлено ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у таких розмірах: 1) будівлі готельні - 1 відсоток; 2) будівлі офісні - 1 відсоток; 3) будівлі торговельні - 1 відсоток; 4) гаражі - 0,1 відсотка; 5) до 01.01.2019 року - будівлі промисловості та склади 0,25 відсотка, в подальшому підпункт 5 пункту 5 додатку 1 виключений згідно з рішенням 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 №1284/18 набрав чинності з 01.01.2019 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток; 7) господарські (присадибні) будівлі - 0 відсотків; 8) інші будівлі - 0,1 відсотка. Відповідно до наданого податковим органом розрахунку податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у спірних правовідносинах контролюючим органом розраховано податок із застосуванням ставки 1 відсоток. Згідно з абзацом 7 підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі. Згідно з пунктом 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами. Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Класифікатор забезпечує уніфікацію об`єктів нерухомості за функціональним призначенням та містить Методику класифікації будівель за головною класифікаційною ознакою. Визначення належності об`єкта нежитлової нерухомості (будівлі, приміщення) до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості, згідно з Класифікатором. Відповідно до вказаного ДК 018-2000 об`єктами класифікації є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. У розділі 1 ДК 018-2000 наведено визначення, згідно з якими: - споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт; - будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів; - інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін. Відповідно до ДК 018-2000 будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості». До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне». Суд зазначає, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. При цьому, ДК 018-2000 використовується у даному випадку не для визначення ставок оподаткування, а виключно для визначення статусу нежитлового приміщення, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації будівлі. Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 31.01.2018 у справі №822/2624/16. Як вбачається з копій технічних паспортів на нежитлову нерухомість, що розташована за адресою вулиця Іванівська, 1, місто Харків, а саме - будівель літ. літ. «А-4», «Б-4», «Д-1», «Ж-1», «Р-1», вказана нежитлова нерухомість, є виробничими будинками. Так, вказана нежитлова нерухомість відноситься до класу 1251 «Будівлі промисловості». З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що в розумінні рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 р. № 542/17, у 2021 році зазначена будівля відноситься до категорії "інші будівлі" за ставкою 0,1 відсотка, а не 1 відсоток, як було застосовано при винесені оскаржуваних рішень. Відтак, помилковими є висновки контролюючого органу щодо правильності нарахування податкових зобов`язань з розрахунку ставки в 1%. Щодо клопотання ГУ ДПС в Харківській області про закриття провадження у справі, судова колегія зазначає наступне. Клопотання мотивоване тим, що в автоматичному режимі позивачу нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та сформовано податкове повідомлення-рішення на сплату податку на нерухоме майно від 26.02.2024 №0245478-2405-2031- НОМЕР_1 на суму 378 275,30 грн (за 2023 рік) та відображено в електронному кабінеті платника податків. ГУ ДПС повідомило, що зазначене податкове повідомлення-рішення форми «Ф» не складалось у письмовій формі, не підписувались керівником чи іншою уповноваженою особою контролюючого органу, печаткою не завірялось та ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку не направлялось. Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, в електронному кабінеті платника податків ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення 2024 №0245478-2405-2031- НОМЕР_1 на суму 378 275,30 грн підписано уповноваженим працівником ГУ ДПС та направлено платникові. Жодних, належних доказів на підтвердження обґрунтованості клопотання про закриття провадження відповідачем надано не було. Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо стягнення з відповідача сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає про наступне. Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Позивач просив стягнути з ГУ ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10000,00 грн. Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно зі статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частини першої статті134 КАС України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частини другої статті 134 КАС України). Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано договір №02/02-24 від 02.02.2024 про надання правової допомоги укладений між ОСОБА_1 (Клієнт) та ОСОБА_2 (Адвокат). Крім того, до суду надано копію розрахунку винагороди від 11.04.2024 року, згідно якого вартість послуг склала 10000,00 грн. та копію квитанції про сплату послуг згідно договору №02/02-24 від 02.02.2024 на суму 10000,00 грн. Положеннями частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Дана справа розглядалась судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін до судового засідання. При цьому, дана справа в розумінні ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України віднесена до справ незначної складності. Враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню в частині стягнення на користь позивача 4000,00 грн. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 року по справі № 520/10532/24 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 по справі № 520/10532/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва