Постанова 4855 № 640/9343/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9343/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київського національного торгово-економічного університету на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Київського національного торгово-економічного університету про застосування заходів реагування,- В С Т А Н О В И Л А : Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернулося до суду з позовом, в якому просить застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень гуртожитку №6 КНТЕУ (місце знаходження юридичної особи: 02156, м. Київ, вул. Кіото, 19), який здійснює господарську діяльність за адресою: вул. Лобачевського, 23 у Дніпровському районі м. Києва, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки, шляхом відключення електропостачання та накладення печатки на головний електрощит. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виявлені під час перевірки порушення правил та норм пожежної та техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не є формальними, оскільки стосуються відсутності у відповідача необхідної системи заходів для уникнення виникнення пожежі, її гасіння та швидкого реагування у разі її виникнення. Відповідач у своєму відзиві просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що на час звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем було усунуто більшу частину порушень зазначених в акті перевірки. Крім того зазначено, що застосування до відповідача такого екстреного заходу як повне зупинення діяльності порушить принцип пропорційності порушення і покарання та призведе до значних збитків при здійсненні фінансово - господарської діяльності та упущення економічної вигоди. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено. Відповідач не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, при цьому вказує на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що відповідачем було усунуто більшість виявлених порушень, при цьому останні порушення, що не було усунуто, не є такими, що становлять загрозу життю та здоров`ю людей. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ГУ ДСНС України у м. Києві від 24 січня 2020 року №66 «Про проведення позапланових перевірок», посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 27 січня 2020 року №1113, у період з 28 січня 2020 року по 29 січня 2020 року проведено позапланову перевірку гуртожитку №6 КНТЕУ, розташованого по вул. Лобачевського, 23 в м. Києві, з питань додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки. Підставою для проведення позапланового заходу була перевірка виконання КНТЕУ припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 27 грудня 2019 року №591. За результатами перевірки ГУ ДСНС України у м. Києві складений акт від 29 січня 2020 року №112, згідно з яким контролюючим органом встановлені наступні порушення: 1) пункту 2.37 розділу ІІІ ППБУ - з дверей, що відокремлюють приміщення коридору від сходової клітини на 4-му поверсі гуртожитку знято пристрій для самозачинення (пропонується до виконання з 2019 року); 2) пункту 2.37 розділу ІІІ ППБУ - відсутні двері, що відокремлюють сходову клітину від приміщень поверхів (пропонується до виконання з 2018 року); 3) пункту 2.2 підпункту 9 розділу V ППБУ - пожежні кран - комплекти не пройшли технічне обслуговування і перевірку на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування (пропонується до виконання з 2011 року); 4) пункту 1.6 розділу ІV, пункту 22 розділу ІІ ППБУ - з`єднання, відгалуження та окінцювання жил електричних проводів на всіх поверхах гуртожитку, приміщенні майстерні та приміщенні консьєржа не виконано за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (пропонується до виконання з 2011 року); 5) пункту 1.18 розділу ІV, пункту 22 розділу ІІ ППБУ - допускається експлуатація світильників зі знятими ковпаками (розсіювачами) в загальних коридорах на всіх поверхах гуртожитку та підвальному приміщенні (пропонується до виконання з 2019 року); 6) пункту 2.2 розділу V ППБУ - пожежні кран - комплекти розміщені у навісних шафах, не мають отворів для провітрювання та пристосування для їх опломбування (пропонується до виконання з 2019 року); 7) пункту 2.3 розділу ІІІ, пункту 1.24 розділу ІV ППБУ - двері приміщень електрощитової не виконані протипожежними з межею вогнестійкості ЕІ 30 хвилин та сертифікатом відповідності (пропонується до виконання з 2011 року); 8) пункту 1.4 розділу V, пункту 22 розділу ІІ ППБУ - на об`єкті відсутній 10 % запас пожежних сповіщувачів та зрошувачів від кількості змонтованих (вимога пункту 7.2.22 ДБН В.2.5-26:2014 «Система протипожежного захисту» (пропонується до виконання з 2019 року); 9) пункту 1.4 розділу V ППБУ - експлуатація та технічне обслуговування системи автоматичної пожежної сигналізації приміщень не проводиться у відповідності до вимог законодавства (пропонується до виконання з 2011 року); 10) пункту 1.2 розділу V ППБУ - приміщення гуртожитку не обладнані системою оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей (пропонується до виконання з 2011 року); 11) пункту 2.3 розділу ІІІ, пункту 1.24 розділу ІV ППБУ - двері до пожежонебезпечних приміщень (складські приміщення, підсобні для зберігання товарів) не виконані протипожежними з межею вогнестійкості ЕІ 30 хвилин та сертифікатом відповідності (пропонується до виконання з 2011 року); 12) пункту 2.37 розділу ІІІ ППБУ - двері запасних евакуаційних виходів закриті на замок, що важко відкривається зсередини (пропонується до виконання з 2011 року); 13) пункту 1.18 розділу ІV ППБУ - допускається використання тимчасових дільниць електромережі в приміщенні майстерні та приміщенні консьєржа (пропонується до виконання з 2011 року); 14) пункту 2.3 розділу ІІІ, пункту 4.1 розділу ІV ППБУ - комори, склади не відокремлені від інших приміщень протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттям 3-го типу (пропонується до виконання з 2011 року); 15) пункту 2.4 розділу ІІІ ППБУ, пункту 2.1.58 «Правил улаштування електроустановок» - комунікаційні отвори в протипожежних перешкодах підвального приміщення, через які допускається прокладання трубопроводу не зашпаровано наглухо негорючим матеріалом, який повинен забезпечувати нормовану межу вогнестійкості та димогазонепроникнення, що вимагається будівельними нормами для цих перешкод (пропонується до виконання з 2019 року); 16) пункту 1.17 розділу ІV ППБУ - допускається розміщення на горючій основі в приміщенні майстерні та на прохідній електророзеток, вимикачів, перемикачів та інших подібних апаратів (пропонується до виконання з 2019 року); 17) пункту 16 розділу ІІ ППБУ - посадова особа відповідальна за протипожежний стан приміщень, не пройшла спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки (пропонується до виконання з 2011 року). Факт допущення відповідачем вище перелічених порушень підтверджується наявними у матеріалах справи фотознімками, а вищевказаними нормативно - правовими актами визначені вимоги, які було порушено ним. На думку позивача, всі неусунуті порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки зазначені в акті перевірки створюють реальну загрозу життю і здоров`ю людей, які працюють, перебувають на об`єкті, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду у ході позапланового заходу виявлено, що відповідачем частково усунені виявлені порушення, але у той же час, порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які не усунені, призводять до загрози життю та здоров`ю людей у випадку виникнення пожежі. Тобто, вони є суттєвими, адже можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для людей та навколишнього природного середовища, виявленні порушення можуть створювати і небезпеку завдання шкоди життю та здоров`ю людей у процесі самої пожежі. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до першого речення ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з Положенням про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, яке затверджено Указом Президента України від 16.01.2013 № 20/2013, Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади та здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб. ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення). Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V. Так, ч. 1 ст. 1 Закону № 877, встановлено, що державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Відповідно до положень ч. 6 ст. 7 Закону № 877, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю). Згідно з положеннями ч. 7 ст. 7 Закону № 877, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. У свою чергу, припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, регулюються Кодексом цивільного захисту України № 5403 від 02.10.2012. Відповідно до ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Разом з тим, згідно зі ст. 69 Кодексу цивільного захисту України, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови, зокрема, з питань пожежної безпеки у разі, поміж іншого, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами, та з питань техногенної безпеки. Згідно з ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають. Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (ч. 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України). Таким чином, ст. ст. 69, 70 Кодексу цивільного захисту України, передбачені різні санкції за порушення вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами. При цьому, з аналізу вищенаведеного вбачається, що застосування заходів реагування можливо у разі виявлення порушень, які реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей та одночасно мають бути співмірними. Так, у відповідності до п. 26 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України, небезпечним чинником є складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини. З матеріалів справи вбачається, що 15 червня 2020 року відповідачем долучено до матеріалів справи акт від 04 червня 2020 року №356, згідно якого ГУ ДСНС України у м. Києві, за результатами перевірки виконання Акту №112, встановлені наступні порушення: 1) пункту 2.37 розділу ІІІ ППБУ - з дверей, що відокремлюють приміщення коридору від сходової клітини на 4-му поверсі гуртожитку знято пристрій для самозачинення (пропонується до виконання з 2019 року); 2) пункту 2.37 розділу ІІІ ППБУ - відсутні двері, що відокремлюють сходову клітину від приміщень поверхів (пропонується до виконання з 2018 року); 3) пункту 2.3 розділу ІІІ, пункту 1.24 розділу ІV ППБУ - двері приміщень електрощитової не виконані протипожежними з межею вогнестійкості ЕІ 30 хвилин та сертифікатом відповідності (пропонується до виконання з 2011 року); 4) пункту 1.4 розділу V, пункту 22 розділу ІІ ППБУ - на об`єкті відсутній 10 % запас пожежних сповіщувачів та зрошувачів від кількості змонтованих (вимога пункту 7.2.22 ДБН В.2.5-26:2014 «Система протипожежного захисту» (пропонується до виконання з 2019 року); 5) пункту 1.4 розділу V ППБУ - експлуатація та технічне обслуговування системи автоматичної пожежної сигналізації приміщень не проводиться у відповідності до вимог законодавства (пропонується до виконання з 2011 року); 6) пункту 1.2 розділу V ППБУ - приміщення гуртожитку не обладнані системою оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей (пропонується до виконання з 2011 року); 7) пункту 2.3 розділу ІІІ, пункту 1.24 розділу ІV ППБУ - двері до пожежонебезпечних приміщень (складські приміщення, підсобні для зберігання товарів) не виконані протипожежними з межею вогнестійкості ЕІ 30 хвилин та сертифікатом відповідності (пропонується до виконання з 2011 року); 8) пункту 1.18 розділу ІV ППБУ - допускається використання тимчасових дільниць електромережі в приміщенні майстерні та приміщенні консьєржа (пропонується до виконання з 2011 року). Суд першої інстанції вірно встановив, що порушення, зазначені в Акті №112 не були усунуті відповідачем, що підтверджується Актом №356, та всі вони призводять до загрози життю та здоров`ю людей у випадку виникнення пожежі. Тобто, вказані порушення є суттєвими, адже можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для людей та навколишнього природного середовища, та, в свою чергу, можуть створювати і небезпеку завдання шкоди життю та здоров`ю людей у процесі самої пожежі. При цьому, згідно визначення ДСТУ 2272-06 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять» небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опіків, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища. Крім того, позивачем до суду апеляційної інстанції надано акт від 05 січня 2021 року №3 складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, в якому встановлені наступні порушення: 1) пункту 1.4 розділу V, пункту 22 розділу ІІ ППБУ - на об`єкті відсутній 10 % запас пожежних сповіщувачів та зрошувачів від кількості змонтованих (вимога пункту 7.2.22 ДБН В.2.5-26:2014 «Система протипожежного захисту» (пропонується до виконання з 2019 року); 2) пункту 1.4 розділу V ППБУ - експлуатація та технічне обслуговування системи автоматичної пожежної сигналізації приміщень не проводиться у відповідності до вимог законодавства (пропонується до виконання з 2011 року); 3) пункту 1.2 розділу V ППБУ - приміщення гуртожитку не обладнані системою оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей (пропонується до виконання з 2011 року). Як убачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, застосування заходів реагування у вигляді зупинення будівництва, є заходом, направленим на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Колегія суддів звертає увагу на те, що поняття «загроза життю та/або здоров`ю людини» є оціночним поняттям, який лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері. Колегія суддів вказує, що, дійсно, перевіряючи обґрунтованість позовних вимог відповідного органу ДСНС України про застосування заходів реагування, суд має перевірити: 1) відповідність виявлених порушень з вимогами законодавства, що регулюють дані правовідносини; 2) встановити обсяг та «вагу» зазначених в акті перевірки порушень на предмет існування реальної загрози життю та здоров`ю людей (працівників, відвідувачів); 3) оцінити зібрані під час розгляду спору по суті докази від усіх сторін на предмет здійснення суб`єктом господарювання заходів по усуненню порушень, виявлених під час перевірочного заходу (вжиття заходів по ініціюванню проведення позапланової перевірки, часткове/повне усунення виявлених порушень, пріоритет усунення реальних загроз над «паперовими порушеннями» тощо); 4) надати оцінку спірним правовідносинам щодо наявності/відсутності підстав для застосування заходів реагування. Колегія суддів наголошує на тому, що застосування заходів реагування спрямовано не як санкція для відповідача, а виключно для забезпечення безпеки життя та здоров`я людей, які працюють у будівлі та відвідують її, від будь-якого ризику настання небезпечних чинників, а захід реагування має тимчасовий та спонукаючий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення виявлених порушень. Проте, слід врахувати, що при вирішенні питання про наявність підстав для застосування заходів реагування, у вигляді повного зупинення експлуатації об`єкта, слід виходити з того, чи можуть порушення, що так і не було усунуто призвести до реальної загрози життю та здоров`ю людей, адже важливим та необхідним є дотримання балансу наявності можливого ризику з негативними наслідками для суб`єкта господарювання, пов`язаними з блокуванням роботи, що безперечно тягне за собою певні негативні наслідки. Твердження апелянта викладені в апеляційній скарзі в жодному разі не свідчить про відсутність потенційної загрози життю та здоров`ю людей. Слід зазначити, що не усунуті порушення, не є формальними та можуть створювати реальну загрозу для життя та здоров`я людей, а тому, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про необхідність застосування заходів реагування, адже, станом на дату розгляду апеляційної скарги, залишились порушення, зафіксовані актами перевірки, які несуть реальну загрозу життю та здоров`ю людей. Отже, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували усунення усіх виявлених під час перевірки порушень вимог пожежної безпеки, що стали підставою для звернення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до суду для застосування заходів реагування, як і доказів, що зазначені у акті перевірки порушення не створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Посилання скаржника на те, що відповідачем вживаються дії, спрямовані на усунення порушень, колегія суддів враховує, однак такий захід реагування як повне зупинення роботи будівлі є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій, а часткове усунення відповідачем порушень не свідчить про усунення ризиків завдання шкоди життю і здоров`ю людей. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №826/13931/15. Разом із тим, колегія суддів звертає увагу, що на момент винесення рішення судом першої інстанції, порушення, які могли призвести до реальної загрози життю та здоров`ю людей відповідачем у повному обсязі усунуто не було. При цьому, процедура відновлення виробництва після застосування судом заходів реагування встановлена ч.5 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якою передбачено, що відновлення виробництва або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень. Натомість, сторонами по справі не вказано про надсилання чи отримання повідомлення про усунення виявлених порушень. Зважаючи на встановлені судом першої інстанції та проаналізовані у їх взаємозв`язку фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що не дивлячись на часткове усунення з боку відповідача встановлених порушень, низка з них станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції залишались такими, що створювали реальну загрозу життю і здоров`ю людей, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є правильними. Отже, висновок суду про наявність підстав для задоволення позову є правильними. Аргументи апеляційної скарги, що зводяться до переоцінки встановлених судом фактичних обставин справи, вказаних висновків не спростовують. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №812/2061/17. За таких обставин, на підставі вищенаведеного та враховуючи, що відповідач не усунув всіх порушень, які виявлені в ході проведення перевірки, і ті порушення, які на теперішній час продовжують існувати, створюють загрозу життю та здоров`ю людей, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень гуртожитку №6 КНТЕУ розташованого за адресою: вул. Лобачевського, 23, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Київського національного торгово-економічного університету - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 12.02.2021. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна