Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/12222/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2021 р.Справа № 520/12222/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 09.11.20 року по справі № 520/12222/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області №78134-5806-2038 від 06.07.2020 про визначення податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік в загальному розмірі 90670,57 (дев`яносто тисяч шістсот сімдесят) грн. 57 коп. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваного рішення податкового органу, з підстав не врахування відповідачем напрямку використання нежитловими приміщеннями. Рішенням Харківського окружного адміністративного адміністративного суду від 02.11.2020 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області №78134-5806-2038 від 06.07.2020 про визначення податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік в загальному розмірі 90 670,57 (дев`яносто тисяч шістсот сімдесят) грн. 57 коп. Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви в розмірі 906,80 грн (дев`ятсот шість гривень 80 копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що станом на 01.01.2020 позивачу на праві приватної власності належать нежитлові приміщення, а саме: нежитлова будівля літ. «Х-1-2» загальною площею 661,9 кв.м. по АДРЕСА_1 , зареєстрована за позивачем на підставі рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 02.12.2011 року по справі № 2-3283/11; нежитлова будівля літ. « 2-А-1» загальною площею 130,1 кв.м по АДРЕСА_1 , зареєстрована за позивачем на підставі рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 02.12.2011 року по справі № 2-3283/11. Вважаючи, що позивач має сплачувати земельний податок з фізичних осіб за земельні ділянки, розташовані під нежитловими приміщеннями позивача, податковим органом складено та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення №78134-5806-2038 від 06.07.2020 на суму 90670,57 грн. Не погодившись з прийнятим контролюючим органом рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Так, відповідно до пп.пп. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Згідно з ст. 269 Податкового Кодексу України, платниками земельного податку є (а) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та (б) землекористувачі. Об`єктом оподаткування земельним податком згідно з положеннями статті 270 ПК України є (а) земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та (б) земельні частки (паї), які перебувають у власності. Відповідно до пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового Кодексу України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Згідно з п. 287.1 ст. 287 Податкового Кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Відповідно до п.п. 287.2, 287.6 ст. 287 Податкового Кодексу України, облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування, визначені Земельним кодексом України. Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Відповідно до правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 03.08.2020 по справі 826/13307/18, обов`язок із сплати земельного податку пов`язується для особи саме із виникненням права власності або користування земельною ділянкою, а не із обставинами присвоєння такій земельній ділянці кадастрового номеру. При цьому згідно з п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України, базою нарахування земельного податку є нормативна грошова оцінка земельної ділянки або її площа, у разі якщо нормативна грошова оцінка не проведена. Відповідно до пп.пп. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Згідно з абз. 1 п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. До матеріалів справи представником позивача надано копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:05:042:0049, розташованої за адресою м. Харків, вул. Основянська, 55, на якій розташовані будівлі, що належать позивачу на праві власності. За встановлених обставин, враховуючи проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, базою оподаткування має бути саме така нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта індексації відповідно до вимог пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України. Однак, як свідчать матеріали справи, контролюючим органом при розрахунку податкових зобов`язань за базу оподаткування взято площу земельної ділянки під нежитловими будівлями позивача, отже, використано неналежний метод обрахунку земельного податку, виходячи з площі земельної ділянки під будівлями позивача. Положеннями ст.ст. 274, 277 Податкового кодексу України визначені розміри ставок земельного податку. Відповідно до п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Згідно з п. 277.1 ст. 277 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області. Як свідчать матеріали справи, нарахування земельного податку позивачу та формування податкового зобов`язання проведено в автоматичному режимі засобами АІС «Податковий блок» за наступною формулою: (639,78 * 3* 2,2 * 3%) * 782 = 99 060 грн, де: 639,78 - базова вартість 1 м2 земель м. Харкова; 3 - коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки; 2,2 - зональний коефіцієнт; 3 % - ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативна грошова оцінка яких не проведена; 782 - площа оподатковуваної земельної ділянки. Відповідно до пп. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України, органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Згідно з п. 1.1 додатку 2 рішення Харківської міської ради від 28.11.2018 № 1284/18 «Про внесення змін до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори в м. Харкові» по м. Харкову: ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, становить 1,5 відсотка від їх нормативної грошової оцінки; ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, становить 3 відсотки від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (Км 2), за квадратний метр бази оподаткування. З урахуванням того, що податковим органом в спірних правовідносинах застосовано невірний спосіб обрахунку розміру земельного податку позивачу, а також враховуючи, що суд не наділений повноваженнями самостійно визначати суму податкових зобов`язань, належних до сплати відповідно до іншої формули, оскільки такі дії суду фактично призведуть до перебирання на себе судом повноважень податкового органу, доводи відповідача щодо того, що контролюючим органом нараховано податкові зобов`язання в розмірі, меншому за встановлений, а тому відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №78134-5806-2038 від 06.07.2020 про визначення податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік в загальному розмірі 90 670,57 грн винесено контролюючим органом з порушенням встановленого нормами Податкового кодексу України порядку обрахунку земельного податку та на підставі помилково застосованої норми п. 277.1 ст. 277 ПК України, отже є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції, з урахуванням положень ст. 139 КАС України, правомірно здійснено розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 року по справі №520/12222/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 12.02.2021 року