Постанова 4851 № 440/5222/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2021 р. Справа № 440/5222/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 18.11.20 року по справі № 440/5222/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. в якому просила суд: - визнати протиправними та скасувати відмову відповідача включити до загального трудового стажу позивача періодів здійснення ним підприємницької діяльності з 21 лютого 1992 року по 31 грудня 2001 року та з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2011 року; - зобов`язати відповідача зарахувати до загального трудового стажу позивача періодів здійснення ним підприємницької діяльності з 21 лютого 1992 року по 31 грудня 2001 року та з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2011 року; - здійснити перерахунок пенсії позивача з дати призначення з урахуванням наявності у ОСОБА_1 загального трудового стажу за періоди: з 21 лютого 1992 року по 31 грудня 2001 року та з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2011 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час призначення пенсії відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення нею підприємницької діяльності. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з вказаним висновком суду першої інстанції, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанці обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнти в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у спірні періоди позивач здійснювала підприємницьку діяльність на умовах сплати єдиного податку, який був нарахований та сплачений, що підтверджено довідками податкових органів. Відповідно, цими довідками підтверджено, що ОСОБА_1 у спірних періодах у складі єдиного податку сплачено й страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що при винесені оскаржуваного рішення, судом першої інстанції надано вірну оцінку аргументам учасників справи, а отже підстави для скасування законного рішення відсутні. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 з 2000 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду та отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено з урахуванням страхового стажу тривалістю 20 років 4 місяці 7 днів. Не погоджуючись з тривалістю врахованого відповідачем під час призначення пенсії страхового стажу ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про зарахування до її страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності. За результатами розгляду зазначеного звернення відповідач залишив його без задоволення. Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. У спірних періодах питання сплати страхових внесків регулювалось Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1778-ХІІ зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09 липня 2003 року із змінами та доповненнями (далі - Закон № 1058), Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (надалі, також - Порядок № 22-1), а також іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин. Впродовж періоду з 21 лютого 1992 року по 08 липня 2014 року позивач у встановленому Законом порядку була зареєстрована фізичною особою-підприємцем. Матеріалами справи підтверджено, що в період з 21 лютого 1992 року по 31 грудня 2001 року ФОП ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування, з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2011 року перебувала на загальній системі оподаткування з умовою щомісячної сплати фіксованого податку, з 01 січня 2012 по 31 травня 2014 року перебувала на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку І групи. Пунктом "б" статті 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. Статтею 56 зазначеного Закону визначено, що до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків. Зі змісту наведених правових положень випливає, що обов`язковою умовою набуття права на трудову пенсію є наявність стажу роботи у підприємствах та організаціях, за умови сплати останніми страхових внесків до Пенсійного фонду України. 01 січня 2004 року набув чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За змістом частини першої статті 1 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Частинами першою та другою статті 24 Закону № 1058 встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Отже, страховий стаж - це період роботи (за який сплачувалися відповідні страхові внески), який обчислюється органами Пенсійного фонду при призначенні особі пенсії, з метою визначення її розміру. З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. За змістом пункту 4 частини першої статті 4 зазначеного нормативно-правового акта платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Відтак, обчислення страхового стажу позивача за період роботи з 21 лютого 1992 по 01 січня 2004 року здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення", а з 01 січня 2004 року згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Разом із цим, визначальною умовою виникнення права на призначення пенсії як до 01 січня 2004 року, так і після, є сплата особа страхових внесків до Пенсійного фонду, а з 01 січня 2011 року - єдиного внеску. Згідно зі статтею 21 Закону № 1058 персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавств. Статтею 22 Закону № 1058 передбачено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом. Відповідно до Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління ПФУ № 7-6 від 10 червня 2004 року, Порядку подання та формування страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженого Постановою правління ПФУ від 05 листопада 2009 року № 26-1, Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління ПФУ № 22-2 від 08 жовтня 2010 року, Порядку подання та формування страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ № 25-2 від 03 грудня 2013 року, було встановлено обов`язковий порядок, строки та підстави формування та подання звітності на застрахованих осіб, що використовується в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Довідкою ГУПФУ в Полтавській області № 1600-0504-8/40118 від 12 серпня 2020 року про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України за період з 21 лютого 1992 року по 31 грудня 2011 року підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 упродовж зазначеного періоду звітів не подавала, страхових внесків не сплачувала. Зазначені відомості також зберігаються в системі персоніфікованого обліку органа Пенсійного фонду. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності, який не супроводжувався сплатою внесків, є безпідставними. Посилання позивача в апеляційній скарзі на довідку Кременчуцької ОДПІ № 14160381006661 від 25 червня 2014 року про відсутність у ФОП ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску колегія суддів не бере до уваги, оскільки обов`язок з адміністрування ЄСВ на органи Міндоходів покладено з 01 жовтня 2013 року, а тому остання не може бути доказом сплати позивачем страхових внесків (ЄСВ) упродовж періодів здійснення ним підприємницької діяльності. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 по справі № 440/5222/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова