Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/4906/20

Головуючий І інстанції: І.Г. Ясиновський ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2021 р. Справа № 440/4906/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2020, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/4906/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області , Міністерства внутрішніх справ України про визнання рішення протиправним та стягнення частини одноразової грошової допомоги, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (надалі також відповідач1), Міністерства внутрішніх справ України (надалі також відповідач2), в якому просив: -визнати рішення у формі висновку від 23.07.2019 Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та Міністерства внутрішніх справ України, щодо призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію", абз.3 пункту 15, розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 року по справі №440/89/19 протиправним в частині невиплати ОСОБА_1 частини одноразової грошової допомоги у сумі 1110 грн; -стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі інвалідності працівника міліції відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", абз.3 пункту 15, розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 року по справі №440/89/19 у сумі 1110 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття в частині задоволених позовних вимог з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач посилається на те, що з 26.05.2017 року у нього виникло право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, відповідно до п.2 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. №

850. Відповідно до п.3 ч.2 Порядку він маю право на призначення грошової допомоги в зв`язку з установленням інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, в зв`язку із встановленням мені інвалідності II групи. Таким виплата грошової допомоги в зв`язку з установленням мені інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх складає 336 800 гривень. В Постанові Кабінету Міністрів України №707 від 12 травня 2007 року, «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції Назва Постанови із змінами, внесеними згідно з Постановою КМИ 386 ( 386- 2009-п ) від 22.04.2009 , яка на сьогоднішній день також є чинною, відсутня норма зазначена в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», а саме, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Данна, норма, на думку позивача регулює виплату грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми. Тобто якщо працівнику міліції протягом двох років після первинного встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням МСЕК вищу групу або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми, а якщо протягом більше ніж двох років то виплата проводиться без урахуванням раніше виплаченої суми. Таким чином вважає, що він має право на призначення та виплату грошової допомоги в зв`язку з установленням мені інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх, у розмірі 336 800 гривень без урахуванням раніше виплаченої суми. Відповідач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що З 22 серпня 1990 року по 03 червня 1997 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, в підрозділах УМВС України в Полтавській області. 08 травня 1997 року військово-лікарська комісія встановила у ОСОБА_1 ряд захворювань, які пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 115-С від 08 травня 1997 року. Наказом начальника ГУМВС України у Полтавській області № 41 о/с від 03 червня 1997 року позивача було звільнено з органів внутрішніх справ через хворобу. 25 червня 1997 року медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 була встановлена ІІІ група інвалідності, що пов`язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ, на підтвердження чого позивачем надана копія довідки МСЕК серія 2-18 АЗ № 003681 /а.с. 31/. Також, позивачу надана 25 червня 1997 року довідка МСЕК №1 м. Полтави про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності, відповідно до якої встановлено 30% втрати професійної працездатності. У зв`язку із цим, позивачу було здійснено виплату страхової суми з держаного обов`язкового особистого страхування працівників органів внутрішніх справ України у січні 1999 року у розмірі 1110,00 грн /а.с. 40/. В подальшому стан здоров`я ОСОБА_1 погіршився та 15 липня 1999 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності, яка пов`язана з проходженням служби /довідка МСЕК серії 7-66 КА № 0054138, а.с. 32/. 02 вересня 2001 року та 02 вересня 2002 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності, яка пов`язана з проходженням служби, а 08 вересня 2003 року позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, яка пов`язана з проходженням служби /а.с. 33 та зв. а.с. 33/ 18 жовтня 2004 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності, яка пов`язана з проходженням служби /а.с. 35/. 03 листопада 2005 року та 11 листопада 2007 року позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, яка пов`язана з проходженням служби /а.с. 36/. 17 березня 2008 року та 02 березня 2009 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності, яка пов`язана з проходженням служби /а.с. 37/. 26 березня 2012 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності, яка пов`язана з проходженням служби /а.с. 38/. 12 червня 2017 року позивач повторно пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією. За результатами огляду медико-соціальної експертної комісії позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 26 травня 2017 року безтерміново та 70 % втрати працездатності у зв`язку зі захворюванням, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. 26 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 15 липня 1999 року ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. УМВС України в Полтавській області сформовано висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" №565-ХІІ від 20 грудня 1990 року ОСОБА_1 та направлено до МВС України для затвердження. Листом від 27 вересня 2017 року Міністерство внутрішніх справ України повернуло матеріали на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як такі, що не відповідають вимогам законодавства, а саме: п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції". Не погоджуючись з цим рішенням та бездіяльністю відповідачів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу як інваліду ІІ групи, ОСОБА_1 , звернувся до суду з відповідним позовом. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року у справі №816/280/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області, Міністерства внутрішніх справ України задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства внутрішніх справ України у формі листа №15/2-3443 від 27.09.2017 року про відмову у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги у разі інвалідності ОСОБА_1 . Зобов`язано Ліквідаційну комісію УМВС України в Полтавській області направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок та інші необхідні документи щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності щодо ОСОБА_1 в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції". Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності ОСОБА_1 в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" - з урахуванням висновків суду у даній справі. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. За результатами апеляційного розгляду даної справи постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2018 по справі №816/280/18 скасовано в частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування рішення Міністерства внутрішніх справ України у формі листа №15/2-3443 від 27.09.2017 про відмову у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги у разі інвалідності ОСОБА_1 . Прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення Ліквідаційній комісії Управління МВС України в Полтавській області матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2018 по справі №816/280/18 залишено без змін. На виконання таких судових рішень УМВС України в Полтавській області сформовано висновок від 20 липня 2018 року про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" № 565-ХІІ від 20 грудня 1990 року ОСОБА_1 та направлено до МВС України для затвердження. Листом від 30 липня 2018 року Міністерством внутрішніх справ України (департамент фінансово-облікової політики) повідомлено про затвердження висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що надані матеріали не відповідають вимогам законодавства, а саме: п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції". Не погоджуючись з цим рішенням та вважаючи за необхідне стягнути одноразову грошову допомогу у розмірі 336800 грн, ОСОБА_1 , звернувся до суду. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року у справі № 440/89/19 позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення одноразової грошової допомоги - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення у формі висновку від 20.07.2018 Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області про призначення одноразової грошової допомоги на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2018 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2018 по справі №816/280/18, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути матеріали про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності ОСОБА_1 в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" - з урахуванням висновків суду у даній справі і висновків рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у справі № 816/280/18. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На виконання вказаного рішення суду Міністерством внутрішніх справ України повторно розглянуто матеріали про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності ОСОБА_1 та затверджено висновок від 23.07.2019 Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та Міністерства внутрішніх справ України щодо призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції у розмірі 336800,00 грн, з яких 1110,00 грн - раніше виплачена сума, а 335690,00 грн - розмір одноразової грошової допомоги до виплати /а.с. 11/. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного. На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850 (набрав чинності з 31.10.2015), пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII Про Національну поліцію (далі - Закону № 580-VIII) визнано таким, що повністю втратив чинність Закон № 565-XII. Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII. До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно. Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. На реалізацію вимог статті 23 Закону № 565-XII Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", якою затвердив Порядок № 850, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи. Перелік документів, які необхідно подати працівнику міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у пункті 7 вказаного Порядку. Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (пункту 8 Порядку № 850). Згідно із пунктом 9 Порядку № 850 МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. За правилами пункту 10 Порядку № 850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС України рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України. Таким чином, на час виникнення спірних відносин за позивачем як колишнім працівником органів внутрішніх справ, у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, право на отримання одноразової грошової допомоги регулювалося згідно із пунктом 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII. При цьому, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції щодо процедури, умов, розмірів, а також строків, визначає Порядок №

850. Разом з цим, відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справа №711/1837/18 (адміністративні провадження №К/9901/64055/18, К/9901/64147/18) за своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв`язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. При цьому, судова палата звертає увагу на те, що право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв`язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов`язує збільшення її розміру, є різними правовими поняттями. Отже, процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв`язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб`єктивні права та юридичні обов`язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки дисциплінують учасників правових зв`язків, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов`язках суб`єктів. До того ж, судова палата звертає увагу на те, що положеннями статті 23 Закону № 565-XII, які втратили чинність із набранням чинності Законом № 580-VII не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв`язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК. Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми. Отже, на думку колегії суддів, оскільки положення Закону № 565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції збереглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв`язку із встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками, який обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності. При цьому, вказані положення пункту 4 Порядку № 850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначає, що Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами, зокрема: № 808/1866/16 (касаційне провадження № К/9901/16183/18), №369/13187/17 (касаційне провадження №К/9901/54122/18), №296/10138/16-а (касаційне провадження № К/9901/34493/18), № 817/713/16 (касаційне проводження К/9901/6289/18), № 281/490/17 (касаційне провадження № К/9901/48241/18) та інші, у яких викладено правовий висновок щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку №

850. У цих справах Верховний Суд дійшов висновку про те, що пункт 4 Порядку № 850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності. З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного вперше у постанові від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16 та інших, у яких містися такий чи подібний висновок щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку № 850, та дійшла такого висновку щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах: (1) із втратою чинності з 07.11.2015 Законом № 565-XII право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглось відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850; (2) Закон № 565-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон № 580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми; (3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850; (4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31.10.2015 - з дня набрання чинності вказаним Порядком; (5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31.10.2015 чи після. Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В даному ж випадку судом першої інстанції правомірно вказано, що інвалідність ІІІ групи позивачу було встановлено 25.06.1997. В подальшому, а саме через більше, ніж 2 роки, за наслідками огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу первинно 15 липня 1999 року було встановлено інвалідність ІІ групи, а згодом (також понад 2 роки) 12.06.2017 відбувся повторний огляд, за наслідками якого позивачу було підтверджено встановлення ІІ групи інвалідності. Таким чином між подіями минуло понад два роки, у звязку із чим у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. У справі, яка розглядається судом першої інстанції встановлено, що наслідками розгляду заяви позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановлення ІІ групи інвалідності, МВС України вирішено призначити одноразову грошову допомогу на виконання вимог суду та виплатити останню з урахуванням раніше виплачених сум в силу вимог пункту 4 Порядку №

850. З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що доводи апелянта про наявність підстав для виплати одноразової грошової допомоги без урахування раніше виплаченої суми (1100 грн.) є необґрунтованими, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апелянту надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 по справі № 440/4906/20 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко