Ухвала КЦС ВС № 263/18022/19

У Х В А Л А 02 лютого 2021 року м. Київ справа № 263/18022/19 провадження № 61-18830 ск 20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 17 серпня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІНГАЗ» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним доповнення до договору позики, В С Т А Н О В И В : 09 грудня 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «ІНГАЗ» (далі - ТОВ «ІНГАЗ») звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , в якому просило визнати недійсним доповнення від 20 грудня 2007 року до договору позики № 10 від 07 червня 2006 року, підписане ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від імені ТОВ «ІНГАЗ», судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 травня 2020 року в задоволенні позову ТОВ «ІНГАЗ» до ОСОБА_1 про визнання недійсним доповнення до договору позики відмовлено. Постановою Донецького апеляційного суду від 17 серпня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «ІНГАЗ» задоволено. Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 травня 2020 року скасовано повністю та ухвалено нове рішення. Позов ТОВ «ІНГАЗ» до ОСОБА_1 про визнання недійсним доповнення до договору позики задоволено. Визнано недійсним доповнення від 20 грудня 2007 року до договору позики № 10 від 07 червня 2006 року, підписане ОСОБА_1 та від імені Дочірнього підприємства «ІНГАЗ» ОСОБА_2. Компенсовано ТОВ «ІНГАЗ» понесені судові витрати по сплаті судового збору 1 921,00 грн у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та 2 881,50 грн у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІНГАЗ» понесені витрати на професійну правничу допомогу 9 293,04 грн. У грудні2020 року, засобами поштового зв`язку, до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 17 серпня 2020 року, в якій скаржник просить скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. У встановлений судом строк заявником усунуто недоліки касаційної скарги. Скаржником заявлено клопотання, в якому він просить поновити строк на касаційне оскарження з посиланням на те, що він подавав касаційну скаргу у вересні 2020 року, однак касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2020 року було йому повернуто. Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, заявник у розумний інтервал часу після отримання копії ухвали суду касаційної інстанції звернувся з касаційною скаргою повторно, тому строк необхідно поновити. Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до них документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частина перша статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, справи про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Системний аналіз частини шостої статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження) та які фактично можна поділити на: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, у яких не можливо встановити ціну позову (немайнові вимоги), за виключеннями відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України та пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині третій статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Предметом позову в даній справі є вимога про визнання недійсним доповнення до договору позики, що не представляє складності у зв`язку зі сталістю законодавства та судової практики, а тому справа є справою незначної складності і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Касаційна скарга та додані до них матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36). З урахуванням наведеного, оскільки заявникподав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду У Х В А Л И В : Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Донецького апеляційного суду від 17 серпня 2020 року. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 17 серпня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІНГАЗ» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним доповнення до договору позики відмовити. Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особам, які подали касаційні скарги. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. А. Калараш О. С. Ткачук