Постанова Черкаський апеляційний суд № 703/3398/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження 33/821/58/21 Справа № 703/3398/20 Головуючий по 1 інстанції Прилуцький В.О. Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАПДоповідач в апеляційній інстанції Соломка І.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 лютого 2021 р. м. Черкаси Суддя Черкаського апеляційного суду Соломка І.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення №703/3398/20 відносно ОСОБА_1 , що надійшли з Смілянського міськрайонного суду Черкаської області за апеляційною скаргою останнього ,- в с т а н о в и л а: Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, постановлено стягнути судовий збір на користь держави в сумі 420,40 грн. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 о 15 год. 30 хв. 01 жовтня 2020 року по вул.Шевченка в с.Ротмістрівка керував автомобілем «ЗАЗ-110216», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження медичного огляду у встановленому порядку для визначення ступеня алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати, та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог КУпАП, та за відсутності двох свідків. Вважає, що місцевим судом безпідставно не допитано працівників поліції та свідків у справі. Вказує, що він наполягав на проходженні огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, однак працівниками поліції було проігноровано його вимоги. Заслухавши думку апелянта ОСОБА_1 та його захисника Геріха М.А., які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи, які надійшли з місцевого суду і, обміркувавши над доводами апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані вимоги при розгляді даної справи судом першої інстанції виконані. Висновок місцевого суду про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 ґрунтується на зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку. Обґрунтування невинуватості у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, які містяться в апеляційній скарзі,є безпідставними та спростовуються наявними по справі доказами, зокрема: - даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 249668 від 01.10.2020, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, з якого вбачається, що ОСОБА_1 о 15 год. 30 хв. 01 жовтня 2020 року по вул.Шевченка в с.Ротмістрівка керував автомобілем «ЗАЗ-110216», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме : запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження медичного огляду у встановленому порядку для визначення ступеня алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, (а.с.2); - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вони давали працівникам поліції, та згідно яких вони були свідками того, як ОСОБА_1 в їх присутності пояснив, що він вживав алкогольний напій «РЕВО» після чого керував автомобілем «ЗАЗ-110216». Також ОСОБА_1 в їх присутності відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі, з правопорушенням був згідний (а.с. 4,5). Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку, а тому доводи апелянта в цій частині є неспроможними. В постанові місцевого суду зазначено про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5(а) ПДР України, хоча процитовано саме зміст п.2.5 ПДР України ( а.с.16), в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 також ставиться у вину порушення п.2.5 ПДР України, а саме відмову від проходження медичного огляду у встановленому порядку для визначення ступеня алкогольного сп`яніння. Вважаю, що оскільки місцевим судом фактичні обставини справи встановлені вірно, тому посилання на п.2.5 (а) ПДР України є опискою, яка може бути виправлена за власною ініціативою суду або за заявою учасника провадження чи іншої заінтересованої особи. Доводи апелянта про те, що він був тверезим є безпідставними, оскільки останньому ставиться у вину не керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за що також передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Апелянт вказує, що він поспішав, і мав намір пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, однак працівники поліції не забезпечили такої можливості та наполягали на проходженні огляду в медичному закладі. Вказані доводи ОСОБА_1 нічим не підтверджені, не узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та тому є неприйнятними. Під час апеляційного розгляду апелянт підтримав покази, які зазначені в постанові місцевого суду, та стверджував, що в протоколі про адміністративне правопорушення він власноручно написав про керування ним автомобілем, і вживання перед цим «Рево», однак про те, що він відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не зазначав. Вважаю, вказані показання ОСОБА_1 слід оцінювати критично, як такі, що спрямовані на уникнення від відповідальності, оскільки показання, зазанчені в протоколі про адміністративне правопорушення узгоджуються з показаннями, які останній давав під час розгляду справи місцевим судом, а саме вказував про те, що він керував автомобілем, був зупинений працівниками поліції, і відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, так як не вживав алкогольних напоїв. Апелянт стверджує, що свідки під час складання адміністративних матеріалів були відсутні, однак вказані доводи не узгоджуються з матеріалами справи, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення зазначені свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і вказаний протокол підписаний безпосередньо апелянтом. Також в матеріалах справи містяться письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Апеляційним судом не встановлено жодних об`єктивних обставин, які б свідчили про відсутність свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , а тому посилання апелянта на їх відсутність є необґрунтованими та нічим не підтверджені. Згідно ч.1 ст. 272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі, тобто виклик в судове засідання свідків є правом суду, а не обов`язком, у зв`язку з чим доводи апелянта про те, що місцевим судом не допитано свідків є неспроможними. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази про те, що апелянт заявляв клопотання про допит свідків під час розгляду справи місцевим судом. З огляду на викладене, вважаю, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно. Вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ч.1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані вірно. Тому твердження апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є необґрунтованими. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, відповідає положенням ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення. З врахуванням вищевикладеного, вважаю, що постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження по справі - відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и л а: Постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя І.А. Соломка