Постанова 4876 № 904/1692/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.02.2021 року Справа № 904/1692/20 м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Широбокової Л.П. - доповідач, суддів: Орєшкіної Е.В., Кузнецової І.Л. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 у справі №904/1692/20 (суддя Юзіков С.Г., повне рішення складено 30.10.2020) за позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро про стягнення 32 769,16 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду. У березні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" звернулося із позовом до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" збитків, завданих нестачею вантажу, у сумі 32769,16 грн, судового збору у сумі 2102,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу 4219,49 грн. Позовні вимоги обґрунтовані виявленою нестачею вантажу у вагоні під час його перевезення та наявністю підстав відповідно до ст. ст. 110, 113, 114 Статуту, 314 ГК України, 924 ЦК України для стягнення вартості виявленої нестачі у сумі 32769,16 грн з відповідача як перевізника. Відповідач проти задоволення позову заперечував. Зазначив, що відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документу відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. На підтвердження вартості вантажу позивачем наданий рахунок-фактуру №92883321 від 07.10.2020 за підписом посадової особи ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", який є постачальником вантажу, згідно зазначеного рахунка, але не є вантажовідправником. А вантажовідправником згідно накладної №40771461 є ТОВ з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс". Отже, рахунок-фактура №92883321 від 07.10.2020 не може бути визнаний належним документом, що підтверджує вартість вантажу, оскільки наданий не вантажовідправником. Щодо судових витрат відповідач зазначає, що враховуючи незначну складність справи, підготовка якої не вимагала надмірного обсягу юридичної і технічної роботи та недоведеністю затрат того часу, який вказав Позивач у позовній заяві, затрати часу загальною тривалістю 6 годин є необґрунтованими та свідомо завищеними. Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що у документі на перевезення вантажу (накладній) зазначається саме відправник. При цьому, вантажовідправником може бути як безпосередній вантажовласник, так і будь-який інший відправник вантажу. Відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого товару. Зокрема, у ст. 115 Статуту залізниць України не зазначено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа вантажовідправника. Отже, поняття "відправник" у розумінні ст. 115 Статуту залізниць України не можна розглядати лише, як юридичну чи фізичну особу, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення та зазначається у документі на перевезення вантажу (накладній). Тобто, "відправником" у розумінні ст. 115 Статуту залізниць України також може вважатися власник товару (вантажу), який безпосередньо не здійснює оформлення (передачу) вантажу до перевезення залізницею. Крім того, у документі на перевезення вантажу (накладній) не вказується вартість вантажу. При цьому, скласти та видати документи щодо підтвердження кількості і вартості відправленого залізницею вантажу може лише власник товару (вантажу), який є безпосереднім постачальником товару (вантажу) за договорами постачання. Таким чином, відправником насамперед є вантажовласник товару (вантажу), який при передачі прав власності на товар (вантаж) складає документи, які підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу та інші відомості про товар (вантаж). Позивач мав безпосередні відносини лише з ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на підставі договору №1416/377/2018 від 11.07.2018 щодо операцій з купівлі кам`яного вугілля. Відповідно, позивач має документи, які йому були видані постачальником - ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (власником кам`яного вугілля). Вартість товару безпосередньо зазначено в рахунку-фактурі №92883321, який використовувався при розрахунку розміру збитків, завданих недостачею вантажу. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 у справі №904/1692/20 (суддя Юзіков С.Г.) у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати у справі покладені на позивача. Рішення суду мотивоване тим, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що перевезення за накладною №40771461 відбувалося на виконання договору №1416/347/2018 від 11.07.2018 та Специфікації №81 від 01.10.2019 і вартість втраченого вантажу можна розраховувати, виходячи із рахунку, виданого на виконання наведених договору і специфікації. Судом також звернуто увагу, що виходячи з комерційного акту, у якому зафіксовано характер пошкодження (нестачі) вантажу, несхоронне перевезення могло статися у зв`язку із завантаженням вантажу у непридатний у комерційному відношенні вагон. Тобто, матеріалами справи не підтверджено, що пошкодження вантажу відбулося у період часу з моменту прийняття вантажу для перевезення до моменту видачі одержувачу та наявні підстави для відповідальності залізниці за несхоронне перевезення. Доводи та вимоги апеляційної скарги. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Також заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (орієнтовний розрахунок 6219,49 грн). Апеляційна скарга обґрунтована наступним: - суд не врахував положення ст. 924 ЦК України, ст. ст. 110, 113, 114 Статуту щодо відповідальності залізниці за втрату вантажу під час перевезення, яке підтверджується належним чином складеним комерційним актом; - суд в рішенні послався на договір №92883321 від 07.10.2019, на який позивач не посилався у позовній заяві та який позивачем не укладався; - суд не врахував положення ст. 115 Статуту, відповідно до яких поняття «відправник» не може розглядати лише як юридична особа, яка довіряє вантаж залізниці, ним може також бути і власник (постачальник), який тільки і може видати документ щодо вартості товару; - є безпідставними доводи суду, що документи ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» не можуть бути доказом вартості вантажу, оскільки у позивача наявний договір тільки з цим підприємством, яке і може підтвердити вартість вантажу; - інших відомостей щодо відправника позивач не має; - висновок суду про те, що несхоронне перевезення могло статися з вини вантажовідправника ґрунтується на припущеннях і не може бути підставою для відмови в позові. Процедура. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 30.11.2020 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Кузнецової І.Л. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2020 зазначеною колегією суддів поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження. Розгляд справи визначено проводити в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін. Зупинено дію оспорюваного рішення. Відповідачу у строк до 28.12.2020 запропоновано надати відзив на апеляційну скаргу. Від відповідача відзив на апеляційну скаргу до Центрального апеляційного господарського суду не надходив. Обставини справи, встановлені апеляційним судом. Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив таке. 11.07.2018 Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" як покупець (надалі - позивач) та Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" як продавець, постачальник уклали Договір поставки №1416/347/2018 (далі - Договір), за п.1.1. якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію, зазначену в специфікаціях (далі продукція) на умовах, викладених у даному Договорі (п.1.1. Договору). Сума даного Договору визначається як сума за всіма Специфікаціями, які є невід`ємною частиною Договору (п.1.2. Договору). Ціна на продукцію, яка постачається за даним Договором, зазначається у Специфікаціях (п.4.1. Договору). Відповідно до специфікації №81 від 01.10.2019 постачальник передає, а покупець приймає та оплачує наступну продукцію: вугілля високо-летюче коксівне WELLMORE Coal Company LLC, у кількості 10048,00 т на суму 59 284 204,80 грн з ПДВ, на умовах поставки FCA - порт Південний станція Чорноморська Одеської залізниці у відповідності з міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2010 року. Поставка продукції здійснюється навалом у жовтні 2019, вантажоодержувач - ПрАТ "Запоріжкокс", станція призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці. Поставка узгодженої партії продукції оформлюється актом прийманняпередачі, який підписується постачальником та покупцем. ПрАТ ""Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на виконання цього Договору виставило позивачу рахунок-фактуру №92883321 від 07.10.2019 на суму 9 845 791,87 грн (з ПДВ) щодо оплати вартості концентрату вугільного марки ВЛК (0-50) США WELLMORE загальною кількістю 1668,750 т (ціна вугільної продукції (без ПДВ) 4 916,75 грн за 1 т). Рахунок не містить підписів та печаток (а.с. 17). Відповідно до рахунку постачальником є ПрАТ ""Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", вантажовідправником - ПрАТ ""Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", вантажоодержувачем (платником) - ПрАТ "Запоріжкокс". Згідно платіжного доручення №4500027830 від 20.11.2019 позивачем було сплачено ПрАТ ""Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" за вугільний концентрат по Договору 249350759,01 грн. У призначенні платежу за зазначеним платіжним дорученням посилання на номер рахунку/рахунків відсутнє. За даними позивача, 07.10.2019 на підставі Договору та Специфікації №81 від 01.10.2019 на його адресу направлено партію концентрату вугільного у 10 вагонах за залізничною накладною №40771461, у тому числі вагон №56563786 за досильною накладною №47765615. Вантажовідправником у накладній №40771461 зазначено ТОВ з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" на підставі контракту MISA-ILYICH 08-18-UCC від 01.06.2018 т/х «FERNANDINA», власник ТОВ «ЕвразТрансУкраїна». 12.10.2019 на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці складено Комерційний акт №460005/1385. Згідно з Комерційним актом №460005/1385 від 12.10.2019: на підставі актів загальної форми №5518 від 09.10.2019 станції П`ятихатки-Стикова, №2890 від 09.10.2019, №1382, 1383 від 10.10.2019 станції Верхівцеве проведена комісійна видача вантажу вантажоодержувачу, що прибув за досильною відправкою, вказаною на лицевій стороні цього акту до основної відправки №40771461 станції Чорноморська, зі зважуванням вагону на справних електронних вагонних вагах вантажоодержувача №085, огляд-перевірка 15.08.2019, приймальником поїздів Дементьєвою Г.М., прийомоздавальником заводу ОСОБА_1 , у присутності заступника начальника станції Тетері О.М. Згідно перевізного документу у вагоні 56563786 значиться нетто 69650 кг, тара 23050 кг. Фактично виявилося брутто 86450 кг, тара з документу 23050 кг, нетто 63400 кг, що менше документу на 6250 кг. В комерційному відношенні навантаження у вагоні рівномірне, шапкоподібне, нижче бортів на 30 см. За документом значиться вантаж маркований вапняним розчином, фактично маркування відсутнє. Праворуч на 2-3 люками поглиблення діаметром 200 см глибиною до підлоги вагону. На деталях вагону сліди просипання вантажу, що перевозиться. В технічному відношенні вагон справний, про що складено акт форми ГУ-106 №13-р від 12.10.2019, праворуч нещільне прилягання кришок 2,3 люків до армувального листа поперечної балки, зазори довжиною 20-30 см, шириною 2-4 см. З зовнішньої сторони зазори закладені папером. Двері цільнометалеві, люки закриті, просипу вантажу немає. При повторному зважуванні дані не змінилися. Зав. вантажного двору відсутній. Предметом позову у цій справі є стягнення збитків у розмірі вартості недостачі вантажу (з урахуванням норми нестачі), завданих залізницею як перевізником, який не забезпечив збереження вантажу при перевезенні. Позовні вимоги заявлені вантажоодержувачем до перевізника. За розрахунком позивача, з урахуванням норми нестачі, недостача вантажу у вагоні №56563786 становить 5 553,5 кг, вартість недостачі становить 32 769,16 грн з урахуванням ПДВ. Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду. За змістом статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Статтею 224 Господарського кодекс України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Відповідно до частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Відшкодування збитків є одним із видів господарсько-правової або цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає. Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу. Аналогічні положення містяться у статті 307 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 12 та частини 4 статті 22 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Перевізники зобов`язані забезпечувати своєчасне якісне перевезення вантажів, схоронність вантажів, що перевозяться. Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. Згідно з частиною 2 статті 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Згідно з частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Відповідно до частини 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Згідно з частиною 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає. Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без втрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. З огляду на встановлені обставини справи апеляційний суд дійшов висновку про вину залізниці в несхоронному перевезенні вантажу у спірному вагоні та втрату цього вантажу масою 5 553,5 кг. Разом з тим за змістом статей 114, 115 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Відповідно до частини 3 статті 133 Статуту залізниць України до претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника. До претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред`явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Отже, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, надані документи не підтверджують вартість відправленого вантажу, бо неможливо ідентифікувати дані у накладній №40771461 від 07.10.2019 з поданим Договором, специфікацією №81 від 01.10.2019 та рахунком, на який посилається позивач. Зазначені документи не містять переліку вагонів, зокрема, і спірного, найменування вантажовідправника (ТОВ з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс»); рахунок-фактура №92883321 від 07.10.2019 не містить підпису та відтиску печатки та відсутні докази його оплати, бо платіжним дорученням №4500027830 від 20.11.2019 на суму 249350759,01 грн підтверджується оплата по Договору (не відомо за якими рахунками). З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не надав належних доказів того, що вантаж за накладною №40771461 перевозився саме на виконання Договору №1416/347/2018 та Специфікації №81 від 01.10.2019, оскільки у жодній графі накладної не зазначено про постачальника вантажу - ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча". Відмітки у графах 7, 15, 20 накладної про те, що власником вантажу є позивач, посилання на контракт MISA-ILYCH 08-18-UCC від 01.06.2018 т/х "FERNANDINA", власника ТОВ «ЕвразТрансУкраїна» не свідчать про те, що вантаж перевозився саме за Договором №1416/347/2018 та Специфікацією №81 від 01.10.2019, оскільки Позивач може бути власником різного майна (вантажу) за іншими договорами. Тому, відсутні підстави розраховувати вартість втраченого вантажу, виходячи із наданого рахунку фактури №92883321 від 07.10.2019. Відтак, позивач не довів такої складової для стягнення збитків, як їх розмір, що є підставою для відмови в позові. Долучений апелянтом до матеріалів справи договір №МШ 20-11/14МФ/89 від 20.11.2014 на транспортно-експедиційне обслуговування імпортних вантажів, укладений між ТОВ «МетінвестШиппінг» та ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" з додатковою угодою №6 від 04.12.2018 не спростовують вище викладені висновки суду, оскільки ніяким чином не доводять зв`язок між цим договором, спірною поставкою вантажу та рахунками на оплату, на які посилається позивач. Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта, що вина вантажовідправника щодо завантаження в несправний вагон не доведена, оскільки залізниця не надала акту загальної форми від 10.10.2019 та не довела, що нещільне прилягання кришок люка мало місце до завантаження вагону. Втім, суд першої інстанції не грунтував свого рішення саме на цих обставинах. Помилкове посилання суду першої інстанції в абзацах 38, 39 мотивувальної частин рішення на договір №92883321 від 07.10.2019 (насправді є номером рахунку, на який посилається позивач) не призвело до прийняття по суті вірного рішення, оскільки в інших частинах свого рішення суд зазначив вірно номер договору, на який посилався позивач. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову; оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права; підстав для його скасування не вбачається. Рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Як в першій інстанції (4219,49 грн), так і в апеляційній (6219,49 грн) позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу. На підтвердження витрат надав договір №180316-МІХ/ЗКС/1 від 16.03.2018 про надання юридичних послуг (правової допомоги), додаткові угоди №1 від 03.12.2018, №5 від 05.11.2018. Інших доказів на понесення цих витрат матеріали справи не містять. Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача. З огляду на відмову в позові витрати по апеляційній скарзі покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282, 284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 у справі №904/1692/20 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 у справі №904/1692/20 залишити без змін. Поновити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 у справі №904/1692/20. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта - Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених в п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Л.П. Широбокова Суддя І.Л. Кузнецова Суддя Е.В. Орєшкіна