LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС742/108/19-ц

від 11.02.2021 · Цивільна
Резолютивна:Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Судакської міської ра…

Ухвала 11 лютого 2021 року м. Київ справа № 742/108/19-ц провадження № 61-12502ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Судакської міської ради Автономної Республіки Крим, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Прилуцька міська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, ВСТАНОВИВ: У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Судакської міської ради Автономної Республіки Крим, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Прилуцька міська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно. Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, площею 0,600 га, кадастровий номер 0111700000:01:039:0047, на АДРЕСА_1 , після чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У іншій частині позовних вимог відмовлено. 18 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у визнанні права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок, загальною площею 559,3 кв. м, житловою площею 388,9 кв. м, на АДРЕСА_1 , за нею після смерті її чоловіка ОСОБА_2 і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року залишено без руху для можливості сплати заявником судового збору та зазначення в касаційній скарзі обов?язкових підстав касаційного оскарження. Ухвалу Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху ОСОБА_1 отримала 23 вересня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року виправлено описку допущену в ухвалі Верховного Суду від 02 вересня 2020 року, у даті ухвалення рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року, яку поштовим відправленням направлено ОСОБА_1 та отримано нею 10 січня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд констатує, що у відведений судом строк, станом на 10 лютого 2021 року, ухвалу суду касаційної інстанції про усунення недоліків від 02 вересня 2020 року заявником не виконано. Згідно із частиною третьою статті 185, частиною другою статті 393 ЦПК України, у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові. Відповідно до Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключають з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягнення таких цілей. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Враховуючи викладене, невиконання вимог суду про усунення недоліків касаційної скарги перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Судакської міської ради Автономної Республіки Крим, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Прилуцька міська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Ю. В. Черняк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»