Окрема думка КЦС ВС № 263/16183/18

ОКРЕМА ДУМКА Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Крата В. І. 27 січня 2021 року м. Київ справа № 263/16183/18 провадження № 61-17116св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю., касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 червня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року залишив без змін. При залишенні без змін судових рішень про стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди у розмірі 9 000,00 грн колегія суддів вказала, що «суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що у відповідності до вимог статті 1167 ЦК України відповідач зобов`язаний відшкодувати моральну шкоду позивачу, враховуючи ступінь вини відповідача, характер та обсяг душевних страждань позивача, визначивши розмір грошової компенсації з урахуванням вимог розумності і справедливості, що узгоджується з характером моральних страждань позивача. Доводи касаційної скарги про ігнорування судом апеляційної інстанції доводів позивача спростовуються змістом постанови суду апеляційної інстанції, в якій наведені вичерпні відповіді на доводи апеляційної скарги». Не можу повністю погодитися із постановою колегії суддів в частині компенсації моральної шкоди з таких мотивів.

1. ОСОБА_1 в позові просив стягнути з ОСОБА_2 відшкодування майнової шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров`ю у розмірі 206 131,00 грн та компенсацію моральної шкоди у розмірі 206 131,00 грн. 1.1. Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 жовтня 2017 року у справі № 263/5487/16-к ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КК України, і призначено йому покарання у виді виправних робіт строком на 1 рік із відрахуванням із суми заробітку засудженого в доход держави двадцяти відсотків. На підставі підпункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_2 звільнено повністю від відбування призначеного покарання за цим вироком. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування майнової шкоди 2874,86 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди 9 000,00 грн. 1.2. Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2017 року апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_1 та захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката Альбермах Н.М. задоволено частково. Вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 31 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_2 скасовано в частині цивільного позову. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди залишено без розгляду. Роз`яснено потерпілому ОСОБА_1 про його право пред`явлення цивільного позову в порядку цивільного судочинства. В іншій частині вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 жовтня 2017 року залишено без змін. 1.3. Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 10 жовтня 2018 року в справі № 263/5487/16-к (провадження № 51-2292км18) ухвалу апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишеон без зміни, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 без задоволення. 1.4. У вироку Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 жовтня 2017 року у справі № 263/5487/16-к встановлено, що 26 травня 2015 року приблизно о 12:40 год ОСОБА_2 , знаходячись біля «Будинку зв`язку», розташованого за адресою: проспект Миру (Леніна), 85, в Центральному (Жовтневому) районі міста Маріуполя, в ході конфлікту з ОСОБА_1 , що виник на ґрунті особистих неприязних відносин, стоячи навпроти останнього, переслідуючи мету заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, умисно наніс останньому не менше двох ударів дерев`яною палицею, яку знайшов на місці скоєння злочину, по голові ОСОБА_1 та по лівій кисті, якою потерпілий прикривав голову, чим заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку; закритого осколкового перелому основи першої п`ясної кістки лівої кисті із зсувом, які по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як тих, що потягли за собою тривалий розлад здоров`я, після чого з місця скоєння правопорушення втік.

2. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

3. Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. 3.1. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. 4.Згідно частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

5. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. (частина друга статті 23 ЦК України). 5.1. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України). 5.1.1. Аналіз абзацу другого частини третьої статті 23 ЦК України свідчить, що гроші виступають еквівалентом шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

6. У статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

7. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

8. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) вказано, що «при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги частково, не навели мотивів, що свідчили би про безпідставність суми заявленого позивачем відшкодування. Хоча у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги встановлені судами першої й апеляційної інстанцій обставини, зокрема, стосовно характеру отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали за необхідне задовольнити позовну вимогу у розмірі майже вчетверо меншому порівняно з тим, який просив стягнути позивач. Проте, не відкинувши жодні аргументи позивача про обставини, які свідчать про глибину його фізичного болю та страждань, не навели мотивів для такого визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

9. В подібних справах, при вчиненні злочину передбаченого частиною першою статті 122 КК України та заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості Верховний Суд констатував обґрунтованість стягнення компенсації моральної шкоди у значно більшому розмірі. 9.1. Наприклад, за схожих обставин у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 523/167/17 (провадження № 61-8746св18) Верховний Суд погодився з висновками судів про стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн у зв`язку з вчиненням злочину передбаченого частиною першою статті 122 КК України та заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості позивачу.

10. В справі, яка переглядалася, очевидно, що розмір грошової компенсації у розмірі 9 000,00 грн не відповідає обставинам завдання моральної шкоди (закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, закритий осколковий перелом основи першої п`ясної кістки із зсувом, тривалий розлад здоров`я), верховенству права, та вимогам розумності і справедливості. За таких обставин, колегії суддів слід було касаційну скаргу задовольнити частково рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині визначення розміру компенсації моральної шкоди змінити та збільшити розмір компенсації моральної шкоди до 50 000,00 грн. Суддя В. І. Крат