Ухвала КЦС ВС № 755/15023/19

Ухвала 03 лютого 2021 року м. Київ справа № 755/15023/19 провадження № 61-4433св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С., суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Український Професійний Банк», ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року у складі судді Гончарука В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Білич І. М., Болотова Є. В., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2019 року ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» (далі - ПАТ «Український Професійний Банк»), ОСОБА_2 , звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа, заміну сторони стягувача у виконавчому листі та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі № 2-500/2004 про стягнення з ОСОБА_2 на користь відкритого акціонерного товариства «Український Професійний Банк» (далі - ВАТ «Український Професійний Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Український Професійний Банк», заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2003 року у розмірі: 9 273,00 доларів США основного боргу, 722,88 доларів США відсотків за користування кредитними коштами, 146,65 грн пені, 100,23 доларів США державного мита, а всього 10 096,11 доларів США та 146,65 грн пені. На обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2004 року у справі № 2-500/04, з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Український Професійний Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 08 серпня 2003 року у розмірі 9 273,00 доларів США основного боргу, 722,88 доларів США відсотків за користування кредитними коштами, 146,65 грн пені, 100,23 доларів США державного мита, а всього 10 096,11 доларів США та 146,65 грн пені. 12 серпня 2004 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист. 26 листопада 2004 року відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві (далі - ВДВС Дніпровського РУЮ в місті Києві) відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 березня 2013 року видано дублікат виконавчого листа, згідно рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2004 року у справі № 2-500/2004 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Український Професійний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Український Професійний Банк», заборгованості за кредитним договором та судових витрат на загальну суму 10096,11 доларів США та 146,65 грн. Постановою державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі - Приморський ВДВС Одеського МУЮ) Білика Р.В. від 21 грудня 2015 року виконавчий лист № 2-500/2004 повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника. 09 липня 2019 року між ПАТ «Український Професійний Банк», який є правонаступником ВАТ «Український Професійний Банк», та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого право вимоги за договором кредиту від 08 серпня 2003 року, укладеним між ВАТ «Український Професійний Банк» та ОСОБА_2 , первісний кредитор відступив права вимоги на користь ОСОБА_1 разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами. Вищевказаний договір укладений за результатами електронного аукціону № UA-EA-2019-06-07-000028-b на підставі якого ОСОБА_1 придбав лот № GLIN72840 за ціною 155 200,96 грн. Згідно з Актом приймання - передачі до договору про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги за кредитними договорами та договорами поруки від 09 липня 2019 року ПАТ «Український Професійний Банк» передав, а ОСОБА_1 прийняв оригінали документів, а саме, кредитний договір від 08 серпня 2003 року та постанову державного виконавця Приморського ВДВС Одеського МУЮ Білика Р. В. від 21 грудня 2015 року у виконавчому провадженні № 47630438. Заявник зазначає, що у зв`язку із переданням кредитором своїх прав за договором відступлення права вимоги, він має право звертатися із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження. Короткий зміст судових рішень Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року в задоволенні заяви відмовлено. Ухвала місцевого суду мотивована тим, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа. Оскільки з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитора, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права, тому вимога ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження є необґрунтованою. З огляду на те, що вимога про заміну сторони виконавчого провадження не підлягає задоволенню, тому відсутні підстави для задоволення вимог заявника про видачу дубліката виконавчого листа. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки заявник не є стороною виконавчого провадження, щодо виконання виконавчого листа № 2-500/2004 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Український Професійний Банк» заборгованості за кредитним договором та судових витрат на загальну суму 10 096,11 доларів США та 146,65 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимог ОСОБА_1 . При цьому зазначив, що кредиторами в кредитних правовідносинах є банк або інша фінансова установа, проте, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 09 липня 2019 року відступлення прав вимоги здійснено на користь фізичної особи, яка не може надавати фінансові послуги. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та: в частині заміни сторони стягувача у виконавчому листі ухвалити нове рішення про задоволення заяви про заміну сторони стягувача у виконавчому листі; в частині видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання - справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Як на підставу касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник зазначає, що задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні правонаступником на стадії виконання судового рішення або відмова у такому задоволенні, здійснюються судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності. Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 лютого 2020 року у справі № 910/5737/15-г. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково віднесли спірний договір від 09 липня 2019 року до договорів факторингу, оскільки за своєю правовою природою укладений договір є правочином з відступлення права вимоги (цесії), учасниками якого можуть бути як фізичні так і юридичні особи. До спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», положеннями якого не передбачено обмежень стосовно продажу активів банку, у вигляді прав та вимог до боржників, саме фінансовим установам або іншим банкам. Також ОСОБА_1 вказує, що у пунктах 1.1, 1.2 договору відступлення права вимоги зазначено, що будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору не можуть вважатися фінансуванням Банку новим кредитором, що свідчить про відсутність головної ознаки, яка характерна для договорів факторингу. Враховуючи, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором цесії є правонаступництвом, тому правонаступник кредитора має право звертатися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу стягувача. Доводи інших учасників справи Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження в частині вимог ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; відкрито касаційне провадження в частині вимог ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа, заміну сторони стягувача у виконавчому листі і витребувано цивільну справу. 29 квітня 2020 року справу передано до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2020 року справу призначено до розгляду. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 346/1305/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукий О. В., про звільнення майна з-під арешту. У вказаній ухвалі колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених судових рішеннях Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року у справі № 6-667цс15 та від 15 квітня 2015 року у справі № 6-59цс15) та Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), оскільки зроблені в них висновки не відповідають розумінню нікчемного правочину, закріпленому в Цивільному кодексі України, і на рівні норм Цивільного кодексу України або іншого закону відсутня вказівка про нікчемність правочину про відступлення права вимоги фізичній особі за кредитним договором. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2020 року прийнято до розгляду справу № 346/1305/19. У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку. Судове рішення у справі, яке є предметом перегляду, та судове рішення, яке передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 755/15023/19 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 346/1305/19. Керуючись статтями 252, 253, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційне провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк», ОСОБА_2 , про видачу дубліката виконавчого листа, заміну сторони стягувача у виконавчому листі, зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 346/1305/19. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В. С. Висоцька Судді А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров І. М. Фаловська