Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 299/3459/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 299/3459/17 пров. № А/857/9801/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Шевчук С.М., Шинкар Т.І. з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В. озглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області на додаткове рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30 червня 2020 року, яким вирішено питання про судові витрати (ухвалене головуючим-суддею Леньо В.В. у м. Виноградів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, голови Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області Пенцкофера Миколи Антоновича про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в с т а н о в и в : У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Теківського сільського голови №35-к від 06.10.2017 «Про звільнення з посади спеціаліста-землевпорядника сільської ради», поновити його на посаді спеціаліста-землевпорядника сільської ради та стягнути з Теківської сільської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також вирішити питання про розподіл судових витрат. Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17.06.2020 позов було задоволено. При ухваленні рішення, судом були вирішені вимоги, які стосувались оскарження наказу та поновлення позивача на посаді. 18.06.2020 на адресу суду надійшла заява представника позивача Нечаєва В.В. про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив вирішити питання про судові витрати. Заява мотивована тим, що 10.10.2017 між ним та позивачем було укладено договір про надання професійної правничої допомоги у даній справі. 18.06.2020 між сторонами було підписано акт здачі-приймання наданих послуг по договору, після чого клієнтом було сплачено гонорар за ведення справи в розмірі 13000 грн, на підставі чого було виписано квитанцію до прибуткового касового ордеру. Вважає, що судом має бути стягнута сума гонорару у повному обсязі, оскільки рішенням позовні вимоги були задоволені повністю. 30.06.2020 від голови Теківської сільської ради надійшла заява про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, яка мотивована тим, що заявлена до стягнення сума професійної правничої допомоги є завищеною та не відповідає критеріям реальності, розумності їх розміру та складності справи. Рішення суду не містить висновків про вирішальне вирішення позовних вимог, зокрема, повного чи часткового їх задоволення. Крім того, представник позивача не діяв на підставі договору від 10.10.2017, який доданий до заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Натомість до матеріалів справи, зокрема, позовної заяви було долучено договір про надання правової допомоги від 28.06.2017. Крім того, квитанція до прибуткового касового ордеру №95 від 18.06.2020 не видана на підставі договору від 28.06.2017, який є підставою для представництва. Також, представником позивача не було вказано поважність причин, з яких він не міг подати докази, що підтверджують розмір понесених ним чи позивачем судових витрат до винесення рішення у справі. Також, відповідач звернув увагу на ту обставину, що розглядуваний спір віднесено до категорії справ незначної складності. Вважає, що вартість однієї години є завищеною. Додатковим рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30.06.2020 заяву представника позивача Нечаєва В.В. про ухвалення додаткового рішення було задоволено повністю. Стягнуто з Теківської сільської ради на користь ОСОБА_1 13000 грн понесених витрат на правову допомогу. Не погодившись з додатковим рішенням, Теківська сільська рада подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосуванням норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що адвокат ОСОБА_2 не мав повноважень на представництво інтересів позивача після набрання чинності новим КАС України, оскільки не надав суду ордеру. Інші доводи аналогічні тим, які викладені у заяві про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги та якими обґрунтовуються заперечення відповідача щодо стягнення таких витрат. Додатково зазначає, що у зв`язку із незгодою з ухваленим рішенням по суті, вважає, що відсутні підстави для відшкодуванням понесених позивачем судових витрат. Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. Позивач та його представник не з`явилися в судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи. З урахуванням наведеного вище, керуючись ч.3 ст.304, ч.2 ст.313 КАС України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати судовий розгляд за відсутності позивача та його представника. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачів Рацина Ю.Ю., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що 10.10.2017 між позивачем та адвокатом Нечаєвим В.В. було укладено договір про надання правової допомоги №ГРШ-3 (далі Договір), предметом якого було надання замовнику послуг юридичного характеру по даній адміністративній справі у Виноградівському районному суді. Відповідно до п.2.2 Договору, виконавець мав надати замовнику юридичні послуги з надання консультацій, складання запитів, заяв, скарг, позовної заяви (адміністративного позову), пояснень, тощо та інші послуги юридичного характеру на потребу замовника. Згідно п.3.6 Договору, сторони погодили, що оплата послуг здійснюється замовником у готівковій формі протягом одного дня після підписання сторонами Акта приймання-здачі наданих послуг. Квитанція до прибуткового касового ордера та Акт приймання-здачі наданих послуг є доказами понесення судових витрат на правову допомогу і компенсуються у порядку, визначеному чинним законодавством України (п.3.4 Договору). У пункті 3.5 Договору сторони погодили вартість послуг, наданих виконавцем за його умовами, яка складає 1000 грн за одну людино-годину. На виконання умов Договору, між його сторонами було складено Акт здачі-приймання наданих послуг №ГРШ-1 за Договором від 10.10.2017, відповідно до якого виконавець надав послуги замовнику у вигляді правових консультацій, розробки правової позиції по справі, пошук судової практики всього в кількості 2 годин на суму 2000 грн, формування та написання процесуальних документів (заперечень, пояснень, клопотань, заяв) по даній справі в кількості 4 годин на суму 4000 грн, написання та формування адміністративно позову по даній справі в кількості 3 годин на суму 3000 грн, а також підготовка та участь у всіх судових засіданнях Виноградівського районного суду в кількості 4 годин на суму 4000 грн, а всього надано послуг на загальну суму 13000 грн. Відповідно до вказаного Акту, адвокат ОСОБА_2 здав, а замовник ОСОБА_1 прийняв надані послуги. Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №95 від 18.06.2020 адвокатом Нечаєвим В.В. було прийнято від ОСОБА_1 13000 грн. Підстава отримання коштів Договір про надання правової допомоги №ГРШ-3 від 10.10.2017 по даній справі. Задовольняючи заяву представника позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань сільської ради понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, суд першої інстанції врахував наявність в матеріалах справи документально підтверджених витрат на правничу допомогу. При цьому, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача, викладені у заяві про зменшення розміру вказаних витрат. Зокрема, суд першої інстанції не погодився з доводами відповідача про відсутність повноважень у адвоката Нечаєва В.В. представляти інтереси позивача, оскільки в контексті положень КАС України, чинного на момент пред`явлення цього позову, такі могли бути підтверджені договором про надання правової допомоги. Крім того, доводи про малозначність справи суд першої інстанції вважав безпідставними та такими, що ґрунтуються на власному сприйнятті ситуації відповідачем та є суто оціночними. Вартість та час для підготовки, написання процесуальних документів та участі в судових засіданнях, суд першої інстанції вважав, що такі не є завищеними та узгоджуються з принципами розумності та співмірності. Відхиляючи доводи відповідача про наявність іншого договору при вирішенні заяви, ніж той, на підставі якого представник позивача представляв інтереси позивача, суд першої інстанції вважав, що такі не мають юридичного значення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 цього Кодексу, частиною другої якої передбачено, що за результатами розгляду справи такі підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом ч.ч.3, 4 ст.134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч.7 ст.139 цього Кодексу, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Як видно з матеріалів справи, 09.06.2020 представник позивача подав до Виноградівського районного суду заяву, в якій повідомив орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які понесене позивач та наявність в розпорядженні останнього відповідних доказів, виконавши таким чином вимоги ч.7 ст.139 КАС України. На виконання вимог ч.7 ст.139 КАС України представником позивача була подана протягом встановленого процесуальним законом строку відповідна заява до суду. Згідно ч.6, 7 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Виходячи із наведеної процесуальної норми, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, за умови недотримання вимог частини п`ятої цієї статті. Частиною п`ятою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що представником позивача надані усі необхідні докази на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у встановлений законом строк, а відповідачем подано відповідну заяву про зменшення їх розміру. Отже, в даному випадку підлягають оцінці висновки суду стосовно спростування доводів відповідача. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне. Як зазначено скаржником в апеляційній скарзі, при ухваленні додаткового рішення, в порушення норм процесуального права, суд не вдався до оцінки всіх доказів по справі, мотиви відхилення окремих доказів, наданих відповідачем у запереченні не наведені. Зокрема, відповідач вважає, що у представника позивача відсутні повноваження на представництво інтересів позивача в суді на підставі договору про надання правової допомоги, а також відсутність поважних причин, через які представник не міг подати докази, які підтверджують розмір понесених судових витрат до прийняття рішення по суті. З матеріалів справи видно, що адміністративний позов пред`явлено адвокатом Нечаєвим В.В. в інтересах ОСОБА_1 . На підтвердження повноважень до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги від 28.06.2017 та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №21/724. За загальним правилом, відповідно до ч.1 ст.58 КАС України (в редакції, чинній на момент пред`явлення адміністративного позову), повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Частиною п`ятою статті 58 цього Кодексу передбачено, що повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. Таким чином, з урахуванням наданих представником позивача доказів на підтвердження його повноважень діяти в інтересах ОСОБА_1 та норм чинного на той момент процесуального законодавства, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача в цій частині. Стосовно відсутності поважних причин, через які представник не міг подати докази, які підтверджують розмір понесених судових витрат до прийняття рішення по суті, колегія суддів вважає такі доводи відповідача необґрунтованими та вважає за необхідне зазначити наступне. Як зазначалось вище, представником позивача 09.06.2020 була подана до суду заява, в якій повідомлено про понесення позивачем в майбутньому витрат на професійну правничу допомогу орієнтовно в розмірі 15000 грн, а також подано протягом встановленого законом строку відповідні докази на підтвердження цього. Аналізуючи зміст частини сьомої статті 139 КАС України, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача в частині необхідності доведення представником позивача поважності причин неподання доказів, які підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вказана норма не вимагає такого, а лише зобов`язує подати докази, якими підтверджується розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Стосовно доводів відповідача про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу через свою незгоду із задоволенням позовних вимог по суті спору, колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки обставинам, якими обґрунтовуються вимоги апеляційної скарги на рішення по суті спору, судом надається оцінка з урахуванням норм, якими врегульовано порядок прийняття, проходження та звільнення з публічної служби. Натомість при розгляді апеляційної скарги на додаткове рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат, існує інше правове процесуальне регулювання. Додатково слід зазначити, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч.9 ст.139 КАС України, враховує їх пов`язаність з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо, дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. В контексті наведеної процесуальної норми, колегія суддів вважає, що стороною позивача були дотримані вимоги цієї статті при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи при цьому, що звільнення позивача відбулося в момент оспорювання ним рішень відповідача, які були покладені в основу оспорюваного розпорядження, яке є предметом розглядуваного спору та прийняття іншого рішення, аналогічного за змістом оскаржуваним. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване додаткове рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.1 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст. 12, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області залишити без задоволення, а додаткове рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30 червня 2020 року по справі №299/3459/17 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 11.02.2021.