Постанова 4856 № 600/1397/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/1397/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В. Суддя-доповідач - Курко О. П. 10 серпня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року позов задоволено, а саме: - визнано протиправними дії Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), премії та індексації грошового забезпечення для здійснення обчислення та перерахунку з 01 квітня 2019 року основного розміру його пенсії; - зобов`язано Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції підготувати та надати до Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), премії та індексації грошового забезпечення для здійснення обчислення та перерахунку з 01 квітня 2019 року основного розміру його пенсії; - стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №49572 від 29.03.2021 року судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині зазначення в довідці про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 року індексації для перерахунку його пенсії з 01.04.2019 року, в частині витрат на правничу допомогу в сумі 3500 грн., відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як одержувач пенсії за вислугою років відповідно до Закону № 2262-XII. 09.03.2021 представник позивача звернувся до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції із адвокатським запитом, згідно змісту якої просив підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача для здійснення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.04.2019 року (а.с. 8). Листом від 16.03.2021 року №4.2/364-21/С-327 Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції повідомило представника позивача про відсутність підстав для складання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, оскільки з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецької області списки осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, до міжрегіонального управління для складання довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії не надходили (а.с. 9). Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Так, сторонами не оскаржується обґрунтованість позовних вимог до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо оскарження його дій стосовно відмови ОСОБА_1 в підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262- XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії позивача. Відтак, правомірність рішення в цій частині судовою колегією не переглядається. Щодо врахування у довідці про розмір грошового забезпечення індексації, суд зазначає наступне. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року (справа №522/2738/17) відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10 березня 2015 року (справа № 21-70а15) та прийшла до висновку, що при обчисленні пенсії на підставі статті 43 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Крім того, факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним. Водночас, статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"). Статтею 9 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення". Згідно ст. 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Колегія суддів зазначає, що незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2262-ХІІ та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ, та Порядку №1078. Суд виходить з того, що індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною сум, для розрахунку пенсії військовослужбовцям. Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. Аналогічна правова позиція застосована у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (справа № 638/9697/17), від 15 квітня 2019 року (справа № 522/9659/16-а), від 30 вересня 2019 року (справа №750/9785/16-а) та від 07.05.2020 року (справа №813/2925/18). Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 р. зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. Як свідчать матеріали справи, позивачем окрім сплати судового збору, понесено витрати на правничу допомогу. Так, відповідно до доданих до позову доказів ОСОБА_1 за наслідками розгляду адміністративної справи №600/1397/21-а понесено судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 3500,00 грн. На підтвердження понесення судових витрат, представник позивача суду надав: - копію договору про надання професійної правничої допомоги від 26.03.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Семенюком Р.Д. (а.с. 10-11); - звіт (акт) про надані послуги у зв`язку із розглядом із судової справи від 27.03.2021 року (а.с. 12); - довідку про надані послуги у зв`язку із розглядом судової справи від 27.03.2021 року на загальну суму 3500,00 грн. (а.с. 11 зворотній бік). Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У цій справі судом задоволено у повному обсязі позов ОСОБА_1 , який в розумінні КАС України не є суб`єктом владних повноважень, а тому судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань визнати протиправними дії Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, що виступав відповідачем у справі та порушив права позивача. Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, відповідно до частин 3,4 цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Адвокатом Семенюком Р.Д. надано суду договір про надання правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг) та первинні документи, які підтверджують понесені ОСОБА_1 витрати. Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6 статті 134 КАС України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України). Зазначене право належить виключно відповідачеві і суд самостійно не вправі доводити неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно вирішенні питання про розподіл судових витрат, викладену в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Великою Палатою зроблено висновок, що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів. Зазначену правову позицію суд, згідно частини 5 статті 242 КАС України, враховує при вирішенні питання про розподіл судових витрат у цій справі та не вбачає підстав для відступлення від неї. В апеляційній скарзі відповідач зазначив про неспівмірність витрат. Зокрема, вказав на те, що справу віднесено до справ незначної складності, понесені позивачем витрати в сумі 3500,00 грн є неспівмірними зі складністю справи, а показники часу на оформлення позовної заяви, які зазначені адвокатом (7 год.) є завищеними, а тому не підлягають задоволенню. Дослідивши надані адвокатом Семенюком Р.Д. докази понесення позивачем витрат на правову допомогу, а також доводи представника відповідача щодо не співмірності таких витрат, суд виходить з наступного. Так, згідно звіт (акт) про надані послуги у зв`язку із розглядом із судової справи розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складається з наступних виконаних адвокатом Семенюком Р.Д. робіт (наданих послуг) : - консультація щодо можливості звернення до суду з адміністративним позовом - 1 год; - вивчення документів, наданих клієнтом для подання позову, та нормативно-правової бази, що стосується подібних правовідносин - 3 год; - підготовка позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити певні дії до Чернівецького окружного адміністративного суду - 3 год. Суд зазначає, що приписами частини 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини 2, 3 статті 30 вищевказаного Закону). Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У цій справі, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, виходить із такого: - дана справа відноситься до справ незначної складності; - розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження; - позов носить немайновий характер; - дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання; - по аналогічних правовідносинах наявна численна судова практика. Проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідає умовам співмірності. А відтак, судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, понесенні позивачем у зв`язку із розглядом адміністративної справи №600/1397/21-а підлягають відшкодуванню у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає. Головуючий Курко О. П. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.