Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/4790/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4790/20 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2021 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Ганечко О. М., Степанюка А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.11.2020, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просила визнати протиправними дії головного державного виконавця Вельган О.В. щодо винесення постанови від 22.04.2020 про закінчення виконавчого провадження №60752359 та скасувати постанову головного державного виконавця Вельган О.В. від 22.04.2020 про закінчення виконавчого провадження №60752359. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, та з огляду на заходи щодо запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження. Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З матеріалів справи убачається, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 у справі №823/5477/15 зобов`язано Головне управління Національної поліції в Черкаській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу в органи Національної поліції в Черкаській області. З метою примусового виконання цього рішення позивачу 27.05.2019 Черкаський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист, на підставі якого головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Вельган О.В. постановою від 29.11.2019 відкрила виконавче провадження №60752359. Листом від 29.04.2020 №1091/12/13/01-2020 боржник (третя особа) повідомив державного виконавця, що на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 у справі №823/5477/15 прийняте рішення від 04.12.2019 №3203/12/13/01-2019 та видано відповідний наказ від 28.04.2020 №1060 «Про виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 у справі №823/5477/15 за позовом ОСОБА_1 ». 22.04.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Вельган О.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №60752359 на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Не погоджуючись з діями державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження, вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до суду з цим позовом. Судом першої інстанції задоволено позовні вимоги виходячи з того, що відповідач діяв не в межах повноважень передбачених чинним законодавством України, оскільки відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження. Подаючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що згідно постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішення УДВС ГТУ юстиції у Черкаській області Вельган О.В. від 29.11.2019 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №823/5477/15, виданого 27.05.2019 року відповідно до якого зобов`язано Головне управління Національної поліції України в Черкаській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу в органи Національної поліції в Черкаській області. Будь-яких інших вимог зобов`язального характеру виконавчий лист, який передано на виконання до виконавчої служби, не містив, а тому державний виконавець відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» виконував виконавчий документ за змістом рішення суду, яке було зазначено саме у даному виконавчому документі, а не у мотивувальній чи описовій частині судового рішення як аналізував суд першої інстанції. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Частинами другою та четвертою статті 257 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до частин першої та другої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Згідно з п. 9 ч. 1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. У випадку встановлення державним виконавцем факту невиконання боржником - юридичною особою рішення суду без поважних причин, він наділений повноваженнями щодо винесення постанови про накладення на такого боржника штрафу. Судом встановлено, що 21.04.2020 року до ГУНП в Черкаській області надійшла вимога головного державного виконавця Вельган О.В. по виконавчому провадженню ВП № 60752359 у справі № 823/5477/15 про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Черкаській вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу в ГУНП в Черкаській області та видати відповідний наказ з цього приводу. Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області прийнято рішення № 3203/12/13/.01 -19 від 04.12.2019 та видано відповідний наказ «Про виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 у справі № 823/5477/15 за позовом ОСОБА_1 » від 28.04.2020 № 1060. Із вказаного наказу від 28.04.2020 №1060 убачається, що ГУНП в Черкаській області посилається на п.9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», яким закріплено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. ГУНП в Черкаській області вказує, що 3-х місячний термін, визначений у вказаній нормі, сплив 07.11.2015. Тому для добору на службу в поліцію передбачена процедура проходження конкурсу. Пунктом 2 резолютивної частини зазначеного наказу запрошено позивача прийняти участь у конкурсах на зайняття вакантних посад в ГУНП в Черкаській області. У постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 у справі №823/5477/15 щодо виконання якої проводилися дії відповідачем у спірних правовідносинах, зазначено, що позивач виявила бажання проходити службу в поліції, що зафіксовано у рапорті про звільнення від 03 листопада 2015 року, і її було звільнено саме у зв`язку із переходом на службу до іншого органу. Наведене також підтверджується і тим, що підполковник міліції ОСОБА_1 разом з особовим складом Управління інформаційно-аналітичного забезпечення УМВС України в Черкаській області власноруч написала рапорт на призначення її на посаду заступника начальника Управління інформаційного забезпечення ГУНП в Черкаській області. Її рапорт був завізований начальником управління та переданий до УКЗ УМВС, проте, питання про працевлаштування позивача вирішено не було. Працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб, визначений п. 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону Про національну поліцію № 580-VIІI, які передбачають вирішення питання щодо подальшого проходження служби співробітниками міліції. Позивач, як зазначалося, у встановлені строки виявила бажання проходити службу в органах поліції, про що подала відповідний рапорт, що встановлено судовим рішенням. Суд зазначає, що державний виконавець з огляду на свій правовий статус не може під час примусового виконання судового рішення давати правову оцінку змісту (суті) рішень суб`єкта владних повноважень, які прийняті останніми на виконання рішення суду, як критерію/умови належного виконання боржником судового рішення (щодо якого відкрито виконавче провадження). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №805/2174/17-а. Водночас, питання, пов`язані з виникненням труднощів з виконання судового рішення чи його незрозумілістю, зокрема, вирішуються шляхом роз`яснення або встановлення способу виконання рішення суду. Шостий апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 13.04.2020 у справі №823/5477/15 за наслідками розгляду заяви державного виконавця про роз`яснення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року зазначив, що оскільки встановлено, що Управління МВС України в Черкаській області протиправно звільнило позивачку, а ГУ Національної поліції в Черкаській області протиправно не прийняло її на службу, а також прийнявши до уваги наявність у позивача права на перехід на службу до Національної поліції України, відповідно до пункту 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про національну поліцію, колегія суддів вважає, що суд обрав належний спосіб захисту порушеного права, у спірному випадку відповідач зобов`язаний прийняти на службу ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, і, як наслідок, видати відповідний наказ. Вказане у сукупності свідчить про те, що наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 28.04.2020 №1060 фактично стосується роз`яснення позивачу права на проходження конкурсу щодо прийняття на службу на загальних підставах, що суперечить висновкам суду, викладеним у рішенні у справі №823/5477/15. Конституційний Суд України у абз.3 резолютивної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Отже, рішення у справі №823/5477/15 не вважається виконаним, а відповідач у спірних правовідносинах діяв формально та без врахування обов`язку, визначеного у вказаній вище ч.1 ст.18 Закону №1404-VІІІ, що призвело до порушення прав позивача на повне та реальне відновлення її порушеного права, констатованого судом. Враховуючи викладене, за результатом розгляду спору суд вважає протиправними дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та винесення оскаржуваної постанови. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними дій та скасування рішення - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: О. М. Ганечко А. Г. Степанюк Повний текст постанови виготовлено 11.02.2021