Постанова 4855 № 640/16535/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16535/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кузьменко А.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Адвокатського об`єднання «ЮрЕксперт» до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2019 року, Адвокатське об`єднання «ЮрЕксперт» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києві з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове рішення №880/26-15-12-02-19 від 27 червня 2019 року; зобов`язати поновити позивачу статус платника єдиного податку третьої групи. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуване рішення №880/26-15-12-02-19 від 27 червня 2019 року, яким позивача виключено з реєстру платників єдиного податку прийнято за відсутності законодавчо визначених підстав, оскільки позивач не є та ніколи не був власником житлової нерухомості. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві №880/26-15-12-02-19 від 27 червня 2019 року про виключення з реєстру платників єдиного податку Адвокатське об`єднання «ЮрЕксперт» . Зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві поновити реєстрацію Адвокатського об`єднання «ЮрЕксперт» у реєстрі платників єдиного податку. Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем у справі подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято рішення №880/26-15-12-02-19 від 27 червня 2019 року про виключення Адвокатське об`єднання «ЮрЕксперт» з реєстру платників єдиного податку, підставою для прийняття якого зазначено наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що виник у платника єдиного податку - абзац 3 пункту 299.10 статті 299 та абзац 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, а саме: наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що обліковувався у Адвокатського об`єднання «ЮрЕксперт» по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості станом на 01 червня 2019 року складає 126,61 грн. Незгода позивача із зазначеним рішенням зумовила звернення до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до приписів пунктів 291.2, 291.3 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. У свою чергу, згідно з положеннями підпункту 4 пункту 291.4 цієї ж статті Податкового кодексу України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень. Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Згідно положеннями пункту 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу. У силу вимог абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів. Згідно пункту 300.1 статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій. Відповідно до пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Зміст наведеної правової норми дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої групи у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 820/5346/17. З матеріалів справи вбачається, що жодної перевірки Адвокатського об`єднання «ЮрЕксперт» контролюючим органом проведено не було та, відповідно, не було складено акта про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку. Натомість, у спірному рішенні про виключення з реєстру платників єдиного податку №880/26-15-12-02-19 від 27 червня 2019 року підставою для анулювання реєстрації платника податків зазначена лише інформація про наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що виник у платника єдиного податку згідно абзацу 3 пункту 299.10 та абзацу 8 підпункту. 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, втім, контролюючим органом не зазначено, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акту перевірки, як це вимагає пункт 299.11 статті 299 Податкового кодексу України. При цьому, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів проведення перевірки та складання акту перевірки, на підставі якого в порядку пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України могло бути прийнято оскаржуване рішення, як і не надано будь-яких облікових документів, відомостей з баз даних контролюючого органу щодо існування у позивача податкового боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року по справі 826/14865/18. На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним оскаржуваного рішення №880/26-15-12-02-19 від 27 червня 2019 року та зобов`язання відповідача поновити реєстрацію Адвокатського об`єднання «ЮрЕксперт» у реєстрі платників єдиного податку. Щодо доводів позивача, що він не є платником податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, оскільки є власником нежитлової нерухомості, колегія суддів зазначає наступне. Так, абзац 8 підпункту. 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку визначає наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Факт наявності податкового боргу по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки не заперечується позивачем. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першо інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль