Постанова Львівський апеляційний суд № 459/312/19

Справа № 459/312/19 Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І. Провадження № 22-ц/811/2720/20 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. Категорія:39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Савуляка Р.В.,Приколоти Т.І. при секретарі: Бадівської О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 27 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про часткове визнання недійсним кредитного договору, ВСТАНОВИЛА: У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про часткове визнання недійсним кредитного договору. В обґрунтування вимог зазначила, що у 2016 році відповідач пред`явив позов про стягнення кредитної заборгованості. Зазначила, що передбачені п.7.1. 2.2.3. 2.2.9. 3.7. 6.2 умови договору щодо сплати коштів не є послугами, оскільки такі нею не замовлялися й не отримувалися, а таким чином банк обманом приховав від неї додаткову відсоткову ставку та безпідставно нарахував собі збитки. Вважає, що п. 3.2. та пов`язаний з ним п.7.4 договору також є недійсним, оскільки передбачають подвійну відповідальність за прострочення платежів, крім цього п.3.4. договору є несправедливим через застосування методу нарахування процентів «факт/360», що збільшує розмір процентної ставки. Незаконними є п.2.3.9, так як передбачає розголошення банківської таємниці третім особам, а п.2.2.3, оскільки з моменту смерті позичальника нарахування за кредитним договором мають бути припинені і не поширюватись на спадкоємців. Також п.6.6 договору є незаконним, оскільки суперечить вільному волевиявленню позичальника. Рішенням Червоноградського міського суду від 27 липня 2020 року у позові відмовлено. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що при укладені кредитного договору відповідач вдався до обману, при якому позивач тривалий час не могла дізнатися про порушення своїх прав. Відмовляючи в задоволені позову за пропуском позовної давності, суд не звернув уваги на те, що у позивача не має спеціальних знань для аналізу умов кредитного договору, що призвело до безпідставної відмови у позові. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано. Сторони в судове засідання не зявилися, були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, про причини неявки до суду не повідомили, тому розгляд справи проводиться без їхньої участі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам повністю відповідає. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.03.2007 було укладено кредитний договір № СGZ0GA00000058 (а.с.9-13). 06.02.2019 позивач пред`явила позов до відповідача, в якому просила визнати недійсними пункти кредитного договору від 20.03.2007, а саме: пункти 7.1 у частині сплати винагороди за надання фінансового інструменту, останній абзац пункту 2.2.3, пункт 2.2.9 повністю, пункт 2.3.9 повністю, пункт 3.2 повністю, пункт 3.4 у частині нарахування відсотків, пункт 3.7 повністю, пункт 6.2 у частині сплати винагороди за додатковий моніторинг, пункт 6.6 у частині можливості виконання зобов`язань іншою особою, пункт 7.4 повністю. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч.1.ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права. Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Перебіг трирічного строку позовної давності за вимогами до кредитного договору - почався 20.03.2007, тоді як з позовом позивач звернулась - 06.02.2019, тобто з пропуском трьохрічного строку позовної давності. Наявність поважних причин, які б перешкоджали своєчасному зверненню до суду за захистом своїх прав, повинен довести позивач. Крім того, постанова Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року (справа №6-17цс17) вказує, що доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатись про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Порівняльний аналіз термін «довідався» і та«міг довідатись», що міститься в ст. 261 ЦК України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо. Доводи позивачки про те, що вона не має спеціальних знань для аналізу умов кредитного договору і про порушення своїх прав дізналася лише після пред`явлення банком позову до неї про стягнення заборгованості, не приймаються судом до уваги, оскільки позивачка не була позбавлена такого права звернутися за консультацією раніше. Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України. Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Як підтверджено матеріалами справи представником відповідача було заявлено суду про пропуск позивачем строку позовної давності, як самостійної підстави відмови в позові (а.с.27). Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до вірного висновку, про те, що, позовна давність, в межах якої позивач повинна була звернутися до суду пропущена, тому в задоволенні позову належить відмовити за пропуском позовної давності. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі не знайшли свого підтвердження в ході розгляду скарги. Тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм процесуального закону та підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 27 липня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено:09.02.2021 Головуючий Судді