Постанова Донецький апеляційний суд № 227/2350/19

Єдиний унікальний номер 227/2350/19 Номер провадження 22-ц/804/365/21 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2021 року м. Бахмут справа № 227/2350/19 провадження № 22-ц/804/365/21 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Тимченко О.О., суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В., за участю секретаря судового засідання Цимбал Д.А., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Приватний нотаріус Добропільського районного нотаріального округу Молодняк Ольга Володимирівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 227/2350/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Добропільського районного нотаріального округу Молодняк Ольги Володимирівни про визнання заяви про скасування заповіту нікчемною та визнання особи спадкоємцем за заповітом, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2020 року (суддя Корнєєва В.В.), ухваленого в приміщенні Добропільського міськрайонного суду Донецької області, повне судове рішення складено 20 листопада 2020 року, В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В червні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом в обґрунтування якого послалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті ОСОБА_2 , вона проживала разом з нею однією сім`єю, вели спільне господарство. Вона допомагала померлій у всіх справах, бо остання мала вади зору і не могла сама себе обслуговувати. Після смерті ОСОБА_2 , вона здійснювала її поховання, бо в неї нікого з родичів не залишилося. За рік до смерті ОСОБА_2 склала на її користь заповіт від 28 вересня 2017 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Добропільського районного нотаріального округу Донецької області Молодняк О.В., згідно якого ОСОБА_2 на випадок її смерті зробила розпорядження про те, що все її майно, де б воно не було і з чого б не складалося, і все те, що буде належати їй на день смерті, та на що вона за законом матиме право, заповідає ОСОБА_1 , а у разі її смерті раніше або одночасно з ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 . Внаслідок того, що ОСОБА_2 маючи вади зору, не могла особисто прочитати та підписати текст заповіту, заповіт було посвідчено у присутності свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , після чого за особистим дорученням ОСОБА_2 підписаний ОСОБА_6 , про що мається відмітка в тексті заповіту. Після смерті ОСОБА_2 26 вересня 2018 року вона звернулась до приватного нотаріуса Добропільського районного нотаріального округу Донецької області Молодняк О.В. з метою подання заяви про прийняття спадщини. Нотаріус прийняла документи та повідомила про необхідність провести оплату нотаріальних послуг пов`язаних з відкриттям спадкової справи та призначила дату прийому. 01 жовтня 2018 року вона разом з донькою прибули на прийом до приватного нотаріуса Молодняк О.В., де отримали витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі, виданий 26 вересня 2018 року за № 53444324, приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу Молодняк Л.П., хоча остання жодного разу не бачила їх. Зазначає, що нотаріус Молодняк О.В. поклала перед нею та її донькою напечатані за допомогою комп`ютера документи, а саме: від імені доньки ОСОБА_3 заяву про прийняття спадщини за законом, датовану 26 вересня 2018 року за № 664, від імені ОСОБА_1 заяву про відмову від прийняття спадщини, датовану 26 вересня 2018 року за № 665, і сказала, щоб вони підписували вказані документи, бо так для нас буде краще. Після того, як вони підписали вказані заяви, ОСОБА_7 , зробивши паузу, повідомила, що заповіт, складений на її ім`я, ОСОБА_2 , остання скасувала своєю заявою і продемонструвала їм вказану заяву. Вона сумлінно та чесно виконувала обов`язки щодо догляду за ОСОБА_2 , піклувалася про неї, про скасування заповіту ОСОБА_2 ніколи не згадувала, а навпаки часто в розмовах нагадувала про те, що залишає їй дім. Вважає, що заповіт, який ОСОБА_2 склала, остання не могла скасувати самостійно, оскільки фізично не мала можливості цього зробити, так як мала вади зору, а нотаріус, виконуючи нотаріальну дію, допустила порушення, передбачене ч. 1 ст. 1257 ЦК України. З урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати нікчемною заяву про скасування заповіту від 06 жовтня 2017 року, прийняту приватним нотаріусом Добропільського районного нотаріального округу Донецької області Молодняк О.В. від ОСОБА_2 , скасувавши її реєстрацію в реєстрі за № 701; визнати ОСОБА_1 спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Добропільського районного нотаріального округу Молодняк О.В. про визнання заяви про скасування заповіту нікчемною та визнання особи спадкоємцем за заповітом, відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання нікчемною заяву про скасування заповіту від 06 жовтня 2017 року, суд першої інстанції виходив з того, що приватним нотаріусом Добропільського районного нотаріального округу Донецької області Молодняк О.В. було дотримано порядок посвідчення заяви про скасування заповіту, зокрема послідовно вчинено всі необхідні для цього дії, а позивачем в свою чергу не доведено порушень вимог закону щодо посвідчення заяви про скасування заповіту, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання заяви про скасування заповіту нікчемною та недійсною. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання ОСОБА_1 спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позов в частині визнання спадкоємцем за заповітом заявлений до Приватного нотаріуса Добропільського районного нотаріального округу Донецької області Молодняк О.В., тобто до неналежного відповідача, оскільки вона не є спадкоємцем та органом місцевого самоврядування. Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса. Позивач в свою чергу не зверталась з заявою про зміну або залучення належного відповідача. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким визнати нікчемною заяву про скасування заповіту від 06 жовтня 2017 року, прийняту приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу Молодняк О.В. від ОСОБА_2 скасувавши її реєстрацію в реєстрі за №701 та визнати ОСОБА_1 спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що законодавством чітко визначений алгоритм дій нотаріуса, який забезпечує захист прав осіб з вадами зору, які звертаються до нотаріуса, та свободу їх волевиявлення, однак відповідач грубо порушив норми Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. Нотаріус була обізнана щодо стану зору ОСОБА_2 , оскільки за 8 днів до цієї події, а саме 28 вересня 2017 року посвідчувала заповіт від іменні померлої за участю рукоприкладника та двох свідків, в якому записано, що вона «не може самостійно прочитати уголос та підписати текст заповіту, внаслідок вад зору». Це ж підтвердити і свідки. Суд першої не надав належної правової оцінки та не взяв до уваги доводи позивача, що відповідач порушила порядок скасування заповіту передбачений ч.7 ст.1254 ЦК України. Вважає, що для того, щоб дії нотаріуса та волевиявлення особи, яка вирішила скасувати заповіт, не викликали жодного сумніву, достатньо було дотримуватись правил, передбаченими діючими нормативно-правовими актами, та залучити до нотаріальної дії рукоприкладника і свідків. Зазначає, що нею було надано достатньо доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 була неспроможна самостійно ані прочитати, ані підписати будь-який документ в силу того, що мала не тільки вкрай похилий вік, а й невиліковні вади зору, що підтверджується не тільки заповітом, який за тиждень до скасування було посвідчено відповідачем, а й наданими медичними довідками. Вважає, що опосередкованими доказами законності та правильності доводів позивача є лист-відповідь Міністерства юстиції України за №26684/К-1049/8.3.1 від 17 липня 2019 року на запит ОСОБА_3 , яка була призначеним спадкоємцем в заповіті ОСОБА_2 відповідно до статті 1244 ЦК України, в якому зазначено, що «як для посвідчення, так і для скасування заповіту заповідачем, який через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, присутність не менш як двох свідків є обов`язковою». Твердження суду про те, що позивачкою був пропущений термін для звернення із заявою про прийняття спадщини, є хибним та не базується на матеріалах справи. Інші доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, що викладенні в позовній заяві. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позивач та її представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити. Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, від неї надійшла заява про розгляд справи без її участі (а.с.36 т.2). Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Згідно свідоцтва про право власності на житло від 21 червня 1993 року, вбачається, що будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , на якому міститься відмітка про те, що на ? житлового будинку, який належав ОСОБА_8 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , видано гр. ОСОБА_2 Добропільською держнотконторою свідоцтво про право на спадщину за законом 14 серпня 1997 року (а.с.9 т.1). Право власності на вказаний будинок підтверджується також копією довідки № 1976 від 16 липня 2013 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Добропільське бюро технічної інвентаризації» (а.с.10 т.1). 28 вересня 2017 року ОСОБА_2 оформила заповіт, який було посвідчено приватним нотаріусом Добропільського районного нотаріального округу Донецької області Молодняк О.В. та зареєстровано в реєстрі за №

687. Згідно вказаного заповіту ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила розпорядження: все її майно, де б воно не було і з чого б не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті та на що вона за законом матиме право, вона заповідала ОСОБА_1 , а у разі її смерті раніше заповідача або одночасно з нею, або у разі відмови спадкоємця від спадщини чи неприйняття спадщини з будь-яких причин, все своє майно ОСОБА_2 заповідала ОСОБА_3 . Також у вказаному заповіті містяться відомості про те, що цей заповіт на прохання та зі слів заповідача записано нотаріусом за допомогою технічних засобів, зачитано вголос свідками заповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . В зв`язку з тим, що заповідач ОСОБА_2 не може особисто прочитати уголос та підписати текст заповіту, внаслідок вад зору, згідно зі ст. 1253 ЦК України заповіт посвідчено в присутності вказаних свідків. Окрім того, в зв`язку з тим що заповідач ОСОБА_2 не може особисто прочитати уголос та підписати текст заповіту, внаслідок вад зору, з її особистим дорученням, в її присутності, текст цього заповіту до його підписання зачитаний уголос запрошеними заповідачем свідками, а після прочитання, в присутності приватного нотаріуса Добропільського районного нотаріального округу Донецької області Молодняк О.В і свідків, в двох примірниках о 14 годині 25 хвилин підписав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11 т.1). Вказаний заповіт було зареєстровано в Спадковому реєстрі за № 687 28 вересня 2017 року, про що свідчить копія Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 49276929, наданого приватним нотаріусом Молодняк О.В. (а.с.12 т.1). Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 13 вересня 2018 року Добропільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідний актовий запис № 449 від 13 вересня 2018 року (а.с.8 т1.). Вказаний факт також підтверджується копіями довідок про причини смерті ОСОБА_2 від 12 вересня 2018 року, а також поліцейського СРПП Добропільського ВП Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області про відсутність ознак насильницької смерті у ОСОБА_2 (а.с.7 т.1). Позивачем на підтвердження факту понесених витрат на здійснення поховання померлої ОСОБА_2 було надано копію товарного чеку № 36, виданого ФОП ОСОБА_9 від 11.09.2018 року (а.с.20 т.1). Довідкою Відділу реєстрації Добропільської міської ради № 14/4709 від 24 вересня 2018 року, копією довідки голови квартального комітету Федоренко Л.І. по АДРЕСА_2 від 25 вересня 2018 року, копією акту від 21 березня 2019 року, складеного депутатом Добропільської міської ради Ульянич О.В. за участю сусідів підтверджено той факт, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 по день її смерті, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21,22,23 т.1) З копії довідки завідувача ПС м. Добропілля СШМД м. Мирноград ВСП КЛПУ «ОЦЕМД та МК» від 22 березня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово викликала ШМД за період з 29 грудня 2015 року по 18серпня 2018 року та знаходилася поряд з хворою ОСОБА_2 і здійснювала медичний та соціальний догляд за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.25 т.1). Вказаний факт підтверджується також копією довідки, виданої 25.03.2019 року КНП «Добропільський ЦПМСД Добропільської міської ради» Амбулаторія № 1 (а.с.27 т.1). Відповідно до копії довідки КЗОЗ «Добропільська ЛІЛ» Поліклінічне відділення № 1, ОСОБА_2 , 1927 р.н., знаходилась під наглядом окуліста з 1997 року, зір правого ока складав 0,08, лівого 0,8, стаціонарно проходила лікування у 1997 та 1998 роках у очному відділенні м. Красноармійська (а.с.27 т.1). Вказаний факт підтверджується також відомостями з медичної картки ОСОБА_2 , яку було надано для огляду КНП «Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добропільської міської ради на виконання ухвали суду від 24 липня 2019 року. Згідно матеріалів спадкової справи № 278/2018, відкритої приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу Донецької області Молодняк Л.П. до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ,яку було витребувано ухвалою суду від 08 жовтня 2019року, ОСОБА_2 своєю заявою від 06 жовтня 2017 року скасувала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Добропільського районного нотаріального округу Донецької області Молодняк О.В. 28вересня 2017 року і зареєстрований в реєстрі за №

687. На вказаній заяві міститься надпис «Отминяю завищание на ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 » (із збереженням мови та орфографії), а також проставлений підпис ОСОБА_2 . Вказану заяву було зареєстровано в реєстрі за № 701. (а.с.97зв. Т.1). 26 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Добропільського міського нотаріального округу Молодняк Л.П. із заявою про відмову від спадщини, в якій зазначила, що їй відомо про її права на спадщину за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , і від вказаної спадщини за заповітом вона відмовляється. Також ОСОБА_1 було роз`яснено нотаріусом її право на відкликання вказаної заяви та її скасування протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, тобто до 11 березня 2018 року (а.с.89 т.1). 26 вересня 2018 року ОСОБА_3 також звернулася до приватного нотаріуса Добропільського міського нотаріального округу Молодняк Л.П. із заявою про прийняття спадщини за законом, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав померлій 11 вересня 2018 року ОСОБА_2 (а.с. 88 т.1). На підставі вказаної заяви приватним нотаріусом Молодняк Л.П. було відкрито спадкову справу № 278/2018, про що свідчить копія Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 53444324 від 26 вересня 2018 року (а.с.93 т.1). 26 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Добропільського міського нотаріального округу Донецької області Молодняк Л.П. із заявою про відкликання заяви про відмову від спадщини, в якій зазначила, що їй 26 вересня 2018 року нотаріусом доведено до відома, що вищезгаданий заповіт ОСОБА_2 був скасований заповідачем, шляхом подання заяви про скасування заповіту від 06 жовтня 2017 року, і ОСОБА_1 цією заявою доводить до відома нотаріуса, що заяву про відмову від прийняття спадщини, відповідно до ст. 1273 ЦК України, вона відкликає (а.с.99 т.1). 18 березня 2019 року ОСОБА_3 подала приватному нотаріусу Добропільського міського нотаріального округу Донецької області Молодняк Л.П. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.100 т.1). Постановою приватного нотаріуса Молодняк Л.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18 березня 2019 року № 237/02-31 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3 було відмовлено, оскільки вона не є спадкоємцем ОСОБА_2 ані за заповітом, ані за законом (а.с.100 зв. т.1). 21 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Молодняк Л.П. із заявою про прийняття спадщини за заповітом, в якій просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на спадкове майно у вигляду житлового будинку АДРЕСА_3 (а.с. 102, 103 т.1). Постановою приватного нотаріуса Добропільського міського нотаріального округу Молодняк Л.П. від 21 березня 2019 року № 255/02-31 ОСОБА_1 в оформленні свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому що вчинення такої нотаріальної дії суперечить законодавству України, заповіт ОСОБА_2 було скасовано, а тому ОСОБА_1 не є спадкоємцем вказаної особи ані за заповітом, ані за законом (а.с.104 т.1). Згідно тому 1 справи № 02-33 «Реєстр для реєстрації нотаріальних дій» вбачається, що нотаріусом відповідно до вимог законодавства було проведено відповідну реєстрацію складання ОСОБА_2 заповіту,та в подальшому було вчинено відповідні записи про скасування вказаного заповіту заявою ОСОБА_2 (а.с.140-148 т.1) З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 53444043, наданої 26 вересня 2018 року, вбачається, що ОСОБА_2 за час свого життя неодноразово оформлювала заповіти на інших осіб, а потім їх скасовувала (а.с.91-93 т.1) ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно з положеннями пункту 4 частини 1, частини 4 статті 376 ЦПК, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону, рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання нікчемною заяви про скасування заповіту від 06 жовтня 2017 року, суд першої інстанції виходив з того, що приватним нотаріусом Добропільського районного нотаріального округу Донецької області Молодняк О.В. було дотримано порядок посвідчення заяви про скасування заповіту, зокрема послідовно вчинено всі необхідні для цього дії, а позивачем в свою чергу не доведено порушень вимог закону щодо посвідчення заяви про скасування заповіту, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання заяви про скасування заповіту нікчемною та недійсною. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання ОСОБА_1 спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позов в частині визнання спадкоємцем за заповітом заявлений до Приватного нотаріуса Добропільського районного нотаріального округу Донецької області Молодняк О.В., тобто до неналежного відповідача, оскільки вона не є спадкоємцем та органом місцевого самоврядування. Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса. Позивач в свою чергу не зверталась з заявою про зміну або залучення належного відповідача. Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції у повній мірі не можливо з наступних підстав. Відповідно до статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Аналогічні за змістом приписи закріплені у пунктах 1 і 2 глави 14 Розділу І Порядку № 296/5 Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - сторін нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Таким чином, нотаріус не є відповідачем у справах, що виникають із цивільних відносин, пов`язаних з нотаріальною дією. Право на звернення до суду з позовом про незаконність нотаріальної дії чи відмови в її вчиненні мають заінтересовані особи (фізичні та юридичні), стосовно яких були вчинені нотаріальні дії, або які одержали відмову в їх вчиненні, тобто безпосередньо брали участь у нотаріальному процесі. Особи, які не брали участі у вчиненні нотаріальних дій, але вважають, що їх права і охоронювані законом інтереси порушені нотаріальною дією, вправі звернутися до суду з відповідним самостійним позовом про недійсність посвідченого акта, але не до нотаріуса, а до інших суб`єктів спірних матеріальних правовідносин щодо яких виник спір. Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 629/1296/16-ц (провадження № 61-141св17). Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 та 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суд з позовом про визнання нікчемною заяву про скасування заповіту від 06 жовтня 2017 року, прийнятої приватним нотаріусом Добропільського районного нотаріального округу Донецької області Молодняк О.В. від ОСОБА_2 , скасувавши її реєстрацію в реєстрі за № 701 та про визнання її спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги до правочинів. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України недійсність правочину є недодержанням в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частини 1 статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до частини 1 статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Статтею 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. В пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Отже, орган місцевого самоврядування може бути відповідачем у даній справі лише при відсутності інших спадкоємців за законом або за заповітом, які прийняли спадщину. За змістом ст. 392 ЦК України належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно. Системний аналіз наведеного вище законодавства дає підстави дійти висновку про те, що відповідачами у спорах про спадкове право мають бути спадкоємці, а за їх відсутності - територіальні громади. Враховуючи викладене відповідачем у даній справі повинні бути інші спадкоємці ОСОБА_2 , а у разі їх відсутності орган місцевого самоврядування. Відповідно до частин 2,3 статті 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. З матеріалів даної цивільної справи вбачається, що позивач не зверталась до суду з клопотанням про заміну відповідача або залучення співвідповідача. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75)). Враховуючи те, що позов пред`явлено до Приватного нотаріусу Добропільського районного нотаріального округу Молодняк О.В., яка не є належним відповідача, та той факт, що Добропільська міська рада не залучена до справи, як співвідповідач суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов пред`явлено до не належного відповідача, проте передчасними є висновки суду першої інстанції про те, що приватним нотаріусом Добропільського районного нотаріального округу Донецької області Молодняк О.В. було дотримано порядок посвідчення заяви про скасування заповіту, зокрема послідовно вчинено всі необхідні для цього дії, а позивачем в свою чергу не доведено порушень вимог закону щодо посвідчення заяви про скасування заповіту, тому рішення суду підлягає зміні з виключенням зазначених висновків з мотивувальної частин рішення. Також апеляційний суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є не ефективний, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до пунктів 1,3 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» у редакції, яка діяла на час вчинення відповідних дій, до нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси, належить посвідчення правочинів (договори, заповіти, довіреності тощо) та видача свідоцтва про право на спадщину. Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має бути ефективним, тобто призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що закріплене у статті 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб. Втім, нотаріальна дія з реєстрації (оформлення) заяви про скасування заповіту є одномоментною та не має самостійного значення, оскільки завершується виданням постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Тому оскарження нотаріальної дії з реєстрації (оформлення) заяви про скасування заповіту не дозволить ефективно захистити та відновити права позивача. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» (Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 33). Відсутність юридичної можливості використати для захисту права чи інтересу позивача вимогу визнати незаконною нотаріальну дію про визнання нікчемною заяву про скасування заповіту від 06 жовтня 2017 року за наявності іншого ефективного способу захисту є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням позивачеві звернутися до суду з позовом про визнання права власності. Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно з положеннями пункту 4 частини 1, частини 4 статті 376 ЦПК, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Оскільки висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог повністю не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині обґрунтування підстав відмови у задоволенні вказаних позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції, але виключно у частині мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст.ст. 7, 19, 367, 369, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2020 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.О.Тимченко Судді: О.А. Мірута Я.В. Хейло Повне судове рішення складено 10 лютого 2021 року. Головуючий О.О.Тимченко